Продовжуємо знайомитися з українськими військовими та дізнаватись, які бойові завдання вони виконують, у межах нашого спецпроєкту «Професії у лавах ЗСУ».
21-річний Олександр Волощук — заступник командира інженерно-саперної роти 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України. До 24 лютого 2022 року хлопець опановував спеціальність сапера в Національній академії сухопутних військ України. Однак з початком повномасштабного вторгнення навчання довелось закінчити достроково, а здобуті знання почати використовувати на практиці в умовах справжньої війни.
Про вибір спеціальності та навчання
Ще з раннього дитинства я знав, що хочу стати військовим, як мій батько. Тому після завершення школи вступив до Національної академії сухопутних військ. В академії є кілька факультетів, але я обрав інженерний, тому що саме там можна було опанувати спеціальність сапера. Хоча не лише її, адже інженерні війська складаються з підрозділів різного призначення: інженерно-дорожніх, польового водопостачання, мостобудівних, маскувальних, відновлення та захисту тощо. Вчитись було цікаво, нам викладали як загальновійськові та цивільні дисципліни, так і профільні предмети.
За час навчання я пройшов два стажування. На першому виконував роль інструктора навчально-тренувального комплексу, а на другому — командира взводу загороджень у саперному батальйоні. Ми вчились встановлювати різні протипіхотні та протитанкові мінно-вибухові загородження. Протягом стажування я краще познайомився з особливостями військової техніки, вивчив різні тактики дій саперного підрозділу, опанував тонкощі роботи з особовим складом. Це був цінний досвід, який зараз допомагає мені при виконанні завдань.
Я провчився три з половиною роки, а з початком повномасштабного вторгнення достроково отримав лейтенантське звання. Зазвичай наприкінці навчального року до академії приїжджають представники різних частин та запрошують курсантів до себе на службу. Згідно з рейтингом успішності, бійці можуть обирати, куди хотіли б піти служити. Та зважаючи на ситуацію, за якої ми випускались, обрати можна було лише рід військ. Я вирішив спробувати свої сили у десантно-штурмових військах і згодом отримав призначення у 95-у бригаду.
Перед тим як відправитися на фронт, я пройшов три дні додаткового польового вишколу, де освіжив знання з топографії, першої домедичної допомоги та саперної справи. І вже всередині березня був на сході України й виконував бойові завдання.
Про початок повномасштабного вторгнення
До війни не можна бути готовим на 100%. Тож, попри те, що я був професійним військовим, перший час було складно як фізично, так і морально. У перші місяці повномасштабного вторгнення противник наступав дуже широко й активно, тому роботи було багато. Треба було мінувати багато ділянок фронту, щоб вибудувати оборонну лінію та прикрити наші бойові підрозділи. Також ситуація могла дуже різко змінюватися, потрібно було оперативно на все реагувати та приймати швидкі, але виважені рішення. У такі моменти я був вдячний академії та викладачам, які допомогли розвинути відчуття впевненості у своїх діях та вміння брати на себе відповідальність.
Якби хтось подивився на мене збоку в березні 2022, то міг би сказати, що взводом керує якась дитина. Минув лише рік, і я не сильно постарів, але точно набрався досвіду та не виглядаю таким «зеленим», як тоді.
Не опускати руки допомагали бажання вигнати окупантів з власної землі та шалена взаємопідтримка від бійців усіх підрозділів. Я знав, що якщо мені не вистачатиме людей, техніки чи ще чогось, я можу звернутись до командира будь-якої роти чи взводу, і вони прийдуть на підмогу.
Про роботу сапера
Основні завдання
Три основні види завдань, які виконують сапери це:
- мінування — встановлення мінно-вибухових загороджень;
- розмінування — виявлення та знешкодження ворожих мінно-вибухових пристроїв;
- інженерна розвідка — перевірка місцевості на наявність мін і вибухових загороджень або на те, чи проїде в тому чи іншому місці техніка і яка саме.
Українські сапери універсальні. У нас немає такого, що одні вміють лише мінувати, а інші — лише розміновувати. Кожен може робити і те, й інше. Зазвичай сапери ЗСУ працюють поодинці та на відстані одне від одного в умовах максимального звукового та світлового маскування. Комунікують через зоровий контакт та жестами. Поки вибухотехніки працюють, їх прикриває піхота, щоб вони могли не думати про загрозу та зосередитись на завданні.
Коли нам потрібно замінувати певну ділянку, я перш за все зв’язуюсь з командиром підрозділу, який її утримує, та збираю інформацію про те, які завдання вони там виконують, який існує вплив противника, яка мета мінування. За можливості виїжджаю на точку, щоб оглянути місцевість та прийняти рішення, які боєприпаси використати й скільки їх знадобиться, як їх доставити, який вид загородження обрати тощо.
Алгоритм розмінування теж залежить від багатьох чинників, зокрема від того, чи здійснює ворог обстріл місцевості. Якщо ділянка обстрілюється, то розмінування проводиться спеціальними установками вогневим способом, простіше кажучи — підриваємо всі боєприпаси. Якщо ворог не має впливу на ділянку, то проводимо стандартні саперні роботи зі знешкодження снарядів.
Інструменти роботи
Для пошуку ворожих боєприпасів ми використовуємо металошукачі. Коли металошукач подає сигнал про виявлення металевого предмета під землею, обстежуємо ґрунт саперним щупом. Потім знімаємо маскувальний шар землі спеціальною лопатою. Оглядаємо знайдений боєприпас, визначаємо його тип і вирішуємо, яким чином його краще знешкодити. Найчастіше використовуємо для знешкодження саперну кішку — спеціальний гак, до якого кріпиться довга мотузка з паракорду. Чіпляємо кішку на міну, відходимо на безпечну відстань та стягуємо боєприпас з місця встановлення для подальшої роботи з ним і перевірки на наявність різноманітних пасток.
Необхідні навички та навчання
Насамперед потрібно бути фізично витривалим і сильним. У середньому вага інженерного боєприпасу становить 10 кг, і зазвичай, щоб кілька разів не ходити, несеш одразу по 3-4 штуки, а йти з ними іноді доводиться далеко.
Також сапер обов’язково мусить бути обізнаним з усіма типами боєприпасів і вибухових речовин та правилами поводження з ними. Для цього знадобляться певні знання з хімії та фізики.
Хороший сапер завжди впевнений у своїх діях, але працює обережно. Надмірне геройство та безстрашність грають йому не на руку. Недарма кажуть, що сапери бувають або сміливі, або старі.
Опанувати ази саперної справи можна за місяць, після цього боєць може долучатись до виконання бойових завдань. Але в армії у будь-якій спеціальності бажано постійно тренуватись та розвивати нові навички.
Переваги та недоліки спеціалізації
Мені подобається відчувати важливість своєї роботи. Бо сапери завжди потрібні всім і всюди, ми працюємо на різних ділянках фронту та постійно переміщуємось. І завдяки цьому відчуваєш, що робиш внесок в успіх багатьох операцій різних підрозділів.
Найскладніше особисто мені приймати рішення, коли стикаюсь з чимось новим. Наприклад, якщо під час розмінування знаходимо боєприпаси, з якими я раніше не працював. Є певний психологічний тиск від того, що будь-яка твоя помилка може виявитись фатальною.
Про службу в ЗСУ та плани на майбутнє
Втомлений сапер — поганий сапер. Тому я завжди стараюсь організувати роботу так, щоб мої бійці мали змогу відпочивати. Особисто я, щоб розвантажити мозок та хоча б на кілька годин відволіктись від реалій війни, люблю переглядати фільми. Подобаються бойовики та трилери, а от комедії та фентезі — не зовсім моє. Також, коли немає бойових завдань, намагаємось приділити максимум часу тренуванням та вдосконаленням власних навичок.
Найбільшу радість я відчуваю, коли бачу, що моя робота приносить бажаний результат. Наприклад, наступ противника провалюється через наші загородження, і всі наші хлопці лишаються живими й здоровими. Або навпаки — ми провели розмінування, побратими пішли в атаку, зайняли нові позиції, розбили ворога.
Що мені не дуже подобається у службі, так це мій позивний. Я отримав його так само швидко й неочікувано, як і лейтенантське звання. Одного разу треба було їхати на виїзд, а в мене досі не було псевдо, тому командир не довго думаючи охрестив мене «Рибаком». А за іронією долі рибалку я не люблю взагалі 🙂
Після перемоги України військову кар’єру я закінчувати не збираюсь, адже все життя планував її будувати. У моєму рідному місті є інженерний полк, і в майбутньому я хотів би перевестись туди і дослужитись до командира полку.
Читайте також про інші професії у лавах ЗСУ
Чим займається зв’язківець
Чим займається аеророзвідник
Чим займається пресофіцерка
Чим займається танкіст
Чим займається артилерист
Дякуємо!
Тепер редактори знають.