fbpx

Робота 24/7: історії трьох героїнь, які працюють понаднормово

Анна Соха Чт., 13.02.20 Історії

Тільки нещодавно писали, що перепрацювання шкодить продуктивності, здоров’ю та стосункам із близькими. Але що як завдання, відповідальність і любов до своєї роботи аж ніяк не втиснути у 8-годинний робочий день? Три героїні, які працюють понаднормово, розповіли, чому вони обрали таку роботу і як рятуються від вигорання.

Катерина Черевко, керівниця програми «Особистісний розвиток», яка триває з 6:45 до 22 щодня (окрім неділі) в Українській академії лідерства.


Робота настільки цікава, що часто доводиться через силу йти на вихідні


Я працюю в УАЛ вже третій рік. Зараз займаюсь програмою для студентів і роботою з менторами, а до того два роки працювала менторкою з комунікацій та емоційного розвитку. Моя робота полягала у тому, щоб координувати комунікаційний напрямок харківського осередку та впродовж 10 місяців менторити 10 студентів (відстежувати їхній розвиток, постановку і виконання цілей, проводити персональні розмови й рефлексії).

Усі ментори у харківському осередку живуть у кампусі разом зі студентами. Програма триває з 6:45 до 22 щодня, окрім неділі. Черговий ментор цілий день знаходиться зі студентами (на лекціях, спортивних заняттях, рефлексіях, вечірніх програмах). Інші ментори виконують операційні задачі та проводять персональні розмови зі студентами впродовж дня. Ментори також супроводжують студентів у мандрівках, а це майже цілодобова робота. За програму таких мандрівок тривалістю у кілька днів може бути 2-3 Україною, 5 днів в Ізраїлі, 10 днів у Європі, а ще купа виїзних форумів і загальноукраїнських заходів. 

У студентів є короткі канікули кожні 2 місяці і довгі — кожні 100 днів. У нас, відповідно, теж, але часто на студентських канікулах ментори працюють або проходять навчання на школі наставників. Є й гарні новини — ми всі маємо 24 дні оплачуваної відпустки та 8 вихідних щомісяця 🙂 Але мені настільки цікаво, що часто доводиться йти на вихідні через силу. 

Попри таке навантаження, я люблю свою роботу. Щосекунди у мене є 40 цікавезних співрозмовників та однодумців, насичена програма, творчі вечори, розмови й нічні чаювання, планування масштабних проєктів. Як тут не хотіти постійно перебувати в осередку?


Щоб не вигоріти, потрібно підтримувати життя поза роботою 


Я активно бережу свої кордони й намагаюсь балансувати між роботою й особистим життям. Маю купу активностей: малювання, англійська, зустрічі з сестрою, щодватижні граю у Mad Heads (інтелектуальна командна гра — прим. ред.), плюс багато бігу і читання. На цей рік написала собі 30 цілей — від курсів крою і шиття до вирощування авокадо і створення літературного клубу для подруг. Саме завдяки позаробочому життю я маю енергію створювати креативний продукт в УАЛ і бути рольовою моделлю для студентів.

Важливу роль також відіграють рефлексії, які проводяться в Академії. Вони допомагають краще зрозуміти свої відчуття, бажання та потреби. Я приділяю багато уваги відновленню ресурсів і пошуку внутрішніх джерел енергії.


Я пишаюся своєю роботою і не планую змін


Працювати в Академії важко, потрібно віддаватись повністю. Хтось вигорає і йде через півроку, а хтось розправляє крила і змінює Україну. 

Я пишаюсь своєю роботою і щодня розумію важливість того, що роблю для країни. В УАЛ я росту щодня. Уявіть, що ви займаєтесь саморозвитком цілодобово: вранці лекція з історії, потім біг, потім психологія особистості, фінансова грамотність, йога, медитація, а ввечері — обговорення книжок. Коли я порівнюю себе із собою минулою, то не шкодую ні про що. І саме тому не збираюсь найближчим часом змінювати свій підхід до роботи.

Українська академія лідерства (УАЛ) — 10-місячна освітня програма розвитку для випускників шкіл віком від 16 до 20 років, яка допомагає молоді знайти своє призначення, пізнати країну та світ, усвідомлено обрати майбутню професію та розкрити лідерські якості.

Анна Мазур, засновниця і CEO кар’єрного порталу Happy Monday. Залучена у роботу власного бізнесу 24/7.


Коли це по-справжньому твоя справа, ти віддаєш їй весь час 


Власний бізнес може бути дуже різним. Я знаю власників, які працюють всього по 4-6 годин на тиждень. Є й ті, хто інвестує лише гроші, відразу формуючи команду на чолі з керівництвом. Але коли це по-справжньому твоя справа, ти віддаєш їй весь час і думаєш, як зробити краще й більше, кожну хвилину, навіть вигулюючи собаку. Це вічний процес пошуку кращого рішення й оптимізації. Дуже крутий стан, я бажаю кожному його випробувати 🙂 

Я не маю чіткого розкладу, тому мої дні виглядають абсолютно по-різному. Я прокидаюся о 7:30-8:00, снідаю вдома або на перших зустрічах о 9-10 ранку. Якщо зустрічей немає, можу попрацювати вдома або приїхати в офіс на 10-11. Потім працюю над завданнями, синхронізацією і просуванням проєктів з командою. Після обіду майже завжди маю зустрічі з клієнтами або партнерами. О восьмій годині вечора йду на тренування. Увечері я завершую завдання, які не влізли у робочий час, планую наступний день, читаю художку. 

Це приклад «звичайного» дня, але між ними є тренінгові дні у клієнтів, десятки співбесід, конференції та виступи, записи подкастів і відеооглядів компаній, презентації концепцій та ідей клієнтам, фокус-групи й дослідження. Думаю, що в цьому і є мій кайф — різноманітність і відсутність однаковості.

Звичайно, бувають завали й термінові дедлайни, які змушують працювати до ночі або прокидатися до світанку. Але це поодинокі випадки, які трапляються кілька разів на рік. Але після 20:00 я працюю часто. Буває, заходиш у душ сонна, втомлена, а вилітаєш стрімголов, аби встигнути записати ту саму геніальну ідею 🙂 Найбільша проблема — заснути, коли твій мозок генерує мільйон думок. Тут відкриваєш для себе практики медитацій, уповільнення і хороші книги.

Загалом найважливіші ідеї та рішення приходять до мене у тиші під час сфокусованої роботи. Зізнаюся, я ще не навчилася влаштовувати собі таку у нормальний робочий час. Робочий день — це величезна кількість питань, зустрічей, листів клієнтів, термінових завдань. А ось вечір і вихідні — час нормально попрацювати 😉

Якщо знайти баланс між усіма сферами життя, виходить дуже навіть непогано. Наприклад, я сміливо ставлю неробочі справи (наприклад, манікюр або похід до стоматолога) у календар на робочий час. Адже якщо я працюю у неробочий час, то справедливо і зворотне — я можу не працювати в робочий.


Я не люблю поняття work-life balance


Я дивлюсь на свій тиждень як на єдине полотно можливостей і планую одразу все — і робочі завдання, і зустрічі з друзями, і домашні справи, і косметичні процедури. Я не люблю поняття work-life balance і не розумію, чому робота має бути відокремлена від життя. Насправді у багатьох таких формальностей, як 8-годинний робочий день чи поділ на робочі та вихідні, мало об’єктивних причин. Це, швидше, соціальні звички. А власний бізнес дає гнучкість. Набагато приємніше відвідати порожній музей у четвер вдень, а попрацювати у тиші порожньої кав’ярні в неділю вранці. Потрапити до перукаря набагато простіше в понеділок, ніж у суботу. А дорога на роботу на 12-ту годину займає рівно у 4 рази менше часу, ніж спроба дістатися в офіс на 9-10 ранку. 


Щоб не перегоріти, потрібно формувати графік життя під себе 


Мій підхід до роботи не константа, він постійно змінюється. Бувають місяці, коли виконуєш план на рік, а буває навпаки — тижнями гуляєш, п’єш каву і думаєш про вічне. Але без другого не буває першого, тому важливо слухати свої потреби.

Чого б я точно ніколи не хотіла — відсиджувати час і працювати, тому що треба. Такі періоди у мене були, я добре знаю це почуття, і мені воно не подобається. 

Нещодавно почула чудову фразу: «Кар’єра — це і є життя, але життя — не є кар’єра».  Щоб не перегоріти, потрібно вчитись перемикатись, відпочивати, свідомо робити паузи, формувати графік життя під себе. Бізнес — це величезна кількість маленьких рішень кожен день. Графік, навантаження, прийняття власних фізичних і емоційних обмежень — це теж рішення. Ми часто думаємо, що хтось інший має вирішити, коли нам приходити на роботу, коли йти на обід і коли закривати ноутбук. Підприємництво — це прокачування зрілості і відповідальності за себе цілком і повністю, саме тому я обрала такий шлях.   

Я не намагаюся встигати все, у мене немає амбіцій побудувати багатомільйонну корпорацію, але я хочу реалізовувати свої ідеї у своє задоволення. Іноді це не просто, далеко не кожен день райдужний, але так точно набагато цікавіше. Поки у мене є бажання, сили й можливості реалізовувати свої ідеї, то немає причин щось суттєво змінювати.

Не забувайте, що у нас є ще телеграм-канал, де ми щодня оновлюємо вакансії, ділимось новинами та статтями!

Не забувайте, що у нас є ще телеграм-канал, де ми щодня оновлюємо вакансії, ділимось новинами та статтями!

Підписатись

Вероніка Кобзиста, керівниця зі стратегічних комунікацій у траблшуттінговому агентстві. На перший погляд має стандартний робочий графік. Втім життя вносить свої корективи.


Я більше орієнтуюся на свої біоритми, ніж на встановлені години роботи


В Україні термін «траблшутінг» ще мало відомий і асоціюється хіба що з історією про фахівців, які допомогли Nike боротися з крадіжками кросівок, запропонувавши виробляти правий і лівий на різних заводах. Насправді це поняття набагато ширше. Наша компанія, наприклад, займається вирішенням великих бізнес-конфліктів — ми повертаємо клієнтам контроль над активами, допомагаємо привернути увагу громадськості. Моя ж робота — щоб про траблшутінг загалом і про компанію зокрема в Україні знали якомога більше людей.

Офіційно у нас стандартний графік — 5 днів на тиждень по 8 годин. Але, з огляду на специфіку роботи, цей графік дуже умовний. Я з тих, хто ніколи не виходить з дому без ноутбука. Я беру його на зустрічі з друзями, в подорожі і на сімейні вечері. Тобто можу працювати практично в будь-якому місці.

Найбільш продуктивний для мене час — з 15 до 19 і з 22 до 1-ої ночі, коли я пишу статті, розробляю освітні програми й займаюся креативом. Тому зранку я зазвичай виконую дрібні завдання, спілкуюся з клієнтами й партнерами, ввечері проводжу робочі зустрічі, а після них сідаю творити. Мені підходить такий формат, оскільки в роботі я більше орієнтуюся на свої біоритми, а не на формально встановлені години.


У періоди високого завантаження останнє, чим я жертвую — це сон


Нещодавно у мене закінчився проєкт із дуже інтенсивним навантаженням — я керувала командою із 50 співробітників, яка працювала у різних регіонах. Кілька місяців працювала взагалі без вихідних, практично жила в офісі й додому приїжджала на кілька годин — поспати й переодягнутися. З 8-ої ранку телефон червонів від кількості дзвінків і повідомлень, а замовкав тільки о 2-ій години ночі. Пам’ятаю, що в той період нічого не хотілося більше, ніж тиші — просто спокійних 8 годин сну з вимкненим телефоном.

У такому інтенсивному режимі немає часу на книги, театри й зустрічі з друзями. Тому я заздалегідь попередила близьких, що зникну з радарів на кілька місяців і навіть віддала кімнатні рослини братові. Це допомогло уникнути докорів сумління з мого боку й образ з їхнього. До того ж у мене просто чарівні друзі, без яких я б не впоралася. Вони допомагали з побутовими питаннями, приїжджали в офіс з їжею, знаючи, що я не маю часу на обід, і підтримували морально.

У періоди високого завантаження останнє, чим я жертвую — це сон, без нього я не можу працювати ефективно. Одного разу я вела медичний проєкт впродовж 4 місяців, де графік був буквально 24/7. Мене навчили спати по 20 хвилин у фазі неглибокого сну, цей лайфхак часто рятує мене і зараз. У звичайний час я сплю в повній темряві й тиші, у масці для сну і з телефоном в авіарежимі, щоб жодні службові повідомлення з месенджера не заважали сну. Але на випадок екстреної ситуації мені можна додзвонитися з другого разу.


Робота у мене на першому місці, але не на єдиному


Я працюю з 17 років і практично завжди — за дуже інтенсивним графіком. Раніше мені здавалося, що робота завжди повинна бути на першому місці. Тепер я розумію, що ця фраза потребує уточнення: на першому, але не на єдиному. 

Я займаюся комунікаціями — це творча робота, що вимагає натхнення. Його я отримую, спілкуючись із талановитими людьми, відвідуючи театри й виставки, займаючись творчістю. У моєму розкладі завжди є місце для хобі — це потрібно, аби бути ефективною в роботі.

Через підвищене почуття відповідальності іноді я просто не можу заснути, наприклад перед релізом проєкту. Тоді сідаю і виписую всі завдання на наступний день —  це дозволяє не забути усе потрібне і важливе. Також допомагає спорт. Коли мені потрібно щось обміркувати, я беру велосипед і їду до лісу поруч із домом або йду на йогу.

Активні трудоголіки мають одну особливість — ми б воліли проводити відпочинок так само активно, як і працюємо. Втім, я навчилася прислухатися до себе і тепер іноді дозволяю собі цілий день нічого не робити, а просто лежати в ліжку з книжкою. Коли ти сприймаєш свій організм як батарейку, то починаєш розуміти, коли тобі потрібна підзарядка, ще до того, як розрядитися повністю.

Мій спосіб життя обумовлений тим, що я досить вільна у своєму плануванні. У мене немає дітей і домашніх тварин, я не прив’язана до однієї локації. Моя робота зі мною завжди, досить лише відкрити ноутбук. Думаю, коли з’явиться сім’я, я перегляну свій графік.


Наостанок: лайфхаки для тих, хто багато працює

  1. Дивіться на тиждень, як на єдине полотно можливостей. Якщо ви працюєте у неробочий час, то маєте право планувати особисті справи у робочий. 
  2. Підтримуйте життя поза роботою, приділяйте час хобі та друзям. Внесіть ці активності у свій розклад, як будь-які інші справи.
  3. Прислухайтесь до себе. Навчіться приймати свої потреби і відпочивати, коли організм того вимагає. 
  4. Не жертвуйте сном без крайньої необхідності.
  5. На ніч відключайте телефон від wi-fi або ставте в авіарежим.
  6. Діліться з близькими графіком своєї роботи — так ви зможете отримати і розуміння, і підтримку, і допомогу.
  7. Займайтесь спортом та проводьте час на свіжому повітрі.

Читайте також

«Я всьо»: що робити з вигоранням, якщо просто відпочити — недостатньо

Шукаєте роботу?

Маємо безліч вакансій у креативних індустріях, освіті, ІТ-компаніях, громадському секторі тощо.

Вакансії

Долучайтеся!

Створюємо спільноту фанів Понеділків.

Asset 1logo_Hm

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: