Електронна освіта незабаром матиме величезне значення. Вже зараз карантин та пандемія загострили розуміння того, наскільки в системі освіти необхідні нові технології. Цифровий контент стане частиною навчального процесу та значно покращить якість освіти. Мультимедійні матеріали, гейміфікація та інші цифрові інструменти звільнять час учителя, допоможуть краще діагностувати навчальні досягнення учня та позбавлять зайвої бюрократії.

Діджиталізація освіти надасть більше можливостей для індивідуального навчання дітей. Вчителі зможуть розраховувати необхідний темп для кожної дитини, відштовхуватись від її природних талантів та потреб.

З'являться цифрові асистенти, тренажери для концентрації уваги, а технології нейромереж (розпізнавання обличчя, емоцій, тиску, пульсу) дозволять навчатись у смарт-режимі — в періоди, коли учень є більш продуктивним, а також у темпі та стилі, що відповідають його природі.

Робота в команді над проєктами допомагає навчанню бути більш цікавим та значущим. Учні разом працюватимуть над вирішенням певної проблеми в умовах обмежених ресурсів і дедлайну, а потім презентуватимуть результат — все, як у житті. Навички, які діти здобувають під час роботи над подібним проєктом, знадобляться їм, в якій би сфері вони потім не працювали.

Предмети ставатимуть більш орієнтованими на реальне життя. Для фінів, наприклад, це вже не майбутнє, а реальність і досвід. Дітей навчають місцевої економіки, домашніх фінансів та сексуальної освіти. На українські школи це теж чекає, інакше освіта стане нецікавою та незастосовною.

Разом із тим саме поняття «предмет» буде розмиватись. Мова йтиме, швидше, про сферу знань та навички. Наприклад, основи кодування стануть чимось на кшталт абетки. Дітей навчатимуть надавати першу медичну допомогу, орієнтуватись у знеструмленому місті, виживати в екстремальних умовах. Також будуть розвиватись м'які навички: креативне та критичне мислення. Молода людина, яка закінчує школу, має бути самозарадною та вміти знаходити точки взаємодії з іншими.

Навчання буде змішаним і складатиметься з дистанційної та очної частин. Нові знання будуть передаватися за допомогою цифрового контенту та технологій, а вчитель допомагатиме опрацьовувати їх та застосовувати на практиці, зокрема для створення спільних проєктів з іншими учнями.

Закон «Про повну загальну середню освіту» вже зараз дозволяє мережеве навчання. Це означає, що в одному навчальному закладі дитина може здобувати загальну освіту, а в інших закладах мати окремі курси — спорт, музика, поглиблене вивчення певного предмету. Головна перевага — результати навчання в інших закладах можна буде зарахувати в основному. Це також сприяє формуванню індивідуальної освітньої траєкторії учня.

Розвиток цифрового контенту створить нові ролі в системі освіти. Наприклад, кожен вчитель зможе стати дизайнером освітнього цифрового курсу. Йому потрібно буде володіти проєктуванням та допомагати з визначенням оптимальної освітньої траєкторії для дитини. В майбутньому такі можливості, як мережеве навчання, будуть поширюватись і знадобиться фахівець, який зможе задизайнити їх під індивідуальні потреби учня.

Вчителю майбутнього потрібно розуміти, що працювати в класі він буде лише частину свого часу, тож йому потрібно буде вміти організовувати свою діяльність поза цим. Футуристи від освіти кажуть, що вчителі будуть заробляти не тільки в школі, а й залучатимуть інші кошти через індивідуальну діяльність. Це вже відбувається — багато вчителів і зараз підробляють репетиторством, але індивідуалізація навчання та потреби вироблення освітнього цифрового контенту збільшать джерела фінансів.

Вчитель також буде розвивати м'які навички у дітей, а отже, він і сам повинен ними володіти. Наприклад, диференціація доходів вимагатиме підприємницьких навичок. Важливо вміти навчатись впродовж всього життя, мати розвинені громадянські й соціальні компетенції.

Такі нові ролі в освіті, як розробник цифрового контенту чи дизайнер освітніх курсів, можуть призвести до того, що в професію будуть заходити люди з міждисциплінарною освітою. Зрештою, хто виявиться більш компетентним, хто буде орієнтуватись у цифровому навчальному середовищі та володітиме соціально-емоційними навичками, той і буде успішнішим у професії.

Освіта має стати нейрограмотною, і педагог майбутнього має розуміти, як працює мозок, які є нейромедіатори, системи, як вони включаються та впливають на учнів. Префронтальна кора, наприклад, формується до 23 років, тому вимагати повного самоконтролю від учня 5-6 класу просто безглуздо. Педагогіка має бути науково обгрунтованою і більш ресурсно використовувати можливості роботи людського мозку.

Вчитель має стати спеціалістом з людського розвитку. Як тьютор, він відповідатиме за індивідуальні траєкторії навчання учня. Вчителі не будуть навчати математики / історії / мови, вони будуть спілкуватись та орієнтувати. Через накопичення цифрового контенту набагато цікавіше буде послухати якогось науковця або популяризатора науки, який розповідає про закони фізики. Вчитель же має бути порадником, фасилітатором, провідником у майбутнє для учня.

Григорій Сковорода казав, що той, хто хоче вчити інших, мусить весь час вчитись сам. Карантин вже змусив багатьох вчителів старшого віку, які не дружили з комп'ютером, опанувати чимало програм. Це дуже залежить від відкритості вчителів до навчання та готовності змінюватись. Я бачила багато вчителів, які вже немолоді, але які змогли перелаштуватись, тому що тримають руку на пульсі змін.

Вчитель однозначно має сам давати собі раду, а не чекати дозволу згори. Вже зараз педагоги можуть розробляти власні курси, ставати блогерами та тренерами. Точно не завадить пройти курси з коучингу або психології чи опанувати основи дизайну.

Загалом українським вчителям потрібна державна цілеспрямована підготовка до змішаного навчання. Держава має надавати можливості, заохочувати до самоосвіти конкретними пропозиціями і відповідною заробітною платою, щоб вивільнити час для підвищення кваліфікації. Це можуть бути, наприклад, дистанційні курси, які навчать вчителів створювати електронні навчальні та діагностичні матеріали.

Нещодавно Міністерство освіти розробило професійний стандарт для вчителів, який стане хорошим орієнтиром для підвищення кваліфікації. Уряд поки його не затвердив, але все попереду. Завдяки стандарту вчитель зможе провести самооцінку та зрозуміти, які навички йому потрібно розвинути і де знайти необхідний тренінг, семінар або онлайн-урок. Стандарт передбачає загальні компетенції (громадські, соціальні, культурні, лідерські), а також 15 професійних компетенцій, спрямованих на те, щоб вчитель міг проєктувати освітній процес, навчальне середовище, застосовувати сучасні методики та враховувати індивідуальні особливості учня.

В Україні підвищення кваліфікації доступне не лише в інститутах післядипломної освіти, як це було донедавна, але і в громадських організаціях: «Освіторія», EdEra, EdCamp, «Смарт Освіта».

Є міф, що вчителя може замінити комп'ютер. Проте дослідження говорять про те, що вчительська професія — одна з тих, які не зможе витіснити штучний інтелект. Ця професія потребує розвинених соціально-емоційних навичок, які не зможе замінити жоден комп'ютер. Він може використовуватись на етапі передачі знань, але такі важливі частини освітнього процесу, як мотивація, зворотний зв'язок, аналіз та співпраця в команді можуть бути реалізовані тільки з допомогою вчителя.