Робота творчості не завада: 3 історії про те, як вдало поєднувати одне з іншим

Якщо ви маєте справу для душі, не пов’язану з основною роботою, то хоч раз чули запитання: «А чому ти не хочеш кинути все й займатися лише творчістю?»

І поки ви думаєте над відповіддю, ми розкажемо історії трьох дівчат, які попри пристрасть до своїх хобі вирішили не перетворювати їх на роботу. Розпитали, як їм вдається розвиватися в обох напрямах та як творчість впливає на їхнє життя.

Тетяна Власова

PR-директорка Одеського міжнародного кінофестивалю та Української кіноакадемії. У вільний час — солістка гурту VLASNA, поетеса

Про перші серйозні кроки у творчості 

Бажання творити було зі мною завжди. Я абсолютний гуманітарій, тому, думаю, це цілком природно для мене.  

Я змалечку займалася музикою, маю музичну освіту. У школі писала вірші, як і багато хто. Але, звісно, це були несерйозні спроби. Мабуть, навіть добре, що я жодного того «вірша» зараз не пам’ятаю — хіба що короткі рядки про однокласників, які зачитували на випускному під час вручення атестатів.

Зараз я вже розумію, що моя творчість — це серйозно. Вперше усвідомила це у 2017 році. Тоді наш гурт (ще під колишньою назвою «АССА») номінували на головну музичну премію країни YUNA в категорії «Новий подих». Пам’ятаю, спочатку я в це навіть не повірила і подумала, що сталась якась помилка. Адже ми тільки починали, у нас було лише дві пісні.

Це був своєрідний рубікон. До того я кілька разів бувала на премії YUNA як журналістка. Якось навіть, дивлячись на червону доріжку, сказала чоловікові (він також грає у нашому гурті): «Колись ми тут будемо». І от за рік чи два це сталося — ми номінанти на премію і ми на червоній доріжці церемонії! І хай тоді ми не перемогли, проте це стало для нас усіх і особисто для мене потужним трампліном, який дав розуміння, що все недаремно. Після цього ми почали займатися розвитком гурту серйозніше та глобальніше.

Робота і творчість: як поєднати

Питання про те, чим займатися — творчістю чи роботою, переді мною ніколи не стояло. За фахом я журналіст, 10 років працювала за спеціальністю у медіа різних форматів. Писала, спілкувалася з людьми, дізнавалася багато цікавого, а потім втілювала це в «художній продукт» — статтю чи телесюжет. Це теж творчість, безумовно.

Можливо, якби у мене була менш творча професія або якби я була просто офісним працівником з чітким графіком з 9 до 18, то це питання якось би виникало. Але скільки себе пам’ятаю, робота ніколи не заважала мені творити, як і творчість ніколи не заважала роботі.

Мені здається, щоб почуватися гармонійно, людині потрібні три складові: робота, яка їй подобається, людина, з якою можна поділитися своїми переживаннями, та хобі, яке може «перемикати».

Вірші та музику я поєдную з професійною діяльністю. І, здається, у мене це виходить. Я не шукаю час на творчість навмисно. Він завжди є, бо я так побудувала своє життя.

Зазвичай, коли я працюю, то зосереджена на цьому. Але іноді під час роботи може прийти в голову якийсь рядок або музичний мотив. На такий випадок завжди під рукою телефон із диктофоном та замітками. Відкриваю необхідний додаток, записую, аби не забути, і далі продовжую працювати.

А буває і навпаки — на репетиції гурту приходжу з ноутбуком, і поки колеги-музиканти налаштовують інструменти, допрацьовую те, що не встигла, або завершую нагальну справу, а тоді вже приєднуюся до них.

Я люблю планувати. Завжди маю план на день, іноді — розписаний погодинно (аби розуміти, скільки часу можу виділити на музику, читання, прослуховування нових пісень, вивчення англійської та іспанської, спорт). Це дисциплінує та дозволяє розвиватися у кількох сферах паралельно, не жертвуючи улюбленими справами та всебічним розвитком. Наприклад, якщо я помічаю, що вже два дні не була у спортзалі, то планую день так, аби сьогодні точно виділити на це час. І зазвичай це працює.

Також тішить те, що на роботі про мою творчість знають і дуже підтримують. Коли виходить нова пісня, то колеги репостять її на свої сторінки, влаштовуючи цілий флешмоб.

Про дохід від творчості

Пісні гурту VLASNA є на стрімінгових платформах, їх купують, тому певний дохід від цього є. Втім, це не та сума, що може дозволити чотирьом музикантам жити безтурботно й займатися лише творчістю. Але навіть якби творчість взагалі не приносила доходу, я б все одно нею займалася.

Моя поетична діяльність не є прибутковою. Я ще не видала жодної книги, з якої б теоретично могла заробити.

Проєкт «ІншіВірші», який я заснувала, щоб знайомити людей з українською поезією, теж неприбутковий. Ми з командою — поетами Єлизаветою Красніченко та Сергієм Смальчуком — ведемо його повністю на волонтерських засадах.

Про вплив карантину

Звісно, карантин порушив низку планів. Нам із проєктом «ІншіВірші» довелось скасувати багато заходів, які планувалися на весну та літо.

Але загалом ми з командою адаптувались до нових умов і на початку листопада запустили онлайн-марафон читань «Слова — щоб дихати». Це серія випусків із відомими українцями: медійниками, поетами, музикантами, ведучими. Я зустрічаюся з ними онлайн щовечора о 21:00, і ми читаємо вірші. А в процесі збираємо кошти для БФ «СВОЇ», який зараз, зокрема, закуповує кисневі концентратори для лікарень.

А от на гурт VLASNA карантин вплинув певною мірою позитивно. Звільнилося трохи часу і в саундпродюсера, і у музикантів. Тому ми «підтягнули хвости», записали ті пісні, над якими давно розпочали роботу. Також у мене через всю ситуацію з пандемією з’явилися нові відчуття, переживання, які вилилися у нові вірші.

Про творчі плани

Ми й далі будемо працювати над тим, щоб музику VLASNA почули якомога більше людей. Будемо також розвивати проєкт «ІншіВірші», щоб робити українську поезію справжнім мейнстримом.   

А глобальна моя мета — розвивати культуру «Читай/слухай/дивись українське». Хочеться, аби все більше людей розуміли, що українське — це модно, стильно, сучасно.

Зрештою, мені здається, що потрібно більше працювати саме над культурними проєктами — від невеликих до загальнонаціональних. Зараз це особливо важливо.

Марина Бродовська

Маркетологиня Happy Monday. У вільний час —
фотографка, відео- та графічна дизайнерка

Про перші серйозні кроки у творчості

Я вірю в те, що в кожній людині бажання творити закладене з дитинства. Мій шлях почався з музики. На це вплинула мама, яка часто грала вдома на фортепіано та красиво співала. Але таке хобі надовго не прижилося, і я знайшла нове — малювання, яке плавно перейшло у фотографію.

Фотографія здавалася мені найбільш загадковою і недоступною, адже можливості купити професійну камеру не було, а займатися такою творчістю хотілося.

Я почала знайомство з цим мистецтвом зі збірника по теорії фотографії, який мені сформував тато з журнальних вирізок. Зауважу, що це були не красиві картинки для натхнення, як у пінтересті, а уривки статей із сухою інформацією та прикладами, типу різниці у зображенні з діафрагмою 1,5 та діафрагмою 16. Місцями було нудно, але теоретичну базу я засвоїла чудово.

Серйозно повернулася до творчості наприкінці другого курсу університету, коли за 3 місяці виробничої практики у туристичній фірмі мені вдалося назбирати кошти на перший фотоапарат Nikon і курс у фотошколі Віктора Марущенка.

Робота і творчість: як поєднати

Поєднувати творчість та роботу мені допомагає одна техніка — виділяти один день на тиждень на творчий проєкт (у мене це якийсь із вихідних). Тоді я вимикаю телефон, інтернет, можу залишити лише музику і займаюся. Так я працювала над останньою фотокнигою і за два місяці створила перший варіант. Для такого формату це дуже швидко.

Звісно, підтримувати такий баланс вдається не завжди, бо іноді багато роботи і творчі проєкти відкладаються. Але я завжди шукаю можливості якнайшвидше повернутися до них, бо це робить моє життя багатовимірним і, відповідно, дає енергію, ресурс для інших справ.

Взагалі якось чітко розмежувати творчість і роботу мені важкувато. Буває, нові творчі ідеї приходять під час робочих зустрічей, і я не можу їх не записати, бо зазвичай вони дуже цінні та переростають у щось важливе та круте. Тому намагаюся швиденько занотувати, аби повернутися до них пізніше, й знову зосереджуюся на зустрічі. Не вважаю, що це погано, бо так живе велика кількість творчих людей 🙂

Окрема приємність — підтримка колег. Вони знають про мої проєкти, приходять на виставки, іноді купують роботи, пишуть приємні коментарі в соцмережах. Це дуже мило 🙂

Про дохід від творчості

Зізнаюся, що якось мала бажання кинути основну роботу й піти у творчість. І хоча я цього жодного разу не робила, без спроб заробляти на фотографії не обійшлося.

Якось я почала проводити перші фотосесії за гроші. Загалом їх було багато, але найбільше запам’яталися дві найважчі — весільні. Тоді я вперше зіткнулася з тим, що мені один раз взагалі не заплатили за роботу, а другий — заплатили менше, ніж було домовлено. Відчувала себе беззахисною, самооцінка трохи впала, й вперше з’явилися думки, що все це несерйозно. Звісно, було неприємно, але такі ситуації чітко показали, що фотографувати на замовлення я не хочу, а для фотожурналістики у мене не той характер.

Тоді прийняла рішення — робота має бути серйозною і добре оплачуваною, а мистецтво — для душі й у вільний час. Можливо, звучить як поразка, але для мене це стало перемогою.

Я отримала внутрішню свободу, почала комбінувати графічний дизайн із фотографією, експериментувати з аналоговими способами фотопередачі. Так прийшла до ідеального для себе формату — фотокниг, бо тут об’єдналось усе, що люблю — фотографія, дизайн і сторітелінг.

Зараз творчість приносить мені дохід, але не прибуток, бо потребує значних інвестицій часу та грошей. У мене купують фотографії з виставок через соцмережі та галереї. Також нещодавно я випустила книгу, яка непогано продається. Але заробляти на цьому повноцінно поки не планую, бо ціную у своїй діяльності сам процес, а не результат. 

Стелла Марчук

QA Engineer в IT-компанії SoftServe. У вільний час —
ілюстраторка, засновниця Stella Sun Studio

Про перші серйозні кроки у творчості

На третьому курсі економічного університету, працюючи у відділі кадрів будівельної компанії, я вирішила зупинитись і знайти те, до чого лежить душа. Адже саме студентські роки — час для пошуку себе в цьому світі.

Робота за спеціальністю мене зовсім не надихала, тому я вирішила, що потрібно щось змінювати. Згадала, що завжди любила малювати, хоч ніколи й не уявляла себе художницею. Мені просто подобалися легкі та мінімалістичні малюнки, навіть трохи «наївні» — нескладні у техніці, але такі, що викликають емоцію.

Спробувала намалювати кілька таких ілюстрацій, намагалась передати щось особливе через образи. Отримала чудові фідбеки від друзів та знайомих. Вони вже тоді хотіли придбати перші листівки, але я не сприйняла це серйозно.

В якийсь момент запити почастішали, тоді я задумалась. Мабуть, це і стало поштовхом створити перший тираж листівок. В процесі приходило усвідомлення, що я, здається, знайшла себе. Знайшла ту справу, яка не забирає енергію, а дає!

Про рік роботи ілюстраторкою-фрилансеркою

В якийсь момент я остаточно втомилася від роботи у відділі кадрів і вирішила піти на фриланс. Так почався один із найцікавіших періодів мого життя. У мене якось одразу все пішло добре. Постійне натхнення творити, нові роботи, нові замовлення, нові клієнти. Все це неабияк мотивувало.

Було класно, бо тепер я сама контролювала свій графік. Усе йшло на ентузіазмі, і я сама дивувалася своїй ефективності. Малювала не лише листівки для своєї студії, але й брала комерційні замовлення: запрошення на весілля та інші події, листівки для компаній, брендів, ілюстрації на одяг.

Проте в якийсь момент продуктивність почала падати. Було важко собі у цьому зізнатись, але приходило усвідомлення, що вільний художник, який творить 24/7 — це трохи не про мене. Зрозуміла, що не дуже хочу дотримуватися дедлайнів та вимог у своїй творчості, втомилася від часом вимушених колаборацій. Знову зіткнулася з вигоранням.

В процесі роздумів прийшло розуміння, що хотілось би знову повернутися до «земної» роботи, де все зрозуміло й визначено наперед, є команда і чіткі завдання. Пройшла перший-ліпший курс із тестування ПЗ, який змогла знайти, а згодом пройшла відбір в ІТ-академію. Успішно закінчивши навчання, влаштувалася в компанію SoftServe тестувальницею. 

Робота і творчість: як поєднати

Поєднувати кілька справ ніколи не було для мене проблемою. Це рятує від вигорання, надає відчуття балансу. У мене з 18 років завжди було дві справи: спочатку університет та робота, згодом робота та студія.

Поєднувати вдається завдяки кільком простим лайфхакам.

1. Концентруюся на чомусь одному в певний проміжок часу. Постійно перемикатися то на роботу, то на творчість — не про мене.
2. Вмію розставляти пріоритети. Розумію, що зараз мій основний фокус — на роботі. Бачу у цьому можливості для розвитку, які не хочу згаяти. Тому в робочий час я тільки працюю, а вільний — присвячую творчості. Досить рідко буває, що в робочому процесі приходить якась ідея для ілюстрації. Проте у такому випадку виділяю небагато часу на замальовку ескізу, аби продовжити його розвивати у вільний час.
3. Якщо відчуваю, що дуже хочу помалювати, просто прокидаюся раніше або планую час так, щоб зайнятися цим після роботи. Проте не можу сказати, що всі вихідні чи післяробочі години завжди малюю. Ні. Тут уже за відчуттями:)

На роботі підтримують мою творчість. Планувала навіть провести художній майстер-клас для колег, але завадив карантин.

Сучасні, прогресивні компанії у тому, що у працівників є хобі, бачать лише хороше.

Про дохід від творчості

Моя справа створена для душі. Вона приносить задоволення не лише мені, а й клієнтам, вона — не про гроші. Тому я не веду обліку витрат та доходів. Але дотримуюсь двох важливих правил:

• майже всі кошти, зароблені на продажу листівок, реінвестую в розвиток студії (інколи можу взяти якусь частину на особисті витрати);
• не вкладаю у Stella Sun Studio гроші з зарплати (для мене важливо, щоб моя улюблена справа могла сама себе підтримувати без інших надходжень).

До речі, дохід від творчості я отримую наразі лише від реалізації листівок. Перестала брати комерційні замовлення, коли вирішила відмовитися від фрилансу й знайшла основну роботу. Іноді ще проводжу майстер-класи, щоб поспілкуватись і помалювати в приємній атмосфері з цікавими людьми.

Відчуваю, що зараз для мене це ідеальний варіант. Я у повному балансі.

Про вплив карантину

Зі введенням карантину я почала приділяти творчості більше уваги. Не тільки тому, що стало більше вільного часу, а й тому, що раніше дорога з дому до офісу й навпаки забирала багато енергії. Зараз вистачає сил на ще щось, окрім роботи та домашніх справ.

Щодо розвитку студії, то тут практично нічого не змінилося — замовлення як були, так і залишилися. Але в період жорсткого карантину нічого не відправляла й одразу попереджувала про це клієнтів. Не хотіла, аби вони наражалися на небезпеку, відвідуючи пошту, та й самій не дуже хотілося захворіти.

А ще до пандемії у мене не було листівок з котиками. Тепер є 🙂

Про творчі плани

Хотілося б вийти на вищий рівень. І я чітко розумію, що для цього треба працювати не стільки над покращенням продукту, скільки над просуванням та презентацією. Приємно, що людям подобається моя творчість, що клієнтів стає більше, мене дуже надихають їхні емоції.

Також планую створювати більше ілюстрацій не тільки у форматі листівок, але й на інших продуктах. Ще мені подобається брати участь у соцпроєктах. Вже мала невеличкий подібний досвід, але хочеться повторити 🙂

У найближчих планах — пройти курс із психології творчості. Хочу вивчити, як творчість змінює людину, що вона відчуває в процесі, як думає, як це сприймає. Тому що для мене творчий процес — це більше, ніж просто захоплення чи улюблена справа. Це спосіб сприймати світ.

Читайте також

Історії трьох людей, які зробили музику своєю професією і досягли успіху

3 історії про те, як заробляти і приносити користь суспільству

Як я кинула кар’єру керівника і стала сценаристом