fbpx

Чому краще забути про мету, щоб досягти її? Уривок із книги «Міф про мотивацію»

Редакція Пт., 29/11 Прокрастинація

Натхнення — тимчасове, а мотивація — це результат процесу, а не його передумова. Джефф Гейден активно розвінчує міфи про мотивацію і радить, як налаштуватися, щоб дійсно досягти поставлених завдань. Видавництво «Наш формат» поділилося з нами уривком книги Джеффа — про формулювання мети, «розумні» цілі і як усе це шкодить вашим починанням.   

«Міф про мотивацію. Як налаштуватися на перемогу»
— Джефф Гейден


Більше концентрації — менше шансів на успіх

Я обожнюю грандіозні цілі. На жаль, грандіозні цілі не обожнюють мене. Якось у молодості мені закортіло пробігти марафон. Жодної ідеї фікс. Просто мені подобалося уявляти захоплені погляди людей, яких я частуватиму своїми історіями про нью-йоркський забіг.

Першого дня «тренувань» я подолав десь три кілометри. Наступного — ледь протрюхикав три кілометри. Третього дня було якось спекотно, а ще я підвернув ногу, коли намагався оббігти чихуахуа, який мене ігнорував і просто йшов пробоєм. Коли я нарешті докульгав додому, то гепнувся біля дверей і подумав: «От лайно. Вже навіть трьох кілометрів пробігти не здатен. А як тоді сорок? Це неможливо».

І я здався.

Звісно ж, ви можете сказати, що я просто не надто переймався метою. І десь матимете рацію. Дуже важко долати перешкоди і проблеми, якщо вам байдуже до результату (або якщо вас бентежить лише думка довколишніх).

Однак просто перейматися недостатньо, хоча й важливо. Мільйони людей щиро чимось переймаються — кар’єрою, здоров’ям, родиною, екологією, політикою, соціальними проблемами — і все одно опускають руки задовго до того, як досягнуть справді бажаної мети.

Проблема масштабних цілей залежить не стільки від небайдужості, скільки від двох простих слів: «тут» і «там».

Відстань від «тут», звідки ви починаєте, до «там», де ваша мета, здається нездоланною, особливо на старті.

Наприклад:

  • Якщо ваша мета — схуднути на 18 кілограмів, а за тиждень ви скинули тільки півкіло, чи вважатимете це перемогою? Відстань від «тут» до «там» ще надто велика.
  • Якщо ваша мета — відкласти мільйон доларів на пенсію, а за місяць ви зекономили лише 100 баксів, чи вважатимете це перемогою? Відстань від «тут» до «там» ще надто велика.
  • Якщо ваша мета — повернутися до навчання й опанувати новий фах, а ви прослухали лише курс лекцій за спеціальністю, чи вважатимете це перемогою? Відстань від «тут» до «там» ще надто велика.

Відстань між вашою мрією і суворою реальністю сьогоднішнього дня деморалізує. Тож не дивно, що ви опускаєте руки. На жаль, я й сам був у такій ситуації не раз і не два.


На бога, припиніть постійно думати про мету

Думати про мету — це як мріяти виграти в лотерею: ви фантазуєте на всю губу, уявляєте абсолютно нове життя. 

Мрії важливі. Вони нас олюднюють. Вони спонукають ставити перед собою майже недосяжні цілі.

Однак фантазії марні, якщо не підкріплені роботою. Мрії швидко народжуються, але без процесу так само швидко помирають… і залишають після себе одне розчарування.  Певен, усі ми вже достатньо розчаровувалися в житті.

Натомість треба визначити мету, уявити її як мішень, щоб скласти план реалізації… і забути про цю мету. Джеймс Клір, авторитетний експерт у цій сфері, каже, що головне призначення мети — це допомогти розробити процес із її досягнення.

Тож яка відмінність між метою і процесом?

  • Якщо ви менеджер, то ваша мета — всебічно розвивати підлеглих. А процес полягає в тому, щоб знаходити недосконалості, розробляти плани розвитку, опікуватися навчанням, тренуванням, фідбеком. Процес — це ваші дії з досягнення мети.
  • Якщо ви вчитель, то ваша мета — допомогти учням розкрити свій потенціал. А процес полягає в тому, щоб писати лекції, створювати презентації та додаткові матеріали, шукати індивідуальний підхід до кожного учня. Процес — це ваші дії з досягнення мети.
  • Якщо ви батько чи мати, то ваша мета — виростити здорових, щасливих дітей. А процес полягає в тому, щоб розвивати в дитині впевненість і самооцінку, плекати її мрії, прищеплювати правильні цінності. Процес — це ваші дії з досягнення мети.

От приміром, Арнольд Шварценеґґер. До того як стати актором і губернатором штату Каліфорнія, Арнольд шість разів поспіль здобував титул «Містер Олімпія» (найвище звання в бодибілдингу). Ще підлітком він твердо вирішив, що хоче перемогти на конкурсі «Містер Олімпія», але день у день в його голові були одні тренування. Йому здавалося, що кожне повторення вправи на крок наближало його до бажаного титулу. У тренажерному залі його хвилювала не перемога, а вправи, повторення, робота. Процес, що наблизить його до мети.

Ні, до титулу він був аж ніяк не байдужий. Просто він поставив собі мету… і забув про неї, сконцентрувавшись на роботі. Він бачив лише вправи, вправи і ще більше вправ

В усіх є мета. Люди, які її досягають, дотримуються плану. Створюють систему. Ступають крок за кроком.

Вони не фантазують. Не сподіваються.

Вони просто виконують усе, що написано в плані. Стабільно. Без торгів і помилок.

Вони забувають про мету і повністю віддаються процесу. 


І викиньте з голови маячню про розумні цілі

Існує ще одна легенда, яка заважає нам досягати цілей, особливо масштабних. Люди звикли вважати (і читати в кожній другій книжці чи статті), що мета має бути РОЗУМНА: Реалістична, Обмежена в часі, Здійсненна, УМотивована та НеАбстрактна.

Повністю згоден із «неабстрактною». Будь-яка мета має бути конкретна. Бо ж як ви зрозумієте, що досягнули її, якщо не знаєте, до чого прагнете? І як тоді зможете розробити правильний процес?

А от з «умотивованістю» вже проблема. Не можна обґрунтувати мету постфактум. Вона або має значення, або ні. Що активніше ви намагаєтеся знайти, вигадати чи змайструвати це значення, то менше шансів у вас досягнути мети.

У меті неможливо «відшукати» вмотивованість. Так, іноді нам щастить створити значущу мету, але зазвичай це лише результат абсолютної відданості процесу й завданням. Коли невеличкі, але регулярні перемоги заряджають вас мотивацією, ви заряджаєте їх умотивованістю.

«Обмеженість у часі» — ще одна проблема. Встановити собі дедлайн іноді важливо, але це аж ніяк не допомагає зосередитися. Більшість цілей ускладнює наше й без того складне життя. Згадайте, коли востаннє складали перелік робочих чи особистих цілей. Що ви подумали, коли записали останній пункт? «Ого, як круто окреслити собі чіткий напрямок і мету»? Чи: «От лайно, як мені все це в біса виконати»?

Гадаю, що останнє. Можливо, не одразу, але через день-два точно.

«Здійсненність» також не на користь. Що легша мета, то менше вона надихає. Занадто здійсненні цілі — це звичайні завдання. Треба зробити двадцять холодних дзвінків потенційним клієнтам? Це — звичайне завдання. Візьміть слухавку, наберіть двадцять номерів — і готово. Так, іноді це може і метою бути, якщо, наприклад, допоможе закрити квоту з продажів, але натхненням тут і не пахне.

А тепер уявіть, що бос наказав вам підготувати звіт до обіду. Неабстрактно? Так. Умотивовано? Є трохи. Здійсненно? Обмежено в часі? Ваш начальник щойно надав завданню ледь не всіх «важливих» аспектів «важливої» мети. Але його слова — це лише завдання, а не мета.

Тільки ви самі можете ставити собі мету.

І тільки ви самі можете після цього про неї забути.


Успішні люди забувають про мету

Якщо перед вами хоч раз стояло важке фізичне завдання, яке ви для зручності розбили на етапи, то знаєте, як це працює. Можливо, ви займалися пішим туризмом і, коли до вершини гори залишалося зо п’ять кілометрів, вирішили сконцентруватися на відстані до найближчого повороту, потім ще одного, і ще одного. По суті, ви забули про мету і розбили шлях на менші кроки.

