Happy Monday - Понеділок з Юлією Шум

#4

THANK
GOD IT'S
MONDAY

Thank God It`s Monday — це зустрічі від команди Happy Monday для справжніх фанатів своєї справи. Час від часу по понеділках ми збираємось разом, щоб послухати запрошеного гостя (звісно, щасливого кар'єриста), налагодити нові зв'язки і поділитися власними рецептами продуктивності та креативності. А потім публікуємо для вас конспект виступу спікера.

Юлія Шум — співзасновниця і тренерка спортхабу ЕБШ. У нас вийшла не лекція, а справжня розмова про пошук свого покликання, складнощі і радощі відкриття власної справи і принципи формування команди мрії.

ЮЛІЯ ШУМ

Thank God It`s Monday — це зустрічі від команди Happy Monday для справжніх фанатів своєї справи. Час від часу по понеділках ми збираємось разом, щоб послухати запрошеного гостя (звісно, щасливого кар'єриста), налагодити нові зв'язки і поділитися власними рецептами продуктивності та креативності. А потім публікуємо для вас конспект виступу спікера.

На початку зустрічі Юля зізналася, що ще в обід вона думала, що сьогодні вівторок. Вона саме з тих божевільних людей, які не звертають увагу на календар і не ділять дні на робочі та вихідні.

Спортхаби ЕБШ вже можна назвати мережею функціонального тренінгу. 4 роки тому їх засновники вирішили змінити сприйняття спорту та спортивного способу життя в Україні. Тоді в Україні не було нічого, крім звичайних тренажерних залів. Хлопці ходили тягати залізо, дівчата — на йогу чи щось подібне. Юля з її коханим вирішили зробити щось принципово нове. Зараз у них два спортхаби в Києві, повноцінний хаб в Одесі і аутдор-майданчик на березі моря.

Для мене важливо, щоб люди, які до нас приходять, були схожі на нас. Мені здається, кожен гість ЕБШ такий самий трохи божевільний, як я і мій хлопець, з яким ми разом вигадали.

Про команду

Може здатися, що ЕБШ зовсім маленькі, але це команда з 67 людей. Цей компактний формат створювався таким навмисно, щоб команда знала кожного, хто до них приходить.

"

Коли я шукала піар-директора в команду і озвучила перелік вимог до цієї людини
(а вона повинна вміти організувати івент, а якщо треба, ще й заспівати
і намалювати щось фарбою на даху), мені сказали, що це неможливо. Але у мене всі в команді саме такі, і потрібного піар-директора я теж знайшла.

Якось Юля запитала своїх співробітників, що їх мотивує і що їм подобається у роботі. Ніхто не назвав зарплату чи перспективу підвищення. Всі казали про атмосферу і команду, з якою вони працюють.

Людина з команди ЕБШ легка на підйом і готова на будь-яку авантюру. Вони ладні робити що завгодно для справи, якою живуть. SMM-ниця ЕБШ півроку тому вночі зі своїм хлопцем малювала на мосту фірмовий логотип для квесту на річницю спортхабу.

Головне не звання і досягнення члена команди як тренера чи іншого професіонала, а відповідність цінностям. Якщо людина має бажання, її можна навчити чому завгодно.

"

Про назву ЕБШ

Назва ЕБШ, звісно, була дуже сміливою і незвичною: тоді у назві спортивного клубу обов'язково мало бути слово «спорт».

Команда, яка допомагала нам з неймінгом, була впевнена, що назву ЕБШ ми не оберемо

"

ЕБШ — це не лише про спорт, а про ставлення до життя. ЕБШ — це не лайливе слово, а заклик, що потрібно працювати в першу чергу над собою.

Якщо ти хочеш чогось досягти, ти повинен «єбш». У будь-якій сфері, але у спорті це найбільш наочно.

Якщо ти хочеш чогось досягти, ти повинен «єбш». У будь-якій сфері, але у спорті це найбільш наочно.

"

Про віру в людей

Для людей вкрай важливо знати, що в них хтось вірить. І коли людина вперше приходить на тренування, це стрес. Задача Юлії — показати, що це не страшно. До того ж тренери ЕБШ самі кидають виклики. Коли вони бачать, що людина готова фізично, то пропонують взяти участь у змаганнях. І навіть люди, які на початку були налаштовані досить скептично до ідеї, що вони можуть щось кардинально в собі змінити, після перших вдалих змагань готові йти далі і не бачать жодних перешкод.

У ЕБШ ненавидять слово «клієнти». Тут всі гості та друзі.

Про пошук себе

Юлії 28 років, і половину свого життя вона працює. З 4-х років батьки водили її на танці, бо вважали це дуже важливим для дівчинки. Тоді Юля мріяла, як виросте і орендує тренажерний зал для танців. Мрія здійснилась, але трохи в інший спосіб.

Під час навчання на першому курсі Юлі запропонували стати вчителем молодших класів у ліцеї на Подолі. Це стало першим записом у трудовій книжці.

Мрія заробити на подорожі привела Юлю у офіціантки у японський ресторан. Це була робота з метою заробітку. Як тільки Юля виконала свій план з'їздити у три країни, вона одразу звільнилась.

Далі була робота секретарем консалтингової фірми у БЦ «Горизонт» та подальше просування по кар'єрних сходах у сфері консалтингу. Коли стало нудно і зрозуміло, що це не та справа, якій хочеться присвятити все життя, Юлія звільнилась, не маючи чіткого бачення, чим буде займатися далі.

Тоді вона вирішила піти вчитися на тренера. Так все і почалося з тренувань для друзів просто неба, постів у соцмережах з пропозиціями відвідати тренування.

Кожна людина має замислитись про те, чого вона хоче насправді. Ніхто ніколи не дасть вам гарантію, що все вийде саме так, як вам цього хочеться, але це краще, ніж не робити нічого.

"