Підбиваємо читацькі підсумки минулого року. Ви поділилися з нами, що цікавого прочитали, ми — зібрали усі ваші рекомендації і дякуємо, що ви читаєте такі цікаві, різні і глибокі книжки!
Нон-фікшн (мотиваційна та бізнес-література, психологія та мемуари)
Радить Анна Гріньова: «Про цю книгу я думала більше року, і зрештою вона мене не розчарувала, а навпаки — перевершила сподівання. Вона про те, як журналіст і письменник Ніл Штраус лікувався від секс-залежності. Там описані реальні історії з лікарень і свінгерських вечірок та спроби побудувати щасливу поліаморну родину. Здавалося б, книга про зради й інші проблеми у стосунках мала би бути сумна, але у цій багато гумору і серйозних роздумів. І (спойлер) щасливий фінал. Я б радила прочитати її усім: тим, хто пережив зраду, хто зраджував сам, хто замислюється про поліаморію та тим, хто вірить у одне-єдине кохання і одного партнера на все життя».
Потрапила у наш список двічі!
Радить Анна Компанієць: «У моєму випадку ця книга вийняла мозок, струсонула його і вставила назад. Дуже чітко розкладає всі еволюційні процеси в житті людства. І найголовніше — не годує сухими фактами, а описує причинно-наслідкові зв’язки. Якби в мої шкільні роки такі книжки були підручниками з біології, я б задумалася про майбутнє вченого 🙂 »
Радить Ярослав Щербицький: «Для меня оказалось полезным заполнить пробелы в истории. Я прямо почувствовал, как будто по моим старым убеждениям проехались катком. А так получилось, скорее всего, потому, что они строились на иллюзиях».
Радить Катерина Вербинська: «Чому бути милою — круто? Я ніколи не замислювалася про це, будуючи робочі чи дружні стосунки, намагаючись враховувати чужі інтереси та цінуючи особисті кордони колег та близьких. Часто (особливо в роботі), ми не надаємо жодного значення теплоті стосунків. Навіть більше — вважаємо люб’язність неважливим додатком до професіоналізму. А для жінки те, що вона мила, є навіть вадою у кар’єрній битві.
То чи можна бути собою, не перетворюючись на беземоційну «залізну леді», та стати успішною? “Так!” — говорить Фран Гаузер у своєму бестселері. Хоча це буде не дуже легко. Раджу читати всім, хто хвилюється, що люб’язність може позбавити вас лаврів. І з власного досвіду скажу, що хороші стосунки з оточуючими — завжди виграшний варіант».
Книга-рекордсмен — потрапила у список аж тричі!
Радить Ярина Харатон (разом із «Містом дівчат» Елізабет Гілберт): «Обидві легкі, правдиві і душевні».
Радить Наталя Гринько: «Окрім цікавої біографії Першої леді США, книга про прийняття нелегких рішень, знаходження балансу між особистими інтересами, кар’єрою та сім’єю».
Радить Тетяна Поминальна (яка написала чудовий відгук, але ми змушені були його скоротити, щоб у статтю потрапили усі рекомендації): «Щоразу, коли бачу на поличках книгу Мішель Обами «Становлення», не можу пройти повз. Це найкраща книга з тих, що я прочитала у 2019 році. […]
Автобіографію Мішель Обама розпочинає із раннього дитинства. […] У книзі описана історія знайомства Мішель та Барака: як зароджувалося їхнє кохання, розвивалися стосунки й утворювалася родина. Як вони проживали разом успіхи і не тільки, як 2009-го Мішель разом із доньками підтримували Барака, який вступав на посаду президента. А потім ще раз 2013-го. У книзі безліч зворушливих історій про Барака та їхнє сімейне життя. […]
Я пройнялася глибокою симпатією до родини Обама, а особливо до Мішель, чиєю мудрістю й силою щиро захоплюєшся. Вона — приклад для наслідування, адже наполегливо самовдосконалюючись та працюючи над собою, стала тим, ким є — сильною особистістю. Я переконана, що чимало читачів і читачок зможуть надихнутися історією Першої леді й після прочитання наважаться діяти, щоб змінити своє життя на краще й втілити усі задуми. […]».
Радить Катерина Жученя (чий відгук нам теж довелося трохи скоротити): «Книга потрапила мені до рук випадково, у період емоційного вигорання та хандри. Якось різко в голові виникла купа запитань, знайомих усім двадцятирічним: про вибір напряму діяльності, розбудову кар’єри, створення власної родини. Книга допомогла знайти відповіді на 70% моїх запитань і трохи зменшила рівень тривожності.
Сподобалося, що в ній багато справжніх історій із практики психотерапевта, які оформлені не як прості розповіді, а як кейси — є проблема, є можливі шляхи вирішення, є обраний варіант та його результати. Після прочитання порадила книгу подругам, одногрупникам. Більшості вона також сподобалася та відкрила очі на важливі запитання, зокрема про стосунки, сім’ю, кар’єру, здоров’я. І якщо вам також зараз страшно, боязко, тривожно на душі й незрозуміло, куди рухатись далі, то ви знаєте, чим “лікуватися”».
Радить Юля Гуріна: «Книга за дуже короткий час перевернула моє уявлення про відношення до роботи. Це навіть не про той самий “потік”, а взагалі психологія розуміння себе, чому на роботі почуваєш себе ось так, вдома коли відпочиваєш — інакше, чому караєш себе за відпочинок і вважаєш, що відпочинок має бути продуктивним. Книга перевернула існуючі і подарувала нові уявлення про себе і роботу».
Радить Юлія Куркіна: «Дуже незвична точка зору на менеджмент, людей та устрій світу загалом. Я би не рекомендувала її для читання менеджерам-початківцям, думаю, вона була б корисна тим, хто вже має досвід роботи з людьми. Книга дає чудове пояснення, чому люди різні, чому не всі досягають успіху і чого насправді варто прагнути. Ще для мене книга стала дуже цікавою з точки зору людських цінностей і пояснила прагнення і поведінку багатьох людей навколо».
Радить Анна Покась: «Одна з найзахоплюючих книг із розвитку персонального бренду. Написана дуже красивою і зрозумілою мовою. Багато цікавих історій, прикладів та порад. Книга надихає на звершення на перегляд власного позиціювання у соціальних мережах. Рекомендую!»
Радить Климчик Кирило: «Бо це перша книга Еліягу Ґолдратта (автора теорії обмежень), видана українською мовою. По-друге, вона написана не в науковому стилі, а у форматі бізнес-роману. Тож легко читається та засвоюється. І по-третє, журнал Time включив “Мету” до списку 25-ти найбільш впливових книг з менеджменту».
Радить Анна Корж: «Авторка з гумором, але об’єктивно аналізує психологічну складову подружнього життя. При цьому, як психолог, вона не засуджує, а лише спонукає до зваженого діалогу в парі, акцентуючи, що в будь-якому конфлікті брали участь обидві сторони, тож не варто покладати відповідальність лише на одного. Книга підходить не тільки тим, хто зараз знаходиться у стосунках, а всім, хто хотів би будувати їх комфортними для себе, допомагає зрозуміти, що саме вам підходить, а що ні. І, найголовніше — просуває ідею відкритого діалогу між партнерами без стереотипів, що є, як на мене, найважливішим у будь-якій сфері життя.
Радить Вікторія Гром: «Читаючи цю книгу, розумієш що не можна розмежовувати світ на “я” та “вони”: “вони” можуть чинити жахливі речі і бути поганими; “я” — ні. Так не буває. “Вони” і “я” — люди. Люди одночасно різні і схожі, схожі і різні. Більшість поганих речей у світі зроблені людьми, такими як ми з вами, так вже склалися обставини. Це не знімає з них відповідальності, лиш пояснює, що не існує “гену поганця”.
Не можу сказати що ця книга для мене найкраща, адже читати її було емоційно дуже складно. Хоча, можливо, саме тому вона й найкраща. Вона дає змогу більш тверезо дивитися на світ, бо він не чорно-білий. Раджу її прочитати ще й тому, що вона про реальні події, про нашу історію. Це те, що варто знати, щоб не робити таких помилок у майбутньому».
