Провокації підлітків та як на них відповідати
Я розмістила своє резюме одному із джоб-сайтів й почала чекати. Зателефонувала директорка приватної школи, запросила на співбесіду. В тій першій школі я пропрацювала рік, а потім зацікавилася ThinkGlobal й перейшла туди. Викладаю українську мову й літературу у молодших та старших класах.
До роботи з дітьми неможливо підготуватися в стінах університету — цього можна навчитися лише безпосередньо в «полі», тобто в школі. Першими моїми учнями були 9-класники. Коли я зайшла в клас, з задніх парт пролунало: «Ой цікаво, скільки вона тут протримається». Дітей не цікавили дієприкметники чи дієприслівники, вони питали: «А вы замужем или нет? А есть ли у вас парень?». Я часто засмучувалась, думала: може, помилилась, й вчителювання — це не моє. Допомогла підтримка колеги, яка казала, що це нормально, коли не все виходить.
З мого досвіду, «притирка» займає рік, і неважливо — тобі 20, 25 чи 40 років. Якщо порівнювати мене в одній і тій же школі у вересні й у травні — це різний рівень спілкування з дітьми. Одного разу замість уроку ми просто 45 хвилин з ними говорили, для чого я тут, для чого вони тут і як ми маємо спілкуватись. Я довго думала, як їм коректно відповідати на провокації. Зрештою, вирішила просто з ними поговорити чесно, як з дорослими. Підлітки дуже цінують, коли ти з ними спілкуєшся на рівних.
Як допомагає попередній досвід роботи
Свій попередній досвід роботи я використовую під час навчального процесу. По-перше, викладаю другий предмет — медіаграмотність. По-друге, вплітаю елементи з журналістики в уроки української мови. Ми говоримо з учнями про фейки, безпеку в інтернеті, якій інформації потрібно довіряти, якій — ні. Вивчаємо такі теми, як іменник, прикметник, звороти на прикладах медіатекстів.
Одного разу у якості завдання з української літератури я попросила учнів середніх класів створити у фейсбуці сторінку поета. І дуже раділа, коли мої учні вперше добровільно взяли підручник, аби прочитати біографію. Діти продумували, яким би був профіль поета, що б він писав, хто був би у нього в друзях, які коментарі вони залишали б.
А з третьокласниками ми видали збірку казок, після чого діти полюбили писати твори. Ми ретельно підійшли до кожної казки — продумали персонажа, його риси характеру, сюжет, виклики, з якими він бореться. Діти набрали текст, а щоб заробити грошей на друк, влаштували ярмарок.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.