Психовампіри: як захиститися від людей, які крадуть вашу енергію

Як розпізнати психовампірів на роботі та захиститися від їх токсичного впливу?

Законспектували про це один із випусків другого сезону авторської програми «хтознаяк» психологині і психотерапевтки Анни Шийчук на Urban Space Radio, записаний за підтримки шведсько-української компанії Beetroot.

Своїм досвідом, знаннями та порадами разом з Анною ділилася консультантка з психічного здоров’я в організаціях, коуч та психотерапевт Анна Метельська.

Хто такі психовампіри і як їх розпізнати? 

Це, звісно ж, метафора 🙂 Психовампірами можна назвати людей, які забирають у вас енергію. Якщо уявити, що людина за ніч заряджається, ніби телефон, щоб рівномірно витрачати енергію вдень, то психовампіри за раз можуть вкрасти у вас значну частину заряду — ментального, фізичного, емоційного й духовного. 

Був у мене колега, після спілкування з яким я завжди відчувала втрату енергії, фізичну втому, виснаження й розчарування, згодом почали проявлятись навіть тілесні симптоми, наприклад, головний біль.

Анна Метельська

4 ознаки, що у вашому оточенні є психовампір    

Ви втрачаєте сили непропорційно виконаній роботі. Наприклад, розумієте, що роботи сьогодні було не так і багато, але все одно почуваєтеся наче вичавлений лимон. Тут важливо глибоко відрефлексувати свій день, бо іноді психіка вводить нас в оману і не дає побачити все, як воно є насправді.

Ви емоційно виснажені. Фізично ви ще можете бути в ресурсі, але емоційно відчуваєте спустошення. Або помічаєте непропорційні емоційні реакції — наприклад, ситуація була дріб’язкова, а ви розізлилися, обурилися чи роздратувалися так, наче сталось щось значуще. 

Ви відчуваєте негатив і тримаєте його у собі. Це може бути розгубленість, роздратування, злість, гнів чи агресія, які з’являються ніби нізвідки й не отримують виходу. 

Ви відчуваєте тілесні симптоми: головний біль (аж до мігрені), проблеми зі шлунком, біль у шиї, проблеми зі спиною. Втім, найчастіше все ж реагують шлунок та голова, які не можуть впоратись із навантаженням нервової системи.

І от ви приходите додому і відчуваєте щось із переліченого вище, а то й усе. Спробуйте згадати, що з вами сьогодні відбувалося (хто був у вашому колі, з ким ви спілкувались), і подумайте, чи могли ці люди (чи конкретна людина) вплинути на вас таким чином.

Цікаво, що психовампірами найчастіше виявляється хтось із вашого близького оточення. Бо якщо ви не маєте з людиною близьких стосунків, її поведінка й розмови вас навряд чи можуть зачепити. Ми набагато легше потрапляємо під вплив тих, із ким спілкуємося щодня і кому довіряємо. 

У Happy Monday є ще телеграм-канал, де ми щодня ділимось вакансіями, статтями та стажуваннями!

Підписатися

Як перевірити, чи ви раптом не психовампір?

Не варто думати, що психовампіри — це такі окремі люди (обов’язково злі й погані), а ви проти них завжди жертва. Абсолютно кожен може опинитися у ролі такого вампіра і стати токсичним для своїх колег чи близьких. Тому дуже важливо помічати, як ви самі впливаєте на інших людей.

Для цього спитайте себе, чи є у вашому оточенні люди, які б не хотіли з вами спілкуватись. Які уникають вас замість того, щоб кудись запросити. З якими у вас були хороші взаємини, але з незрозумілих причин погіршилися. Проаналізуйте ваші стосунки. Щоб бути здоровими, вони мають бути двосторонніми — коли ви і берете, і даєте. Подумайте, чи не порушуєте ви баланс. Можливо, ви берете з ваших взаємин понад норму, а віддаєте недостатньо? У такому випадку інша людина сприйматиме вас токсичним для себе, навіть якщо вам так не здається. 

Щоб не стати токсичним, треба мати звичку запитувати в інших, як їм з вами працюється. Для цього у компаніях має бути традиція проговорювати усе, що відбувається. Інколи ще важливо не лише питати що і як, а й просто слухати. Скажімо, протягом тижня дослухайтеся до того, як з вами розмовляють інші люди, що саме вони говорять, чи їм із вами комфортно. Станьте трохи чутливішими до того, що і як роблять колеги щодо вас, і поспостерігайте. 

Якщо ви токсичні, рано чи пізно ви зрозумієте це з поведінки інших (іноді навіть невербальної). Можливо, поки інших запрошують на каву на перерві, ви сидите цілий день в оупен-спейсі й жодна людина до вас не говорить.

Анна Метельська

Поширені типи психовампірів 

Згідно з книгою Хаміда Пезешкіана та Конні Фойгт, існує 12 типів психовампірів. Ось декілька з них, які зустрічаються найчастіше.

Гімалайський вампір 

Це людина, яка цілеспрямовано дереться на гору, тобто прямує до якоїсь мети. Для неї важливий лише результат, вона не зупиняється, не відпочиває, не насолоджується «тут і зараз». Така людина ставить перед собою наступну ціль ще до того, як досягла попередньої. Інша людина для неї — не особистість, а лише ресурс і засіб досягнення мети. 

Найнебезпечніше, коли гімалайський вампір — ваш керівник. Такі менеджери постійно вимагають від підлеглих нових звершень, але ніколи не похвалять і не відзначать ваші заслуги, бо що б ви не зробили — цього недостатньо. Поряд із такою людиною ви постійно відчуваєте розчарування у собі й знецінюєте свої успіхи. Жертви таких психовампірів — люди із низькою самоцінністю, які покладаються на думку інших і не можуть зрозуміти, що важливо для них самих. 

Як захиститися?

• Вибудуйте свої особисті психологічні кордони — зрозумійте, що входить у зону вашої компетентності та не беріть на себе дуже багато задач, які у неї не входять і вам не під силу. 
• Навчіться відмовляти і ставити обмеження щодо своєї ресурсності.
• Надавайте гімалайцю зворотний зв’язок. Важливо, щоб у складних випадках про таку токсичність говорила не одна людина, а декілька. 
• Гальмуйте таких людей, питайте: «Невже нічого не було зроблено добре?». 
• Навчіться зупинятися, замість постійно бігти за результатом. Святкуйте перемоги, навіть маленькі, а іноді навіть свідомо дозволяйте собі неробство.

Гімалайця часто ідеалізують, бо зазвичай це харизматичні люди, які легко стають лідерами у колективі. Дуже легко потрапити під їхній вплив і повірити, що ваша робота — «лайно», бо так сказала ця ідеальна людина. Але не вірте одразу негативним відгукам про себе, особливо якщо чуєте їх протягом тривалого часу. Порівняйте свою «реальність» із тим, як це бачать інші колеги. Спитайте відгук про свою роботу ще у когось, хто розбирається у тому, що ви робите.

Анна Шийчук

Ввічливий вампір

Це пряма протилежність гімалайському вампірові. Такі люди нікого не хочуть обтяжувати, але по факту тільки те й роблять. Наприклад, ввічливий вампір береться замовити для команди квитки у театр, але в процесі починає в усьому сумніватися і всіх перепитувати —  яка вистава всім сподобається, які місця купити, коли всім буде зручно. Така людина намагається догодити одразу всім, і ця надмірна ввічливість, догоджання можуть дратувати і бути не менш токсичними, ніж апломб гімалайця.

Їхня скромна манера спілкування дуже виснажує. Часто їх просто неможливо дослухати, бо своїми ввічливостями вони розтягують речення. Наприклад, у ресторані така людина ніколи не знає, що буде їсти, і замість обрати в меню буде питати в інших, що вони замовлятимуть. Їм складно знайти свою власну думку, не кажучи вже про те, щоб її висловити і відстояти власні потреби. 

Вони ніби дуже добрі й зручні, не хочуть нічого поганого. Але через те, що вони не можуть прийняти остаточне рішення і взяти за нього відповідальність, їхні жертви починають відчувати, що на них звалили все, бо ввічливі вампіри геть безпомічні. Тому вони нерідко викликають агресію — на них хочеться кричати, штурхати.

Як захиститися? 

Вони реагують, перш за все, на авторитет. Тож менше запитуйте про їхню власну думку (бо витратите багато часу, але так нічого й не почуєте) і ставте їм прості директивні задачі. А ще — чітко регламентуйте ваші стосунки на роботі: коли та з яких питань до вас можна звертатись, а коли краще не треба. Так ви уникнете непотрібної «перепитувальної» комунікації.

Також часто зустрічаються вампіри-експерти, які знають все про все. Зазвичай у них доволі поверхневі знання, але під час спілкування здається інакше, адже що б ви не сказали, у такого вампіра на все буде своя «експертна» думка. Той, хто має мало підприємницького досвіду, радить, як вести бізнес тощо. Хоча часто у таких людей ніхто цих порад не питає.

Є й окрема група — вампіри «Так, але». Це люди, яким під силу знецінити що завгодно оцим своїм «Так, але», яке закреслює усе, що було сказано до того. Такі вампіри люблять запитувати порад тільки для того, щоб знайти купу причин, через які жодна з ваших порад не буде працювати. 

6 правил психогігієни: як захиститись від токсичних людей (а іноді й токсичного себе)

1. Усвідомте власні тригери. Іноді повністю уникнути спілкування з кимось на роботі неможливо. Але якщо зрозуміти, на які ваші слабкі місця тиснуть психовампіри, то можна буде підготуватися до спілкування з токсичною людиною і легше його переносити. Для цього рефлексуйте: виділіть 10-15 хвилин ввечері на те, щоб подумати, що сьогодні відбулось, з ким ви спілкувались, як почувалися та що вивело вас із рівноваги. Це допоможе вам краще себе пізнати й підлікувати свої «слабкі» місця. Працюйте над ними, а не над тим, щоб побороти психовампіра — і він відчепиться від вас сам. 
2. Поважайте право інших людей бути інакшими, ніж ви. Навіть якщо ви не поділяєте й не розумієте їхню думку чи поведінку.
3. Будуйте власні психологічні кордони і не давайте іншим їх порушувати. Це не означає агресію, це означає захищати свої потреби та бажання.
4. Якщо починаєте сумніватися у собі — нагадайте собі, що все гаразд. Так, ви можете помилятись, але це не робить вас поганою людиною. Усі мають право на помилку. Це нормально. 
5. Якщо спілкування з токсичною людиною ніяк не уникнути, уявіть, що у неї замість носа свинячий п’ятак або щось таке, що б зробило з неї смішну істоту. Це допоможе вам розслабитись та усміхнутись. Взагалі гумор і вміння по-доброму (не саркастично!) посміятись над собою та ситуацією, дуже допомагає.
6. Не соромтеся звертатись до психотерапевтів. Так, це не те, що потрібно кожному прямо зараз (у кожного свій час), але психотерапевти класні люди, які справді можуть вам допомогти пропрацювати певні проблеми.

І книжкова рекомендація наостанок — прочитайте «Ненасильницьку комунікацію» Маршала Розенберга. А ще — «Емоційну грамотність» Клода Штайнера про те, як екологічно спілкуватися одне з одним.

Більше випусків авторської програми Анни Шийчук «хтознаяк» можна прослухати у вигляді подкасту за посиланням. Другий сезон записаний за підтримки шведсько-української компанії Beetroot.

Читайте також

Як вирішувати конфлікти на роботі і чому вони бувають корисні?

Час додому: чому перепрацювання — це не ок

«Я — поганий спеціаліст»: що робити із сумнівами у своїй професійності?