Про ідею експерименту


7 років тому Юлія Савостіна першою в країні звернула увагу на товари українського виробництва. А почалося все з того, що у 2010 році Юлія прочитала книгу американської журналістки Барбари Кінгсолвер «Америка: Дива здорової їжі». Це історія про те, як журналістка з родиною переїхала з великого міста у провінцію, знизити шкідливий вплив своєї життєдіяльності на навколишнє середовище. Юлію ця історія дуже надихнула, і вона захотіла її повторити, але не у таких масштабах.

На той момент Юлія Савостіна призупинила свою журналістську діяльність і керувала PR-агенцією. Це була гарна роботи з точки зору картинки, але після журналістики здавалася дуже нудною і позбавленою сенсу.

Завдяки журналістському бекграунду Юлія була більш-менш обізнана у питаннях української економіки та промисловості. І тут їй спало на думку перевірити, що ж виробляє Україна — звісно, окрім усім відомих труб великого діаметру та соняшникової олії. Тому було прийнято рішення робити експеримент не про українську їжу, а у широкому сенсі: що ми виробляємо і якої якості.

Про блог

У 2011 році у своєму Livejournal Юлія Савостіна публічно оголосила, що збирається рік протриматися на товарах виключно українського виробництва. Втім, експеримент провалився через перфекціонізм самої Юлії: вже на другий місяць вона вирішила, що з цього не вийде красивого матеріалу, бо вона не зможе забезпечити красивий фотозвіт. А от у 2013 все вдалося: тоді виник блог, який публікувало видання Delo.ua.

Експеримент з товарами виключно українського виробництва мав тривати рівно рік. Нова публікація у блозі з'являлася щотижня. Окремо в умовах було прописано, що Юлія Савостіна може користуватися власним смартфоном та ноутбуком (бо не підозрювали, що Україна теж виробляє смартфони та ноутбуки) і що у випадку надзвичаної ситуації буде приймати ті ліки, які пропише лікар — не обов'язково українські.

"

Експеримент тривав рік, але блог врешті вівся два роки, оскільки виявилося, що писати дійсно є про що. Найбільшим відкриттям стало те, що Україна виробляє буквально все, але не вміє це правильно подати і продати. Великих підприємств, які пережили розпад СРСР і досі виробляють місцеву продукцію у промислових масштабах, практично не залишилося. Те, чим ми користуємося зараз — це нові маленькі новостворені фабрики, хенд мейд, сімейні бізнеси тощо.

Читачі сприйняли блог з великим захопленням і почали ділитися власними знаннями про тих чи інших виробників або навіть пропонувати надіслати товар «на пробу». Вже по завершенні експерименту Юлія отримувала чимало листів з запитаннями, де ж можна придбати ті чи інші товари. А придбати часто можна було тільки оптом балетки з 36 по 41 розмір.

Про творчість і стратегію

"

Скільки б мене не називали людиною творчої професії, я все рівно математик, логік та стратег. Все, що не перекладене у Excel, для мене не існує.

Коли стартував блог, він одразу мав чіткий прописаний контент-план на рік: теми на усі 52 тижні експерименту.

Про секрет успіху

Це був День Конституції, ми зібрали 75 виробників, і станом на 14 годину до нас завітали 4 тисячі гостей, а 4 виробники за перші дві години продали весь свій товар. За два дні фестивалю у нас було 8 тисяч відвідувачів.

"

Експеримент було завершено, але запит нікуди не зник, навпаки: після Майдану люди стали активніше цікавитися товарами українського виробницва. У 2013 році для українських виробників тоді було кілька форматів роботи:

1. Відкриваєш у напівпідвальному приміщенні на околиці свій магазин.

2. Віддаєш свій товар для реалізації на ринку.

3. Продаєш нирку і входиш зі своїм товаром у мережевий магазин.

4. Береш участь у ярмарках вітчизняного виробника.

В українського суспільства у 2013-2014 році був великий запит на те, хто ми і чим відрізняємося від сусідів. Саме тому після Революції Гідності блог отримав продовження на другий рік.

Зіграла свою вирішальну роль щирість і принципова відсутність спонсорів. Будь-яка оплата від виробника підірвала б довіру до проєкту, тому це мав бути експеримент у чистому вигляді. Юлія Савостіна паралельно продовжувала працювати у агентстві і витрачала власну зарплату: навіть тоді, коли доводилося купувати оптом усю розмірну сітку взуття чи 1000 зубних щіток, тому що виробник не продавав у роздріб.

Про фестиваль Made in Ukraine

Спочатку була ідея створити щось на кшталт ярмарку, але Юлія з командою вирішили, що ярмарок звучить несолідно — тому краще під час цього заходу людей ще чомусь вчити. Так з'явився формат «Зранку вчимо, вдень торгуємо, ввечері нетворкінг». Ледве знайшли локацію за містом, спонсорам пообіцяли півтори тисячі відвідувачів, але самі думали, що доведеться рахувати усіх учасників, організаторів, дітей і собак.

У 2014 році фестиваль переїхав на «Олімпійський», де було 140 учасників і близько 18 тисяч відвідувачів. Далі інтерес до товарів українського виробництва і подібного формату заходів тільки зростав.

Про справу всього життя

Спочатку Юлія Савостіна думала, що історія з Made in Ukraine завершиться блогом. Потім історія затягнулася на другий рік, і тоді їй здавалося, що вже після видання книги про цей експеримент вона далі спокійно працюватиме десь заступником головного редактора, журналісткою або ведучою на телебаченні.

Я досі вважаю, що немає кращої професії, ніж репортер

У той самий час Юлія Савостіна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком і пережила серйозну кризу: напередодні Нового року її «кинули» партнери на два мільйони гривень. Було бажання припинити цим займатися, але чоловік порадив не здаватися, винести уроки з цієї історії, стати підприємицею і заробити нові гроші. Саме тоді блог про Made in Ukraine перетворився на проєкт, який зараз включає в себе комерційну складову та громадську діяльність. І для того, щоб це все запустити, була потрібна криза.

Кожна людина точно знає, чим вона хоче займатися. Але не кожній вистачає сміливості докопатися до власної суті. Приблизно на 15-й хвилині у психотерапевта ви випадково самі про це розкажете.

Проєкт, який зараз особливо є особливо цінним для Юлії Савостіної — це Svidomo Made, який Made in Ukraine реалізує спільно з Агентством ООН з питань міграції і за підтримки USAID — Україна. Він стосується сталого розвитку бізнесу і відповідального споживання: у першу чергу виробництва, яке не шкодить довкіллю.

"

"