Світ на карантині: як працюють у Британії, Іспанії, Італії та Польщі

Парадокс, але вірус, що закрив кордони і усіх нас по хатах, одночасно об’єднав увесь світ тісніше, ніж будь-коли до цього. Розпитали українців, які живуть у Європі, про ситуацію з пандемією у різних країнах. Вони розповіли про те, як працюють, відпочивають та про що переживають на карантині.

Велика Британія

Про ситуацію в країні / місті

Карантин у Лондоні посилюється. Закриті спортзали, театри, кіно й музеї. Спочатку кафе й ресторани працювали на самовивіз і на доставку, але вже тиждень закриті і вони.

Приблизно 40 станцій метро в Лондоні зачинені, інші працюють, але поїзди курсують рідше. Людей на вулицях стало набагато менше, у магазини пускають по черзі.

Зараз люди можуть залишати свій будинок за кількох умов:

• необхідні покупки (їжа й ліки);
• один вихід на тренування на свіжому повітрі;
• медична необхідність / допомога тим, хто в групі ризику;
• поїздки на роботу, якщо це абсолютно необхідно.

Порушників поліція може зупиняти і штрафувати.

Хто і як працює

Більшість роботодавців перевели команди на роботу з дому. Щоправда, керівники деяких бізнесів відмовлялися припиняти роботу, поки не отримали пряму вказівку влади. До 23 березня працювало ще багато барбершопів і магазинів одягу. Зараз за це можуть оштрафувати.

Держава виділяє величезні суми на соціальну допомогу, гранти та позики найманим працівникам і приватним підприємцям. Більшості людей, що втратили роботу, і малому бізнесу держава компенсує до 80% їх докарантинного доходу (поки протягом трьох місяців).

Про свою роботу

Я мешкаю в Лондоні, працюю наразі проєктно — маркетологом, а також веду свій блог у соцмережах. Один із проєктів, котрі я вела, закрили. З іншого боку, з’явилося більше попиту на рекламні інтеграції, але щоби зробити цікавий контент, доводиться прокачувати свою креативність — зараз усе знімаю вдома.

Про життя на карантині

Ми з чоловіком обоє працюємо з дому і виходимо на вулицю приблизно раз на два дні. Зазвичай це похід у магазин, оскільки служби доставки продуктів не витримують навантаження. Наприклад, свіжу рибу нам привезуть лише через 10 (!) днів.

Багато часу йде на приготування їжі, бо якщо раніше ми перекушували на ходу, кілька разів на тиждень вечеряли в кафе, то зараз ми тричі на день їмо вдома. До кінця карантину можна буде легко отримати кулінарний диплом!

Намагаюся багато спілкуватися з друзями по відеозв’язку, у мене навіть з’явилися нові знайомства. Для підтримки духу я організувала розмовний клуб англійською у вихідні в режимі відеоконференції.

Два рази на тиждень займаюся іспанською з викладачем по скайпу, готуюся до іспиту на отримання британських водійських прав. Крім цього, ми з друзями почали обмінюватися професійними консультаціями: мене подруга-режисер вчить монтажу, а я допомагаю своїм знайомим порадами зі створення контенту і ведення соцмереж.

Також я записалася у волонтерську організацію нашого району — ми поширили флаєри зі своїми контактними даними на випадок, якщо комусь знадобиться допомога з придбанням товарів або ліків, або просто дружня бесіда.

Про настрій

Мені здається, я вже пройшла стадію заперечення, але не впевнена. Спочатку я була сповнена ентузіазму. Займалася спортом по YouTube, бігала сходами — ми живемо на 19 поверсі, і це пристойне навантаження. Протрималася чотири дні. А потім мене охопила якась втома. І зараз моє навантаження — це похід у магазин.

Це неймовірний період, у якому ми всі переоцінюємо звичайні речі. І якщо до цього ми жили за принципом «швидше, вище, сильніше», то зараз всі зрозуміли: головне — залишитися здоровим, морально і фізично.

Польша

Про ситуацію в країні / місті

Я живу в Кракові. За офіційною статистикою зараз у країні виявлено понад 1400 інфікованих, але, як і в Україні, тут не до кінця довіряють владі і вважають, що хворих набагато більше. Карантин запроваджувався поступово — з 16 березня. Наразі закрито все, окрім продуктових, косметичних, будівельних магазинів, аптек та пунктів обміну валют. Транспорт ходить, але рідше. І є обмеження щодо кількості пасажирів — не більше половини дозволеної пасажиромісткості.

З 26 березня ввели нові правила: на вулицю можна виходити лише в разі життєво необхідної потреби — у магазин, аптеку, на роботу, вигуляти собаку або допомогти комусь. У парках гуляти не можна. Поліція може зупинити і спитати мету перебування поза домом.

У магазинах на початку карантину була паніка, було важко купити молочні продукти, м’ясо, овочі та фрукти. Але запаси дуже швидко поповнювалися, і тепер із цим проблем взагалі немає. Але є правило: відтепер у магазині на 10 кв. м може перебувати лише одна людина, тому є черги на вхід до маркетів — треба постояти 10-15 хвилин.

Якщо говорити про настрої, то всі діляться на дві групи: ті, хто дуже стривожений, і хто сприймає це, як звичайний грип. Добре, що перших більше. Загалом люди стараються дотримуватися карантину й рідко виходять на вулицю. Це також контролює поліція. Наприклад, ті, хто повернувся з інших країн, мають обов’язково 14 днів перебувати вдома. Кожен день під дім приїжджає патруль і телефонує на мобільний — і людина повинна відповісти та виглянути у вікно. Якщо хтось порушує карантин, йому загрожує штраф 5000 злотих (понад 1200 євро).

Місто, яке завжди було переповнене туристами, зараз виглядає пустим, у місцевих пабліках навіть почали турбуватися, що голуби голодують у центрі 🙂

Є багато волонтерських ініціатив, коли молоді люди пропонують робити закупи для старших осіб. Навіть поліціянти намагаються підтримувати людей — наприклад, танцюють для дітей, які перебувають на карантині.

Хто і як працює

Більшість компаній перевели своїх працівників на віддалену роботу майже одразу після оголошення карантину. Але не всюди це можливо. Наприклад, у Кракові є металургійне підприємство, де працюють тисячі людей. Там йде безперервне виробництво — його зупинка призведе до значних економічних втрат.

Але малий та середній бізнес фактично повністю зупинився, і багатьом людям зменшили заробітну плату на 30–50 %, а деяких було просто звільнено, серед них багатьох українців. Тепер у Польщі б’ють на сполох, що такий відтік наших заробітчан спричинить ще більшу економічну кризу в країні, де українці були однією з рушійних сил останні п’ять років.

Про свою роботу

Я працюю у великій FMCG компанії аналітиком (Total Rewards Services Analyst). Й оскільки ми займаємося виробництвом харчової продукції, то поки що кількість продажів зросла. Бо споживачі роблять запаси на місяці вперед. Але пандемія все одно впливає на виробництво (в Польщі у нас чотири фабрики), де впроваджуються додаткові заходи безпеки.

Офісних працівників у нас перевели на віддалену роботу. Ще до карантину нам влаштували тестовий день дистанційної праці. Перевірили, як працюють системи, відеозв’язок тощо. Тому зараз проблем нема — для зв’язку з колегами користуємося Skype або Zoom. Наприклад, два дні тому ми мали віртуальну зустріч усього відділення у Кракові (приблизно 70 осіб) — усі були підключені з камерами, з різними фонами та безліччю історій, як вони справляються з челенджем під назвою «робота з дому».

Найскладнішою для мене особисто була боротьба з прокрастинацією в перший тиждень. Вдома з’являється відчуття, що в тебе дуже багато часу — встигнеш і попрацювати, й новини у фейсбуку про коронавірус прочитати. У результаті свої справи займають 70% часу, а робота — лише 30%. Але це були тільки у перші дні — зараз уже набагато легше. До кінця карантину так звикну, що взагалі не захочу повертатися до офісу 🙂

Про життя на карантині

Я намагаюся дотримуватися свого звичайного робочого графіку, і в критичні години завжди бути на зв’язку. Хоча буває, що посеред дня можу приготувати собі обід на декілька днів.

Дозвілля в умовах карантину: дивлюся серіали та фільми, на які раніше не мав часу, читаю книжки, розвиваю навички шеф-повара, займаюся спортом у домашніх умовах, прибиранням. На вулицю виходжу тільки в критично необхідних ситуаціях, як-от у магазин — раз на тиждень. Спілкування з друзями тепер тільки по відеозв’язку — організовуємо онлайн-вечірки з алкоголем, їжею та довгими розмовами, як хто справляється з цими обмеженнями.

Перед карантином розпочав інвестування в цінні папери та акції. Криза показала, що я в цьому питанні на рівні нижче «чайника» — я втратив приблизно 10% на загальному падінні. Тому зараз стараюся більше читати про інвестиції, як себе вести в періоди кризи, на що звертати увагу та як краще інвестувати.

Про настрій

Відчуття тривоги та страху немає, тільки за своїх рідних переживаю, за бабусю, якій 82.

Гнітить інше — нестача спілкування. Хоч я й інтроверт, але без людей дійсно складно. В офісі ти можеш і не розмовляти багато, проте відчуваєш присутність інших, і цього тобі достатньо.

Вдома кожен день, як День бабака. Іноді просто хочеться лізти на стелю. Рятують відеорозмови з друзями, меми про коронавірус та впевненість у тому, що все це колись закінчиться.

Іспанія

Про ситуацію в країні / місті

Іспанія — друга в Європі країна після Італії за кількістю людей, у яких діагностували коронавірус. У нас введено в дію режим надзвичайної ситуації: без поважної причини будинок залишати не можна. Поважна причина — це робота (якщо вона належить до життєво важливих сфер), поїздка з/в лікарню, турбота про хворих і вигул собак (максимум 200 метрів від будинку й тільки одна людина). Пробіжки, велосипедні та інші прогулянки заборонені. Порушників жорстко штрафують.

Працюють продовольчі магазини, магазини електроніки, аптеки, ветклініки. З 30 березня нарешті закрили всі перукарні (остання відрада місцевих бабусь, які звикли щодня робити там укладку).

Лікарні по-максимуму обмежили або перенесли планові операції, консультації в поліклініках проводять по телефону. З цього приводу настрої у всіх різні. Хтось прекрасно розуміє, для чого введений карантин і підтримує заходи, хтось у всьому шукає змову й поширює новини на кшталт «Нас хочуть винищити» й «Кому це вигідно».

Хто і як працює

На роботу продовжують ходити тільки лікарі, поліцейські, продавці в продуктових магазинах тощо. Решту відправили у відпустку мінімум на два тижні зі збереженням зарплати й місця й можливістю відпрацювати ці дні пізніше. Контролюється це патрулями і штрафами за найменшої підозри в обмані.

Хто може працювати з дому — працює. Але це дуже непроста ситуація для іспанців, тому що віддалена робота тут не вітається. Співробітникам не довіряють. Крім того, вони не уявляють, як вибудовувати корпоративну культуру й підтримувати командний дух, який був у офісі. Мені цікаво, як зміняться настрої в бізнес-середовищі після закінчення карантину.

Деякі компанії змушені були розпустити штат. Ті, хто працює офіційно, ще захищені, бо якийсь час після скорочення іспанський уряд продовжує виплачувати допомогу в розмірі 70% від зарплати. А ось як повинні виживати ті, хто працює нелегально — няні, прибиральниці й інші, — я не уявляю.

Про свою роботу

Я працюю продакт-менеджеркою у компанії Toggl, яка розробляє програмні рішення для підвищення продуктивності співробітників, у тому числі для тих, хто працює віддалено. І наша команда практично з перших днів свого існування була на 100% дистанційною. Зараз ми спостерігаємо значний приріст нових користувачів наших продуктів.

Про життя на карантині

Одночасно з тим, як у багатьох моїх бездітних знайомих вільного часу стало більше, у нашій родині з двома дітьми його стало ще менше. Старший син зараз на онлайн-навчанні, він регулярно отримує завдання зі школи й повинен займатися протягом дня. А ми мусимо організувати цей процес. А молодший ще занадто малий, щоби зайняти себе сам. Щоби повноцінно працювати і не посадити дітей за планшет на весь день, нам із чоловіком довелося розписати погодинно, хто коли працює, а коли займається дітьми.

Ми намагаємося максимально обмежити контакт із зовнішнім світом. Іспанські лікарні вже перевантажені, і ми не маємо жодного бажання поповнювати ряди інфікованих. Перед введенням карантину ми закупили продукти на тривалий термін, протрималися 10 днів. Днями чоловік знову зробив вилазку й купив їжі приблизно на два тижні.

Про настрій

Психологічно це досить непросто. Я й без того тривожна мама, а в цій новій реальності відчуття безпорадності ще більше загострилося. Що буде з нашими дітьми, якщо ми з чоловіком захворіємо? Що буде з роботою, якщо завалиться економіка? Як захистити від вірусу батьків в Україні?

Але я намагаюся фокусуватися на тому, що від мене залежить, не загадувати на завтра, новини читати не частіше двох-трьох разів на день і пропускати драматичні заголовки.

Італія

Про ситуацію в країні / місті

Ситуація в Італії вкрай нестабільна. Щодня число постраждалих коливається, але, на жаль, не зменшується. Загалом кількість померлих перевалила за 11 000. Це страшні цифри, які змусили практично всю Італію закритися вдома і витримувати карантин.

Ніхто не має права просто розгулювати вулицею без роздрукованого й завіреного дозволу. За порушення можна отримати суттєвий штраф або декілька місяців ув’язнення.

На відміну від України, італійці дотримуються карантину, не виходять без потреби. Вирушаючи в магазин, беруть чіткий список продуктів і не затримують чергу. Із плюсів: ціни на продукти ніхто не піднімає, навпаки, діють постійні знижки — до 50 %.

Хто і як працює

Усі бізнеси призупинили свою діяльність, наприклад, у нашому місті Скіо, що в регіоні Венето, працюють лише аптеки й супермаркети. Співробітники ж інших підприємств, які не можуть працювати віддалено, — у вимушеній відпустці під назвою «карантин». На жаль, вона не оплачувана.

Якихось суттєвих поблажок для бізнесу нема. У нас із чоловіком є студія дизайну в Італії, днями ми отримали листа про те, що податок за місяці карантину ми за бажанням можемо сплатити в травні. Але скасовувати його не збираються.

Про свою роботу

Ми з чоловіком дизайнери-фрилансери, маємо свою онлайн-студію на американській платформі Upwork. Ми працюємо з людьми з усього світу, і за період пандемії кількість замовлень поки не зменшилася. Навпаки, ті, хто працюють у діджитал сфері, активізувались і розробляють нові й нові матеріали для свого бізнесу. Особливо на хвилі зараз онлайн-навчання та курси.

Про життя на карантині

Весь наш побут і дозвілля тепер — це робота, міграція квартирою, перегляд фільмів і час із сім’єю.

Про настрій

Психологічно важко. Новини страшно дивитися, тому що поряд і це реалії, з якими ми тепер живемо. Крім цього, морально важко прийняти факт, що ти ніби ув’язнений під домашнім арештом.

Нам дуже допомагає робота — це найкращі ліки від сумних та нав’язливих думок. У будь-якому випадку, колись це закінчиться, і ми будемо згадувати ці дні, як страшний сон. Але зараз це не сон.

Читайте також

Велика карантинна добірка: все про роботу і її пошук в ізоляції

Як пережити карантин і не зійти з розуму

Про плюси, мінуси та «підводні камені» фрилансу