Чому я беру участь у студентських конференціях і де їх шукаю

Катя Жученя навчається на магістратурі у КПІ, має роботу, хобі та з десяток курсів для самоосвіти. А ще Катя — учасниця понад 15 студентських конференцій та авторка 30+ наукових публікацій з менеджменту, маркетингу та видавничої справи. Вона бере участь у науковому житті університету не тому, що не має чим зайнятися у вільний час (якого не дуже-то й багато), а тому, що бачить у цьому користь та перспективи. 

Я зацікавилася участю у конференціях ще на першому курсі — одна з викладачок запропонувала мені й одногрупникам у такий спосіб отримати додаткові бали з її предмету. Виглядало це так: 

• викладачка запропонувала декілька конференцій, які б потенційно прийняли наші наукові матеріали безкоштовно або недорого;
• кожен підготував декілька цікавих для себе тем, які стосувалися предмету;
• узгоджували з викладачкою тему та орієнтовний план виступу, після чого працювали над контентом; 
• надсилали матеріали організаторам конференції; якщо все відповідало вимогам, оплачували участь (за потреби), чекали на виступ та публікацію. 

Спочатку це сприймалося «по приколу» — свої бали я отримала, рейтинг підняла. Але  досвід був реально цікавий, тож я продовжила розвиватись у цьому напрямку, бо отримувала натомість більше, ніж вкладала. 

Що корисного дає участь у конференціях?

1. Підвищення рейтингу та шансів залишитись на бюджеті

Це стало особливо актуальним цього року, коли через роботу я вже не мала змоги (та бажання) відвідувати усі пари, а бали набирати було якось потрібно, щоб отримати залік чи скласти іспит. Завдяки участі у конференціях мені вдалося закрити сесію на відмінно та навіть отримувати стипендію.

2. Можливість отримати інші стипендії, окрім академічної

Одного разу завдяки публікації наукової статті та виступу на одній зі студентських конференцій, мені вдалося отримати додаткові бали й отримати підвищену стипендію. 

Втім, якщо ви навчаєтесь на відмінно і займаєтесь науковою діяльністю, ви можете на додачу до академічної отримати ще й іменні стипендії — від президента, Верховної Ради України тощо. Одного разу мені майже вдалося отримати одну з таких стипендій — я була 4-ю в рейтингу, проте стипендії могли отримати лише троє. 

Наша SMM-ниця й копірайтерка Анна Гріньова за час навчання в університеті отримала аж 6 іменних стипендій, без урахування тих, що йшли у парі з навчанням за обміном.

Читати

3. Хороші стосунки з викладачами

Пізніше це дає можливість швидше та простіше узгодити проблеми з навчанням (проте лише несерйозні, типу пропуску декількох пар чи несвоєчасної здачі лабораторної роботи). Тут важливо не нахабніти й використовувати такий шанс лише у крайніх випадках.

4. Вдосконалення ораторських навичок

Як мінімум, пізніше це дозволить успішно захищати курсові та дипломні роботи 🙂 Як максимум, у професійній кар’єрі це дасть змогу якісно проводити ділові переговори, зрозуміло доносити свої ідеї й думки команді, впевнено звітувати про результати своєї діяльності та легко узгоджувати конфліктні ситуації (а при підготовці виступу та під час нього таких ситуацій буває багато). 

5. Можливість поїхати за кордон

Тут є нюанс — на міжнародних конференціях виступати доведеться англійською чи іншою іноземною, тому знати мову потрібно мінімум на рівні В1. Також це не завжди безкоштовно, проте можна спробувати домовитися з адміністрацією факультету чи університету про компенсацію витрат. На жаль, особисто в мене такого досвіду не було, але я знаю студентів, яким це вдавалося. 

6. Задоволення власних амбіцій

Ще до вступу на медіаменеджера-економіста я зацікавилася написанням текстів. Втім, знайти час на опанування ще однієї навички між розрахунками в Excel та роботою з аналітикою було важко. Тож участь у профільних конференціях, яка передбачає підготовку текстового та візуального контенту, закривала мій гештальт нереалізованого журналіста, спраглого до визнання, роботи з текстами й творчості (а наукове дослідження — це дійсно один із видів творчої діяльності). 

7. Загартовування нервової системи та стресостійкості

Іноді шлях до виступу на конференції нагадує складний і досить стресовий квест. Наприклад, одного разу на подачу заявки, підготовку та редактуру контенту в мене було всього кілька годин. 

Бувало, що не працювала презентація, без якої складно донести інформацію, не перемикалися слайди або мені ставили запитання, на які я взагалі не знала відповіді. До речі, лайфхак: у такому випадку відповідайте «Дякую за запитання. Це стане темою моїх наступних досліджень» — схема робоча на 100% 🙂 

8. Незайвий рядок із досвідом у резюме

Звісно, це стосується не всіх вакансій та посад, проте мені здається, що зайвим таке доповнення в резюме не буде — особливо, якщо ви тільки починаєте кар’єру і не маєте достатньо досвіду. Тільки краще не вдаватися в подробиці, а стисло описати свої успіхи в науковій діяльності. 

Втім, найголовніше, що дала мені участь у конференціях — це розуміння, до чого я маю нахил та чим можу займатися. Якось викладачка, з якою ми підготували більше 7 тез для різних конференцій, порадила мені спробувати себе у журналістиці чи редактурі, оскільки в мене добре це виходило. Я дослухалася до неї і пропрацювала у цій сфері (копірайтером, контент-менеджером) понад 3 роки. 

Де я шукаю інформацію про конференції?

• Офіційні ресурси університету та факультету (сайти, сторінки у фейсбуці та канали у телеграмі). Якщо ваша спеціальність не залежить від певної галузі, можна спостерігати за сайтами не лише свого університету, а й інших. Кожен ВНЗ хоча б раз на рік влаштовує конференції (як безкоштовні, так і платні). Інформацію про це можна знайти у розділі з новинами: ось, наприклад, розділ із подіями у КНЕУ, план конференцій НАУ, календар подій КНУТД, план наукових заходів КПІ. Уточнити деталі можна, надіславши електронний лист із запитом на офіційну пошту університету. 
• Тематичні розсилки. Я на таку підписалася випадково після подачі заявки на один із виступів. Тепер 2-3 рази на тиждень я отримаю лист із переліком українських та міжнародних конференцій у сфері економіки, медіа. 
• Тематичні форуми та сайти з науковою тематикою. Наприклад, Science Social Community, Інститут Інноваційної Освіти. Сюди ж — сайти наукових видань, наприклад Молодий вчений. Не всі вони проводять конференції, проте завжди повідомляють про початок збору заявок та матеріалів для публікації в журналах. 
• Сайти науково-дослідних інститутів. Наприклад, студенти мого факультету часто беруть участь у конференціях Українського науково-дослідного інституту спеціальних видів друку. Впевнена, ви теж знайдете подібні можливості для себе. 
• Сайти конференцій. Деякі університети формують цілі підбірки з ними, типу такої. 

Ну і перевірене джерело, яким я часто користувалася на 1-3 курсах — це викладачі, які часто самі пропонують брати участь у конкретних конференціях, ще й знають про всі умови подачі матеріалів. Досить лише про це запитати чи прийти на перші пари в семестрі (найчастіше саме тоді вони про це розповідають).

Читайте також

Як отримати профіт від навчання в університеті?

Як потрапити на стажування за кордон? Історія Анастасії Петрової

Корисні лінки для студентів: поради, курси, стажування тощо