Всі статті Новини Пошук роботи Увійти в ІТ Кар'єра Історії Розвиток Happy HR Спецпроєкти

«Життя розділилось на “до” та “після”». Війна очима однієї ІТ-команди

23.03.22 Історії 8 хв читання

Раніше ми часто розповідали вам надихаючі кар’єрні історії і в найжахливішому сні не могли уявити, що колись писатимемо історії про війну. Але війна дісталася кожного, і сьогодні ми хочемо ділитися тим, як українці переживають повномасштабне вторгнення росії. Першою свою історію розповідає команда української компанії Stan’s Assets from KAPPS. 


Привіт, ми Stan’s Assets from KAPPS — аутсорс-команда, яка займається розробкою ігор, VR, 3D, SDK та Unity-ассетів. Війна захопила нас зненацька: хтось почув перші вибухи вдома, а хтось дізнався страшні новини телефоном. У будь-якому разі життя всіх розділилися на «до» та «після». Хочемо розказати, як члени нашої команди прожили ці без перебільшення найскладніші для кожного українця тижні.


Вікторія Андрушко,
Chief Operations Officer

«Життя розділилось на “до” та “після”». Війна очима однієї ІТ-команди 1

Евакуювалася в Румунію 

Ще в середу ми жили звичним щасливим життям, але ранок четверга перевернув усе з ніг на голову. Сльози котилися по щоках, коли танки проїжджали мирними київськими вулицями. Я ніяк не могла повірити, що це справжня війна.

На другий день я зрозуміла, що буде психологічно складно витримати тотальну напругу, безсилля й постійно переміщатися з квартири у бомбосховище. Тож я вирішила поїхати з міста. 

Найскладнішим було вийти з квартири — у цей момент ти розумієш, що шанс повернутися в рідний дім може дорівнювати нулю.

За два дні дороги й дві доби на кордоні ми потрапили до Румунії. Нас зустріли дуже привітно: ми були вражені добротою людей, які пропонували нам їжу, SIM-карти, допомагали з перекладом і пошуком житла.

«Життя розділилось на “до” та “після”». Війна очима однієї ІТ-команди
В Румунії. Фото з особистого архіву Вікторії Андрушко

ІТ-сфера зараз — одна з небагатьох, які мають можливість продовжувати заробляти гроші. Тому, прийшовши до тями, я вирішила сконцентруватися на роботі. Це те, що допомагає мені відволікатися від постійного перегляду новин, відчувати фінансову безпеку, робити внесок в економіку України. 

Завдяки нашій роботі ми можемо допомагати країні та бути її надійним тилом. Це мотивує не здаватися, не зупинятися та вірити в нашу спільну перемогу.


Костянтин Корецький,
Senior Developer 

«Життя розділилось на “до” та “після”». Війна очима однієї ІТ-команди 2

Евакуювався у Вінницьку область

Спиш. Уві сні чуєш виразний гучний вибух. Думаєш, щось впало на будівництві. Прокидаєшся від слів дитини: «А чому я не піду в садок?». Мама відповідає: «Бо почалась війна». Для дитини це пусті слова, вона ще не знає, що це. 

За мить ти бачиш новини про бомбування великих міст по всій країні. Перше, що усвідомлюєш — різкий брак кисню, ноги підкошуються, ти втрачаєш себе в просторі. Далі починається паніка. Весь побут зникає, все повсякденне життя перетворюється на пил. Тебе нічого не хвилює, турбота про власне життя відходить на другий план. Ти думаєш про близьких — як їх захистити, вберегти.

У черзі в магазині всі спокійні, ввічливі, дотримуються порядку. Ти опиняєшся в якійсь бульбашці, де все начебто по-старому. Але насправді все інакше. Абсолютно незнайомі люди стають майже друзями: допомагають, намагаються підбадьорювати одне одного. У спілкуванні немає незручних пауз, ти за кілька хвилин заводиш нові знайомства й дізнаєшся історії людей — звідки вони, куди їдуть, які в них домашні улюбленці.

Збираєшся в бомбосховище. Пакуєш все найнеобхідніше в сумки, тримаєш дитину.

— Тату, ми їдемо у відпустку?

— Ні, ми йдемо ховатися від поганих людей. Вони хочуть нас образити.

— Чому вони хочуть нас образити?

— Не знаю.

— Ми сховаємось і вони нас не знайдуть?

— Сподіваюсь.

Минає день, ніч. Ти відчуваєш спустошення, ніби з тебе висмоктують життя. Бачиш цей жах у новинах, усе стає гірше й гірше. Емоції б’ють через край. 

Кожен українець тепер — твої тато й мама, брат і сестра, бабуся й дідусь, дитина.

Потім ти збираєш усе своє життя в пару валіз, залишаєш вечерю на столі та їдеш далеко. Щоб уберегти дитину, аби вона не чула вибухів. Ледве діставшись, опиняєшся в будинку, де замість однієї живуть чотири сім’ї. 

Реальність тепер — це слабкий інтернет, вічне гортання новин, пересилення себе задля роботи та спроби не думати про можливу загрозу світові загалом. Думки про те, що ми могли би просто не вижити. І вдячність долі, що з нами все гаразд. Нікому не побажаєш пережити цю агресію, цей біль, цю війну.

Ми віримо в ЗСУ, віримо в перемогу, віримо у світле майбутнє з темною плямою, яка залишиться в нашому серці. Ми все відбудуємо. 


Дмитро Іщенко,
Senior Developer 

«Життя розділилось на “до” та “після”». Війна очима однієї ІТ-команди 3

Живе в Харкові

День 24 лютого розділив життя на «до» та «після». За останні тижні я чув цю фразу безліч разів, і як же точно вона описує все, що відбувається навколо.

З чого зазвичай починається робочий день звичайного розробника? Протерти очі, випити чай/каву (в залежності від часу закінчення попереднього робочого дня), перевірити пошту, прочитати новини за останню добу, переглянути завдання, пірнути в проєкт. Четвер 24-го зруйнував геть усе. Мозок, звиклий щодня виконувати одну й ту саму послідовність завдань, відмовлявся сприймати нову реальність. 

Крім безперервного читання новин протягом дня, всі інші завдання повністю втратили будь-який сенс.

Я живу з родиною в закритому житловому комплексі в передмісті Харкова, де в перші дні точилися активні бойові дії: не зрозуміло, чиї війська пересуваються, звідки й куди стріляють, що взагалі відбувається навколо. На жаль, наш комплекс майже не був готовий до подібної ситуації. Разом з іншими активістами ми переобладнали в якусь подобу бомбосховища недобудоване підвальне приміщення в одному з будинків — обладнали спальні місця, провели світло, принесли воду, речі. Ми провели в цьому підвалі 5 ночей і кілька днів, поки поруч велися активні бойові дії. Зараз ситуація дозволяє залишатися вдома і не використовувати наш «притулок» за прямим призначенням.

«Життя розділилось на “до” та “після”». Війна очима команди Stan's Assets from KAPPS
Підвальне приміщення, що стало бомбосховищем. Фото з особистого архіву Дмитра Іщенка

Чи є страх? З незрозумілої причини всі почуття ніби закорковані — є лише тривога за сім’ю та її майбутнє. Була думка відправити родину подалі від цього кошмару, але вони відмовилися без мене їхати. Та й доля — ще та лиходійка: тепер не знаєш, яке місце буде небезпечним, а яке ні. 

Перші днів десять я не вилазив із телеграму: підписався на купу місцевих і загальноукраїнських каналів, намагався відстежувати ситуацію. Допомагав фінансово, розвозив корисності на блокпости, дитячу гуманітарку нашим селищем, щось возив на запит у сусідні.

Зрештою прийшов до того, чим можу допомогти в поточній ситуації та з чого складаються тепер мої робочі дні. Підйом, чай/кава в залежності від ситуації, читання останніх новин, проїхатися блокпостами в межах досяжності, зрозуміти потреби людей, купити це, розвезти, повернутися додому, переглянути завдання, пірнути в проєкт. Адресна фінансова допомога також лишається в моєму списку. 

Я розумію, що це — мала крихта, але все ж таки це внесок у нашу спільну перемогу.


Павло Климентенко,
співзасновник компанії 

«Життя розділилось на “до” та “після”». Війна очима однієї ІТ-команди 4

За кілька тижнів до війни тимчасово переїхав у Чорногорію

На початку року багато клієнтів були стурбовані станом справ в Україні, один із них навіть запропонував нам релокейт за кордон на кілька місяців. Було складно відмовитись, адже він покривав усі витрати на переїзд і проживання. Раніше наш із дружиною максимум за кордоном був тиждень-два, але приблизно за 2 тижні до початку війни ми таки наважились переїхати. Назвали такий релокейт life insurance, не підозрюючи, що ці слова будуть не метафорою, а матимуть буквальне значення.

Інформаційно ситуація тоді розпалювалася, але це було вже не вперше, і я не ставився до цього дуже серйозно. Мене привабила можливість кілька місяців пожити в іншій країні, зрозуміти місцевих, щоранку бачити море, перезавантажитись. Деякі члени нашої команди були більше стурбовані новинами, тому теж приєдналися до подорожі. Я й уявити не міг, наскільки далекоглядною виявиться пропозиція нашого замовника. 

24 лютого стало найстрашнішим днем мого життя. Вранці я прокинувся на годину раніше, ніж зазвичай. Щойно зазирнув у стрічку новин, як мене охопив дикий страх. Ми з дружиною почали обдзвонювати наших рідних і близьких, які лишилися в Україні. Наступним кроком було зв’язатися з командою, більша частина якої перебувала саме в південних та східних областях країни.

Перебуваючи за кілька тисяч кілометрів, я відчув свою безпорадність і нездатність допомогти людям, які цього дійсно потребували. 

Перші кілька днів пролетіли як один: судомне гортання новин як новий вид залежності, спільні дзвінки з командою, моральна підтримка одне одного та постійні думки про те, що буде далі. 

За тиждень частина команди перемістилася в безпечніші місця й виявила готовність до роботи, адже це допомагає відволіктися та підтримувати економіку України. Головний фокус для компанії зараз — зберегти робочі місця, продовжувати працювати й заробляти. На щастя, ми маємо таку можливість, адже всі наші клієнти — з західної частини Європи, США та Канади. 

Моя місія — розвивати компанію, допомагати розробникам, які втратили роботу, та біженцям, які регулярно прибувають до країни. Перебуваючи в Чорногорії, ми активно беремо участь у гуманітарній допомозі українцям та зборі всього необхідного на території Європи для героїчних воїнів ЗСУ (бронежилети, розвантаження, термобілизна, приціли тощо).

 У кожного своя роль і кожен сам вирішує, як і кому допомагати. Головне — що всі українці зараз єдині духом. І перемога вже зовсім близько!

Через війну втратили роботу?

Зібрали сотні вакансій віддаленої роботи та локальної у європейських містах 👉

Вакансії

Читайте також

Волонтери — в зоні ризику емоційного вигорання. Як цього уникнути?

Що з нами відбувається і як допомогти собі та іншим в кризовій ситуації

Як шукати роботу під час війни: поради кар’єрної консультантки

Розсилка, що розвиває вашу кар'єру

Підписуйтесь на щотижневу розсилку від головної редакторки Happy Monday з підбіркою найцікавішого контенту тижня, новин та кар'єрних можливостей.

Більше
Більше Більше для компаній
Пошукачу
Для компаній
Увійти
Є ідея!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: