Продовжуємо знайомитися з українськими військовими та дізнаватись, які бойові завдання вони виконують, у межах нашого спецпроєкту «Професії у лавах ЗСУ».
Цього разу розповідаємо про роботу не окремого бійця, а цілого танкового екіпажу, до якого входять командир, механік-водій та навідник. Адже вони працюють як один злагоджений механізм. Про те, які завдання стоять перед танкістами та що допомагає хлопцям бути згуртованою командою й успішно виконувати бойові завдання, розповів командир танкового екіпажу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України на псевдо «Свен».
Про початок військової кар’єри та вибір спеціалізації
За освітою я молодший спеціаліст лісового господарства, після закінчення університету працював деякий час за спеціальністю, а у 2015 році пішов на строкову службу. Відслуживши, повернувся до цивільного життя, але у вересні 2017-го вирішив підписати контракт зі Збройними силами. Обрав десантно-штурмові війська, бо мріяв стати розвідником і стрибнути з парашутом. Однак вже під час навчань передумав ставати розвідником і пішов у танкісти.
Спочатку всі бійці проходять загальний військовий вишкіл, а вже згодом — навчання за конкретною спеціалізацією. Під час загальної підготовки є вправа під назвою «обкатка танком». Це коли ти сидиш в окопі, біля тебе проїжджає танк, і ти повинен влучити в нього гранатою. І от коли під час «обкатки» я побачив танк у дії, то зрозумів, що хочу воювати в ньому. Так і став танкістом.
Про перші дні повномасштабного вторгнення
Наприкінці 2021 року в мене закінчився термін контракту, і я демобілізувався зі збройних сил, але вдома побув недовго, бо по обіді 24 лютого 2022 року вже знову був у відділенні 95-ї бригади в Житомирі. Тоді ніхто не знав, що буде наступної миті, колони російської військової техніки були вже на під’їзді до Житомира. Ми з кількома побратимами, які теж мали бойовий досвід, були готові вступати в бій одразу там, тільки просили, щоб нам дали танк та ми могли вже захищати країну. Але боїв під Житомиром, на щастя, ніхто не вів. Тож згодом я приєднався до свого підрозділу, який на той час вже кілька місяців перебував у зоні бойових дій.
Про роботу танкіста
Основні завдання
Танкові підрозділи можуть брати участь як в наступальних, так і в оборонних операціях. Завдання перед екіпажем можуть стояти дуже різні: не допустити прориву ворога, прикривати піхоту, підсилювати артилерію, знищувати ворожі угруповання тощо. Танкісти зазвичай працюють в тісному контакті з піхотою, але часто екіпаж танку виконує бойові завдання самостійно.
Зараз на озброєнні у ЗСУ танки: Т-64Б, Т-64БВ, Т-64БМ Булат, T-72Б, Т-72АМТ, Т-80БВ, Т-84 «Оплот», БМ Оплот (на фото), Т-90A, трофейні Т-72Б3 та T-90M, словенські M-55S, німецькі Leopard 1 та Leopard 2, британські Challenger 2, американські M1A2 Abrams.
Обов’язки членів танкового екіпажу
Командир танка керує діями екіпажу як під час ведення бойових дій, так і під час підготовки до бою та проведення технічного огляду бойової машини. Після отримання завдання командир повинен зібрати якомога більше інформації, яка допоможе успішно його виконати, та довести її до інших членів екіпажу, щоб кожен чітко розумів, що має робити. Безпосередньо на полі бою командир моніторить ситуацію та дії противника, приймає ключові рішення та дає вказівки навідникові та механіку.
Я не вважаю, що завдання командира — лише віддавати накази та сидіти з цигаркою в зубах і дивитись, як механік та навідник їх виконують. Так, в мене більше повноважень, але я працюю на рівні з побратимами, бо ми одна команда, одне ціле.
Навідник керує гарматою, здійснює приціл та веде вогонь. Його головна мета — влучити в ціль.
Основне завдання механіка-водія під час бойового завдання — безпечно привезти екіпаж на позицію та вивезти після виконання завдання. Він повинен запам’ятовувати маршрут, знати місцевість та дорогу, пильнувати, щоб не потрапити на міну чи засідку. Крім цього, до обов’язків водія-механіка входить технічне обслуговування танка, проведення планово-попереджувальних оглядів машини та за потреби — її ремонту.
Необхідні навички
Перш за все, всі члени екіпажу повинні добре знати особливості своєї бойової машини. Зокрема, навідник має розбиратись в усіх тонкощах керування озброєнням танка та вміти працювати з приладами прицілювання, а механік — знати будову танка, вміти знайти несправність та швидко усунути її. Командирові потрібно знати все те ж, що і механіку та навіднику, щоб грамотно керувати екіпажем та за потреби замінити когось з побратимів.
Щоб стати хорошим танкістом, треба любити й відчувати техніку.
Також, незалежно від спеціалізації, всі танкісти мусять бути фізично й психологічно витривалими. Обслуговування танку вимагає значних фізичних зусиль: доводиться підіймати й переносити важкі снаряди або запчастини від бойової машини, які важать понад 70 кілограмів. Потрібно також бути готовим до довгого перебування у закритому просторі, бо іноді доводиться сидіти в танку по кілька годин, а то й діб.
Терпіння — одна з головних чеснот танкіста.
На командирові танкового екіпажу лежить велика відповідальність, тому ця людина однозначно повинна бути стресостійкою. Окрім виконання бойового завдання, йому надважливо також зберегти життя побратимів та цілісність техніки. А для цього йому необхідно знати різноманітні тактики ведення бою, вміти орієнтуватися на місцевості, маскувати техніку, тримати зв’язок із командуванням, чітко формулювати накази для членів екіпажу.
Для механіка-водія ключовою є навичка водіння за різних обставин. Він повинен вміти об’їжджати перешкоди, маневрувати на полі бою, бути уважним та обережним, володіти хорошою реакцією. А ще мати «золоті руки», якими зможе полагодити танк та привести його в бойову готовність за будь-яких умов.
Серед скілів, необхідних навіднику, — вміння проводити необхідні розрахунки, точно наводити гармату на ціль і вчасно робити постріл. Найважливіший орган чуття для навідника — зір. Адже від того, наскільки добре він бачить ціль, залежить, на яку відстань танк має під’їхати до противника. А чим більша відстань, тим краще.
Навчання
Незважаючи на те, що в танкових військах є різні спеціалісти, навчання зазвичай комплексне. Тому що в ідеалі члени екіпажу повинні бути взаємозамінними. Я навчався на командира-навідника, але в мене були також і заняття з водіння танка, а механіки-водії, своєю чергою, вчились стріляти з танкової гармати.
Я проходив навчання ще у 2017 році, воно тривало три місяці. Звісно, вивчали теорію: будову танка, різні техніки ведення бою, основи роботи у програмі «Кропива», де проводяться розрахунки, але було також і багато практики. Адже інструктори розуміли, що в країні війна і після навчання ми поїдемо на справжній фронт.
Я вважаю, що хороший боєць повинен завжди прагнути до вдосконалення своїх навичок і навчатись безпосередньо під час виконання завдань. Я, наприклад, після кожного виїзду аналізую, що нам вдалось, а що не дуже, яких помилок ми припустилися і чому. Це вже на автоматі відбувається, прокручую в голові посекундно всі дії, щоб зробити висновки й наступного разу діяти ще краще.
Особливість будь-якої військової професії у тому, що від якості виконання роботи напряму залежить твоє життя і життя твоїх побратимів. Тому стараєшся щодня ставати кращим спеціалістом.
Взаємодія між членами екіпажу
Багато в чому успішність виконання завдання залежить від злагодженості команди. Члени екіпажу повинні розуміти одне одного з пів слова, а іноді — і без слів. Ми з побратимами маємо власний сленг. Наприклад, коли я кажу: «Підкинь дров у грубу», механік розуміє, що потрібно вивозити нас з позиції, бо ворог вже близько або веде обстріл. А коли відмовляє система зв’язку, спілкуємось жестами.
Бувають, звісно, і непорозуміння. Це війна, ми втомлюємось, сумуємо за рідними, не завжди настрій бойовий. Але, хай там як, всі розуміють, що мета у нас одна — Перемога. Тому якісь дрібні конфлікти швидко забуваються.
Техніка
У Збройних силах України є різні танки: від радянських зразків до більш сучасних, зокрема тих, які передали нам союзники та які ми відбили у ворога. У мого екіпажу два танки. Один з них — трофейний російський. Ми забрали його у бурятів під селищем Довгеньке ще влітку. Спочатку називали «Бурятіком», бо він був трохи підбитим. Але ми швидко поставили його на ноги й пройшли з ним багато боїв на харківському напрямку. Згодом знайшли для нього донора запчастин — теж російського танка, який брав участь у парадах на червоній площі (це зрозуміло з характерного забарвлення машини), але не підлягав ремонту. І так наш «Бурятік» став «Бурятом», бо після суттєвого апгрейду зменшено-пестливе ім’я вже йому не пасувало.
Взагалі танкісти є двох видів: універсальні — ті, хто вміє керувати різними бойовими машинами, та однотипні — які люблять працювати з конкретним видом танків. Але на війні вибирати не доводиться, мусиш бути універсальним бійцем. Однак, мій фаворит — Т-80.
Переваги та недоліки спеціалізації
До переваг можна віднести те, що танкові підрозділи мобільніші, ніж артилерійські. В той час як захищеність екіпажу вища, ніж в артилерії чи піхоти, адже в танка міцна броня. Але поряд з артилерією танки є найбажанішою ціллю противника, і якщо снаряд влучає в танк, то евакуюватися танкістам досить складно.
Про службу в ЗСУ та плани на майбутнє
Найбільше мені подобається звільняти наші території. Бути причетним до спільної справи всього українського народу. Радію, коли бачу результат своєї роботи — знищену техніку ворога та особові втрати. А ще подобається вдячність від піхоти. Приємно усвідомлювати, що завдяки нашим діям хлопці залишаються живими.
Звісно, війна — це не курорт, і умови складні, але до всього можна звикнути, тому я не скаржусь. Найскладніше було, коли на початку повномасштабного вторгнення доводилось спати в танку. Надворі мороз -15, навколо нас обстріли, і діватись нікуди. Але витримали й це.
Далі перемоги я поки не планую. Звільнимо Україну від окупантів, тоді вже будемо думати про все інше. А поки що дуже хочеться, щоб цивільні не забували, що в країні війна, і продовжували підтримувати армію.
Читайте також про інші професії у лавах ЗСУ
Чим займається оператор ПЗРК
Чим займається артилерист
