Як навчитися працювати в команді, якщо ви — одинокий вовк

Майже в кожній вакансії розповідають про дружний колектив. А як бути тим, для кого це, скоріше, демотивація? Про вовків-одинаків на роботі розповідає HR-експертка і кар’єрна консультантка Тетяна Пашкіна.

Якось давно на форумі для HR-ів я побачила такий запит:

Чи може вижити вовк-одинак ​​в колективі? Людина на роботі постійно одна і сама по собі. Чудова працівниця, але не любителька посиденьок і дружних чаювань. На питання про приватне відповідає неохоче… Мабуть, вважає, що на роботі друзів не буває. Пропоную обговорити таку поведінку в команді — правильно це чи ні? І що робити з такою співробітницею?

Далі йшли палкі дебати на тему, чи повинна людина замість того, щоб працювати, теревенити з колегами про життя і серіали. Більшість сперечальників стали на бік самітниці, наголошуючи на тому, що якщо людина дає результат, а в особисте життя не пускає — то це її справа, а не конфліктна ситуація.

Втім, глянцеві журнали вважають одинаків одним з підвидів токсичних співробітників і рекомендують від таких позбуватися: «Якщо вам дорогий цей співробітник — спробуйте домовитися, щоб він дотримувався корпоративних норм і правил. В іншому випадку краще підшукати йому заміну».

Отже, що ж робити, якщо не всі постулати корпоративної культури збігаються з вашими цінностями й ви відчуваєте себе «вовком-одинаком»?

Самотність здорова і токсична

Вважаю, що тут діє відоме правило: усе отрута і все ліки. Тобто, все залежить від масштабу «вовчизму» і робочої ситуації. Наприклад, якщо ви принциповий одинак ​​по життю, і вам від цього комфортно — це прекрасно. Особливо якщо ваш підхід до життя не завдає незручностей рідним, друзям і колегам.

Гірше, якщо самотність супроводжується зарозумілістю й ігноруванням потреб колег і друзів-знайомих. Перейдемо до історій-прикладів — так наочніше.

Один мій знайомий приніс на роботу сокодавилку — для себе. Втім, він пригощав і колег. І ось одного разу на кухні біля цієї сокодавилки ми з ним розговорилися на тему медичного страхування. Хлопець виявився дуже компетентним у цьому питанні. А у відповідь на моє захоплення, спокійно сказав: «Я ж у себе один».

Тобто, оскільки компанія страховку не пропонувала, він купив її собі сам — піклувався про здоров’я. І це особиста справа людини. А ось якби він почав плести інтриги заради отримання заповітного поліса — гадаю, розумні межі відособленості були б порушені.

А ось інша історія. Одна моя знайома розповідала про колегу, який весь рекламно-маркетинговий бюджет витрачав на потреби свого проєкту, і вплинути на нього було неможливо. Так, проєкт був важливий, але бюджет був загальний!

Колегу-одинака ​​«купили задорого» через рекрутингове агентство. І він вважав своїм обов’язком забезпечити результат за всяку ціну. Тому на потреби колег особливо не зважав. Високе керівництво тішилося результатами «вискочки» і нарікало на м’якотілість його колег. «З таким ставленням він скоро стане директором з маркетингу, — з огидою говорила моя знайома, — і нас просто втопче в пил».

Ось таке ставлення вже є токсичним. Тому важливо проговорювати межі своїх можливостей і колег, щоб не провокувати конфлікти.
Або вибирати посаду досить самостійну, щоб нікому не переходити дорогу. Я бачила прекрасних одинаків — ревізора, співробітника служби безпеки, водія і програміста 1С, — які відмінно працювали, не переймаючись «виробничою самотністю».

Самітник мимоволі

Бувають ситуації, коли «вовком-одинаком» може стати будь-який офісний працівник під тиском обставин. Такий ситуаційний вовк.

Так, одного разу в підрозділі, де я працювала, оновили систему мотивації — з індивідуальної її вирішили зробити командною. Рішення було невдалим подвійно. По-перше, в рамках наших робіт ми співпрацювали, але кожен був самостійною одиницею. По-друге, керував нами чоловік емоційний і пристрасний. Тому поставив нам амбітну мету — прекрасну, але недосяжну.

Звичайно, цілі ми не досягли. І на квартальній нараді обґрунтували з цифрами, чому з нинішніми ресурсами це неможливо. Які є компроміси?

— Ніяких! — радісно заявив бос. — Давайте пробувати далі! У нас повинно вийти.

Подальші дебати виявилися безсенсовими. Наш шеф був твердо переконаний, що ми поки не перейнялися амбітністю цілей і тому не можемо вийти на необхідну ефективність. Але без додаткового бюджетування проєктів нові цілі «не злітали».

У наступному кварталі результат був настільки ж плачевний. Зате в підрозділі визрів конфлікт, бурхливий і лютий, в результаті якого ми повернулися до одноосібних показників та бонусів. В ході дебатів словосполучення «командний підхід» і «інтереси колективу» звучали раз двадцять — причому, кожна сторона інтерпретувала їх по-своєму. І так, тиждень після цієї наради ми відчували себе «вовками-одинаками».

Тому я вважаю, що певний «вовчизм», якщо він не отруює загальну корпоративну культуру, але допомагає підтримувати особисті кордони, не буде зайвим. Звичайно, не потрібно ним зловживати та будувати кар’єру, крокуючи по спинах інших. Навіть якщо вони не зможуть помститися тут і зараз, пам’ятайте, що хороший рекрутер збирає рекомендації не тільки у керівника, а й у колишніх колег.

Тому оптимальна стратегія — «домовитися на березі», яка взаємодія буде для вас комфортною, а для колег прийнятною, і постаратися її дотримуватися. Звичайно, компанія — живий організм, все змінюється, тому домовленість не буде «залізобетонною» — вона буде коригуватися під оновлені обставини. Саме такий підхід допоміг багатьом «вовкам» взаємодіяти комфортно і неконфліктно. А що ще нам, одинакам, треба?

Читайте також

Середньовіччя, бароко, новий час: в якій епосі працює ваша компанія

Про внутрішній сервіс: як зрозуміти, що компанія не цінує своїх співробітників?

Як обрати компанію, яка підійде вам за цінностями?