Радить Ірина Дідковська: «Книга-практикум, яка дозволяє нам виявити перешкоди на шляху до власного успіху (а це просто наше особисте гармонійне життя). Та не тільки виявити, а й… потоваришувати із ними! Знову ж — для нашого успіху. У дуже доступній манері описано біологічну природу наших страхів і те, що їх наявність — це навіть корисно. Що неодмінно потрібно використати кожному. Після прочитання книги ви станете значно мудрішими 😊, а отже — і щасливішими!»
Радить Ольга Шапран: «Можливо, ця книга просто знайшла мене в дуже потрібний час, але саме вона є книгою мого 2019-ого року, тому що дала мені поштовх до прийняття своїх емоцій, аналізу свого стану, роботи над внутрішніми проблемами та навчила прислухатися до себе. Навчила мене, що негативні емоції — це нормально, і навіть корисно, якщо вміти ними оперувати. А ще дала сили сфокусуватись на тому, що я насправді хочу, та нарешті наважитись зробити це.
Таких книг досить багато у книжковому просторі, але чомусь саме Сьюзен Девід змогла достукатись до мене та зробити цей “видих з полегшенням”. Я неодноразово рекомендувала її всім, адже вона цінна не тільки для тих, хто перебуває у воронці своїх негативних емоцій, а і для тих, хто неодмінно колись туди потрапить 🙂 »
Радить Ірина Мартиненко: «На мою думку, найкраще що ми можемо зробити для себе — навчитися розуміти свій мозок, своє тіло, свої бажання. Венді Судзукі написала чудову книгу, яка читається наче роман, роман про тіло та мозок, взаємозв’язок фізичної та розумової діяльності. Протягом всієї книги я не переставала посміхатися. Повірте, це рідкість для подібної категорії книг (саморозвиток, мотивація). Дуже раджу її всім, хто піклується про себе, своє щасливе сьогодення та майбутнє».
Про хороший нон-фікш у кількох словах
Володимир Бабка радить «Сила волі» Келлі Макґоніґал: «У книзі автор на численних прикладах і наукових дослідженнях показує, як працює сила волі та як можна її тренувати, виконуючи дуже прості дії».
Тетяна Бабійчук радить «Китайське дослідження» Коліна Кемпбелла: «Книга вразила своїм ґрунтовним викладенням теми, яка мене цікавить останнім часом — здоров’я і довголіття. У дуже гарній, не нудній манері автор просто пояснив складні зв’язки харчування і життя людини, висвітлив багато речей, яких я раніше не знала».
Катерина Скічко радить «Рестарт. Как прожить несколько жизней» Ірини Хакамади: «Ця книга сама собою потрапила до мене в той момент, коли я планувала і реалізувала зміни у своєму житті. Вона крута своєю чіткістю, послідовністю та прикладним характером. Хочеш змінити своє життя і побудувати його за новими правилами — ця книга в цьому є чудовим помічником».
Катя Єршова радить «Работа как внутренняя игра. Раскрытие личного потенциала» Тімоті Голві: «Она помогает по-другому посмотреть на каждодневные задачи, на то, что не получается у вас или у вашей команды; автор показывает, как можно получать удовольствие от работы и обучаться каждый день».
Христина Горна радить «Людина у пошуках справжнього сенсу» Віктора Франкла: «Книга демонструє, наскільки цінності людини можуть змінюватися в залежності від обставин та наскільки насправді ми є витривалими, хоча про це не здогадуємось».
Аліса Торопова радить «Гаррі Поттер і Методи раціонального мислення» Елізера Юдковскі: «По-перше, це як вдруге з нуля прочитати улюблену книгу дитинства. По-друге, сюжет та основні ідеї дійсно варті уваги, тут є посилання на нехудожні книги, які варто додати у список “хочу прочитати”. А також це гарний спосіб ознайомитись із методами раціонального мислення для свого загального розвитку. По-третє, вона безкоштовна, і це цілком легально».
Юра Ганоль радить «Налаштуйся на зміни. Нова психологія успіху» Керол Двек: «Практична психологія, поради якої можна використовувати у будь-якій сфері життя, чи то бізнес, чи особисті відносини. А ще молоді батьки можуть багато чого почерпнути при вихованні дитини!».
Алла Сафонова радить «Внутри мужчины» Тамрико Шоли: «Сучасний український автор, дуже щиро і пронизливо».
Олександра Оберенко радить «Шопенгауер як ліки» Ірвіна Ялома: «Вона про усе, що турбує і бентежить, про прийняття, зміни і про турботу про себе. І вона добра, обнадійлива, але чесна».
Кучевська Ірина радить «Як люди думають» Дмитра Чернишова: «Розкриває очі на багато життєвих питань, дає ефективні рекомендації щодо прокачки процесу свого мислення і щодо виявлення шаблонів».
Лєна Гаврилович радить «Книга ленивого гуру» Лоуренса Шортера: «Потому что в наше время, когда нам все пробуют продать советы, как успевать больше, эта книга призывает замедлиться, чтоб успеть самое главное».
Ольга Шамшетдінова радить «Гілбільська елегія. Спогади про родину та культуру у стані кризи» Джеймса Венса: «Захоплива, болісна і щемка історія хлопця та його родини».
Вероніка Олексенко радить «Бог завжди подорожує інкогніто» Лоран Гунель: «Книга про те, як навчитись вірити в себе. Дає зрозуміти, що немає нічого неможливого!»
Фаїна Попій радить «Книга радості» Далай-Лами та Десмонда Туту: «Помогает посмотреть на мир глазами великих людей, разобраться, что такое счастье и радость, найти советы, как обрести душевный покой».
Художня література
Радить Ольга Прокопчук: «За тривалий час це перша книга, яку я “проковтнула” за 2 вечори. Легко написана life-based історія, яка захоплює з перших сторінок: реальні герої-однолітки, реальне життя, от тільки континенти різні. Книга, яка перевертає свідомість, оскільки зіштовхуються два всесвіти, і виявляється, що сварка з подругою і вибір пари сережок не така вже й велика проблема, порівняно з голодною родиною і неможливістю вчитися у школі. Must-read для всіх тінейджерів. Раджу батькам, які хочуть відкрити їм очі на іншу реальність, показати, як освіта може врятувати життя. Натхненне читання для душі, бо багато людяності, доброти, а опісля хочеться обійняти весь світ».
Радить Катерина Тягло: «Бо вона описує ранні роки війни на Донбасі (2014-2015) під незвичною оптикою, всередині локального пекла. Реалізм поєднаний із певними елементами фантастики, але органічно — так, наче поринаєш у стрьомну казку для дорослих. Я багато мандрувала Україною і Сходом зокрема ДО зображуваних подій, і художній опис місцевостей, людей, характерів, подій мені дуже відгукується. Хотіла б подивитися фільм за цією книжкою».
Радить Олександр Черкас (який написав дуже глибоку рецензію, але ми змушені були скоротити її, щоб у статтю потрапили усі книги; втім, ми дуже радимо Олександрові розмістити її повністю у профільних медіа): «[…] Роман «Червоні Хащі», який цьогоріч побачив світ у ВСЛ, для когось може бути й романом-вихованням. Автор змушує задуматися над вічним філософським питанням “Як віднайти загублений або забутий/вичерпаний роками життєвий сенс?”.
“Червоні хащі” — це 10 глав із інтригуючими підзаголовками, кожна сповнена подіями останніх років мешканців і мешканок будинку для людей похилого віку з кумедною назвою “СОНЕЧКО”, який стоїть посеред лісу на Черкащині, дуже глибоко і далеко від трас. […] На перший погляд, у романі домінує тема старіння людини та її зустрічі з усіма слабкостями, притаманними цьому віку. […] Хтось сприйме це писання як депресивне, але для мене ця книжка більше оптимістична. […]
Тема, якої торкнувся автор, дуже хвилююча, бо ж сприймаємо життя літніх людей завжди болюче. Сум у тому, що герої Фоззі — майже безсилі, безправні громадяни, котрі мусять подекуди поступатися особистими принципами заради виживання. А жити хочеться кожному й кожній. Прочитайте! Хоча б для того, щоб задуматися про важливе!»
Радить Марія: «Тому що вона в дуже цікавий художній спосіб переповідає біблійний міф про Йова та його поневіряння у реаліях початку ХХ століття в єврейському містечку на Галичині. Тому що відкриває цей величезний та назавжди втрачений пласт життя єврейських міст-штетлів. Тому що вона відкриває незнану пересічному читачеві сторінку історії й побуту України. І тому що вона розповідає ще й про таку ж саму невідому більшості історію єврейської еміграції з Галичини до США».
Радить Катерина Крупська: «Дуже глибока і нелегка книга, яка змусить замислитись над багатьма речами. Про світ дітей, їхні цінності, мрії дітей і те, як їх не розуміють дорослі; про те, як можна йти наперекір законам суспільства, ризикуючи зламати не лише своє життя; про трагічні зустрічі та обставини; про сміливість жінки щось важити. Плюс відкриє для вас життєві координати, у яких жили індуси минулого століття. Той момент, коли розумієш, що тяжко було не лише українцям».
Радить Стас Соколов: «Ця книга — наче Black Mirror на максималках, метафізичний інтелектуальний оргазм щодо історії, філософії, релігії та космосу. Такий собі вибух у свідомості — звичні речі перевертаються з ніг на голову, і світ (як і опції світогляду) відкривається геть з іншої перспективи. Написана переважно стримано і сухо, книга Чана збурює емоції через інтелект — спочатку ти осягаєш, а потім відчуваєш те, про що він пише. Як для літератури — це неймовірний досвід, який варто пережити, аби згодом не раз обмірковувати».
Про хорошу художку у кількох словах
Кука Рача (це не ми придумали) радить «Соловей» Крістін Генни: «Взгляд на вторую мировую глазами француженки. Очень сильно».
Іра Супрунюк радить «Покой» Ахмеда Хамді Танпинара: «Унікальна, надзвичайно влучна, філософсько-екзистенційна проза».
Христина радить «Ми, Боги» Бернарда Вербера: «Бо це взрив мозку».
Світлана Попович радить «Воно» Стівена Кінга: «Мене вона відволікла від робочої рутини, а стиль написання автора взагалі — окрема тема для вивчення».
Валерія радить «Дивитися й бачити» Емі Херман: «Книга допомагає подивитися на світ з іншого боку, дає змогу зрозуміти, що будь-що, що прямо не відноситься до сфери діяльності людини, все одно може розвивати з професійної точки зору. До того ж саме оповідання дуже легке і цікаве 🙂 »
Ірина Рип’янчин радить «Степовий вовк» Германа Гессе: «Не книга, а глиба. Серйозно, у ній дуже багато рафінованої, концентрованої мудрості. Незвичний сюжет, пов’язаний із філософією Юнга. Розгортаючи книгу, неодмінно готуйте цитатник».
Маргарита Ратушняк радить «У розшуку» Джона Ле Карре: «Герої справжні, крім того книга піднімає філософські питання — хороша людина чи погана, і чи залишається вона хорошою, якщо на 5% погана? Крім того, побудована книга як детективна історія, хочеться дізнатися що ж сталося/станеться».
Інна Турчик радить «Атлант розправив плечі» Айн Ренд: «Книга надихнула бути сильною, відчути, що я зможу все, думати широко і вільно».
Іра Женчук радить «Чоловік на ім’я Уве» Фредріка Бакмана: «Бо в ній важливий зміст ховається за жартами. Хто хоче відпочити — посміється, хто хоче подумати — отримає своє (і трішки поплаче)».
Дякуємо усім за рекомендації!
А якщо ви поповнили свій must read на 2020 рік, розповідаємо, як читати більше →
Читати