Коли ми втрачаємо інтерес до роботи, яка раніше приносила суцільне задоволення, то насамперед звинувачуємо роботу — виявилася не «наша», набридла, не розвиває. Але справа не завжди у цьому. Кар’єрна стратегиня та авторка книги «Ніколи-небудь» Олена Рєзанова вважає, що іноді ми й самі можемо вбити цікавість до своєї справи.
Олена Рєзанова допомагає професіоналам розбиратися, чого вони хочуть, як і в якому напрямку їм розвиватися та як реалізовувати свій потенціал. Їй часто доводиться зіштовхуватись із такими запитами, як: «Мені більше не подобається те, що я роблю», «Зник драйв», «Раніше було цікаво, а зараз ні». Важливо розуміти, що не завжди у такому стані винна саме робота. З нею якраз може буде все у порядку, а ось з нами трапляється певний системний збій, який і призводить до того, що робота втрачає свою привабливість. На основі своєї практики Олена виокремила 5 причин таких збоїв, іншими словами — 5 способів вбити інтерес до роботи.
Спосіб №1. Передозування роботою
Один із міфів про роботу звучить так: якщо ми щось любимо, отже, цього має бути якомога більше. Тоді, мовляв, цікавість і кайф ростимуть пропорційно. Але на практиці передозування роботою дає зворотний результат — робота без вихідних і відпустки, затримки вечорами можуть вбити цікавість навіть до найулюбленішої справи.
Як цього уникнути? У якості прикладу Олена розповідає, як влаштована її робота. Впродовж дня вона проводить 3-4 сесії з людьми, а решту часу читає, аналізує, пише, але сесій більше не проводить. І не тому, що цей процес їй неприємний, навпаки — їй дуже подобається спілкуватися і допомагати людям, але вона навчилася дозувати це спілкування. Щоб не втратити цікавість до того, чим ви займаєтесь, визначте для себе межу, за якою робота у задоволення перетворюється на напруження. Ця межа є у будь-якої нашої активності, і для кожного вона своя. Намагайтеся не переступати її надто часто.
Спосіб №2. Якість уваги
Одного разу на консультації Олена допомагала клієнтові складати перелік його улюблених та не дуже активностей. Один пункт — публічні виступи — потрапив одночасно в обидва списки. Виявилося, що у переліку улюблених занять — продумані виступи, коли бажання та ресурсів вистачало на підготовку чогось дійсно класного. А у другий список потрапили виступи нашвидкуруч. Обидва типа виступів відрізняються одним — якістю уваги.
Якість уваги, яку ми приділяємо будь-чому — це один із найважливіших критерії нашої зацікавленості. Як тільки наша увага до чогось слабшає, ми перестаємо інвестувати у це сили та енергію, і цікавість остаточно зникає. Але ж ми початково і запустили цей процес! Ми очікуємо, що робота завжди даруватиме нам відчуття «Я хочу це роботи!», але це почуття можна запустити й з іншої сторони. Спробуйте підвищити якість уваги до своєї роботи — наприклад, сприймати задачі як виклик та шукати для них нестандартні рішення. Ось побачите — вона знову може стати цікавою.
Спосіб №3. Внутрішній дисбаланс
Будь-який внутрішній дисбаланс дуже сильно позначається на тому, як ми почуваємося у своїй справі. Коли всередині відбувається битва з «тарганами», ми дивимось на все в іншому світлі. Наприклад, коли загострюється синдром самозванця, ми починаємо ставити собі питання: «А чи маю я право взагалі це робити? Чи на своєму я місці?». Коли з’являється нездоровий перфекціонізм, ми перестаємо отримувати кайф від роботи. знеціюємо результати і доводимо себе думками про те, що могло бути і краще. А коли виникає відчуття тривожності, можна дійти до стану, який Олена називає «ментальна відсутність» — коли ми не тут і зараз, а у якомусь травматичному минулому чи гіпотетичному майбутньому, і це заважає нам працювати.
У моменти внутрішнього дисбалансу людина починає шукати рішення і найчастіше вирішує змінити контекст — роботу, професію, місце проживання. Це здається найбільш правильним виходом, коли все йде не так. Але якщо ви не ладнаєте з собою, усі ці проблеми ви заберете у новий контекст і так само відчуватимете, що щось не так. Поки немає внутрішньої гармонії, змінювати будь-що не має сенсу.
Спосіб №4. Перенос
Уявіть собі: ви маркетинг-менеджер і просуваєте fashion-бренди люкс-сегменту. Раптом ви починаєте відчувати, що втрачаєте цікавість до своєї роботи. Ви розумієте, що вам не близька філософія споживання, ви не почуваєтеся на одній хвилі з колегами, не розділяєте цінності компанії, а з керівництвом у вас виникають напружені ситуації. І ось ви питаєте себе, чи любите взагалі свою роботу. Відповідь однозначна — не любите. Чи подобається вам те, що ви робите? Ні, не подобається.
Тут потрібно розуміти, що усі вищеперераховані негативні фактори — це фактори, пов’язані з конкретною компанією, конкретними обов’язками, конкретними людьми та продуктом, який ви просуваєте. А сам собою маркетинг — це не контекст, це ваша професія. Але коли ви кажете: «Ні, мені не подобається те, що я роблю», ви кажете «ні» усьому, зокрема і професії.
Це ще один спосіб вбити цікавість до хорошої роботи, який Олена називає переносом — коли ви ненавмисно переносите невдоволення поточними обставинами на саму сутність діяльності, якою ви займаєтесь.
Спосіб №5. «Затунелювання»
Те, що Олена називає «затунелювання», відбувається, коли ми дивимось на свою роботу немов у вузький тунель і бачимо лише те, чим займаємося прямо зараз, а те, що відбувається в інших сферах, нішах, компаніях, бачити перестаємо.
Чомусь нам здається, що все цікаве й класне обов’язково так чи інакше потрапить у поле нашого зору. Насправді ймовірність цього дуже невисока, якщо ми працюємо в тунелі. Ми самі собі не даємо можливості зазирнути за горизонт, а потім із сумом констатуємо, що робота нас більше не надихає. І не зрозуміло, куди рухатись далі. Варіантів же не видно…
Робота перестає надихати, коли ми не розуміємо, що може статися далі і що ще вона може нам дати. Уявіть собі комп’ютерну гру з одним-єдиним рівнем — хто сьогодні захочу в таку грати? Ось побачите — як тільки ви зазирнете на інші професійні рівні, у вас з’явиться і енергія, і цікавість до роботи.
Читайте також
Чому бажання зрозуміти, чого ви хочете — пастка? Інтерв’ю з кар’єрною експерткою Оленою Рєзановою
Дякуємо!
Тепер редактори знають.