Під впливом вереснево-шкільного настрою звітуємо про прочитане за літо і сподіваємось, що наші знахідки потраплять і до ваших списків must read 🙂
Що читала команда Happy Monday
Селесте Інґ «Несказане»
Читала Анна Мазур, засновниця і СЕО Happy Monday
Цього літа саме художня література стала для мене джерелом глибокого перемикання і втечі від робочих завдань 🙂 Особливе враження справив дебютний роман Селесте Інґ «Несказане» — історія трьох поколінь однієї родини. У центрі сюжету — трагічна подія, до якої призвели майстерно переплетені між собою особливості часу, виховання, особисті травми і драми усіх членів родини.
Життя американо-китайської сім’ї у середині 70-х років ділиться на «до» та «після», коли гине улюблена дочка й надія батьків. Родинне щастя розбивається вмить і являє світові сімейні таємниці й нариви. Це історія про нереалізовані амбіції і про надії, яким не судилося збутися. Про те, як травмовані батьки мимоволі травмують своїх дітей. І про те, що іноді мовчання вбиває, а деякі помилки надто дорого коштують у майбутньому.
«Несказане» — невеликий роман без екшену чи карколомних сюжетних поворотів, але все одно захопливий. Книга змушує глибоко замислитись, переосмислити свої вчинки й цінності та виринути зі щоденного потоку «дуже важливих» справ, щоб переконатись, чи нема і у твоєму житті тих ситуацій і проблем, про які давно варто чесно й відкрито поговорити.
Коносуке Мацушіта «Шлях»
Читала Анна Гріньова, копірайтерка та SMM-менеджерка
Я придбала цю книгу випадково, в день акції «4 книги за ціною 3-х» у книгарні Старого Лева. Три обрала свідомо, а четверту вхопила останньою для комплекту, не маючи часу навіть переглянути анотацію. Не мала жодних очікувань, але зрештою з усіх придбаних отримала найбільше задоволення саме від цієї книжки.
Коносуке Мацушіта — засновник корпорації Panasonic і гуру менеджменту. Втім, ця книга не є автобіографічною збіркою порад, як без освіти та стартового капіталу створити бізнес-імперію (хоча Мацушіта міг би написати таку книгу). Це, імовірніше, збірка життєвої мудрості — короткі історії, які допоможуть у різноманітних ситуаціях.
Це книга, яка легко може стати настільною. До неї можна і потрібно повертатися. От відчуваєте сумнів, відкриваєте «Шлях», читаєте розділ «Коли потрібно ухвалювати важливі рішення» — і зробити вибір стає простіше. Або ж розділ «Коли трапилась халепа» — хто не хоче мати список порад для такого випадку?
Я рідко кажу, що книга мене надихнула, але це саме той випадок. Від неї стає легше на душі. А ще під час прочитання я не могла позбутися образу мудрого літнього японця, який сидіть під сакурою і розмовляє зі мною зі сторінок «Шляху».
Клод Штайнер «Сценарії життя людей. Школа Еріка Берна»
Читала Оксана Рудика, проєктна менеджерка
Вирішила взятися за цю книгу після великої кількості порад від друзів. Починала читати з певним скептицизмом, оскільки вже знайома з працями Еріка Берна і думала, що у книзі його послідовника не відкрию для себе нічого нового. Але все виявилось зовсім не так.
Автор занурює нас у тематику життєвих сценаріїв і переконує, що ще з несвідомого дитинства ми обираємо свій сценарій і проживаємо за ним усе життя. Якщо ми зрозуміємо та усвідомимо, за яким сценарієм живемо, то однозначно зможемо вносити у нього корективи або ж взагалі його змінювати. Кожен, хто прочитає, обов’язково знайде себе у кейсах, описаних автором.
Матеріал подано таким чином, що читати цікаво й легко навіть тим, хто не любить «суху й нудну» психологію. Раджу до прочитання всім-всім-всім!
Умберто Еко «Історія краси»
Читала Марина Бродовська, маркетинг-менеджерка
Нарешті я почала читати трилогію Умберто Еко про красу, потворність та інші культурні класифікації. Поки що не подужала до кінця, але в процесі. Ця книга — як гіркий шоколад: потрібно їсти маленькими шматочками, оскільки концентрат смаку й інформації просто зашкалює.
Переконана, що книга буде цікава не лише культурологам чи історикам мистецтва, а й усім, хто хоч раз задавався питанням, чому те чи інше вважається красивим. Раджу читати тим, хто хоче дізнатися, як ми дійшли до сучасних канонів краси і на що вони впливають; чому те, що було красиве колись, зараз здається безглуздим і навіть потворним; що вважатиметься красивим завтра і чому взагалі людина протягом усієї історії намагається пізнати красу, яка настільки динамічна, ірраціональна і сповнена протиріч.
Людмила Саричова, Максим Ільяхов «Нові правила ділового листування»
Читала Ірина Саврук, менеджерка з Business Development
Це книга, яку варто прочитати усім, хто спілкується з іншими людьми електронною поштою. З окремими пунктами ви можете погоджуватись або ні, але головний посил книги — повага і турбота про ближнього — дуже правильний. Якщо кожен почне використовувати хоча б третину порад із книги — світ ділового листування стане набагато приємнішим.
Книга побудована на конкретних прикладах, як точно не треба і як зробити по-іншому — це дуже полегшує сприйняття інформації і запам’ятовується набагато краще за суху теорію. На початку книги автори зазначають, які розділи варто прочитати у першу чергу і використовувати як основу, а наприкінці кожного розділу є сторінка зі шпаргалкою. Як бачите, керуючись власними принципами, автори потурбувалися про вас як змогли 🙂
Олександра Давід-Неель «Подорож парижанки у Лхасу»
Читала Дар’я Васьковська, happiness-менеджерка
Я дуже люблю дорожні нотатки, тому ця книга посіла одне з чільних місць у моїй колекції.
Незважаючи на достатньо сухий і навіть архаїчний стиль викладу, читати про подорож 62-річної жінки пішки з Китаю до Індії через Тибет — неймовірно захопливо. Олександра змогла зробити те, що до того часу не наважувався зробити жоден чужинець — пройшла вздовж і поперек весь Тибет і дісталася столиці, де прожила два місяці. Коли читаєш про пригоди Олександри, розумієш, на що здатна людина, яка має мрію. Не можу перестати захоплюватись її неймовірною стійкістю, життєвими силами та невичерпним оптимізмом.
Ювал Ной Харарі «Homo Deus. За лаштунками майбутнього»
Читала Анна Островська, дизайнерка
Ця книга ізраїльського професора історичного факультету Єврейського університету в Єрусалимі — продовження його книги «Людина розумна: історія людства від минулого до майбутнього», яку я теж рекомендую обов’язково прочитати (і взагалі вважаю, що її потрібно читати школярам, щоб уявляти повну картину історії).
Це книга, після якої не стає легше, а питань з’являється більше, ніж відповідей. Автор зовсім з іншого ракурсу заново відкриває, здавалося б, звичні речі, над якими ми рідко коли задумуємось, але які напряму впливають на наш світогляд, цінності та все, що формує наше власне «я». Харарі пояснює, чим ми відрізняємось від тварин, що об’єднує та розділяє людей, розповідає про гуманізм як нову релігію 21-го століття, а також про технологічний прогрес і те, як він впливає на наше сьогодні та до чого призведе завтра.
Скарлет Кертіс «Феміністки не носять рожевого та інші вигадки»
Читала Настя Пасенко, редакторка
Ця книга — збірка есеїв різних жінок: активісток, підприємиць, блогерок і навіть актрис (наприклад, Кіри Найтлі та Сірші Ронан). На відміну від багатьох інших книжок по темі, тут ви не знайдете докладної історії фемінізму та його представників, результатів досліджень чи довжелезних бібліографій (ну майже не знайдете).
Натомість ви прочитаєте безліч особистих історій про те, що для кожної окремої жінки означає бути феміністкою. І так, можна бути феміністкою і при цьому вбиратися у рожеве, фарбуватись і виходити заміж. Бо фемінізм — про рівні права і гідність, а зовсім не про ненависть до чоловіків і жіночного одягу.
