fbpx

«Я потім це зроблю». Чому ми прокрастинуємо і як цього уникнути

Редакція Пт., 13.03.20 Must Read

Якщо ви жодного разу не відкладали справи на потім — будь ласка, напишіть нам і розкажіть, звідки ви такі класні і як вам це вдалося 🙂 Бо насправді прокрастинують усі, це природно й зрозуміло. З прокрастинацією навіть не потрібно «боротися», зате можна спробувати її зрозуміти. 

Законспектували про це один із випусків другого сезону авторської програми «хтознаяк» психологині і психотерапевтки Анни Шийчук на Urban Space Radio, записаний за підтримки шведсько-української компанії Beetroot.  

Своїм досвідом, знаннями та порадами разом з Анною ділився лікар-психолог, HR-консультант та People Partner у Beetroot Володимир Вовк. 


Що приховує прокрастинація


Прокрастинація — це перекладання на потім (з лат. «перенесення на наступний день»). Сьогодні цей термін означає ситуацію, коли ви обіцяєте собі або іншим щось зробити, але перекладаєте це спочатку на завтра, потім на післязавтра, і так триває доволі довго. Прокрастинацію часто супроводжує почуття провини, а іноді навіть сорому.  

Хоча прокрастинація здається хворобою сучасності, цей механізм не менш древній, ніж розмноження (а ще й те, й інше здатне приносити людині задоволення). Просто кілька тисяч років тому у людей, ймовірно, було менше дедлайнів, тож прокрастинація не впадала в око аж настільки, щоб створювати для неї окремий термін і посилено «боротися». 

Прокрастинація — це один із наших механізмів захисту. Як біль попереджає нас про щось надто гаряче / гостре, так і прокрастинація попереджає нас про задачу, яку ми чомусь не хочемо виконувати.  

Прокрастинація — це наша ширма перед певними почуттями.

Анна Шийчук


Які почуття можуть ховатися за прокрастинацією:

  • страх (чи вийде у мене це зробити / що станеться, коли я це нарешті зроблю);
  • сум (коли ми не відпустили щось у минулому і це заважає нам будувати плани на майбутнє);
  • радість (коли ми «радіємо в кредит» — перебуваємо у стані ейфорії від очікування чогось приємного і боїмося реалізувати свою мрію, бо чого потім ще бажати);
  • злість (невдоволення задачею, коли вона насправді не ваша, ви не маєте або не хочете її робити, тому відкладатимете до останнього);
  • сором та вина (вони не причина, а наслідок прокрастинації, але через них ми продовжуємо відкладати справи й далі, потрапляючи у замкнене коло прокрастинації).  


Як відрізнити лінь від прокрастинації? 

Лінь, прокрастинація, «не моє» та інші варіанти — це 50 відтінків того, чому ви щось не робите.

Володимир Вовк

Щоб відрізнити одне від одного, спробуйте поставити собі питання: «Навіщо я це роблю?».

  • Якщо ви не знаходите відповідь на це питання, і навіть сам процес не приносить вам задоволення, можливо, вам просто не треба це робити.
  • Якщо ваша відповідь: «Щоб досягти конкретної мети», але щось заважає вам зробити це прямо зараз, то ви прокрастинуєте.     
  • Якщо ваша відповідь: «Щоб досягти конкретної мети», але ви не впевнені, що взагалі хочете її досягти (причини можуть бути різні — від вигорання до депресії), то ви лінуєтесь, щоб зберегти енергію чи уникнути чогось гіршого.    


Як саме ви прокрастинуєте?


Хоча результат у прокрастинації один, відкладати справи можна по-різному. Найбільш поширені варіанти:

  • відкладаєте те, що маєте робити зараз, на потім;
  • відкладаєте усе не на ефемерне «потім», а на конкретне «завтра»;
  • вдаєте, що задачі, якої ви уникаєте, взагалі не існує;
  • забуваєте про щось чи запізнюєтесь (це теж прокрастинація, хоч і менш очевидна: так ви несвідомо відкладаєте початок чогось).       

