Про те, що варто цінувати кожну мить у своєму житті, я щодня говорю своїм учням. Але простого поціновування недостатньо. Треба наголосити, що це ще й можливість змінити себе, а найголовніше — світ.
Тією чарівною миттю, яка змінила моє життя, стало написання есе для престижної премії Global Teacher Prize Ukraine. Мені, як філологині, «плести мережива слів» нібито неважко, але потрапивши у вир випробувань для фіналістів премії, відчула, що цього вже замало. Коли я побачила тему есе «7 питань до себе, на які я не маю відповідей», то була неабияк збентежена навіть не темою, а тим, що 50 креативних, неймовірних, вражаючих педагогів разом зі мною візьмуться за написання цієї ж роботи.
Вибір питань, правду кажучи, був чималий, але мене щось не влаштовувало. То вважала, що таке стовідсотково обере хтось інший, то міркувала надто заглиблено-філософськи, то питання формулювалися дуже мінорні. Декілька днів моє есе не хотіло писатися. Від слова «ніяк».