«Маю ідею, але сам не впораюся з реалізацією», «Хочу змінювати Україну на краще, але що я можу зробити?». Знайомо? Але насправді немає нічого неможливого в тому, щоб реалізувати власну ідею — була б власне ідея і готовність діяти.
Коли ми у Happy Monday публікуємо черговий анонс у нашому розділі з конкурсами (ви ж туди зазираєте періодично, правда?), то вкотре переконуємося, що Україна — країна можливостей. Конкурси, хакатони, ідеатони — скрізь чекають на проактивних учасників, які мають готовий проєкт або прототип і шукають підтримки для його реалізації. Переможці можуть отримати гранти на фінансування, менторську та консультативну підтримку тощо. А найголовніше — їхній проєкт отримає шанс на повноцінну реалізацію.
Наскільки реально після перемоги у подібному заході перетворити свою ідею на покроковий план і втілити суспільно важливий проєкт у життя, розкажуть переможці онлайн-хакатону Hack for locals 2.0: Безпечні спільноти, що відбувся 30 жовтня — 1 листопада 2020 року. Цього року захід проводився Платформою кар’єрного розвитку Happy Monday та агентством інновацій Center42 за підтримки Програми ООН із відновлення та розбудови миру та у партнерстві з Мінцифри, Донецькою та Луганською ОДА за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Данії, Канади, Нідерландів, Швейцарії та Швеції.
Команда борців з пожежами Don’t burn
Перше місце на хакатоні посіла команда Don’t Burn (міста Київ, Сєвєродонецьк). Проблема, яку вони вирішували на хакатоні — неефективна система реагування на пожежі. Мета команди — створити ГІС-платформу для аналізу, моніторингу та оперативного реагування на пожежі на основі супутникових даних NASA й даних про пожежі та потенційно небезпечні території, нанесені мешканцями Донецької та Луганської областей через телеграм-бот.
Як команда Don’t Burn сформувалися вже на хакатоні: лише двоє з п’яти учасників — Катерина і Сергій — були знайомі раніше. Їх об’єднала небайдужість до теми пожеж: усі хотіли розробляти на хакатоні рішення саме з цього напряму.
- Сергій Гапон — геоеколог, викладач Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, спеціалізується на географічних інформаційних системах. У проєкті Don’t Burn Сергій є фахівцем з ГІС-аналітики.
- Катерина Іванченко — політолог за освітою. Саме вона запропонувала Сергію взяти участь у хакатоні. На проєкті займається комунікацією з громадами та стейкхолдерами, а також організаційними питаннями.
- Анастасія Губар — веб-розробниця, яка до хакатону саме була в пошуку роботи та нових проєктів. На хакатоні дуже хотіла долучитися саме до команди, яка розроблятиме рішення, пов’язані з пожежами. Тепер на проєкті займається розробкою платформи та чат-бота.
- Антон Яскевич має досвід у розробці платформ, а також працює як бізнес-аналітик. Раніше він консультував з ІТ-питань Нову митницю та брав участь у створенні сайту UaReforms, розробленого Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ у співпраці з Центром розвитку інновацій.
- Олена Ніжельська — учасниця з Сєвєродонецька, депутатка при місцевій раді, очільниця Кризового медіа центру. Її регіон безпосередньо зачепили пожежі на Луганщині. У подальшому на проєкті займатиметься просвітницькою кампанією в регіоні і залученням місцевих мешканців до використання чат-бота.
Найцінніший результат хакатону для нас — це зацікавленість Луганської ОДА. Це самі ті речі, які без подібних заходів отримати найскладніше. У вас можуть бути люди, колектив, бізнес, але ви не зможете достукатися до державних органів і зацікавити їх. Зараз Луганська ОДА — наш основний бенефіціар.
Чи вдалося б реалізувати цей проєкт без хакатону? Ось що, на переконання членів цієї команди, їм дав Hack for locals 2.0:
- однодумців. Реалізувати будь-який проєкт самотужки вкрай складно. Наприклад, Сергій добре розбирається в ГІС, але не у програмуванні та створенні сайтів, тому йому була вкрай необхідна експертиза Анастасії. А якби Катерина не займалася усіма організаційними та комунікаційними питаннями, то проєкт би ніколи не зрушив з місця;
- джерело креативу, думок зі сторони та знань у іншій сфері. У вас може бути все готово на 97%, але саме на хакатоні ви знайдете людину, яка підкаже вам, які ще 3% вам потрібні;
- необхідність нарешті надіслати заявку. Як кажуть у Don’t Burn, ви можете бути талановитими, супер технологічними людьми, але робота не розпочнеться, поки ви елементарно не надішлете заявку. А без неї ваш проєкт може бути чудовий, але він так і залишиться нікому не відомим.
Ноутбук чи смартфон — це вже базова станція, щоб творити якийсь проєкт. Не потрібно вбудовуватися у мережу якогось великого заводу чи цеху. Навіть сидячи у кімнаті ти вже бойова одиниця для якоїсь роботи.
Розробники додатку для людей з вадами зору WARD
Друге місце посіла команда WARD (міста Дніпро, Підгороднє та Лондон), яка розробляє мобільний додаток-асистент, який полегшить життя людям з вадами зору. Асистент розпізнає об’єкти, тексти при наведенні на них камери та озвучує їх голосом. Також додаток має функції сповіщення про небезпеку з власником гаджета: надсилання екстреного сигналу в разі падіння об’єкта та якщо телефоном трясуть. У процесі роботи над додатком стало зрозуміло, що він буде корисний не лише для людей з вадами зору, але й для людей похилого віку.
Команда розробляє інноваційні продукти вже більше 2 років. Їхній перший проєкт Imagery Ward направлений на захист авторських прав на зображення. Роботу над ним теж розпочали на хакатоні у 2018 і продовжують дотепер.
До команди WARD входять:
- Дмитро Селін — Full-stack розробник та технічний керівник;
- Ольга Троян — бізнес консультантка, юристка, виконавча керівниця;
- Максим Індиченко — тестувальник;
- Ганна Троян — Front-End розробниця.
У подальшому має доєднатися дизайнерка Діана Євицька.
Ось чому команда WARD рекомендує брати участь у хакатонах:
- це один з найшвидших та найпростіших способів протестувати ідею і розпочати практичну роботу над її втіленням;
- щоб зрозуміти загальні тенденції в обраному напрямку, привернути увагу до певного проблеми або рішення;
- щоб побудувати власну команду, досвід роботи в якій суттєво відрізняється від роботи в складі ІТ або будь-якої іншої компанії;
- щоб познайомитися з іншими мрійниками, колегами, менторами та експертами.
Хакатон показує певну «картину» актуальних проблем та ідей їхнього вирішення, адже як правило в ньому бере участь від 10 команд, які працюють над різними проєктами. Ми мали досвід участі у хакатоні, в якому було більше 100 команд, а це близько 100 різних проєктів та рішень.
Інженери з системою управління вуличним освітленням Ulight
Третє місце на хакатоні Hack for locals 2.0 посіла команда ; DROP TABLE TEAM; (місто Чернівці) та їхня система управління вуличним освітленням ULight. Команда працювала над рішенням, яке дозволить громадам керувати вуличним освітленням віддалено, моніторити, чи є на лініях вуличного освітлення несправні лампи, моніторити та сповіщати представників громади про несанкціоновані підключення до мереж вуличного освітлення.
; DROP TABLE TEAM; – команда родом з Чернівців, а точніше – з Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, з яким вони усі тісно пов’язані.
- Олексій Пшеничний – завідувач лабораторії на кафедрі комп’ютерних систем і мереж ЧНУ. У роботі над проєктом ULight Олексій виконує обов’язки хард інженера і відповідає за розробку «заліза» – усіх плат тощо.
- Віталій Бранашко — айтішник-фрилансер, випускник і колишній співробітник ЧНУ, який у команді відповідає за розробку програмного забезпечення для того «заліза», яке проєктує Олексій.
- Ігор Мосін – приватний підприємець, засновник «БУКНАНОТЕХ» та Центру робототехніки BOTEON для дітей в Чернівцях. У роботі над Ulight займається проєктним менеджментом.
Вже під час хакатону до команди приєдналися студенти Анатолій Амарій та Олександр Дубовик, які навчаються у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
Це вже не перший проєкт на користь громад, який реалізує команда. Ще з 2016 року на замовлення Чернівецького тролейбусного управління вони розробляють систему управління тяговими підстанціями. Завдяки цьому проєкту команду знають у чернівецьких колах змінотворців та інноваторів. І от заступник голови однієї з ОТГ Чернівецької області розповів їм про проблему з вуличним освітленням, а невтомні хлопці пообіцяли подумати, що з цим можна зробити. Невдовзі побачили оголошення про хакатон і вирішили присвятити кілька днів хакатону пропрацюванню цього нового для них проєкту вуличного освітлення.
Ми постійно шукаємо сфери, де зможемо реалізувати якісь покращення. Реформа децентралізації та реформа державних закупівель дуже цьому сприяють: у таких невеликих команд, як ми, є можливість конкурувати на ринку, а у громад є бюджет і велике бажання впроваджувати нові рішення.
Якби не хакатон, нам би довелося реалізувати цей проєкт власними силами і коштами, а так ми маємо підтримку від ПРООН. За грантові кошти ми реалізуємо розробку, отримаємо інформаційну підтримку та гарантоване впровадження проєкту. У минулому для інших наших розробок у нас не було ані такої інформаційної підтримки, ані фінансування — і тоді процес реалізації розтягувався на кілька років. Без хакатону ми б не встигали приділяти цьому достатньо часу паралельно з роботою та іншими проєктами.
Головні переваги хакатону на думку DROP TABLE TEAM:
- це спосіб сконцентруватися на ідеї і прискорити її впровадження;
- можливість знайти менторів, членів команди та винести свої ідеї на обговорення спеціалістів і отримати від них зворотний зв’язок.
Я вірю у правило 72 годин. У людей часто народжуються якісь ідеї. Але якщо протягом 72 годин ви не зможете зсунути свою ідею з початкової точки, то шанси на її реалізацію стрімко скорочуються.
Чому хакатон — це не лише про ідеї, але й про зміни
Як ми вже казали, Hack for locals 2.0: Безпечні спільноти проводився за підтримки Програми ООН із відновлення та розбудови миру, яка забезпечує пріоритетні потреби на сході України ще з початку збройного конфлікту навесні 2014 року. Програма спрямована на зміцнення громадської безпеки та соціальної згуртованості, підтримку відбудови економіки постраждалих від конфлікту громад і реалізацію реформ децентралізації влади та охорони здоров’я на підконтрольних уряду України територіях Донецької та Луганської областей. І ніщо не сприяє соціальній згуртованості і якнайшвидшій відбудові постраждалих регіонів більше, ніж залученість до цього процесу креативних змінотворців з усієї країни. А як показують проєкти учасників, таких небайдужих і водночас талановитих людей в Україні не бракує.
Упродовж року в ОТГ Донеччини та Луганщини будуть реалізовані проєкти переможців хакатону, які стосуються найбільш актуальних проблем регіону: безпека, інклюзивність, координація діяльності між надавачами послуг із безпеки та громадами, реагування на кризи та можливості раннього попередження/сповіщення. Учасники хакатону змогли донести свої ідеї до тих, хто реально може допомогти у їхній реалізації. Українські громади отримали проєкти, які змінять життя їхніх мешканців на краще. У фіналі цієї історії виграють усі. І в першу чергу — Україна.
Сподіваємося, що історії переможців Hack for locals 2.0 переконали вас, що немає нічого неможливого для тих, хто готовий діяти. Навіть якщо просто зараз у вас немає однодумців, разом з якими ви можете реалізувати важливий проєкт, — це не означає, що він не зацікавить людей, з якими ви поки що навіть не знайомі. Якщо ваш проєкт потребує грантової та іншої підтримки — знайти її теж реально. Адже світ сповнений людей, готових змінювати його на краще — усім їм лише варто нарешті дізнатися один про одного. І це стає можливо саме на таких заходах.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
Дякуємо!
Тепер редактори знають.