Цікаво, що ми часто говоримо про прокрастинацію у професійному контексті, але відкладати можна не лише виконання робочого завдання чи написання курсової. Прокрастинувати можна навіть сон — коли замість лягти й нарешті заснути, ви дивитесь ще одну серію серіалу або безкінечно скролите стрічку в інстаграмі.

Також прокрастинація може бути активною і пасивною:

  • пасивні прокрастинатори несвідомо відкладають справи на невизначений час через невпевненість у собі чи страх помилки;
  • активні прокрастинатори свідомо відкладають справи на конкретний час, розуміючи, що виконати їх потім дійсно буде зручніше.


5 ритуалів, щоб уникнути прокрастинації 


1. Нахіба?

Щойно ви зловили себе на тому, що можете зробити щось зараз, але відкладаєте, спитайте себе: «Для чого це мені взагалі потрібно?».

Якщо справа для вас дійсно важлива й потрібна, подумайте, що конкретно заважає вам зробити її прямо зараз, проаналізуйте, які почуття ховаються за прокрастинацією. Рефлексуйте самостійно або зверніться до спеціаліста, щоб виявити справжню причину відкладання. 


2. Прелюдія

У кожній великій задачі є складові, які можуть сподобатись, навіть якщо виконання задачі загалом вам дискомфортне. Тому для початку знайдіть легшу / меншу задачу і зробіть її першою, щоб «завести» мозок, дати собі трохи ендорфінів і потрапити у так званий «потік». А потім вже беріться до важчої роботи. 


3. Пакмен

Коли ми стикаємось із великою та складною задачею, то починаємо сумніватися, що здатні з нею впоратись, і від страху боїмося почати. Натомість можна подумати, як цю задачу роздробити й порційно згодувати Пакмену (персонаж однойменної комп’ютерної гри, який рухається, по черзі поглинаючи кульки на своєму шляху — прим. Happy Monday). Якби перед Пакменом були гігантські кулі, він не зміг би їх проковтнути, а з меншими кулями-задачами впоратись куди простіше. 


4. Радіотиша

Нейрофізіологи стверджують, що є два режими роботи мозку:

  • сфокусований (коли ви здатні концентруватись, аналізувати й знаходити рішення для конкретних задач);
  • дифузний (коли ви думаєте водночас про все одразу й ні про що конкретно). 

Радіотиша потрібна, коли необхідно зосередитись на чомусь, що вимагає від вас максимальної концентрації. Це коли ви самі створюєте для себе умови, в яких вас ніщо не відволікає від сфокусованої роботи. Бо навіть незначне повідомлення від колег здатне витягнути вас із режиму «потоку», а повернутись у нього займе додаткові 20-30 хвилин.

Ви не мусите бути мультизадачні. Створюйте для себе моменти тиші та усамітнення, щоб виконувати роботу продуктивно.

Анна Шийчук


5. Печивко

Печивко — це приємності, які приносять задоволення та відновлюють ресурс. У кожного вони свої — наприклад, випити чаю, вийти на балкон подихати свіжим повітрям тощо. Знайдіть для себе 10 ресурсних «батарейок», які здатні вас перезарядити після нудної, рутинної чи тривалої роботи, і винагороджуйте себе. 

Усі ці п’ять правил доволі прості й водночас допомагають нам виробити маленьку звичку отримувати задоволення не лише від прокрастинації, а й від виконання завдань.

Відкладаєте пошук роботи?

Не варто, адже у нас купа крутих вакансій у топових компаніях на відстані одного кліку!

Вакансії

Читайте, як прокрастинувати з користю

Що слухати дорогою на роботу (і не тільки): 11 подкастів про все на світі

11 фанових способів вивчати англійську мову

Поєднуємо приємне з корисним: 5 серіалів з кар’єрними порадами

Долучайтеся!

Створюємо спільноту фанів Понеділків.

Asset 1logo_Hm

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: