Не стали СЕО у 25? Не відкрили свій бізнес до 30? Може, ще й весілля досі не відгуляли? Разом із засновницею HR-компанії UniSkill, коучем і бізнес-тренеркою Катериною Вольською розбираємося, чому нам здається, що ми обов’язково повинні все це зробити, і як відрізнити наші власні бажання від нав’язаного зовні культу успіху.
Наш ритм життя все прискорюється, ми поспішаємо отримати більше грошей, вищу посада, кращу машину, більше нових гаджетів, книг, тренінгів — всього більше. Здавалося б, це цілком природні бажання. Ми ж прагнемо бути успішними і щасливими, прагнемо розвитку — отже, з нами все гаразд.
У теорії ми маємо рацію. Але на практиці це виливається у прагнення досягти всього й одразу.
Причому це «все» часто нам пропонують зовні — маркетологи, таргетологи, менеджери з продажу чи наше власне оточення.
Це стає схоже на якусь гру в успіх. З усіх боків нам підкидають нові умови цієї гри і запевняють, що просто необхідно ще чогось досягти, ще щось спробувати. Щойно ми бачимо тригер — те, що запускає в нас бажання отримати ще більше, — то долучаємось до гонитви за успіхом. А в ній немає часу аналізувати свої потреби, мотиви, бажання — гравець повинен швидко бігти до загальноприйнятих «стандартів» успіху, не думаючи про те, що з цього всього йому дійсно цікаво й потрібно.
Найпоширенішими такими «стандартами» вважаються:
- стати СЕО компанії до 25-ти років;
- відкрити свій бізнес до 30 років;
- одружитися / вийти заміж до 25 років;
- народити дитину / дітей до 30 років.
Знайомо? Погодьтеся, що всі ці «стандарти» тиснуть — на когось більше, на когось менше. Тиснуть і змушують жити в стресі, якщо їх не пропрацювати.
Що таке культ успіху?
Іноді ми так зайняті гонитвою за успіхом, що втрачаємо щось дійсно важливе — те, на чому будується наше життя.
Давайте уявимо, що ваше життя — це будинок. Його фундамент — це ваш свідомий підхід до життя, ваші рішення, цілі, бажання й вибори. Приділяючи цьому час, ви закладаєте фундамент свого будинку. Звичайно, далі ви будете будувати стіни, дах, робити ремонт, доглядати за газонами біля будинку і створювати затишок. Але фундамент — у першу чергу.
А тепер уявіть, що через тиск соціуму ви купите перші-ліпші будматеріали, довірите фундамент абияким будівельникам і побіжите вибирати фарбу для стін. Або купувати розсаду, тому що прочитали пост друга у фейсбуці про прекрасну клумбу біля його будинку і терміново захочете собі таку ж. У підсумку ваш будинок руйнується, тому що стоїть він все ж таки на фундаменті, а не на клумбі.
У цьому й полягає культ успіху — ми дуже швидко хочемо отримати результат, «як у інших», відповідати планці сім’ї, друзів і всіх тих, хто присутній в нашому реальному та віртуальному світі. Ми постійно хаотично кидаємося між цілями, тому що нам «теж так треба». Але чи треба насправді?
Мова не про те, щоб перестати прагнути до зростання й розвитку. Мова про те, що постійна гонитва й невдоволення собою, своїм життям, роботою, бізнесом, сім’єю та знецінення того, що у вас є, стає епідемією.
- Однокласник займає керівну посаду у великому холдингу!
- Подруга відпочиває 3-4 рази на рік!
- У знайомих вже сім’я!
- Друга підвищили на роботі!
- У знайомого свій бізнес в 24 роки!
- Однокурсник заробляє $ Х в місяць!
- Однокласниця схудла на 10 кг!
- Родичка змінила сферу діяльності і тепер працює віддалено і з гнучким графіком за ті ж гроші!
Уся ця інформація, доступна нам 24/7, всіляко сприяє формуванню культу успіху. Пости в соціальних мережах, розповіді знайомих і нескінченний потік інформації в Google і YouTube — усе створено, щоб ви поповнювали своє інформаційне поле й порівнювали себе з іншими.
У свою чергу, інші люди також мають у своєму полі людей, з якими порівнюють себе. І так по колу. Ми всі будуємо фейкові будинки, які можуть впасти в будь-який момент.
Можна обійтися косметичним ремонтом, якщо пощастить. Швидко відновити сили й ресурси, підкоригувати спосіб життя, звички і зміцнити будинок. Сфокусуватися на важливому і перестати розпорошуватися.
Можна зробити капітальний ремонт — тут потрібна серйозна робота над собою, своїми цінностями і, можливо, тривала стадія повернення втраченого в гонитві за успіхом. Для цього необхідна пауза й усвідомлення отриманого досвіду для коригування свого шляху.
А можливо, доведеться будувати новий будинок з нуля. Це буде тривалий процес пошуку втрачених сенсів та опор. Я використовую метафору і порівнюю успіх з будівництвом будинку, але його реконструкція може обернутися справжньою кризою в реальному житті. Йдеться про фізичне, емоційне, духовне виснаження й необхідність звернутися до психотерапії.
Як зрозуміти, що означає успіх особисто для вас?
Важливо відзначити, що наше визначення успіху може змінюватися в різні періоди життя. Ми можемо бути впевнені, що успіх — це нове місце роботи, зміна професії, збільшення доходу, відпустка, весілля, поліпшення здоров’я, курси, тренінги, але коли ми цього досягаємо, у нас з’являється новий образ успішної людини — і ми знову починаємо гонитву.
Успіх для кожного свій. Найчастіше ми асоціюємо його з людиною, яка реалізувалася й досягла своєї мети. Швидше за все, вона щаслива, ні від кого не залежить і вільно розпоряджається своїм часом. Можливо, вона досить багато подорожує. Можливо, у неї прекрасна сім’я. Напевно, її оточують такі ж успішні люди. І, ймовірно, ця людина нікого не наслідує – вона знає, чого хоче, і рухається до своїх цілей. Що з цього у вас асоціюється з успішною людиною? А чого зовсім немає у вашому списку критеріїв успішності?
Щоб зрозуміти, де починається і закінчується саме ваш образ успішної людини, слід підняти свій рівень усвідомленості — поставити собі незручні питання і чесно на них відповісти.
Вправа №1
- Напишіть «Для мене успіх — це __».
- Напишіть «Для інших людей успіх — це __».
- Напишіть «Насправді для мене успіх — це __».
- Дайте відповідь на наступні питання.
- На кого зі свого оточення я орієнтуюся? (Ви можете бути не знайомі особисто).
- Кого я вважаю прикладом для себе? (Ви можете бути не знайомі особисто).
- Яка / які сфери життя цієї людини / цих людей є для мене прикладом?
- Які досягнення цієї людини / цих людей є для мене прикладом?
- Чого я хочу з перерахованого вище?
- Що за цим стоїть, яку свою потребу я хочу цим закрити?
Вправа №2
А тепер уявіть, що у вас вже є все, що ви описали вище, і дайте відповідь на такі питання.
- Що зі списку вище для вас дійсно важливо й цінно?
- Що з цього ви можете прибрати зі свого життя і відчувати, що у вас все ок?
- Що з цього списку є найважливішим?
- Що з цього списку є важливим для вашого оточення (батьки, сім’я, кохана людина, друзі, віртуальні друзі, передплатники)?
- Що з цього списку є важливим тільки для вас?
- Чому саме це важливо для вас?
Як не дати чужим уявленням про успіх впливати на ваше життя?
Який би крутий телефон ви не купили, через рік він буде вже не дуже, оскільки з’являться нові моделі. Яка б цікава робота у вас не була, ви будете прагнути зайняти нову посаду. Якою б яскравою не була ваша відпустка — вам захочеться так, як на фото у знайомих.
«Я буду успішний, коли …» — це парадокс тієї самої гонитви за успіхом.
Ми перестаємо цінувати момент, в якому перебуваємо, перестаємо цінувати те, що у нас вже є. Ми знецінюємо наші досягнення, тому що нам завжди є з ким себе порівняти і зрозуміти, що ми все ще недостатньо гарні.
Якщо мова йде про те, щоб надихатися результатами інших — прекрасно! Тоді це мотивація рухатися вперед. А якщо ні? Якщо вами рухає страх бути гіршим за інших або заздрість?
Можна ж просто порадіти чужим досягненням, правда? Але замість цього ми найчастіше сприймаємо чужий успіх як свій провал.
Щоб мінімізувати вплив чужого успіху на своє життя і сконцентруватися на власному бажаному успіху, виконуйте прості вправи щодня. Для цього вам знадобиться від 5 до 15 хвилин.
- Опишіть життя, про яке ви мрієте, і перечитуйте опис кожен день. Якщо вам захочеться внести коригування, коли щось стане неактуальним, робіть це. Але обов’язково фокусуйте себе самі. Інакше це зроблять за вас.
- Пишіть 3-5 подяк кожен день — собі, близьким, Всесвіту, кому завгодно. Фокусуйте себе на позитивних моментах — це додасть вам енергії і нагадає про те, що хороше вже є у вашому житті. Ймовірно, його дуже багато, і зовсім не обов’язково бігти туди, де трава здається зеленішою.
- Записуйте 3-5 своїх успіхів щодня — що хорошого ви зробили, що вдалося, що почали робити, кого порадували тощо. Фокусуйте себе на досягненнях — це додасть вам упевненості в собі та своїх силах, позбавить ілюзії, що ви застрягли і рухаєтеся не так швидко, як усі навколо.
- Стежте за своїм інформаційним полем — оточенням, родиною, соціальними мережами, рекламою тощо, але завжди звіряйте свій вектор руху зі своїми справжніми критеріями успішної людини. Приділяйте час своєму фундаменту — «підправити» його і зробити косметичний ремонт набагато легше, ніж будувати новий будинок.
І не забувайте, що завжди буде хтось кращий, успішніший, щасливіший, багатший, стрункіший тощо. Завжди! Але тільки від вас залежить, як на це реагувати: заздрити і впрягатись у гонитву за успішним успіхом (можливо, навіть не своїм) або надихатися і йти власним шляхом.
Потрібна робота?
У нас на сайті ви знайдете вакансії перевірених українських та міжнародних компаній!
ВакансіїЧитайте також
Як знайти себе і робити те, що любиш?
Як бути щасливим на роботі? 10 простих порад
Як прокачати навичку позитивного мислення і що це дасть
Вітаю, редакціє! Тема близька та актуальна. Скажу кілька слів від себе.
"Успіх" - це індустрія 21 століття, а мотивація, як її інструментарій, вже давно є повноцінним товаром. Щодня ми спостерігаємо навалу величезної кількості нон-фікшну (дуже часто сумнівної якості) на літературний ринок та наші полиці, в якій нас запевняють, що треба "брати максимум" з життя. Нам звідусіль продають курси особистісного розвитку під різною обгорткою та різнобарвні бізнес-тренінги, де за "помірну" плату нас обіцяють накачати бажанням "встати з дивану", "вийти з зони комфорту", "відкрити власну справу за 1 день", "знайти ідеального партнера" і т.д. Я давно помічаю, що культ успіху створює серед молоді подекуди небезпечні стереотипи, які також чудово продемонстровані в матеріалі. І я у певний період життя теж потрапив у цю негативну круговерть. Адже я не відкрив стартап у 20, не заробив перший мільйон у 23, не став топ-менеджером престижної компанії у 25, не подорожую по 100 днів на рік, "працюючи віддалено", не заробив на дорогу нерухомість на березі океану та на автопарк брендових спорткарів. І для людини амбітної ці клішовані атрибути "успішної" людини часто є джерелом та причиною депресії, глибокої самозневаги та тривоги. А в такому стані молода людина дуже вразлива та знаходиться під небезпекою хапатися за усе підряд, намагаючись будь-що стати хоч на 1% бути схожим на героїв наших інстаграм та фейсбук-стрічок. А що для мене в цьому найприкріше - люди починають знецінювати свій власний досвід та навички та, якщо хочете, своє покликання. Адже який там до чорта успішний вчитель чи працівник соціальної сфери, вихователь чи науковець? Я бачив ситуації, коли люди під впливом тиску соціального еталону "успішності" кидали те, чому хотіли присвятити життя чи свою енергію. Багатьох з них охоплювала хронічна заздрість і вони зневірювалися у своєму життєвому шляху та виборі професії, партнера, місця життя, роботи і т.д.
В доповнення до порад, наведених у статті, хочу порекомендувати людям, що стикаються з вищеописаними проблемами, приділити час та увагу книзі соціолога Гельмута Шока "Заздрість: теорія соціальної поведінки". Це не нова книга, написана ще до цифрової епохи. Але вона дуже точно та зрозуміло розкриває механізм нашої залежності від "перемог" осіб з нашого оточення.
Кожній людині варто зрозуміти та прийняти унікальність своєї особистості та досвіду, свого шляху. Немає зовсім нічого поганого в прагненні самовдосконалюватися та розвиватися в усіх аспектах нашого життя, досягати більшого. Але нізащо не можна робити з масової культури "успіху" собі культ. В сліпому слідуванню йому дуже велика ймовірність проживати чуже життя та просто вигоріти через дуже нетривалий термін.
Дякую ще раз за те, що підняли таку актуальну тему! 🙂