А може, ви фарбували будинок і зрозуміли, що ще аж сім кімнат, тож вирішили сконцентруватися спочатку на одній стіні, потім на іншій…

А може, вам потрібно було написати оферту на 70 сторінок, тож вирішили сконцентруватися спочатку на одному розділі, а потім перейти до іншого.

В усіх цих випадках відстань від «тут» до «там» здавалася настільки гігантською, що ви вирішили забути про кінцеву мету і сконцентруватися на процесі.

І це спрацювало.

І спрацює знову.

Що робити? Усе просто.

Мрійте масштабно.

Поставте грандіозну мету.

Дотримуйтеся цієї мети.

Розробіть процес, який неодмінно приведе до цієї мети.

А тепер забудьте про мету і працюйте над процесом.

Хай це стане вашою мантрою: «Я поставлю собі за мету… і забуду про неї».

Згадайте хоча б мій марафон — досить популярну мету, яка є в переліках тисяч людей. Щоб подолати фінішну пряму, одного дня вам доведеться пробігти трохи більше сорока кілометрів. Але це не означає, що новачок має стільки бігати першого ж дня тренувань. Щойно поставили собі мету, попіклуйтеся і про процес, який допоможе її досягнути. (Пам’ятайте: головне призначення мети — забезпечити правильний процес і план з її досягнення).

Скажімо, ви не надто спортивні, тому процес вимагає від вас першого дня лише півтора кілометра. Сьогодні марафон ви пробігти не зможете, але півтора кілометра — цілком. А оскільки ця відстань на сьогодні й запланована, ви автоматично будете задоволені собою. Бо ж виконали все, що запланували на цей день, а отже, з’являється мотивація вийти на пробіжку і завтра.

Певної миті процес вимагатиме від вас уже два з половиною кілометра. Чи буде це важче? Безперечно. Але ви зможете. (Якщо бігатимете півтора кілометра щодня кілька тижнів поспіль, то, повірте, два з половиною ви зможете пробігти без проблем). І коли ви подолаєте цей рубіж, знову будете задоволені собою.

А якщо порівняти це ще й з вихідною точкою, то побачите прогрес. Прогрес так само дарує незабутні відчуття.

Якщо порівнювати ці два з половиною кілометра із сорока, то це більш ніж скромно. Але кого це хвилює? Зараз ви забули про сорок кілометрів. Зараз вам не потрібно бути «там». Зараз вас має хвилювати лише сьогоднішній день.

З таким підходом ваша грандіозна мета вже нічого не важить. Важить лише процес. Якщо ви йдете за планом, то це вже успіх. 

Можливо, наступного тижня вам доведеться пробігти ще більше. А може, й ні. Усе залежить від того, який процес ви собі намалювали. Але в будь-якому разі, важливо не те, наскільки ви далеко чи близько від кінцевої мети, а те, наскільки послідовно йдете за процесом і чи виконуєте все заплановане щодня. Якщо ви присвятите себе роботі над процесом, то прогрес неминучий. Успіх неминучий.

Одного дня ви прокинетесь і зрозумієте, що можете пробігти 8 кілометрів… потім 16… а потім 32… Бо щодня ви порівнювали свої результати з тим, що запланували собі на сьогодні, а не з тим, чого маєте досягнути колись.

Дотримуйтеся процесу — й одного дня зможете пробігти марафон. Пройти шлях від «тут» до «там», майже того не помітивши. І водночас якимось дивом не втратити мотивації та ентузіазму.

Хочете нарешті розібратися з тим, як працює мотивація? Читайте «Міф про мотивацію. Як налаштуватися на перемогу» видавництва «Наш формат» і діліться з нами своїми враженнями.

А ми чекаємо вас у суботу на ProForum!

І сподіваємось, що ви достатньо мотивовані, щоб прокачати свою кар'єру :)

І сподіваємось, що ви достатньо мотивовані, щоб прокачати свою кар’єру 🙂

Квитки


Читайте також

Як зробити навчання звичкою: 5 порад від Юрія Бугая

Долучайтеся!

Створюємо спільноту фанів Понеділків.

Asset 1logo_Hm

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: