Чи доречно відзначати свята, коли в країні війна? Погляд психологині

На 11-му місяці повномасштабного вторгнення багато хто досі не знає, як ставитись до святкувань. Якщо ви питаєте себе: «Чи окей відзначати Різдво й Новий рік, поки ЗСУ ризикують власним життям задля нас?» — це абсолютно нормально. Життя в умовах війни означає відсутність будь-якої стабільності, тож не дивно, що ви в чомусь не впевнені. Разом із психологинею сервісу HoldYou Роксоляною Вовк спробуємо розібратись, що викликає ваші сумніви, та чи варто все-таки відзначати свята під час війни.  

Святкування під час війни: за і проти

Основний аргумент противників святкувань під час війни коротко описує вислів «бенкет під час чуми». Багатьом людям некомфортно святкувати, тоді як тисячі захисників і захисниць перебувають під обстрілами, в холоді та бруді й не можуть просто зупинитись і зустріти Різдво чи Новий рік. 

Але важливо розуміти, що цей вислів не властивий нашому народу: він належить росіянину-імперцю пушкіну, а ментальність наших сусідів-терористів значно відрізняється від нашої. Українці завжди славились любов’ю до родинних зустрічей, здатністю розділити трапезу та втішити серце піснею і в найтемніші часи. Навіть під час Другої світової війни, коли трапеза іноді складалась з однієї хлібини й кількох яєць на всю родину, українці дотримувались традицій. Використовували свята для того, щоб вшанувати пам’ять тих, хто вже не поруч. Щоб підтримати одне одного. Щоб наповнити серця теплом та вірою. 

З погляду психології святкування, як певна традиція, є дуже важливою опорою в складні часи. Особливо якщо в родині є діти. Не варто забирати в них (і в себе) ту єдину стабільність і радість, яка допомагає пам’ятати, що життя буває яскравим і приємним. Адже можливість збиратися з родиною чи друзями, ділитися їжею та зігріватися розмовами — одна з багатьох речей, за які, власне, і борються ЗСУ, волонтери та всі ми.  

Як святкувати, щоб не відчувати за це провини?

Загалом святкувати чи ні — це тільки ваш вибір, на який не повинні впливати ні ця стаття, ні слова інших людей, ні, тим паче, провина вцілілого. Хоча кожен українець, певно, знає, що це за відчуття, відстежити в собі таку несвідому установку буває важко. Для цього варто оцінити ситуацію більш відсторонено. Наприклад, взяти аркуш і ручку й записати відповіді на такі запитання: «Що поганого у святкуванні?», «Чи засмутить це наших бійців і бійчинь, чи вплине на них негативно?», «Який формат святкування є для мене допустимим?». 

Що як загалом ви відчуваєте бажання відзначити новорічні свята, проте провина вцілілого вас не покидає? Подумайте, яка основна причина вас зупиняє. Спробуйте виокремити в емоціях конкретно те, що вас турбує, і поміркувати, що з цим можна зробити. Наведу кілька прикладів. 

«Святкування — це витрати, які могли б піти на донати».  

Так, але святкування — це не обов’язково чорна ікра й дороге шампанське. Атмосфера свята взагалі безкоштовна: музика Сінатри, тогорічні прикраси й гірлянди, близькі люди поруч. Накрити стіл можна з найпростіших страв. А замість дорогих подарунків одне одному можна разом скинутись на донат. Це буде і приємно для вас, і корисно для нашої перемоги.

Звісно, святкувати не так економно — теж окей. Зрештою, кожен має право самостійно вирішувати, як розпоряджатись грошима. Приємність і радість від свята точно варті того, адже це велика підтримка вашого морального стану. А саме моральний стан забезпечує надійну підтримку в тилу та на фронті. 

«Ми будемо тішитись подарунками, а комусь на фронті банально не вистачає теплих шкарпеток».  

Так, однозначно є хтось, кому набагато гірше, ніж вам. Чи означає це, що ви повинні відмовляти собі в радості? Ні, адже від цього не стане краще тим, про кого ви турбуєтесь. Тому треба інакше підійти до справи. Наприклад, окрім подарунків друзям і рідним, підготувати ще й подарунок людині, яка того потребує. Якщо святкуєте сім’єю, можна зібрати коробку від всіх членів родини: дітки можуть щось намалювати, дорослі — купити щось необхідне, а тоді можна сходити на пошту всім разом і відправити пакунок. Кому дарувати? Це можуть бути ваші родичі чи друзі на фронті, дітки, які втратили домівку чи батьків, або хтось із випадкових бійців чи бійчинь, на історію яких ви натрапили в мережі. В інтернеті повно інформації, тож можна знайти контакти й зв’язатися напряму з людиною, якій ви хочете зробити подарунок. 

Ще трошки про те, чому святкувати таки варто

Більшість із нас робить усе можливе для наближення нашої перемоги. Але що означає перемога? Вона ж не лише про те, щоб звільнити окуповані території та покарати бісів, що намагаються нас знищити. Перемога — це також про нашу можливість спокійно жити, святкувати, тішитись, будувати плани, розвиватись і розвивати Україну. І до перемоги нас наближають не лише ЗСУ, волонтери, бойова техніка чи підтримка світу. Наша незламність, воля та віра — ось що лежить в основі нашої боротьби. Без психологічної стійкості ми б не протримались так довго. В умовах постійного страху, напруги, хвилювань за рідних, відключень світла та поганих новин будь-яка можливість відчути радість є дуже важливою! 

Святкування Різдва й Нового року може стати саме тією оазою, можливістю передихнути, побути з дорогими людьми, поповнити запас сил для подальшої боротьби. Особливо не варто позбавляти цієї можливості найменших українців та українок, для яких новорічні свята — це пора див і чудес, які їм так необхідні. Українські діти за цей рік неабияк подорослішали, стикнувшись із найгіршим явищем з усіх можливих — війною. Свята — це хороше й добре нагадування, що вони все ще дітлахи, які заслуговують на мандарини та цукерки. Але й ми, дорослі, також потребуємо цього. Адже всередині кожного з нас живе внутрішня дитина, яка має отримувати належну порцію втіхи. 

Читайте також

Дідухи та подарунки ЗСУ: як цьогоріч компанії (не)святкують Новий рік

Зимова добірка книжок: 30 нон-фікшн новинок від українських видавництв

Як жити далі? 10 порад для адаптації в умовах невідомості