Як українка стала програмісткою WhatsApp

Коли Саші Штурмі було 15 років, тато подарував їй книжку про програмування на Android. Зараз вона живе у США, працює програмісткою у WhatsApp, ділиться враженнями та дає поради тим, хто хоче там працювати.

— Саша, як ви навчилися програмувати?

Було дуже багато самонавчання, переважно по туторіалам Oracle та документації Android. Також я довго готувалася до Java Oracle сертифікації. Ця підготовка та сертифікація однозначно допомогли мені отримати першу роботу програмісткою у США.

— Які ресурси для навчання можете порадити?

Зараз набагато більше якісних онлайн-ресурсів, ще й з допомогою реальних викладачів. Я дуже раджу брати курси від провідних університетів, таких як MIT, Berkeley, Stanford. Дуже важливо, щоб хтось кваліфікований оцінював ваші домашки та давав поради.

Взагалі, базових онлайн-курсів достатньо, щоб відштовхнутися і почати програмувати «для себе». Але щоб стати фахівцем, подивіться, які дисциплини необхідно пройти для отримання диплому, наприклад, software-інженера, і систематично працюйте над ними.

— Як ви потрапили у WhatsApp?

На той час я вже жила у США та працювала на повну ставку над нашим із чоловіком власним проектом. У якийсь момент вирішила, що непогано було б поєднати стартап із роботою, яка не виснажує і приносить стабільний прибуток, який я зможу вкладати у свою компанію.

Я почала онлайн-пошук вакансій і дуже швидко натрапила на позицію спеціаліста українського маркету для підтримки і локалізації WhatsApp. Відправила резюме.

— Як відбувалася подача?

Через кілька днів після відправки резюме зі мною зв’язалася рекрутерка для уточнення певних організаційних деталей. Невдовзі прийшло запрошення на скрінінг-інтерв’ю. На скрінінгу перевіряли мотивацію, задавали дуже базові технічні питання.

Приблизно через тиждень мене запросили в офіс, і 4 години 5 різних спеціалістів проводили зі мною співбесіду. Запитували багато ситуативних і організаційних питань. Наприклад, як я розпоряджаюсь часом, даю собі раду з постійним перемиканням між програмуванням та операційною діяльністю тощо.

Технічні питання теж були, але не інженерного рівня. Ще через тиждень мене запросили на обід із 6 співробітниками. Ми розмовляли переважно про мої проекти та хобі. Врешті-решт замість локалізації мені запропонували позицію спеціаліста з технічної підтримки Android-користувачів. Перший офер мене не влаштував. Я попросила вищу зарплату, яка задовольнила обидві сторони. Через два роки я перейшла на позицію програміста в команду автоматизації клієнтського додатку.

— Чи знайомі ви із засновником WhatsApp Яном Кумом?

З Яном знайома, але мені, на жаль, не довелося працювати з ним безпосередньо. Я вважаю, що вони разом із Брайаном дуже талановиті лідери, які дотримуються своїх принципів, поважають співробітників та завжди активно беруть участь в житті компанії.

— Чи може українець податися до WhatsApp?

Так, звичайно може. Для цього достатньо подати заявку насайті Facebook Careers на релевантну для себе позицію саме у WhatsApp. На даний момент ми шукаємо співробітників не тільки у Північній Америці, але й у Європі, наприклад в Дубліні та Лондоні.

— Яка взагалі атмосфера у WhatsApp? 

Для мене WhatsApp, особливо ранній — це компанія сімейного типу 🙂 Брайан та Ян змогли створити дружню та відкриту атмосферу. Я приєдналася до WhatsApp вже після злиття з Facebook, але коли ми ще були в окремому офісі. Тому для мене було дуже цікаве відчуття маленького стартапу в компанії з великими ресурсами. Я отримала всі переваги великої корпорації та атмосферу маленької компанії.

— Чи відчували ви упереджене ставлення до себе як до жінки або через те, що ви не американка?

За статистикою, у США серед програмістів всього 10% жінок. Це надзвичайно мало, тому упереджене ставлення неминуче. Проте, з мого досвіду, воно проявляється вже у процесі роботи, а не на етапі співбесіди.

Я часто проводжу інтерв’ю і можу з упевненістю сказати, що під час подачі та проходження інтерв’ю усі рівні і мають однаковий шанс, принаймні у нашій компанії.

Кремнієва долина дуже мультикультурне місце, я не відчуваю дискримінації через те, що я не американка. Проте на південному сході, коли я жила у Джорджії та Північній Кароліні, я зустрічала певну неприязнь до «понаєхавших», через те що вони «відбирають» робочі місця і взагалі якісь дивні, червоний суп їдять 🙂 Але цікавість часто перемагає, і інколи виникає навіть дружба.

— Які особливості менталітету людей у США вас дивували найбільше?

Мене, скоріше, дивував мій менталітет у порівнянні з американцями, а не навпаки. У мене більше скептицизму, невпевненості в собі, якоїсь скутості, але й більша прилаштованість до незручностей, така собі «суворість». Тут відсутність гарячої води вважається надзвичайною подією 🙂

— Як проходив процесс адаптації?

Мій процес адаптації триває вже більше 20 років та нараховує десятки перельотів між двома континентами. Ліберальна різнокольорова Каліфорнія мені однозначно підходить більше, ніж релігійний південний схід. Також простіше, коли є близька людина поруч і ти вже обріс купою гарних друзів. У долині я вписуюсь.

— Які особливості спілкування з колегами?

У WhatsApp багато російськомовних людей, тому спілкування часто дуже невимушене. Також багато людей з різних куточків світу. Цікаво дізнаватися про традиції та сучасні тренди безпосередньо від носіїв культури.

Найбільше мене здивувало відкрите та дружнє ставлення колег один до одного. Нещодавно я поїхала у відпустку в Київ. Сюди ж на вихідні до мене прилетіли погостювати та подивитись місто мій менеджер і ще троє колег із лондонського офісу. Це нереально приємно і гарно описує наші стосунки.

Читайте також: Як потрапити на роботу в Booking.com та переїхати в Амстердам