Есеї згруповані за певним принципом: від усвідомлення фемінізму до активних дій і навчання інших. Раджу читати всім, хто боїться слова на букву «ф», не розуміє, навіщо фемінізм у 21-му столітті, та уявляє феміністок як неголених чоловіконенависниць. Гарантую, що прочитавши книгу, ви зрозумієте, що ви — за фемінізм.
Що читала команда Pro Bono Club Ukraine
Незважаючи на активну підготовку до European Pro Bono Summit, який відбудеться вже 26-27 вересня, наші друзі з Pro Bono Club Ukraine знайшли час і на цікаві книжки.
Шон Байзелл «Щоденник книгаря»
Читала Олександра Чучко, керівниця Pro Bono Club Ukraine
Ця книга — щоденник 44-річного власника букіністичної книгарні у маленькому містечку у Шотландії. Тут про все — як функціонує книгарня, як і звідки у ній з’являються книги, як змінюється книжковий ринок і як йому доводиться конкурувати з електронними книгами і Amazon. А ще — про іноді дивну поведінку деяких покупців, саме містечко і життя Шона.
Коли в житті безліч справ і все довкола несеться, особисто мені важливо мати острівець спокою. Саме такий — ненав’язливий, врівноважений і розбавлений неочікуваними, але дуже влучними жартами — стиль письма заспокоює, допомагає відмежуватись від проблем, щоб згодом повернутися до них з готовністю вирішувати. Тому раджу читати всім, хто нервує 🙂
Мішель Обама «Становлення»
Читала Олена Шершун, рartnership-менеджерка
На день народження улюблена команда подарувала мені дуже очікувану книгу — мемуари колишньої першої леді США Мішель Обами, тоді ще не перекладені українською.
Я трішки відкладала її читання, завершуючи інші книги. Але як тільки приступила до неї, то правдивість та життєвість розповіді захопили мене з перших сторінок. Під час читання здається, що ти проживаєш усю історію поряд з Мішель — спочатку маленькою, потім Мішель-юристкою, а пізніше — дружиною президента та прогресивною адвокатесою прав дітей та молоді.
Книга спонукає рефлексувати на дуже глибокі теми: нерівність прав людей, використання своїх привілеїв, популізм та цінності в політичній діяльності. Точно рекомендую всім, хто любить автобіографічні світлі історії.
Вінсент Ван Гог «Листи до брата Тео»
Читала Ельвіра Насібулліна, менеджерка з роботи з ГО
Власне, це не зовсім твір письменника, це листи, які Ван Гог майже кожен день писав найближчій для себе людині — братові Тео. Але вони дуже гармонійно складаються у єдину історію, просякнуту болем, любов’ю і відданістю справі усього життя художника. Або ні, навіть не відданістю справі, а відданістю самому життю — бо для Ван Гога можливість передавати своє розуміння світу через кольори та форми було самим життям, і це також відчувається крізь рядки листів.
Я обожнюю цього художника настільки, що бішуся від будь-якої спроби відтворити його роботи, але навіть якщо вас не надихає творчість Ван Гога, раджу спробувати почитати його листи, і, можливо, ваше ставлення зміниться.
Вацлав Гавел «Сила безсилих»
Читав Олександр Костриба, менеджер з комунікацій
Я зацікавився есеєм саме через персону Гавела — справжньої рок-зірки антирадянського руху. Однак «Сила безсилих» виявилась значно ширшою за просто автобіографічні роздуми.
Гавел розмірковує про життя у посттоталітарному суспільстві, де вже ніхто не вірить у всесильність партії, але автоматично відтворює практики несвободи. Автор підкреслює, що люди відмовляються бути вільними у своїх думках, і це проблема не лише тоталітарних країн — на горіхи дістається і подвійним стандартам демократій.
«Сила безсилих» дає зрозуміти, що перемога над несвободою лежить у площині свідомості кожної людини. Книга змушує замислитись над готовністю людства жити чесно та майбутнім демократії.
