Ми, звісно, не вчителі літератури і перевіряти не будемо 🙂 Але раптом ви не знали, що нового з’явилося останнім часом, щоб почитати у відпустці / в метро / в обідню перерву, то Happy Monday завжди готові допомогти.
«Що варто знати у свої 20. Дозволь собі бути не таким, як усі»
(Тіна Cіліґ)
«Наш формат»
Читати, якщо: вам 20 або трохи більше і ви починаєте кар’єру / відкриваєте власну справу / стартуєте з новим проектом. Школа, університет та оточення підштовхують нас завжди обирати стандартний варіант, бо це найбезпечніше. Однак іноді найкраща стратегія — це помилятися, експериментувати й мислити креативно.
Цитата на пробу: «Є чимало досліджень, які доводять: люди, що прагнуть розширювати межі своїх навичок і не бояться ризикувати, щоб спробувати щось нове, мають значно більші шанси досягти успіху, ніж ті, хто переконаний, що має стійкий набір навичок і вроджених здібностей, які обмежують цих — останніх — людей окремими ролями. Керол Двек, викладачка психології у Стенфордському університеті, багато писала про це, демонструючи, що люди, які вважають свої здібності чимось сталим, мають значно менші шанси на успіх у довготривалій перспективі, ніж ті, чиє мислення спрямоване на розвиток. Люди із фіксованим баченням того, на що вони здатні, значно рідше йдуть на ризики, що можуть похитнути це бачення. Проте ті, чиє мислення орієнтоване на розвиток, зазвичай відкриті до ризиків і схильні більше працювати над досягненням своїх цілей. Ці люди залюбки пробують усе нове, що може дати поштовх їхнім здібностям і заодно відкрити перед ними цілком нові обрії».
«Наш творчий мозок»
(Дік Франс Свааб)
Клуб сімейного дозвілля
Читати, якщо: ви хочете зрозуміти зв’язок між мозком, творчістю і навколишнім середовищем. Автор — нейробіолог і фахівець із досліджень людського мозку — доступно пояснює, як наш мозок творить і змінює навколишній світ, а оточення, у свою чергу, впливає на розвиток і функціонування нашого мозку.
Цитата на пробу: «Наш характер можна описати за допомогою міри, що складається з п’яти величин, які в психології дістали назву «Велика п’ятірка». Ось ці величини:
1. Відкритість vs інтроверсія.
2. Толерантність vs владолюбство.
3. Добросовісність vs халатність.
4. Емоційна стабільність vs емоційна нестабільність.
5. Інтелектуальна автономія vs залежність.
Навіть для опису вдачі свійських тварин, наприклад коней, послуговуються цими п’ятьма чинниками. Можливість успадкувати кожну із цих п’яти ознак особистості оцінюють приблизно від 33 до 65%. Решта рис характеру формуються на ранні стадії розвитку. Щоб бути успішним у житті, окрім відносно високого IQ, допитливості, амбітності та мотивації, потрібне також добре поєднання компонентів «Великої п’ятірки».
«Пам’ять без обмежень. Потужні стратегії запам’ятовування»
(Кевін Горслі)
«Наш формат»
Читати, якщо: ви хочете суттєво «прокачати» свій мозок. Автор — кількаразовий рекордсмен із запам’ятовування — пропонує власну методику тренування уваги та зосередженості, яка допоможе надовго запам’ятовувати будь-яку інформацію.
Цитата на пробу: «Щоб контролювати циркових левів, під час дресирування перед ними ставлять стілець. Це збиває тварин з пантелику й відволікає їхню увагу. Коли левам потрібно сфокусуватися одразу на чотирьох ніжках стрільця, вони впадають у своєрідний транс. У людини подібна ситуація. Наш мозок здатен повноцінно зосереджуватися тільки на одному завданні. Сфокусуватися одразу на двох йому не під силу. Виконуючи одночасно кілька задач, ви постійно перемикаєтеся з однієї на іншу, не приділяючи вдосталь уваги жодній. Очевидно, що це не найефективніша стратегія. Люди не спроможні добре виконувати кілька завдань водночас. Мультизадачність стала одним із найбільш руйнівних міфів сучасності».
«Хочу в fashion! Як потрапити в сферу моди та залишитися в ній: поради інсайдера»
(Оленка Мартинюк)
ArtHuss
Читати, якщо: ви хочете не просто зазирнути за лаштунки української моди, а й залишитися там працювати. Досвідчена fashion-журналістка на основі власної десятирічної практики розписала, як воно — працювати у цій сфері і що вам може знадобитися, щоб знайти роботу і досягти успіху.
Цитата на пробу: «”Чи треба знати історію моди?” — це питання мені теж ставлять часто. Відповідь: і так, і ні. Звичайно, краще знати, але можна і поступово вчитися у процесі роботи. Якщо ти стиліст, то коли готуєшся до фотозйомки, збираєш так званий мудборд (дошку з картинками, які надихають), то напевно захочеш дізнатися більше про, наприклад, десятиліття, що визначає настрій зйомки: чи то пін-ап, чи свінгові 60-ті, чи, може, джазові 20-ті роки. Для розуміння загальної картини раджу прочитати кілька доступних книжок про історію моди / костюма. Наприклад, «Історію моди в деталях» Стівенсона: там мало тексту й багато ілюстрацій. Усі поняття викладено зрозуміло й чітко — не самоосвіта, а задоволення».
«Емоційний інтелект лідера»
(Деніел Ґоулман, Енн Маккі, Річард Бояціс)
«Наш формат»
Читати, якщо: ви вважаєте, що емоції тільки шкодять нормальній роботі, а керівник має лише налагоджувати процеси та ставити задачі. Насправді ж лідер має надихати, мотивувати і знаходити найсильніші сторони у своїх співробітників. Про це й нова книжка — як створювати у компанії атмосферу, що сприятиме досягненню успіхів.
Цитата на пробу: «Звісно, багато людей — не лише лідерів — скаржиться на малу кількість корисних відгуків про свою роботу. Але керівники високих рівнів отримують найменше надійної інформації про те, як вони справляються з роботою. Наприклад, аналіз 177 окремих досліджень, де загалом було опитано 28 тисяч керівників, виявив таке: що вища посада менеджера або що складніша його робота, то менш змістовними стають відгуки про їхню роботу. Проблема ускладнюється ще більше, якщо лідер жінка або представник певної меншини. Загалом, жінки отримують навіть менше, ніж чоловіки, корисних відгуків про роботу на будь-якій посаді — лідерській чи ні. Люди відмовляють своїм колегам — керівникам або підлеглим — у чесних відгуках про роботу з певних причин, але головна — це незручність. Ми боїмося зачепити почуття людей або якось засмутити їх. Ми приховуємо правду про роботу інших (дивно те, що приховуємо не лише негативну правду, а й позитивну), але водночас зазвичай самі прагнемо оцінки. Чесні відгуки вкрай важливі, навіть більше, ніж деяка інша інформація».
«Деталізм. Впевнене завтра»
(Олег Курченко)
«Академія»
Читати, якщо: ви шукаєте дієвий метод боротьбі із непрогнозованістю і невизначеністю навколишнього світу. Управлінець Олег Курченко пропонує пофіксити проблему будь-якого масштабу за допомогою філософії й інструментів деталізму. В його основі лежить деталь — елементарна логічно неподільна одиниця, яку треба виокремити, осмислити й знайти їй правильне місце в системі.
Цитата на пробу: «Під час виконання музичного твору симфонічним оркестром зал сприймає передусім витончену емоцію, мереживо мелодики, закладені композитором в партитурі. Але цього не досягнути без головного «деталіста» — диригента, який чує кожний інструмент і вирізняє виконання кожного музиканта. Без нього чудова мелодія, швидше за все, була б нагромадженням звуків, некерованою какофонією, хаотичним коливанням повітря. І це означає, що на практиці деталізм відомий здавна. Через суб’єктивні людські обмеження його принципи не перенесли своєчасно в інші сфери людської діяльності».
«Міф про милу дівчинку. Як побудувати казкову кар’єру і не перетворитися на чудовисько»
(Фран Гаузен)
Vivat
Читати, якщо: ви переконані, що досягти успіху в бізнесі жінка може, лише перетворившись на «залізну леді» і забувши про чуйність та емоційність. Авторка рунує ці кар’єрні стереотипи та доводить, що у таких якостях як емпатія, доброта та милосердя, що недооцінюються у світі бізнесу, криється справжня сила.
Цитата на пробу: «Після років самопізнання, розвиваючи успішну кар’єру, я звертала особливу увагу на те, що ставало в пригоді і — найважливіше — що було мені близьке. І нарешті зрозуміла: не можна жертвувати своїми цінностями чи приховувати справжню себе заради кар’єри. Насправді, коли я зрозуміла, як користуватися своєю люб’язністю, вона стала моєю професійною перевагою. Допомогла мені зміцнити впевненість у моїх силах; здобути прихильність тих, хто працював поряд; а також створити міцний, надійний, відданий колектив колег, наставників та учнів. Я переконана, що у вас це вийде».
«Просвітництво сьогодні. Аргументи на користь розуму, науки та прогресу»
(Стівен Пінкер)
«Наш формат»
Читати, якщо: тотальний песимізм усіх довкола змушує вас вірити у те, що світ котиться у прірву. Доктор когнітивістики Стівен Пінкер доступно пояснює, що насправді ми живемо у найкращий період світової історії і чому варто довіряти науці і розуму, а не гучним скандальним заголовкам.
Цитата на пробу: «Демократію можна вважати такою формою управління державою, що просовує нитку у вушко голки, тиснучи рівно з такою силою, щоб завадити людям полювати одне на одного, не полюючи водночас на сам народ. Хороший демократичний уряд дозволяє людям жити своїм життям у безпеці, під захистом від насильства анархії, і на свободі, під захистом від насильства тиранії. Суто з цієї причини демократія — основне джерело людського процвітання. Але й ця причина не єдина: у демократичних державах швидшими темпами відбувається економічне зростання, у них менше воєн і геноцидів, здоровіші та краще освічені громадяни й практично не буває голоду. Якщо світ згодом стає більш демократичним, це прогрес».
«Роздуми про ХХ століття»
(Тоні Джадт, Тімоті Снайдер)
«Човен»
Читати, якщо: вас цікавить історія сучасних політичних ідей у Європі та Сполучених Штатах. Історики Тоні Джадт та Тімоті Снайдер ведуть інтелектуальні роздуми про владу і справедливість у контексті різних політичних течій, що існують чи існували від кінця XIX до початку XXI століть.
Цитата на пробу: «Навіть сама та машина свідчить про таку собі неєврейську єврейськість мого батька. Він був великим шанувальником «Сітроена», хоча, здається, жодного разу не обмовився, що цю фірму заснувала єврейська родина. Батько нізащо не їздив би на «Рено» — мабуть, тому що Луї Рено був сумнозвісним воєнним колабораціоністом, чию фірму націоналізували, звільняючи Францію, за його симпатію до Віші. З іншого боку, «Пежо» в родинних бесідах здобулося на поблажливість. Зрештою, ця марка мала протестантське походження, а отже, ніяк не була причетна до католицького антисемітизму вішистської Франції. Ніхто ніколи й словом не згадував усе це тло, проте в якийсь спосіб воно було мені цілком зрозумілим».
