«Навколо професії існує пафосний флер»: художники — про свою роботу та заробітки

Чт., 02.11.23 Історії Кар'єра 14 хв читання

Професія художника оповита міфами й стереотипами: від того, що художниками народжуються, а не стають — до переконань, що такою діяльністю на життя не заробиш. Ми поспілкувалися з трьома українськими митцями й дізналися, як все є насправді: про їхній шлях у професію, скільки у ній можна заробляти та чи потрібні художнику визнання і натхнення.

Дмитро Красний
Дмитро Красний,
митець, працює у різних техніках


Про себе і свій шлях в мистецтво


Я Діма, мені 37 років. Зараз тимчасово мешкаю в Гданську, де ми з партнеркою маємо власну фотолабораторію. 

Коли я був школярем, малювання мало мене цікавило — інтерес до мистецтва прийшов після 20 років, на останніх курсах університету. Тоді я почав займатися в художній студії при Могилянці — і понеслося. Сім років тому я остаточно задовбався ходити в офіс — працював менеджером з контекстної реклами, пішов із роботи й відтоді здебільшого займаюся своєю художньою діяльністю. 

Мені подобається вивчати й використовувати нові техніки та медіуми, тобто різні виражальні засоби, пробувати їх міксувати. З того, чим я займався: станкова графіка, шовкодрук, реді-мейд, кераміка, аналогова фотографія, колаж. 

Скульптура зі свічок - робота митця Дмитра Красного
Діма зі своєю роботою — скульптурою з воскових свічок. Виставка на артзаводі «Платформа», 2021 рік


Чи важлива для художника освіта


Я закінчив Національний транспортний університет, що в Києві, і на цьому моя формальна освіта завершилася. Щодо мистецького шляху, то я всіляко шукав можливості навчатися у досвідчених художників і своїх приятелів, які «орють ниву мистецтва». У моєму житті були художня студія «Антресоля» при Могилянці, курс рисунка в School of Visual Communication, курс з ілюстрації в Projector, курс Павла Макова в «Ізоляції». Офорти (гравюри, створені з відтисків металевих пластин) я вчився робити в офортній при КПІ. У 2019 році я потрапив на стипендіальну програму Gaude Polonia, в рамках якої мав змогу навчатись літографії в Польщі. Роботу з керамікою опановував під наглядом друзів у майстерні. Те ж саме з фотографією.

Як на мене, освіта для митця важлива, зокрема і формальна. Однак рівень матеріальної бази в художніх вишах Україні доволі слабкий. Наприклад, якщо порівнювати з тією-таки Польщею, де в Ґданську в художній академії є велика майстерня ситодруку (друку через форму, яка виконана на спеціальній сітці), фотолаба й майстерня постцифрової графіки. Круто, коли є можливість повчитися за кордоном і побачити цю різницю.

Кераміка художника Дмитро Красний
В кераміці Діма вбачає метафору людського життя — крихкого і довговічного водночас


Скільки заробляють художники


З мого досвіду, заробляти на життя виключно своєю творчістю — реально, проте в Україні це непросто.  

Я не беру замовлень — створюю тільки те, що цікаво мені самому. Оскільки я маю чималу аудиторію підписників у фейсбуці та в інстаграмі, то час від часу люди приходять із бажанням придбати якусь із моїх робіт. Окрім цього я подеколи беру участь в івентах із продажу мистецьких творів.

Якоїсь напрацьованої схеми немає — все відбувається радше стихійно. Я не можу запланувати, яку кількість робіт продам наступного місяця і скільки грошей за це отримаю. Взагалі було б класно знайти собі артменеджера і делегувати йому процес продажу, але поки до цього не дійшли руки. 

Одна з найдорожчих моїх робіт — це графіка, яку придбали за $500.


Переваги й недоліки професії та що допомагає в ній рости


У професії мені подобається свобода рухів — я сам перед собою ставлю завдання. Проте у цього є й зворотна сторона — треба самотужки продавати свої роботи, а це не завжди просто. 

Рости у професії мені насамперед допомагають глибока зацікавленість у тому, чим я займаюся, і постійне бажання вчитися нового. Наприклад, зараз мені потрібно підучити англійську, щоб мати змогу подаватися на міжнародні опен-коли — програми для художників, фотографів та інших діячів мистецтва, відбір на які відбувається на конкурсній основі й результатом яких є участь в арт-проєктах.

фотоколажі з аналогової фотографії, автор Дмитро Красний
Створюючи колажі з аналогової фотографії, Діма ніби «грає з реальністю», відбитком якої є фото


Чим надихатися художнику


Що почитати/погортати: люблю книги з картинками, як-от комікси «Вартові» і «Маус» або «Кодекс Серафіні» італійського дизайнера Луїджі Серафіні, який називають «найдивнішою книгою у світі».

Що послухати: подкаст Ольги Стейн про життя художника «з перших вуст».

Що відвідати в Києві: «Мистецький арсенал», PinchukArtCentre, The Naked Room, Dymchuk Gallery, Voloshyn Gallery, Ya Gallery.


Бліц з роботами художника:
про місію, натхнення, визнання

малюнок художника Дмитра Красного
Робота художника Діми Красного
Картина українського художника
Робота Дмитра Красного


Хто такий художник?
— Художник — це візіонер, який розширює межі сприйняття. Принаймні мені б хотілося таким бути.

Чи є у художника місія?
— Світ до винайдення фотографії — це світ, яким його зображували художники. Все, що ми знаємо зі світової візуальної культури до 1826 року — їхня заслуга. Хіба це не про місію? Водночас не буду узагальнювати — є різні художники, і в кожного своя місія. Наприклад, я художник-дослідник і художник-маг. Я віднаходжу себе через взаємодію з матеріалами, спроби їх поєднання, трансформації та знищення. Люблю саме споглядання цих процесів.

Чи працює художник без натхнення?
— Слово «натхнення» я не використовую — в мене або є ідея й енергія над нею працювати, або немає, і тоді я займаюсь іншими справами. 

Чи потрібне художнику визнання?
— Про «визнання» як явище я не розмірковую. Я не женуся за суспільним схваленням — просто якісно реалізую свої проєкти. Часом мене запрошують зробити виставку, часом купують роботи. Цього липня я мав спільну виставку в Брюсселі в Європарламенті — я показав роботи, отримав порцію компліментів. Якщо хтось із відвідувачів на одній із виставок захоче придбати мої роботи — чудово. 

Яка ваша улюблена робота?
— Немає улюбленої. Власні роботи — як діти: всі гарненькі.

Женя Олійник, ілюстраторка
Женя Олійник,
ілюстраторка і художниця коміксів


Про себе і свій шлях в мистецтво


Мене звати Женя, я — ілюстраторка та художниця коміксів, а також культурологиня і в минулому — журналістка. Працюю з журнальною, комерційною та книжковою ілюстрацією. Серед моїх клієнтів — The New Yorker, The New York Times, The Economist, Adweek, Dargaud, Berliner Zeitung.

Я малювала з дитинства, проте довго не розуміла, як це можна перетворити на професію. Тож моя перша освіта — журналістська, і близько п’яти років я працювала репортеркою та оглядачкою для різних медіа. Однак у якийсь момент ця діяльність виявилася занадто виснажливою для мене, і я почала думати, що ще вмію робити. До того часу стало трохи зрозуміліше, як працює ілюстрація як професія, тож я вирішила спробувати себе у цій сфері.

Женя Олійник, ілюстраторка і художниця коміксів
Женя Олійник. Авторка фото: Наталія Азаркіна


Чи важлива для художника освіта


Як на мене, якісна освіта важлива завжди. Я закінчила два тримісячні курси у школі дизайну Projector: Visual Thinking — із візуального мислення, Illustration Pro — із засобів виразності й ілюстрації. Це навчання суттєво підтягнуло мої навички генерації ідей та, власне, малювання. Воно також дало розуміння, як функціонує професія: що потрібно від ілюстратора у тій чи тій сфері, скільки коштує моя робота, як спілкуватися із замовниками. Багато моїх колег мають академічну освіту, і, хоч її є за що покритикувати, вона дає ілюстраторам ґрунтовні технічні навички, знання анатомії тощо. 


Скільки заробляють художники


З мого досвіду, ілюстрацією цілком можна заробляти на життя. Як і у будь-якій іншій професії, є фактори, які впливатимуть на вашу винагороду: старанність, бажання вчитися, відповідальність, вміння себе презентувати й навіть везіння. Оскільки я працюю як фрилансерка чи попроєктно, то замовники приходять самі, побачивши попередні роботи. Іноді я пишу листи артдиректорам, якщо маю конкретну ідею, наприклад, для коміксу, або хочу налагодити нову співпрацю. 

Мабуть, найдорожча з моїх робіт — це ілюстрація, яка коштувала $2000. Проте це був складний проєкт з кількома раундами правок, на який я сукупно витратила понад 40 годин. 

Довкола професії художника існує пафосний флер і, як на мене, він нерідко шкодить виконавцям. Бо пафосним флером дуже легко маніпулювати — у кожного ілюстратора чи ілюстраторки є десяток історій про те, як його/її попросили зробити роботу в обмін на згадку в соцмережах (нагадаю, за законом, авторів і так мають зазначати завжди, якщо немає домовленостей про інше). Але чомусь ми не просимо людей пошпаклювати стіни чи полагодити унітаз за тег в інстаграмі. А ці послуги коштують більше, ніж ілюстраторам часом пропонують замовники. 

Я ставлюся до ілюстрації, як до роботи, бо вона нею і є. А в роботі мають бути чіткі вимоги й домовленості, і вона має бути добре оплачувана. Втім, я іноді малюю на замовлення безкоштовно. Але зазвичай це важливі соціальні чи культурні проєкти, де мені дають повну свободу і не вносять ніяких правок.

Обкладинка книги «Майже доросла»
Обкладинка Жені до книги «Майже доросла», що вийшла друком у видавництві Vivat


Переваги й недоліки професії та що допомагає в ній рости


У роботі мені найбільше подобається, що немає рутини, і кожен новий проєкт — це нові виклики. Буває важко дотримуватися work-life balance, але, думаю, це знайомо всім, хто працює на фрилансі, тим більше під час війни. Втім, мені дедалі краще вдається ставити в пріоритет своє ментальне та фізичне здоров’я й уникати проєктів, що вимагають понаднормового завантаження.

У роботі допомагають рости надивленість і вміння аналізувати зображення. Якщо вміти виходити за рамки «правильного» малювання, це значно розширює ілюстраторський інструментарій. А ще прокачую навичку ввічливо відстоювати свої інтереси у відносинах із замовниками.

ілюстрація в The New Yorker
Ілюстрація Жені для розділу «Події в місті» в американському щотижневику The New Yorker


Чим надихатися художнику


На жаль, експозиції моїх улюблених музеїв зараз заховані з міркувань безпеки. Але раніше я дуже любила ходити в Національний художній музей України — дивитися на колекцію середньовічного мистецтва та модерністські твори. 

Постійна експозиція Музею Ханенків також у сховищі, однак зараз вони постійно роблять виставки сучасного мистецтва, на які варто звернути увагу. 

Також неочевидна рекомендація: недавно я вперше з дитинства сходила у київський Зоологічний музей, і він неймовірний. Якщо шукаєте нових форм, текстур чи персонажів — вам туди.


Бліц з роботами художниці:
про професію, натхнення, улюблені роботи

ілюстрація Жені Олійник
ілюстрація художниці


—Хто такий художник?
— Про себе я думаю радше не як про художницю, а як про ілюстраторку та авторку 😉 Але загалом художник — це така сама професія, як і інші.

Чи працює художник без натхнення?
— Звісно, хочеться працювати з натхненням, відчувати змістовність того, до чого ти долучений, але ілюстрація — це звичайна робота. Чи працюють лікар, вчитель чи журналіст без натхнення? Тут відповідь та сама.

Яка ваша улюблена робота?
— Мої улюблені роботи — це моє портфоліо 🙂

Максим-Стефан Лозовий,
художник
Максим-Стефан Лозовий,
художник, працює з порцеляною


Про себе і свій шлях в мистецтво


Я народився в мистецькій родині: мій тато — живописець; мама, бабуся й дідусь — скульптори, а прабабуся була акторкою. Чимало друзів і знайомих моєї сім’ї були харизматичними й нетривіальним особистостями, і я неодноразово спостерігав, як їхня жага до неочевидності різко контрастувала з буденністю повсякдення. Частина їхніх дивакуватих цінностей стала моєю, і, попри свою непрактичність, не раз рятувала мене від різних незгод. 

Малювання рано захопило мене, проте рідні не наполягали, щоб я торував їхній шлях — вони достатньо розуміли особливості мистецького вибору, щоб нав’язувати його дитині. Тож рішення було за мною, і десь із 12 років воно стало остаточним. Відтоді я шукаю свою тональність, — проходячи через розквіти й занепади — і поки що це найцікавіша пригода в моєму житті.

Останні кілька років я працюю з порцеляною — познайомився з нею ще в дитинстві завдяки дідусю Владиславу Щербині, класику української порцелянової пластики, а потім, вже старшим, переосмислив і перевинайшов її як матеріал. Вишуканість і шляхетність порцеляни видаються мені співмірними тим історіям, які я прагну розповідати, тож наразі мої пошуки зосереджені саме у цьому напрямі. 

порцелянова русалка
В одній роботі — два покоління мистецької родини: порцелянова русалка скульптора Владислава Щербини, 1970-ті; розпис Максима


Чи важлива для художника освіта


Освіта для художника має сенс лише в контексті здобуття конкретних практичних навичок, і їх можна опанувати самостійно. Я б сказав, що сама по собі формальна мистецька освіта має нульову вартість, хоча це дуже індивідуальна історія. 

У моєму випадку найкращим рішенням завжди було слідувати за інтуїцією й покроково вирішувати нові складні завдання. Найбільша творча криза в моєму житті трапилася саме тоді, коли я вперто намагався робити речі «правильно» і втратив купу часу у гонитві за ефемерним ідеалом. Тож природність процесів і вірність собі — запорука поступового і збалансованого прогресу.

Тарілка - робота українського художника
Робота, над якою Максим працював навесні 2022. Переходи кольору й форми створюють відчуття повільної, але невпинної зміни життя


Скільки заробляють художники


Художник в Україні цілком може заробляти на життя виключно своєю творчістю. Водночас рівень заробітку залежить від багатьох факторів — влучно знайденої індивідуальності, працездатності, якісного нетворкінгу тощо. Знайти свою нішу нелегко, але можливо. Я з величезним задоволенням спостерігаю за появою нових цікавих імен серед комерційних художників і їхнім поступовим становленням — це неабияк надихає. 

Одна з найдорожчих моїх робіт — це розпис скульптури, який придбали за $600.


Переваги професії й що допомагає в ній рости


Моє буття художником — про можливість створювати й руйнувати світи, ні на хвилину не забуваючи, що це тільки гра. Це те, що мене найбільше приваблює у професії, моя найсолодша втеча і мій затишний прихисток. Надмірна серйозність руйнує потік, і замість легкоплинності думок і образів приходить незграбна закостенілість.

Рости професійно мені допомагають уміння відпускати, не сприймати себе надто серйозно, готовність визнавати помилки. Також стають у пригоді всі навички, що пов’язані з оптимізацією робочо-побутових процесів, продуктивністю і дисципліною. 

А ще художня практика дотична до тілесного, тому для мене важливо приділяти час різноманітним фізичним практикам — від спорту і йоги до медитації, жонглювання й співів.


Чим надихатися художнику


Одне з відкриттів про самого себе — паливом для роботи й джерелом натхнення може стати практично будь-що. В якийсь момент я збагнув, що не варто покладатися тільки на власний усталений смак, адже постійний вихід із зони комфорту — ключ до різноманітності методу. 

Від графіті спальних районів до вікторіанської ілюстрації, від стилістики мексиканських наркокартелів до фінської модерної архітектури — процес збирання візуальних скарбів має тривати постійно, і будь-що з побаченого може стати жаданою відповіддю чи підказкою. Те ж саме з літературою і кіно: головний секрет — не закриватися в просторі власного смаку і бути готовим до несподіваних знахідок. 

У Києві я відвідую майже всі виставки, на анонси яких натрапляю, але це радше соціокультурна практика — щоб не втрачати відчуття контексту. З музеїв можу порадити «Софію Київську» — вона щоразу приголомшує.


Бліц з роботами художника:
про місію, натхнення, визнання

Порцеляна, робота українського художника Максима-Стефана Лозового
Розпис на порцеляні
Художня порцеляна
Робота художника Максима-Стефана Лозового


Хто такий художник?
— Художник — це той, хто комунікує сам із собою за допомогою образів різних рівнів абстрактності. Професією це стає, коли він починає таким же чином комунікувати зі світом.

Чи є у художника місія?
— Неодноразово стикався з думкою, що на художника покладається важлива соціальна місія й що мистецтво і краса врятують світ. Як на мене, місія — це точно не про мистецтво, хоча хтось так назве й пурхання метелика квітневим ранком.

Чи працює художник без натхнення?
— Натхнення — це періоди загостреного відчуття мови образів і бажання виразити раніше невимовне. Працювати можна у різних станах, але найцінніші ідеї виникають саме у моменти натхнення — і не завжди під час роботи.

Чи потрібне художнику визнання?
— Визнання — це коли винесений назовні внутрішній монолог стає цікавим аудиторії, яка є більшою за коло рідних людей. Знати, що люди вгадують мелодію у твоєму тихому наспівуванні, дійсно приємно — це м’яке тепло, що розливається тілом і може зігріти в моменти раптових втрат сенсів.

Яка ваша улюблена робота?
— Улюблена робота — завжди та, яка створюється тут і зараз: до вже завершених я ставлюся відсторонено і з прохолодою, до ще не початих — з обережною ніжністю; любов — це про процес.

Читайте також

Історії трьох людей, які зробили музику своєю професією і досягли успіху

Людина культури: чим займається та скільки заробляє культурний менеджер

Хранителі часу: історії людей, які працюють у музеї

Вакансій для художників у нас, на жаль, немає

Зате є багато креативних, освітніх, айтішних та менеджерських пропозицій. Теж непогано 🙂

Вакансії
Розсилка, що розвиває вашу кар'єру

Підписуйтесь на щотижневу розсилку від головної редакторки Happy Monday з підбіркою найцікавішого контенту тижня, новин та кар'єрних можливостей.

Більше
Відгук

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: