В Україні презентували перший державний стандарт у сфері безбар’єрності — «Термінологія безбар’єрності». Розповідаємо детальніше про документ та які терміни він рекомендує та не рекомендує вживати в офіційній комунікації.
Документ розробила експертна група при Національній комісії зі стандартів державної мови. Робота над стандартом тривала рік. Він став продовженням ініціативи Першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів» та спрямований на впровадження коректної, недискримінаційної лексики в офіційній комунікації.
Стандарт уніфікує понад 100 термінів, що стосуються прав і можливостей людей з інвалідністю, ветеранів(-ок), батьків із дітьми та інших груп. Також документ визначає слова та формулювання, які рекомендовано вивести з офіційного вжитку.
«Мова — це найперша форма поваги та уваги. Якщо немає поваги у словах, не буде її і в діях. І зараз, змінюючи лексику на безбарʼєрну, ми не просто формально міняємо словник: ми хочемо змінити “оптику” суспільства. Людина та її гідність завжди мають бути на першому місці: у визначеннях, у рішеннях кожного посадовця, всієї держави», — зазначила Перша леді Олена Зеленська.
Затверджена термінологія стане обов’язковою для використання в офіційній документації, правничій і науковій літературі, освіті та сфері державного управління. Для медіа та публічних комунікацій стандарт має рекомендаційний характер.
Читайте також: Мова — маркер національної ідентичності: знайомимося з історією української мови
Які слова не рекомендують вживати
У документі переосмислюють усталену термінологію, яка може нести дискримінаційний потенціал. Так, за новим стандартом такі слова, як «працездатність людини» і «безробітні» є поняттями, які зводять людину до її економічної функції. Ці слова рекомендують не вживати, як і наступні назви посад:
- олігофренопедагог;
- корекційний педагог;
- тифлопедагог;
- сурдопедагог.
У стандарті їх називають поняттями, які «попри їх професійний характер, містять семантичні компоненти, що підкреслюють “дефектність” або “неповноцінність” учнів».
«Систематичне використання згаданих мовних одиниць призводить до певних негативних суспільних ефектів. Тому їх вилучення з мовного обігу або заміна на більш коректні сприятиме формуванню поваги до людської гідності, визнанню різноманітності як цінності та створенню рівних можливостей для всіх членів суспільства», — йдеться у документі.
Читайте також: Робота без обмежень: як компаніям створити інклюзивне робоче середовище
Безбар’єрна мова: які терміни є коректними
У стандарті безбар’єрної мови також запропоновано коректні терміни та пояснення. Наводимо кілька з них.
- Людина зі зниженою мобільністю. Людина, яка має інвалідність, постійні або тимчасові порушення у пересуванні, орієнтуванні чи користуванні інфраструктурою, транспортом або послугами внаслідок фізичних, сенсорних, когнітивних, психічних, вікових чи інших чинників, що знижують її рухливість, і яка потребує відповідних умов або підтримки для забезпечення рівного доступу та участі в суспільному житті.
- Людина з когнітивними порушеннями. Людина зі стійкими труднощами розуміння інформації, абстрактного мислення або ухвалення рішень, яка потребує адаптованого середовища, підтримки та супроводу для реалізації своїх прав та участі в житті суспільства нарівні з іншими.
- Людина, яка перебуває поза ринком праці. Людина працездатного віку, що не бере участі в оплачуваній трудовій діяльності та не шукає роботи, яка може потребувати відповідних умов або підтримки для забезпечення рівного доступу та участі в суспільному житті.
- Людина, яка потребує працевлаштування з підтримкою. Людина, що через стан здоров’я чи життєві обставини може працювати на відкритому ринку праці, але потребує індивідуальної допомоги, адаптації або супроводу для успішної роботи та закріплення на робочому місці впродовж тривалого часу.
Перший стандарт безбар’єрної мови доступний за посиланням.
Шукаєте роботу?
Маємо пропозиції у різних сферах — від HR, менеджменту й освіти до комунікацій і IT
Вакансії