3,5 роки я працювала в ІТ-компанії DataRobot, очолювала відділ Sourcing Department, що був частиною рекрутингу. Моя команда розробляла стратегії пошуку кандидатів, робила дослідження ринку, контактувала з людьми й пропонувала їм роботу, а також активно співпрацювала з hiring-менеджерами та рекрутерами, які завершували процес відбору. Ми закривали вакансії не лише в Україні, але й в Європі та Америці.

І ось декілька місяців тому мені в LinkedIn написав рекрутер з Facebook і запропонував роботу в лондонському офісі компанії. В процесі листування виявилося, що мене порекомендувала на одну із відкритих позицій моя колишня колега, яка зараз там працює.

Стало цікаво, тож я погодилася пройти процес відбору — а це чотири співбесіди! Якщо чесно, не думала, що ця історія матиме позитивний фінал, просто було цікаво спробувати. І неочікувано все вийшло!

Однак отримавши оффер від Facebook, пакувати валізи було рано — для отримання британської робочої візи потрібно скласти тест IELTS.

На підготовку до тесту в мене було всього три тижні, тож я записалася на відповідний курс від Британської Ради.

Цей курс дав мені розуміння того, як виглядає тест та що це взагалі таке, пояснив його структуру: на що варто витратити більше часу, а де його можна зекономити, як правильно читати запитання, чого варто уникати.

Також я готувалася самостійно за матеріалами у вільному доступі, зокрема на ютубі. Багато слухала спікерів про те, як треба відповідати на усній частині екзамену.

На написання текстів у мене часу майже не було, тому три я написала сама, а ще 15 просто переписала, аби запам'ятати лексику, згадати граматичні конструкції. Також займалася аудіюванням. А от на читання у мене не вистачило часу взагалі.

Серед основних труднощів у підготовці були:

1) Дефіцит часу — лише три тижні, тоді як мої однокурсники планували складати тест через 3-5 місяців.

2) Переживання щодо організаційних моментів тесту. Я знала, що там є багато правил та обмежень (на кшталт — виходити в туалет можна лише з охороною). І що якщо якісь із них порушити, то людина не матиме права скласти тест у майбутньому. Це дуже тиснуло.

3) Хвилювання, що не зрозумію якісь із завдань з читання чи слухання. Хоча загалом за знання мови я не переживала, бо так чи інакше займаюся англійською все життя — і у виші вивчала, і на роботі багато спілкувалася з іноземними колегами.

Загалом це був дуже цікавий досвід. Тест досить складний, комплексний, його складають, і не завжди успішно, навіть самі британці. Тож я рада, що успішно пройшла цей етап.

Тест склала так: письмо і говоріння на 6,5 балів, а аудіювання і читання — на 6 балів. Загальна оцінка була приблизно 6 балів, що дорівнює рівню В2. Це не зовсім той результат, який хотілося б мати, бо до цього пробні тести я складала краще. Але для візи цього вистачило — і прекрасно.

Після отримання офферу від Facebook зі мною сконтактувала релокейт-менеджерка, яка допомагала мені з переїздом. І з 13 липня я вже у Лондоні.

У Facebook я теж займаюсь рекрутингом. Моя посада називається Technical Sourcer, але працюю не менеджеркою, а як individual contributor. Зокрема я працюю з machine learning інженерами, L&D інженерами на ринках Англії, Швейцарії та Франції.

Під час навчання у КПІ я була членом студентської організації BEST (Board of European Students of Technology), активно подорожувала Україною та світом, організовуючи технічні заходи для молоді, знайомилася з різними культурами і, зрештою, вирішила отримати другу вищу освіту за кордоном. Оскільки у моїх батьків не було можливості фінансувати моє навчання, єдиним варіантом було виграти стипендію Erasmus. Тож я знайшла програму, яка по суті була аналогом моєї спеціальності у КПІ, і однією з вимог для вступу була наявність результатів тесту IELTS Academic (мінімум 6.5 балів).

Для початку я виконала пробний тест онлайн, отримала 5.5 і була розчарована, оскільки на той момент досить вільно розмовляла англійською. Мої друзі знайшли собі курси підготовки, але я не могла собі їх дозволити, тож вирішила готуватися самостійно.

Я зрозуміла, що запорука успішної здачі IELTS — розуміння структури й вимог тесту. Тож завантажила десятки готових прикладів IELTS Academic і почала детально розібрати й пропрацьовувати кожну секцію. Підготовка до IELTS складала 1,5 години щоранку, з яких 30 хвилин я витрачала на listening та годину на reading aбо writing. Speaking була єдиною секцією, яку я пропустила, оскільки кожного дня спілкувалася зі своїми друзями з Європи.

Я збиралася займатися 7 днів на тиждень, але зрозуміла, що починаю потрохи ненавидіти англійську мову, тому суботу та неділю відпочивала. Загалом планувала впоратися за 2,5 місяці, але вже за 2 місяці відчула, що готова 🙂

Під час самого екзамену було страшно, адже на кону стояла можливість подати документи на ту саму омріяну програму навчання за кордоном. Але як говорить моя мама: «Якщо Катя чогось хоче — вона завжди це отримує. Якщо не отримує — отже, не хотіла». У підсумку я склала тест успішно — на загальний бал 6.5 (listening 7.0, speaking 6.5, reading 6.5, writing 6.5).

У лютому з моєї програми Erasmus повідомили що я у списку очікування. Скільки чекати — ніхто не сказав. Майже за 8 місяців (!), у жовтні, мені прийшов лист про зарахування, хоча програма почалася ще в серпні. Виявилося, що хтось зі студентів відмовився і мені необхідно терміново летіти й одразу готуватися до сесії. Я була шокована і зрештою прийняла рішення залишитися у Києві, бо на той момент була повністю задоволена своїм життям.

Але недарма кажуть: «Що має бути у твоєму житті — буде». Через два роки я вирішила ще раз скласти IELTS Academic — пішла на екзамен без підготовки і отримала такий же бал. Ще за рік — вступила до університету Аліканте в Іспанії. За період навчання я стала вільно володіти іспанською мовою, досить добре розвинула свої танцювальні навички, навчилася слухати себе й бути щасливою незалежно від місця, оскільки кожен день ми наповнюємо самостійно або прекрасним, або поганим. Завжди є вибір.

У 2017 році я жила в іспанській сім'ї по workaway, і моїм завданням було розмовляти з дітьми англійською. Я зрозуміла, що мені дуже подобається навчати, і захотіла спробувати себе в ролі викладача. Я знала, що таку можливість можна знайти через стажування AIESEC. Подалася до південного містечка Іскендерун у Туреччині, про існування якого досі й не здогадувалась. Досвіду викладання у мене не було — тільки сертифікат IELTS Academic. Завдяки йому, а також моїй гарній розмовній англійській, мене й взяли на стажування. Я живу за кордоном з 2016 року, але можу впевнено сказати, що досвід у Туреччині став для мене найбільш екзотичним.

Ще під час навчання у Львівському нацуніверситеті я зрозуміла, що обрала кар'єрний шлях неправильно, і мріяла про освіту за кордоном в іншій сфері. Я також завжди мріяла пожити в іншій країні. Але про еміграцію на той час не замислювалася. Швидше, хотіла отримати новий досвід — пізнати себе, вивчити інші культури.

Канаду чи США на початку не розглядала — планувала залишитися в Європі. Однак тривалі пошуки потрібної програми не дали результату — здебільшого у європейських вишах вимагають, щоб сфери навчання збігалися, а я якраз хотіла повністю змінити спеціальність.

Зрештою я знайшла потрібну програму в Канаді, а для вступу в канадський коледж потрібно було скласти IELTS. Разом з результатом тесту я подала свої документи до канадського коледжу Сенеки в Торонто на спеціальність «Креативна реклама» і мене зарахували на навчання. Це було чудовим подарунком напередодні мого дня народження 🙂

Я вже була знайома зі структурою тесту, оскільки колись пробувала до нього готуватися. Та все одно вирішила підтягнути знання з репетитором. На мій погляд, це оптимальний варіант, бо тут потрібен індивідуальний підхід. Хороший репетитор допоможе покращити саме ті ваші навички (говоріння, слухання, читання тощо), в яких ви найбільше не впевнені.

Але навіть попри якісну підготовку, тест був великим стресом. Особливо враховуючи, що шансу ще раз перездати його, якщо не добереш балів, не буде, бо треба встигнути скласти іспит та отримати результат до вступу. Також це лотерея, бо все дуже залежить від того, який саме варіант попадеться. Ну і звісно, будь-який тест на час — це сам по собі стрес. Ще пам'ятаю, що очікувати на результат тесту довелося декілька тижнів, і це було важко.

Мій результат був 6,5 чи 7 балів — я вже точно не пригадую, бо складала тест ще в грудні 2017 року.

В той час я була дуже розчарована отриманими балами, бо спочатку хотіла поступати на іншу програму в інший коледж, а там вимоги були вищими. Однак я не розгубилася і знайшла ще варіанти серед коледжів та програм. І насправді у підсумку все вийшло навіть на краще 🙂

Завдяки IELTS я отримала канадський диплом і втілила в життя ще одну мрію. Тест дав мені можливість відчути всі радощі та складності життя за кордоном. Завдяки йому я познайомилася з людьми з інших культур, і це розширило мій кругозір.

Врешті я вирішила залишитися жити в Канаді, бо тут більше можливостей для професійного розвитку, кращий рівень життя, неймовірна природа та більш толерантне суспільство, де можна просто бути собою.

Після закінчення бакалавріату з політології в Могилянці я задумалася над можливістю продовжити навчання за кордоном. Тим паче, що у кафедри політології були зв'язки з деякими закордонними університетами. Я розглядала навчання в Central European University (Будапешт, Угорщина) та в університетах в Амстердамі та в Маастрихті (Нідерланди).

У процесі підготовки документів виявилося, що для вступу всюди потрібен був результат IELTS, а мої знання англійської у порівнянні з однокурсниками були середніми. І тут підвернулась можливість: моя подруга, яка пройшла підготовку до IELTS у Лондоні, захотіла спробувати себе у викладанні та запропонувала підготувати мене до тесту.

Я не звикла ставитися до іспитів як до питання життя і смерті, тому й з IELTS прагнула отримати максимум задоволення від підготовки. Ми брали підручники, купували їжу в McDonald's, сідали на набережній Поштовій площі й годину обговорювали цікаві нам обом теми.

Від самого початку ми зробили акцент на listening, щоб я почала розуміти швидку британську мову. У підсумку цю частину тесту я склала на свій максимум — 7.5. Подруга бачила моєю головною слабкістю reading, тому на кожному уроці ми приділяли увагу й цьому теж. Вчитися було зовсім нескладно — я обожнювала наші уроки. Наприкінці кожного ми вирішували, над чим будемо працювати собі в задоволення наступного разу, і спільно підбирали інструменти.

Але така підготовка була деякою мірою легковажною. Через брак часу й фокусу writing я склала на 6.0, хоча завжди любила писати і вважала це своєю найсильнішою стороною.

Сьогодні розумію — варто було почати готуватися раніше і приділяти увагу всім частинам тесту пропорційно, а не жертвувати підготовкою до listening за рахунок writing. Але на той момент це здавалося зваженим і правильним рішенням.

Під час складання тесту мені сподобалася організація — все послідовно, дружньо, але суворо й відсторонено. На speaking було страшно всім, але екзаменатор був дуже доброзичливим і класно знімав напругу, не переходячи межі.

Для проходження на програму потрібно було отримати загальний результат у 6.5 балів. Я набрала рівно 6.5, чому була дуже рада. З них 7.5 — listening, 6.0 — writing, і по 6.5 балів — speaking і reading.

Для вступу на магістратуру був потрібен не тільки тест, але й середня оцінка за бакалавріат. А оскільки оцінки в мене були середні, але не блискучі, через високу конкуренцію я не пройшла подальший відбір.

Але підготовка до IELTS стала тим квантовим стрибком, якого я марно намагалася домогтись, приділяючи купу часу і сил на додаткові заняття англійською з 15 років. Якщо при відборі на бакалавріат я потрапила до восьмої групи з дев'яти з англійської, то на магістратурі, вже після здачі тесту, я вчилася в першій. Academic writing в результаті став моєю першою роботою — я стала англомовним копірайтером в IT і досі пишу англійською для бізнесу в якості Content Manager для міжнародних компаній.

Ну а сам результат тесту мені знадобився, коли я вирішила поїхати на двомісячну волонтерську програму в Китай. Потрібно було підтвердити знання англійської, і мій IELTS, у якого вже майже закінчився термін придатності, став квитком у першу велику подорож, де я нарешті почала говорити з іноземцями англійською вільно. На сьогодні я відвідала вже понад 30 країн.