Автор «Витонченого мистецтва забивати на все» повернувся! І здається, вирішив, що забити геть на все — недостатньо, аби почуватися щасливим. А от що нам конче потрібно — то це надія. У своїй новій книзі Марк Менсон розмірковує над тим, як влаштоване життя, і навчає сприймати будь-які негаразди. Навіть якщо вони вас зовсім замахали.
Ми прочитали книгу «Усе замахало. Але надія є» видавництва «Наш формат» і зібрали 9 порад, як виховати у собі стійкість і не піддаватись непозбувній бентезі.
1. Навчіться керувати автомобілем
Не тим, про який ви подумали. На думку Марка Менсона, наша свідомість нагадує автомобіль, де за кермом Серце, а на пасажирському сидінні Розум обробляє дані та прокладає маршрут. І все добре, аж поки Серце не з’їжджає з маршруту, керуючись імпульсивними бажаннями.
Щоб не розриватися між Серцем і Розумом, Марк рекомендує наводити між ними мости:
- не відмовляти ні Серцю, ні Розуму, натомість поєднувати приємне з корисним (наприклад, подивитися серіал, але на біговій доріжці; піти з друзями у бар, але спочатку оплатити рахунки тощо);
- заохочувати Розум висловлювати незалежні судження, але усвідомлено приймати рішення Серця, коли не вдається знайти компроміс;
- вчитися відмежовуватись від своїх почуттів та аналізувати їх.
2. Перестаньте думати, що ви чогось не варті
Ніхто, крім вас не знає, які ви насправді і чого варті. З одного боку, це означає, що нікому не під силу вас обмежувати, з іншого — як показує практика, ми прекрасно можемо впоратись із цим самі.
Наш Розум об’єктивний і робить висновки на основі фактів. А Серце суб’єктивне, його судження відносні. І одне розуміння ніяк не можна перевести в інше. Тому якщо ви не можете нарешті піти у тренажерну залу чи кинути курити, це не тому, що ви об’єктивно не знаєте, як це зробити або де знайти час. Просто десь глибоко у Серці ви вирішили, що не варті таких рішень і не заслуговуєте на краще життя.
3. Подорослішайте нарешті
Наші цінності розвиваються у кілька етапів. Від початку життя ми прагнемо, по суті, двох речей — задовольняти свої бажання й потреби та уникати болю. У процесі дорослішання ми вчимося узгоджувати свої потреби з потребами інших людей, але ще довго керуємось лише своїми бажаннями. Коли ми остаточно дорослішаємо, то починаємо розділяти безумовні та абстрактні цінності (справедливість, чесність тощо), яких потрібно дотримуватись, незважаючи на власні потреби.
На думку Марка Менсона, зрілість не залежить від віку. Навіть дитина може бути «дорослою». Хоча частіше буває так, що дорослі десятиліттями живуть за підлітковою мораллю. Якщо вчасно не подорослішати, ви не матимете реальних цінностей, крім власних бажань.
4. Станьте сторітелером свого життя
На думку Марка, наші цінності найповніше відображені в історіях. Коли Серце щось відчуває, Розум намагається придумати про це історію. Наприклад, коли ви втрачаєте роботу, народжується історія про підлого начальника, який підставив вас після стількох років вірної служби! Такі історії — справжні реп’яхи, вони чіпляються за хвіст нашого життя, і їх уже ніяк не позбудешся.
Від того, яку історію про конкретну ситуацію ми придумаємо, залежить, якою ця подія залишиться у нашій свідомості. Змінюючи історії, можна змінити реальність.
Не забувайте, що у нас є ще телеграм-канал, де ми щодня оновлюємо вакансії, ділимось новинами та статтями!
Підписатись
5. Перестаньте домагатися щастя
Наприкінці минулого століття вчені провели експеримент: попросили групу людей у різні моменти їхнього життя оцінити свій рівень щастя, а потім проаналізували відповіді і співставили їх із тим, що відбувалося у житті кожного респондента. Виявилося, що більшість людей завжди оцінювала свій стан щастя на 7 із 10. Так, звісно, якщо у когось народжувалася донька, оцінка зростала до десятки, а якщо хворіла мати — опускалася до п’яти, але вже за деякий час знову вирівнювалася на сімці.
Скидається на те, що у моменти щастя наш мозок буквально «домальовує» якісь проблеми і підвищує рівень стресу. Щоб не звикали до радощів. Саме тому гонитва за абсолютним і безповоротним щастям не має сенсу. Але давайте подивимось на це не як на баґ, а як на фічу — виходить, із стресовими ситуація наш мозок працює так само — вирівнює, умовно кажучи, до 7 балів з 10 за шкалою щастя. Чому б тоді просто не прийняти можливий біль як дійсність? Ви 100% впораєтесь, так влаштований наш мозок.
6. Розвивайте власну антикрихкість
Антикрихкість — це здатність системи ставати сильнішою під тиском зовнішніх обставин. На думку Нассіма Талеба, який і ввів це поняття, є крихкі, міцні та антикрихкі системи. Наприклад, банківська система — крихка, а от стартапи — антикрихкі, бо вчаться на помилках і лише посилюють свої позиції після поразок.
Марк Менсон вважає, що сучасна культура зменшує нашу стійкість до болю. Ми намагаємось уникнути стресу будь-якою ціною, але це лише зменшує нашу стійкість до болю і робить крихкими, через що нас вибішують найменші негаразди, яких ми так намагалися уникнути. Антикрихкі люди розвиваються не попри труднощі, а завдяки ним і стають кращими, тримаючи удар.
7. Медитуйте
У спробах досягти заспокоєння та релаксації багато хто з вас, мабуть, пробував медитувати. Але давайте зізнаємось — це не так вже й розслабляє. У голові одразу спливає безліч думок, ви намагаєтесь їх відігнати, а просвітлення все немає. Може, медитація вас і не заспокоює, зате вона посилює вашу антикрихкість.
Ось що думає про медитацію Марк Менсон: «У мене поки не виходить медитувати довше, ніж годину, а найбільше, на що я зважувався, — це дводенний мовчазний ретрит. Коли він закінчився, мій мозок мало не на колінах благав мене випустити його трохи погуляти. Той досвід свідомого утримання від думок був дивовижним: сумішшю смертельної нудьги і жахливого усвідомлення, що контроль над власним розумом — не більше ніж заспокійлива ілюзія. Додайте сюди ще й неприємні почуття і спогади (наприклад, про одну-дві дитячі травми), і відчуєте весь букет ароматів цього лайна. А тепер уявіть, що ви робите таке цілий день, щодня шістдесят років. Уявіть цю гостру зосередженість, потужне внутрішнє світло. Уявіть поріг болю. Уявіть свою антикрихкість».
8. Придумайте собі обмеження
У час, коли навколо безліч розваг, а світом шириться синдром втрачених можливостей, Марк Менсон радить побачити силу і свободу в самообмеженні.
Наприклад, ви можете змусити себе щоранку вставати раніше, заблокувати пошту до обіду або видалити додатки соцмереж із телефона. З одного боку, такі штуки вас обмежують, з іншого — дають більше свободи вибору, звільняють час і увагу.
9. Прочитайте книгу «Усе замахало. Але надія є»
Щоб більше дізнатись про цікаві експерименти, які пояснюють, як функціонує наша свідомість, зрозуміти погляди на життя Ньютона, Ніцше, Канта й Ейнштейна, прочитати про особистостей, вчинки яких вражають, та нарешті віднайти надію у цьому буремному житті.
Не замахало роботу шукати?
Знайдіть, нарешті, круту вакансію. У нас є з чого обрати 🙂
Вакансії
Дякуємо!
Тепер редактори знають.