Все статьи Новости Поиск работы Истории Карьера Развитие Happy HR

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни

21.04.22 Истории Увійти в ІТ 7 min reading

Якщо раніше світчерами називали тих, хто кардинально змінив професію, то сьогодні так можна назвати фахівців, які у війну перекваліфікувалися з рекрутерів, тестувальників чи розробників на волонтерів. Розповідаємо, як такими світчерами стали спеціалісти одеської ІТ-компанії AB Soft.

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 1

Ігор Астахов

Senior JS Developer

Я проактивна людина, а моя дружина — ще проактивніша. У перший же день війни ми переказали гроші до різних благодійних фондів і поїхали допомагати. Ще не знали, як саме, але сидіти вдома не було сенсу. Найперше ми звернулися до нашого друга-медика, який склав список медикаментів для військових частин. Пройшлися аптеками, закупили та розвезли все замовлене — для пильних прикордонників, завжди вірних морських піхотинців і тих, про чиє існування й у мирний час не всі знають.

Чому я вирішив стати волонтером? По-перше, якщо не я, то хто? По-друге, я не можу сидіти й просто чекати на перемогу, це неправильно. Перемогу потрібно робити. 

Зараз ми виконуємо замовлення, які офіційні військові особи видають безпосередньо волонтерам. У перший місяць війни ми замовляли необхідне в Одесі та загалом в Україні — шукали через друзів, збирали гроші по всьому світу. Тепер шукаємо необхідне за кордоном: наприклад, зараз нам везуть замовлення з Каліфорнії. Купуємо глушники для дуже тихих хлопців, пірометри (лазерні термометри, що вимірюють температуру на відстані) — для артилерійської розвідки, метеостанції — для артилерії. Та багато іншого, що, я впевнений, наближає нашу перемогу. 

Про те, що купили, звітуємо в інтернеті — звісно, без назв конкретних військових частин. Усе передаємо за актом, бо це ж армія — все строго згідно з чинним законодавством. Себе ми називаємо «фан-клуб ЗСУ» та дякуємо всім, хто долучається. 

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 2
З особистого архіву Ігоря Астахова


Також ми допомагали 411 воєнному госпіталю та Олександрівській психіатричній лікарні — її пацієнти дуже незахищені, а згадують про них в останню чергу. Спочатку робили все самі, зараз є дарувальники та волонтерські хаби, які допомагають регулярно. Ще годували біженців на вокзалі, купували гуманітарні «подарунки» для самотніх пенсіонерів або ліки для тих, хто опинився у складній ситуації чи в інших містах. 

На роботі до мого волонтерства поставилися, як кажуть в Одесі, шикарно! Я працюю в чудовій компанії, і це безмірно радує. Багато колег писали, що я молодець, допомагали й продовжують допомагати фінансово та всіляко підтримували (і продовжують це робити). 

Завдання, що вимагають фізичної активності, я виконую здебільшого на вихідних. Якщо ні — витрачений на волонтерство час можна компенсувати продовживши робочий день. Але багато питань можна вирішити не встаючи зі стільця. Наприклад, саме так одного разу я забезпечив необхідним цілу військову частину. Для цього знадобилися ланцюжок із добрих людей, дві доби переговорів та збору вантажу, доставка та зідзвон після отримання. У нашій волонтерській команді грамотний поділ праці: хтось обробляє заявки, хтось підтверджує законність (це військові), хтось збирає вантаж, хтось везе його до частини — і вуаля. Це вже система, до якої долучається все більше людей, вдалі кейси відпрацьовуються, а знання про них поширюються.

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 3

Анастасія Марченко

Senior/Lead Talent Acquisition Specialist

Про те, щоб займатися волонтерством, я думала від початку війни. Вдома було тривожно, я відчувала безсилля й хотіла допомогти хоч якось. Почала закуповувати продукти та ліки для тероборони й відвозила їх в частини та до гуманітарного волонтерського центру (ГВЦ) в Одесі. Але мені дуже хотілося допомагати безпосередньо на місці. Я подала заявку до ГВЦ, ​​її швидко розглянули і вже за кілька днів я волонтерила пліч-о-пліч із чудовими людьми.

У ГВЦ є відділи зі своїми командами, де кожен зайнятий своєю справою в певній галузі. Я, наприклад, здебільшого займаюся збором одягу та електроніки. Потім допомога з центру відправляється по всій Україні. За весь час волонтерства мені було складно хіба що фізично — якось замовлення було настільки величезне, що його довелося збирати вдвох 1,5 години. 

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 4
З особистого архіву Анастасії Марченко


На роботі я домовилася зі своєю керівницею, що буду волонтерити через день. Дуже їй дякую, адже без цього я б напевно збожеволіла від новин, а так повністю відключаюсь і займаюся своїми завданнями. Загалом мене підтримує вся команда. Іноді я писала в чат про збір продуктів чи фінансової допомоги, і всі дуже активно й охоче брали участь. Так я змогла купити ще більше товарів для наших захисників!

Ми всі об’єдналися заради однієї великої місії — допомогти фронту. І я почуваюся краще, коли причетна до цієї місії. 

Наші військові щодня ризикують життям, виконуючи свою роботу, і я максимально вірю в них. Волонтери також роблять величезний внесок. Зараз ми — єдиний організм, який сильний, доки єдиний.

Волонтерство однозначно вдихнуло в мене життя. Щоразу, коли я збираю чергове замовлення, мені стає добре від того, що хтось отримає допомогу. Складно сказати, чи вдасться волонтерити після війни — я навіть не знаю, що буде завтра. Але я б хотіла, якщо буде можливість.

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 5

Денис Онуфрієв 

Automation QA Engineer

На другий день війни я поїхав до військкомату, звідти мене відправили до частини — а вже там мені й тим, хто був зі мною, сказали, що бригада укомплектована. Можна було поїхати в іще одну частину, але там перевагу віддавали хлопцям із реальним бойовим досвідом. Тож після цього я вирішив зайнятися волонтерством.

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 6
З особистого архіву Дениса Онуфрієва


На роботі до цього поставилися з розумінням. Спочатку я допомагав у гуманітарному волонтерському центрі в Одесі: робота там була суто фізична — розвантажувати та завантажувати машини з гуманітарною допомогою. Потім працював у штабі музичного клубу «Перон №7», і там уже знадобилися мої знання з електрики — наприклад, якось я полагодив проводку в будинку, де готувалися приймати переселенців. Ще розвантажував машини з гуманітаркою в благодійному центрі «Карітас». Іноді, коли є потреба, допомагаю носити бідони з їжею на залізничному вокзалі, де організовують обіди для переселенців. 21 березня я повернувся до роботи. 

Я розумію, що заробляючи можу перераховувати гроші на потреби армії і так допомагати. Але іноді все одно волонтерю, коли є потреба — про це зазвичай дізнаюся у волонтерських чатах. 

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 7

Ганна Пояркова 

Talent Sourcer

24 лютого я прокинулась о 5-й ранку від вибуху, подивилась у вікно й побачила, як летить ракета. Я відразу здогадалася, що це не феєрверк. Весь перший день я відчувала розгубленість — цей стан був схожий на сон. Мені здається, тоді багато людей одночасно відчули, що треба об’єднатися і «включитися» — подумати, чим ти можеш бути корисним. 

Їхати я не збиралась, бо знала, що мама не поїде, а я без неї нікуди. Мої батьки — патріоти: мама одразу пішла на військову підготовку, тато — до ЗСУ. А я вирішила займатися волонтерством. На роботі мене дуже підтримали — було чудово усвідомити, що я працюю з такими чуйними людьми. У дні, коли волонтерю, робочі завдання зазвичай залишаю на вечір. 

Від девелопера до волонтера: 4 історії про світчинг під час війни 8
З особистого архіву Ганни Пояркової


За весь час війни я плела маскувальні сітки, займалася зооволонтерством, збирала їжу та медикаменти в гарячі точки, пройшла підготовку для волонтерів Червоного Хреста — думала, мене візьмуть у госпіталь медсестрою, а в підсумку допомагала шити білизну та спальні мішки для наших хлопців. Викрійку робити так і не навчилася, зате тепер знаю, що таке зигзаговий чи зигзагоподібний рядок. 

Зараз я сортую гуманітарку в Червоному Хресті, також їжджу годувати собак та допомагаю прибирати в притулку. Я живу в Кропивницькому, і тут багато тварин просто залишили на вулиці. Зооволонтерством я займалася і до війни, а інше, сподіваюся, після перемоги не знадобиться. 

Не можу сказати, що волонтерство дуже мене змінило. Зате дало можливість хоч якось допомогти тим, хто ризикує своїм життям, захищаючи нас.

Потрібна робота?

Наш телеграм-бот Агент Happy Monday підбирає вакансії з-поміж 1000+ актуальних пропозицій на нашому сайті →

Наш телеграм-бот Агент Happy Monday підбирає вакансії з-поміж 1000+ актуальних пропозицій на нашому сайті →

До бота

Читайте також

Як українська IT-індустрія адаптується до умов війни

5 порад, як бізнесу спілкуватися з клієнтами з-за кордону під час війни

Що українці читають під час війни: добірка книжок за жанрами

Newsletter that develops your career

Subscribe to Happy Monday's weekly newsletter, prepared by our editor-in-chief, with a selection of the most exciting content, news, and career opportunities.

Больше
More More for companies
Job seekers
For companies
Войти
Have idea!

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: