«В компанії на них чекають»: Winner про досвід взаємодії з учасниками АТО/ООС

Попри велику кількість програм для ветеранів, статистика щодо їх адаптації до цивільного життя все ще дуже сумна. Цифри свідчать, що майже кожен четвертий колишній учасник АТО/ООС залишається без роботи. І справа тут не лише у самих екскомбатантах, а й у неготовності роботодавців наймати таких кандидатів через упередження, які сформувались у суспільстві стосовно учасників бойових дій. Проте є компанії, де героям раді, їх активно запрошують до команди й цінують їхній військовий досвід.

Саме про такі ми розкажемо у серії матеріалів в межах проєкту «Робота для ветерана є!», який став можливим завдяки Програмі реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США. Першою своїм досвідом працевлаштування учасників АТО/ООС ділиться група компаній Winner.

Юлія Авдєєва

керуюча HR-напрямом роздрібного бізнесу Winner

Компанія Winner як роботодавець дуже відкрита до різних працівників. Ми всіх кандидатів оцінюємо за навичками й вміннями, і у нас не було й немає жодних упереджень та острахів щодо учасників АТО/ООС. Хоч у суспільстві вважають, що екскомбатанти обов’язково мають психологічні проблеми, насправді вони можуть бути у різних людей. Будь-яка людина, яка повертається до роботи після нового досвіду у своєму житті, потребує адаптації. І колишній воїн, і молода мама після декрету. Тут важливо, аби людина сама була готова відновити професійну діяльність, адаптуватись у колективі, а роботодавець при цьому демонстрував щиру зацікавленість в тому, щоб цей процес пройшов комфортно. 

Наразі ми співпрацюємо з такими категоріями працівників з військовим досвідом:

• ті, хто до служби працювали в компанії, а потім повернулися;
• ті, хто до участі в бойових діях були працевлаштовані в інших організаціях, а потім прийшли до нас;
• ті, хто зараз в зоні ООС і офіційно є працівниками Winner.

Ми підтримуємо тих працівників, які були мобілізовані або вирішили піти на службу самостійно. Нам важливо, що вони не бояться зробити цей вибір, бо впевнені, що в компанії на них чекають. Ми зберігаємо за нашими колегами робочі місця й усі передбачені законодавством виплати. Повертаючись, ветерани стають до роботи на посадах, які за ними закріплені. 

Звісно, на період їхньої служби ми залучаємо нових працівників, адже робоче місце не може пустувати, хтось повинен виконувати ці обов’язки. Новачків одразу попереджаємо, що це тимчасова зайнятість, і після повернення хлопців чи дівчат із зони АТО/ООС, пропонуємо першим інші можливості в межах компанії. 

Компанія завжди несе ризики, пов’язані з працівниками. Так, вона може зробити вибір на користь «безпроблемних» співробітників, які не йдуть у військо, не народжують, не мають вад здоров’я. А можна навпаки — бути відкритим до різних людей та не позбавляти себе можливості працювати з класними спеціалістами.

Учасники АТО/ООС — це люди з сильним внутрішнім стрижнем. Адже прийняти такий виклик, як служба у зоні бойових дій, може лише сильна духом особа, яка відчуває відповідальність і бажання віддавати. Такі працівники є цілеспрямованими, організованими, скрупульозними, уважними до деталей та дуже надійними — на них завжди можна покластися.

До речі, рік тому з колегами обговорювали ідею проєкту, суть якого — дати можливість тим, хто повернувся із зони АТО/ООС, опанувати професію механіка з перспективою подальшого працевлаштування в нашій компанії. Звернулися з такою пропозицією до військкоматів, аби через них налагодити процес залучення, але на той момент не отримали відгуку. Ми й досі готові реалізувати таку ініціативу, тому будемо вдячні за ідеї, як її просунути в маси. 

По інший бік барикади: учасники АТО про службу та повернення до цивільної кар’єри

Максим Мельник

директор дилерських центрів Ford Winner Automotive
та MG Winner Automotive

Я працюю у Winner з 2012 року. Прийшов в компанію як консультант з продажу, потім став тренером з продажів у корпоративному навчальному підрозділі «Віннер Коледж», ким і працював до того, як мене мобілізували у квітні 2015 року.

Під час служби в АТО пройшов шлях від навідника танкової гармати до заступника командира танкового взводу, а у липні 2016 року за наказом Президента мене демобілізували. Я одразу повернувся на роботу на свою посаду тренера з продажів, мені дали тиждень відпустки, після чого ми з керівником відділу обговорили план робіт. Далі було різке занурення в роботу, коли слухав, записував, спостерігав і казав, що все розумію — як в армії :). Ось так пройшла адаптація, в якій не було часу щось собі додумувати, треба було просто діяти. 

На фото: Максим Мельник під час служби

У мене не було відчуття, що я втратив професійні навички, адже в армії не деградуєш, а просто починаєш по-іншому дивитися на все. Під час служби мені вдалося прокачати вміння легше сприймати нові, навіть шокові речі й швидше до них адаптуватись. Ще я там вчився управляти командою, краще доносити інформацію та ставити завдання. В моєму підпорядкуванні було 20 осіб, які часом дивилися мені прямо в очі і нічого не розуміли, а завдання виконувати треба. Доводилося шукати різні підходи, аби доносити інформацію. Вважаю, що мені вдалося опанувати ці навички, адже повернувшись до цивільного життя, я досить швидко виріс з позиції тренера до директора дилерських центрів Ford Winner Automotive та MG Winner Automotive, яку займаю досі.

Олег Подвисоцький

керуючий підвідділом запчастин
дилерського центру Volvo Winner Automotive

Мій кар’єрний шлях у Winner почався досить давно — у 2004 році. До мобілізації у лютому 2015-го був фахівцем з продажу. Прослужив до квітня 2016 року, був механіком-водієм БМП2, танкістом, командиром артилерійського розрахунку, гранатометником. Що й казати, досвід був досить стресовим, адже після мобілізації треба було швидко адаптуватися до нових умов. Наприклад, одного разу вночі нас привезли на бортовому Уралі в чисте поле у 1,5 км від зони розмежування, дали лопати й сказали: «Облаштовуйтесь». 

Не скажу, що під час служби я отримав кардинально нові навички. Швидше, прокачав уже наявні, зокрема такі:

1. Вміння організовувати роботу команди та приймати управлінські рішення в умовах дефіциту інформації. Я був командиром артилерійського розрахунку, в моєму підпорядкуванні було 5 осіб, й ми мали облаштовувати бойові позиції, місця укриття. Ніхто не знав і не розумів, що і як робити, інформації дуже не вистачало, кожного дня доводилось вирішувати велику кількість питань, а разом з тим по-різному виходити з ситуацій та креативити.
2. Комунікативні навички. Коли тобі самому мало що відомо, то важко ухвалювати та аргументувати рішення. А коли у команді є хлопці із Закарпаття з сильним діалектом та з Харкова, які навіть просто українську раніше майже не чули, то завдання ускладнюється в рази. Доводилося перекладати діалоги, аби всі один одного розуміли й можна було нормально обговорювати різні речі. 
3. Вміння швидко вчитися нового та адаптуватися. 

Звісно, я хвилювався, як буде проходити адаптація до цивільного життя після служби. Але ніякого дискомфорту не виникло — повернувся на посаду, яку займав до мобілізації, та на своє робоче місце, де навіть мій комп’ютер стояв там, де й був, за що компанії респект. 

Досі пам’ятаю, як прийшов, знову сів за свій стіл в кабінеті і сказав: «А що робити?» Але цей момент розгубленості минув швидко — день, другий, третій, і мене знову всі згадали — і клієнти, і колеги. Загалом на адаптацію знадобилося близько двох тижнів, аби повністю влитися в усі процеси. 

З часом я зайняв позицію керуючого підвідділом запчастин у дилерському центрі. Не можу точно сказати, наскільки служба вплинула на розвиток моєї цивільної кар’єри, але якби треба було шукати роботу зараз, то в резюме я би обов’язково вказував наявність військового досвіду.

Андрій Півень

керуючий навчанням з післяпродажного обслуговування
в корпоративному навчальному підрозділі «Віннер Коледж»

За освітою я військовий, і для мене все почалося ще у лютому 2014 року з анексії Криму. Тому коли мені в березні 2014 року зателефонували з військкомату, то питання про те, йти чи не йти на службу, навіть не поставало. Я в принципі був готовий до мобілізації — мав зібраний речовий мішок з усім необхідним на перший час. Компанія, в якій я тоді працював, поставилася з розумінням та підтримкою до мого рішення.

На службу потрапив до оргядра військкомату на посаду старшого офіцера мобілізаційного відділення, пізніше як заступника командира ремонтної роти мене відрядили створювати нову бригаду. В процесі продовжував цивільну кар’єру й працював дистанційно, наскільки це було можливо — робив описи продуктів, скрипти. Це дозволило швидко адаптуватися після повернення до цивільної роботи за тиждень-другий. 

На фото: Андрій Півень під час служби

Якщо казати про навички, які я прокачав за час служби, то можу виділити такі:

1. Навичка домовлятися. В моєму випадку потрібно було організовувати постачання техніки до БТО (батальйони територіальної оборони). Станом на початок 2014-го ніхто цим не займався кільканадцять років. Машини були тільки «на папері». Й аби поставити ці мертві автівки на колеса, треба було домовлятися з керівниками різних державних та приватних підприємств, і варіанту не домовитися не було. 
2. Стресостійкість. Не сильно, але прокачав і її.
3. Вміння організовувати роботу інших. Я займав керівну посаду та мав у підпорядкуванні 80 підлеглих. Необхідні знання та навички з управління  вже здобув у попередні роки служби, а додавши до них бізнес-підходи, отримав ще кращі результати. Відверто кажучи, першу хвилю мобілізації, на мою думку, складали найбільш мотивовані військовослужбовці, які точно знали для чого та чому вони у війську.

З війська я був демобілізований у березні 2015 року. У Winner потрапив у 2018-му. В моєму резюме була інформація про проходження військової служби, бо тут немає що приховувати. І при працевлаштуванні з цим не виникло ніяких проблем. Можливо тому, що одна із цінностей Winner — порядність, а я був чесним на усіх етапах відбору. 

Цей матеріал в межах проєкту «Робота для ветерана є!» став можливим завдяки Програмі реінтеграції ветеранів, яка реалізується IREX за підтримки Державного департаменту США й охоплює безпосередню роботу з ветеранами, представниками міністерств та місцевих громад для підтримки ветеранів України, чисельність яких стрімко зросла внаслідок збройного конфлікту на сході України.

Читайте також

Чому ветеранів та ветеранок варто брати на роботу

Психологічні бар’єри, що заважають ветеранам знайти роботу

6 упереджень роботодавців, через які ветеранам важко знайти роботу