Чого мене навчили 4 роки активності й стажувань

Продовжуємо ділитися історіями студентів, які використовують час для навчання в університеті, щоб отримати якомога більше досвіду, важливого для кар’єри в майбутньому. Свою історію розказала Катерина Шевченко, яка займалася позанавчальною діяльністю вже з першого курсу.  

Після вступу до  Інституту журналістики я потрапила до середовища молодих амбітних і талановитих студентів і вже на першому курсі зрозуміла, що просто ходити на пари було б злочином. 

Старша сестра радила подаватися на всі можливі стажування та програми, і ця ідея неабияк мене запалила. За чотири роки навчання я стажувалася на телеканалах, підробляла на сайтах, брала участь у локальних програмах і займалася волонтерськими проєктами. Весь цей досвід лишив незабутній слід, який хочеться конвертувати у поради: чого я навчилася і що би порекомендувала робити усім на початку кар’єри.

Чим я займалася під час навчання

Стажувалася на телеканалах

Двомісячне стажування на телеканалі ICTV стало моїм першим серйозним знайомством із телебаченням: професійні журналісти терпляче навчали, як треба шукати теми для сюжетів, знаходити героїв, писати новини, монтувати й робити начитку. 

Це стажування не лише прокачало мене як спеціаліста, але й принесло важливе відкриття: комунікація важлива. Я прагнула познайомитися із крутими професіоналами, тож долала сором’язливість, аби звернутися до наставників за порадою або small talk.

Я потрапила на програму завдяки моєму викладачу з міжнародної журналістики, який у відповідь на мою цікавість порадив у якості студентської практики стажування на ICTV. Так я зрозуміла, що в українських університетах ще працюють практики, готові рекомендувати активних студентів своїм колегам. І цікавитися актуальними можливостями варто, навіть якщо дуже страшно. 

Ще я брала участь у двомісячній програмі Talantlive на телеканалі СТБ. Цікаво, що запрошення від менеджерів отримала за рік після того, як залишила заявку — вже під час нового набору на програму. Процес був не з легких: спочатку анкетування (де трапилось питання «Що б ви запитали в Ісуса?»), згодом співбесіда з менеджерами і тільки потім — початок навчання та практики на проєктах. 

Як витягнути зі звичайної ситуації цікаву історію, скласти її у сюжет та оформити на найкращому рівні — не єдине, чого я навчилася. Після цієї програми я нарешті повірила у власну креативність та зрозуміла, що будь-яка робота — це добре опановане ремесло. 

Плюси подібних стажувань на телебаченні —  можливість зрозуміти, як створюються телешоу, і прокачати свої soft skills. Таким чином канал відбирає собі працівників, тож після стажування є шанс отримати роботу. 

Навчалася у фотошколі КПІ

Через одну зі студентських груп у соцмережах я знайшла фотошколу КПІ — некомерційний освітній проєкт, де однодумці можуть познайомитись зі світом фотографії. Для участі у відборі потрібно було надіслати приклади своїх робіт та написати мотиваційний лист. На своє здивування я стала однією з двадцяти учасників.  

У студентському арт-просторі «Вежа» ми слухали лекції відомих українських фотографів: Олександра Ляпіна, Віктора Марущенка, Романа Пашковського та інших. А на вихідних робили домашні завдання і придумували власний фотопроєкт. 

Найскладнішим випробуванням для мене стало визнати власну творчість: я настільки соромилася своїх робіт і вважала їх безглуздими, що не показувала навіть друзям. Фотошкола КПІ стала для мене місцем сили й натхнення, де я отримала конструктивну критику та підтримку від професіоналів. 

Брала участь у майстерні «Звичка думати» 

П’ять днів навчалася медіаграмотності та критичного мислення разом з учасниками з усієї України. На заняттях для нас проводили тренінги, ігри, давали командні задачі. Ми переглядали відео і фільми, аналізували новини. Останній день присвятили розробці власного проєкту: кожен учасник міг створити свою ініціативу, використовуючи здобуті знання. Я тоді організувала і провела кілька тренінгів про толерантність для учнів школи, у якій свого часу навчалася сама. Локальна майстерня подарувала мені друзів та однодумців, навчила основ проджект-менеджменту, а головне — критичного мислення. 

І це лише кілька активностей, до яких я долучилася за час навчання в університеті. Подібні освітні програми й стажування рекомендую шукати у телеграмі (наприклад, на каналі Можливості, на сайтах Studway, Велика ідея, ГУРТ, Happy Monday, а також на сторінках вашого університету у соцмережах. 

Що б я порадила іншим на початку кар’єри

1. «Куштувати» сферу повністю

У середньому мої стажування тривали 2 місяці. Десь (як-от на СТБ чи ICTV) програми були обмежені у часі, десь я сама йшла після кількох місяців. Загалом у мене було 5 чи 6 місць журналістської практики, але через їхню нетривалість я так і не змогла зрозуміти, що насправді журналістика — це не моє. Усе стало ясно тільки після пів року стабільної роботи на каналі. 

2. Вигідно презентувати свій досвід роботодавцям

Одного разу під час співбесіди керівник відділу прокоментувала те, що я часто змінювала роботу: «Усе ясно — ти, як студентка, практикувалася в різних місцях. Але наші керівники цього не зрозуміють». Тому не варто зазначати усі свої місця роботи чи стажувань, щоб показати свою активність — так ви можете тільки відлякати потенційного роботодавця. Краще відбирайте у резюме той досвід, який підходить для конкретної вакансії.

3. Слухати себе й аналізувати свій досвід

Зараз я розумію, що в той час дуже хотіла здаватися серйозною. Мені хотілося здаватися активною і було шалено соромно просто вчитися. Тому я постійно брала у чомусь участь, стажувалася, десь підробляла. З одного боку такий підхід виховав у мені цілеспрямованість та відкритість до нового. З іншого — я ніколи не дозволяла собі взяти паузу на роздуми, завжди треба було бігти далі. Зараз   вже аналізую отриманий досвід, роблю висновки — що подобається / виходить, а що ні. Це дозволяє зекономити час на пошуки і знайти найкращий варіант для реалізації свого потенціалу.

4. Бути готовим до провалів

Не усі подані заявки завершують успішними історіями. Пам’ятаю, одного місяця написала з десяток заяв, і на кожну отримала відмову. Проте місце, де вам судилося бути, обов’язково вас покличе. Хай навіть і як мене на СТБ — наступного року 🙂

5. Поспішати повільно

Коли готуєшся до короткого забігу чи марафону, важливо вирішити для себе: навіщо я це роблю і що воно мені дасть. Інколи процес заради процесу або відчуття власної важливості лише перекриває власний голос. А тільки він знає, чого варто прагнути насправді.

Читайте також

Корисні лінки для студентів: поради, курси, стажування тощо

10+ ресурсів, де шукати гранти, стажування і програми обміну

Як отримати профіт від навчання в університеті?