Як планувати кар’єру в епоху змін: 5 кроків

Щодня професії та цілі галузі опиняються на межі зникнення. Але це не привід відмовлятися від професійного розвитку та планування кар’єри. Просто в умовах блискавичних змін варто переглянути підходи. Як саме — радить Тетяна Волошина, кар’єрна консультантка, HR Business Partner технологічного холдингу TECHIIA.

Навіть без світових потрясінь гладка кар’єрна дорога може раптово завести в темні хащі. А ми живемо в період, коли революції, війни, економічні та медичні кризи відбуваються одночасно. Хіба що зараз вони приправлені цифровізацією. 

Та це не означає, що потрібно відмовитися від будь-яких планів, зокрема кар’єрних, та плисти за течією. В умовах змін також можна успішно планувати своє професійне зростання. І ось 5 кроків, як це зробити.

1. Розсуваємо рамки

Насамперед поставте собі головне питання: що саме я вкладаю в поняття «будувати кар’єру»?

На жаль, суспільство досі вважає, що кар’єра — це винятково зростання до керівної посади. Але це черговий міф творців «успішного успіху». Насправді фахівець вузької ніші може заробляти стільки ж, скільки і його керівник, або й більше. Так само широкопрофільний спеціаліст може бути не менш впливовим, ніж його директор. 

Візьмемо, наприклад, професію HR. Вона складається з величезної кількості підпрофесій, тобто фахівців, які займаються питаннями: 

• компенсацій та пільг;
• оцінки;
• адаптації;
• навчання;
• корпоративних комунікацій;
• бренду роботодавця;
• івентів тощо.

Спеціаліст може звузити компетенцію тільки до оцінки персоналу — і буде суперзатребуваним для великих компаній. Там шукають людину, яка володіє різними інструментами оцінки, розуміє, коли який застосовувати, придумує методики під різні відділи та галузі. 

Інший полюс — HR Generalist. Така людина знає потрохи з кожного напряму та може добирати необхідну експертизу залежно від задачі. Вона — ласий шматочок для багатьох компаній, особливо тих, що зростають. Наприклад, я вийшла на HRBP (HR Business Partner. — Ред.) якраз завдяки широкій експертизі у величезній кількості проєктів. 

Подібні експерти можуть мати вплив на рівні HR Director і заробляти не менше. Хоча за ієрархію знаходяться нижче. 

Якщо ви переходите в менеджмент через необхідність, а не бажання, то можете обпектись. У нас у TECHIIA був приклад, коли дизайнера перевели на позицію ліда, однак усі швидко зрозуміли, що постійна комунікація та інші менеджерські завдання його майже не драйвлять. Він відкотився на попередню посаду і знайшов нові шляхи збільшення цінності та зарплатні. 

Круто, коли вистачає духу зробити крок назад, щоб наблизитися до себе. Це зовсім не соромно, і важливо, щоб компанія йшла назустріч. Для неї користі буде лише більше. 

Про всяк випадок: я не кажу, що до керівних посад прагнути не треба. Я кажу, що кар’єра — це професійна самореалізація людини у всіх її варіантах. Ви можете рости вертикально за ієрархією, переміщуватися на іншу позицію горизонтально, розширювати власний функціонал або вплив. І все це буде про кар’єру.

2. Обираємо підхід

Є два основні підходи в плануванні кар’єри.

Перший — жорсткий. 

«Я знаю, куди хочу, і прокладаю стежку конкретно туди. Наприклад, хочу бути керівником свого відділу і прокачую під це певні навички. Хай би як, я буду реалізовувати цю мету тут або в іншому місці». 

На кар’єрній консультації в мене була клієнтка, яка хотіла працювати суто у сфері інтелектуального права. Досвід був маленьким, а бажання — величезним. Настільки, що вона без упину й усіма способами стукала в усі компанії. Зрештою її таки взяли в одну з найкращих юридичних фірм України — не встояли перед її енергією. 

Або кейс не з кар’єри. Одна моя подруга якось вирішила жити в Португалії. Попри мої застереження, що треба ретельно підготуватися, що це займе рік-два, вже за тиждень вона взяла рюкзак, 400 доларів і поїхала. Знайшла житло, роботу. Уже понад рік там. 

Є люди, які мислять і діють тільки так. Вони навмисно заганяють себе в труднощі та героїчно з ними борються. Чітка мета без жодного сантиметра вліво-вправо — їхня головна мотивація.

Поважаю такий підхід. Щоправда, він більше підходить людям, від яких не сильно залежать близькі. Бо жорстка прив’язка до чогось одного та експерименти — це ризик. Особливо зараз, коли завтра компанія може включити оптимізацію, а професія та ціла галузь можуть померти через кризу. 

І тут набирає силу другий підхід — гнучкий. 

«Я б хотів отримати нову посаду. Я працюю в організації, яка мені подобається, і шукаю її потреби, які можу закрити». 

Такий метод планування кар’єри більше підходить людям, які люблять компанію, в якій працюють, і не сильно прив’язуються до конкретної мети. Важливо, що ви не намагаєтеся закрити всі проблеми компанії, а шукаєте збіг власних бажань і її потреб. Якщо match трапився, організація це помічає та починає вас просувати. 

У гнучкого методу є позитивний побічний ефект. Шукаючи збіг, ви ВЖЕ розвиваєтесь і напрацьовуєте нові навички в безпечних умовах. Якщо завтра щось станеться, багаж умінь залишиться при вас. Це основний принцип сучасної побудови кар’єри.

3. Підсвічуємо мету

Наступне питання: «Що та скільки мені насправді потрібно?»     

Коли ми спираємося на зовнішні установки, то переоцінюємо свої потреби. Через це весь сенс кар’єри може полетіти під три чорти. 

Свіжий приклад. До мене на консультацію прийшов керівник великого департаменту успішного стабільного бізнесу.  Процеси налагоджені, колектив класний. Але він втомився та шукає «роботу, яка має приносити задоволення». Хоче звільнитися та влаштуватися проджект-менеджером у креативну агенцію. 

Ми з’ясували, що насправді клієнт має потребу… бачити результати своєї роботи та бути ближче до чогось гарного. На поточній роботі були самі лише цифри та таблички. Але він бачив лише оболонку. Робота проджекта — це велика кількість завдань в умовах невизначеності, непроста комунікація з креативниками й замовниками та космічні темпи роботи. 

Зрештою клієнт чесно зізнався собі, що хотів відчуття прекрасного, але не в такий спосіб. Він вийшов на те, що варто завести хобі, пов’язане з творчістю: займатися малюванням, організовувати виставки тощо. 

Знаю, наприклад, HR-спеціалістку, яка любила свою роботу, але кинула професію та стала бізнес-тренеркою. Лише тоді вона усвідомила, що насправді їй хотілося публічності та визнання. А цього можна було досягнути й менш радикальними методами. 

Щоб глянути вглиб потреби, спробуйте вправу «5 навіщо», послідовно ставлячи собі це питання. Хочу бути керівником — навіщо? Хочу уваги людей — навіщо? За умови чесності можна дійти, наприклад, до дивної відповіді «хочу, щоб мене любили!». Як ви розумієте, на посаді керівника таку людину чекатимуть сюрпризи, не завжди приємні.

Важливо не плутати форму зі змістом. Коли нам кажуть, що робота має приносити задоволення, то часто забувають, що вона приносить НЕ ТІЛЬКИ задоволення. До того ж реалізувати себе можна по-різному, професія — лише один із безлічі способів. 

4. Досліджуємо зону найближчого розвитку

У кар’єрному розвитку я виділяю чотири основні напрями:

1. Керівна посада.
2. Розширення функціоналу.
3. Перехід на іншу посаду.
4. Повна зміна професії.

Є умовний п’ятий спосіб — потреба, яку можна закрити прямо тут: визнання, вплив, подяка. І є дорога «в сусідній ліс» — свій бізнес. Але це окрема велика тема.

Коли ви більш-менш конкретно визначили для себе напрям, рекомендую насамперед придивитися до поточного місця роботи. Можливо, саме тут є і ваша бажана позиція? 

Придивіться до колег

У кожній компанії є писані та неписані історії успіху. Часто цінність представляють саме другі, яких не зустрінеш у кар’єрних матрицях від ейчарів. 

Є компанії, де люблять, коли людина пряма і різка, а є колективи, де заведено шліфувати гострі кути. В одних компаніях усіма заправляє головбух. В інших фінальне слово за ейчаром. 

Поцікавтеся, як кого підвищували? Хто старожили та чому їх цінують? Чому люди йшли з компанії? За якими неформальними правилами працює колектив? 

Відповіді — ваші орієнтири для майбутніх дій. 

Зустріньтеся з керівником або ейчаром

Попросіть їх розповісти про можливості вийти на новий рівень у компанії. Як варіант, вони можуть провести вам маленьку орієнтаційну співбесіду, щоб зрозуміти, де ви будете корисними і що може сподобатися вам.

Ця штука може вберегти вас від зайвих дій. Наприклад, нещодавно до мене прийшов один зі співробітників холдингу і сказав, що хоче значно вирости за посадою. Для цього запланував пройти ряд курсів і отримати міжнародні сертифікати. 

Після розпитувань колега зрозумів, що сертифікати дадуть йому внутрішню опору, але для компанії не будуть приводом для різкого підвищення. А от що могло б дати користь, так це робота з коучем та пошук спільної вигоди. 

Пошукайте спільну вигоду з компанією

Це актуально і тоді, коли ви вже працюєте в компанії, і коли лише шукаєте роботу. Скажімо, ви хочете влаштуватися вебдизайнером. Можна проаналізувати сайт цільової компанії та написати їм листа про те, як можна було б покращити окремі елементи. Наприклад, моя знайома, яка працює над брендом роботодавця, розбирає позиціонування бажаної компанії й заздалегідь відправляє їй кілька рекомендацій. 

Суть у тому, щоб дати шматочок цінності наперед. Для чинних співробітників компанії це також мій улюблений варіант. Якщо ви маєте натхнення, попросіть про додаткові завдання, які зможете виконувати у вільний час. Або запропонуйте взятися за те, до чого ні в кого в компанії не доходять руки. 

Це найменш ризикований шлях і для компанії, і для вас. Якщо у вас не вийде або вам не сподобається, ніхто не образиться. Формально це не ваші обов’язки — ви просто проявляєте ініціативу та експериментуєте. Але якщо впораєтесь, то найімовірніше станете першим кандидатом на нову посаду.

Не чекайте, що вас поведуть за ручку — пропонуйте та беріть відповідальність. Тоді не доведеться ні на кого ображатися, що вам надали погані варіанти. 

5. Визначаємо розрив і методи його подолання

Якщо ж ваші плани не пов’язані з поточним місцем роботи, варто визначити розрив між тим, що у вас уже є, і тим, що потрібно на новій посаді. Для цього є три інструменти.

1. Самооцінка

Дослідіть релевантні вакансії. Щоб систематизувати аналіз, рекомендую всі вимоги з них записувати в таку табличку:

Що я знаю / вмію	Що я не знаю / не вмію	Як я напрацюю те, чого не знаю

Вимоги, що зустрічаються часто, відзначайте зірочками або ранжуйте в інший спосіб. З такою табличкою ви як мінімум підготуєтеся до співбесід. Навіть якщо вас запитають, чи робили ви те-то, ви зможете відповісти, що не робили, але знаєте, як і де можна цього навчитися.

2. Менторство

Знайдіть круту людину у професії, якою ви захоплюєтеся. Це може бути керівник напряму у вашій компанії або інший спеціаліст. Попросіть його розпитати вас та допомогти скласти індивідуальний план розвитку.  

Багато моїх клієнтів отримують потужний побічний ефект: у процесі пошуку ментора вони напрацьовують корисні навички. Наприклад, вміння просити про допомогу, звертатися до незнайомих людей, шукати точки спільної вигоди. 

3. Співбесіди

Спробуйте «розвідку боєм». На співбесіди можна ходити багато, а можна — якісно. Саме підготовка до них допомагає розвивати себе і пакувати досвід. У процесі ви зрозумієте, що критично треба напрацювати для наступного кар’єрного кроку. 

Може виявитися, що для старту на новій посаді все необхідне у вас уже є, а специфічні скіли можна прокачати згодом. Або навпаки — переконаєтеся, що мрія була гарною лише в голові, а на реальних співбесідах вас дратують вимоги, підходи та люди. Тут також важливо прислухатися до себе та вміти відмовитись від того, що точно «не те».

Базова умова для побудови кар’єри в епоху змін — це гнучкість. У нас стало менше можливостей планувати життя наперед, тож варто ретельно прислухатися до себе та свого оточення і частіше оцінювати, в чому ви збігаєтеся. Професійна стежка не стане рівнішою. Проте вона буде саме вашою та особливою. 

Читайте також

Як ми працюємо: сучасні типи кар’єри й формати зайнятості

Ким і де працювати історику? 6 кар’єрних траєкторій

3 аргументи, чому вам потрібно платити більше