«Актор — частина мови дієслово». Актриса Катерина Молчанова — про свою професію

Фото з обкладинки: фотографка Христина Кулаковська.

Зі сторони акторство здається роботою мрії: ніякого офісу, звітів і нарад — суцільна слава, скажені гонорари і нескінченні червоні доріжки. Ось тільки зі сторони не видно величезної роботи над собою, тривалої підготовки до зйомок і 12-годинних змін на майданчику. Що насправді означає бути актором, розповідає актриса Катерина Молчанова («Моя бабуся Фанні Каплан», «Гуцулка Ксеня»).

Про дитинство й перші зйомки

Я виросла в Одесі. Велика і дружна родина, влітку село — все як у всіх. У дитячому садку, школі та літніх таборах педагоги завжди помічали в мені акторські здібності, висували на різні конкурси талантів і всілякі заходи. Батьки до цього ставилися дуже спокійно: підтримували, але по кастингах не тягали, у шоу талантів не записували. Коли я повідомляла, що для чергового конкурсу або виступу потрібно концертне вбрання і прогуляти школу, вони спочатку хапалися за голову, а потім знаходили мені костюм і писали записку до школи. За що їм велике дякую.

Перші серйозні зйомки трапилися зі мною у 15 років у серіалі. Я прийшла у масовку, мене помітили, показали режисерові і затвердили на першу роль в кіно. Це було яскраво, але в той же час абсолютно не повернуло мій вектор у сторону акторської освіти.

Про освіту та вибір професії

До моменту вибору університету у мене був досить пристойний для мого віку багаж акторського досвіду — як позитивного, так і негативного. Слизькі моменти на знімальному майданчику, неякісний матеріал на пробах і деякі неприємні педагоги все ж відбили у мене бажання вступати на акторський факультет. Театрального в Одесі не було, а їхати до Києва в 16 років я навіть і не думала.

Я досить добре знала математику і непогано — англійську, тому вступила на факультет бізнесу й менеджменту в Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Як старанна студентка, відвідувала всі пари і навіть не думала займатися акторською кар’єрою.

Я змінила багато різних професій, але життя все одно винесло мене в кіно.

На першій своїй роботі я взагалі роздавала флаєри — крім як промоутером, в 14 років мене більше нікуди не хотіли брати. Потім працювала аніматором. Розробляла і вела різні івенти для дітей і для дорослих в компанії, яка займалася тімбілдінгом. Натурницею для художників теж працювала. Іноді знімалася в кіно, але серйозно до цього не ставилася. Працювала навіть майже за фахом — у редакції глянцевого журналу, у справжньому офісі з нормованим графіком, а паралельно була арт-директором затишної одеської кафешки. Ще працювала у кастингу і на знімальному майданчику.

Але навіть під час роботи на зйомках я і не думала про те, щоб серйозно встати перед камерою. Як-не-як — Боги за кадром.

Ну а потім почали приходити ролі. Самі. І я вже не стала опиратися. Але все ще не приписувала себе до акторських рядів. Остаточно будувати акторську кар’єру я наважилася у процесі зйомок вже другого повнометражного фільму зі мною в головній ролі. Просто почався вже незворотній процес — постійні проби, різні фестивалі, знайомства. У якийсь момент я зрозуміла, що варто все ж освоїти ту саму секретну акторську абетку, щоб говорити з усіма однією мовою, а не своєю пташиною. Тому почалися ще й різні акторські курси, тренінги, майстер-класи. Я вдячна кожному педагогу, партнеру й режисеру, яких мені довелося зустріти.

Про пошук роботи, кастинги й проби

У актора, який шукає роботу, в ідеалі має бути:

• кілька якісних портретів (headshot);
• showreel-нарізка на 2-3 хвилини з уривків вже наявного матеріалу;
• відеовізитка на 30 секунд, в якій актор розповідає про себе і свої навички, а режисер і кастинг-директор можуть побачити його пластику-органіку, почути, як він говорить (мова, вимова, акцент — якщо це іноземна мова);
• резюме (CV).

Що повинно бути в резюме:

• фізичні характеристики — зріст, вага, розмір одягу;
• місце навчання, а також курси, тренінги тощо;
• особливі навички — наприклад, водіння машини або іншого транспортного засобу, вокальні, танцювальні навички (все це може стати в нагоді, тому актор повинен завжди розвиватися).
• контакти — телефон, електронна пошта;
• фільмографія — проєкти, в яких актор брав участь.

На відміну від Європи, де основний кастинг проходить через акторські агентства, в Україні все відбувається дуже стихійно. В голові у режисера / продюсера / кастинг-директора вже є картинка, кого вони хочуть. Акторів запрошують особисто, хоча, якщо потрібний варіант не знаходиться, звертаються і до агентів, проглядають і шукають обличчя у соціальних мережах або, буває, влаштовують так званий open call — коли кожен бажаючий, прочитавши новину про кастинг, може відправити свої дані кастинг-директору.

Зараз в Україні активно розвиваються дві кастинг-платформи: https://dzygamdb.com і https://dreamcast.in.ua. Це наближає нас до європейського формату кастингу. На цих платформах, в ідеалі, будуть зібрані всі фахівці кіносфери, видно всіх кастинг-директорів та агентів. Я вже неодноразово чула, що режисер або агент знаходили актора через ці платформи. Це не може не радувати.

Якщо на європейському ринку без агента, який займається активним просуванням актора, у того майже немає шансів потрапити в проєкт, в Україні агенти займаються, загалом, оформленням договорів, обговоренням гонорарів і райдера.

Проби бувають різні. Одному режисерові достатньо поговорити з актором і зрозуміти його пластику-органіку, іншому потрібно проводити проби в гримі, костюмі і на локації, третій режисер може навіть не прийти особисто на проби — довірити всю роботу кастинг-директору й кастинг-асистентові, а потім тільки продивлятися матеріал.

З карантином з’явилися ще Zoom-проби. Ну і до нас, нарешті, дійшли самопроби — коли актор сам готує, розбирає і знімає сцену, а потім відправляє кастинг-директору. Зараз із Києва можна записувати проби для проєктів по всьому світу.

Про зйомки

Якщо звичайний перехожий потрапить на середньостатистичну зйомку, то занудьгує вже через 15 хвилин. Зі сторони здається, що 80 чоловік витріщаються в телефон і нічого не роблять. Але це дуже оманливе враження. Кожен член знімальної групи — як гвинтик складного механізму: один перестане працювати, і зупиниться весь процес.

Зміна триває мінімум 12 годин і дуже часто починається о 5-6 ранку. Плюс ще дорога до знімального майданчика (часто він знаходиться за містом). Тож будильники у всієї знімальної групи зазвичай стоять на 4 ранку.

Коли актор потрапляє на знімальний майданчик, то відразу вирушає в гримерку, де його чекають художники по гриму й костюму. Залежно від складності, цей етап може тривати від 30 хвилин до двох годин, а в деяких випадках (наприклад, пластичний грим) — навіть 3-5 годин.

Потім відбуваються репетиції на майданчику в декораціях з усією знімальною групою. Далі йдуть зйомки. Кадри. Дублі. Перестановки.

Якщо ви побачили в соцмережах актора занадто багато фото і відео зі зйомок — актор нудьгує і з якоїсь причини його не знімають. Тому що на майданчику переважно не до телефона.    

І так 12-15 годин з перервою на обід. Увечері потрапляєш додому, відмокаєш у ванній, готуєш матеріал на завтра, а час, що залишився, спиш, бо завтра будильник знову спрацює о 4-ій ранку. 

При цьому робота актора не завершується із закінченням зйомок. Актор — частина мови дієслово. Він постійно перебуває у стані розвитку, пошуку, самовдосконалення. Курси, тренажі, лекції, постійні проби, самопроби, зустрічі з режисерами — це все теж величезна робота.

95% роботи актора — це підготовка до проб, а в подальшому — до зйомок. І 5% – робота на пробах або на знімальному майданчику.

Про гонорари

Акторські гонорари залежать багатьох факторів — від досвіду, імені та статусу актора, від бюджету проєкту, від продюсера.

Під час перших зйомок (це був 2004 рік) мій гонорар складав 30 доларів за зміну (12 годин). Всього було, здається, 5 змін. У мене була одна з головних ролей у серії, але у старших і більш досвідчених колег на таких же ролях був гонорар 50 доларів. І я без задньої думки прийшла дізнатися, чому у них за таку ж зайнятість і навантаження більша зарплата — така була зухвала 🙂 Мені, звісно, пояснили, що справа у досвіді й такому іншому.

Зараз гонорари коливаються від 100 доларів за зміну — 300-500-1000 та вище. Є й додаткові джерела доходу — багато акторів успішно займаються озвучкою, працюють на радіо, в театрі або проводять різні тренінги.

Про різницю між зйомками в кіно і серіалах

Матеріал для телебачення в Україні зазвичай знімають в рази швидше, ніж кіно. Якщо в кіно за день планується зняти 1-5 хвилин корисного матеріалу, то в серіалах це зазвичай 8-20 хвилин хронометражу. Відповідно, страждає якість — картинка, гра. Але бувають і винятки 🙂

Буває, що з великою виробкою і маленьким бюджетом можна зняти щось хороше і навпаки. Власне, як і в кіно.

Зазвичай підготовка до зйомок кіно більш ретельна, ніж в серіалах. В кіно в акторів бувають репетиції, освоєння актором локації. Буває, актори навіть живуть в будинках, де потім будуть зніматися. 

Зате серіали знімають довго, кілька місяців. Відповідно, і заробіток у акторів більш стабільний, а в кіно часто йдуть не заради грошей.

Про славу

Мене почали впізнавати після виходу першого фільму на Одеському кінофестивалі. Оскільки переважно мої роботи більше відомі у вузькому колі кінолюбителів (це не можна порівняти з аудиторією серіалів або телешоу), то і впізнають мене значно рідше — може, 2-3 рази на місяць хтось підійде у не найзручніший момент. Іноді говорять дуже мотивуючі речі.

А може, й частіше дізнаються, просто не подають вигляду. Але недавно був дуже показовий момент. Я давала 7-хвилинне інтерв’ю на ранковому шоу на одному з провідних українських каналів. Так після цього інтерв’ю мої сусіди, наприклад, нарешті дізналися, чим я займаюся. Ось вона — сила телебачення.

Взагалі, якщо говорити про славу, то я впевнена, що це зовсім не те, навіщо йдуть у професію більшість акторів.

Про головний недолік професії

Перше, що спадає на думку, — це неможливість планувати не лише далеке, але навіть і найближче майбутнє. Твоя зайнятість залежить від дуже великої кількості факторів, людей, процесів, везіння. У той же час час треба розуміти: везе тому, хто сам себе везе. Тому акторові постійно потрібно розвиватися, ставати кращим, ніж він був учора.

Поради акторам-початківцям

Акторам-початківцям можу порадити неймовірно насичений курс від Асоціації кастинг-директорів України. Там можна дізнатися величезну кількість корисної інформації про те, як почати акторську кар’єру, а також про те, як розвиватися і рухатися далі у професії.

А від себе можу додати: слухайте себе і ніколи не зупиняйтеся. Крок за кроком ви все ж дістанетесь мети. І так — мрійте! Мрії мають властивість збуватися.

Ще більше неофісних професій

Історії трьох людей, які зробили музику своєю професією і досягли успіху

Як це — працювати на круїзному лайнері? Досвід барстюартки Princess Cruises

Кухар повинен бути пристрасним! Інтерв’ю з Євгеном Клопотенко