«Ти дох*я собі дозволяєш»: як реагувати на агресію чи хамство на роботі

Ми б хотіли ніколи не писати статтю на цю тему і з таким заголовком, але, на жаль, ситуації невиправданої агресії чи грубощів на роботі — не рідкість. Розповідаємо історії наших читачів та радимо, як реагувати на таку поведінку.

Усе почалося з того, що нам написала читачка та змалювала ситуацію з грубощами на робочому місці. А ми вирішили розпитати знайомих, чи траплялися в них подібні проблеми, та попросили експертку дати поради, як реагувати на хамство чи образи, якщо в іншому компанія вас влаштовує і ви не готові звільнятися. На прохання героїв усі історії публікуємо зі збереженням анонімності.

Історія №1

«Загалом досвід роботи у медіа у мене 2 роки (стажування на телеканалах, робота гостьовою редакторкою і відеоредакторкою). Але саме як журналісткою та авторкою статей я працюю вперше. Коли мене брали на роботу, я відверто про це говорила, а також писала тестову статтю, у яку внесли дійсно багато правок, але зрештою вона вийшла.

Минуло кілька місяців від початку роботи, я написала вже багато текстів. Але щоразу, коли я відстоюю свою думку, одна з менеджерок (у якої немає досвіду роботи редактором) пише: «Я рада, що у тебе є власна думка, але внеси правки». Цього разу вона взагалі написала: «Ти дохуя собі дозволяєш. Нагадати, скільки ми правили твій перший текст? І що він вийшов не до кінця професійним?».

Історія №2

«Я працювала у багатьох редакціях щоденних газет. І мушу сказати, що в кожній з них спілкування на високих тонах та мат у години здачі номера (та й не тільки) були нормою. А номер, нагадаю, здавався кожен день. До подібного швидко звикаєш. І якось у ті роки я навіть не думала, що десь може бути інакше. Коли горять дедлайни і загрожують штрафи від типографії — не до сантиментів. 

Редактори кричать на журналістів, часто нецензурно, щоб ті швидше віддавали матеріал. Потім знову кричать, бо текст виявляється занадто довгим, неструктурованим, тема не розкрита або взагалі журналіст написав не те, про що домовлялися на планірці. А відповідати за результат — редактору, на якого, своєю чергою, кричить головред або його зами-випускові.

Журналісти теж в боргу не залишалися. Вони відповідали редакторам у стилі «сам дурний», і бували моменти, коли ледь не доходило до реальної бійки. На щастя, в жодній редакції навіть у найкритичніші моменти такого не траплялося. Але у висловах себе мало хто стримував. Все це нагадувало якусь велику неаполітанську родину і, ймовірно, кане в Лету разом зі щоденними газетами, яких залишилося дуже мало».

Історія №3 

«Ще у студентські роки я проходила практику на телеканалі, де розмови редактора або продюсера з командою на підвищених тонах були буденною справою. Коли я влаштувалася на роботу вже на інший телеканал, мене одразу попередили, що у керівниці іноді буває поганий настрій, і тоді їй на очі краще не потрапляти — можна вислухати багато «компліментів», навіть якщо ти працівник року і жодних промахів за тобою не помічено. Загалом про цю її особливість всі знають і ставляться поблажливо.

Кілька років тому був напружений період, на каналі відбувалося переформатування, і продюсерка часто була, м’яко кажучи, не в дусі. Тоді ми всією командою майже щотижня вислуховували багато крику, невдоволення і погроз з приводу нашої роботи, причому без особливих на те причин. Наприклад, вранці керівниця могла закатати істерику через неготові сюжети (хоча ми завжди здаємо їх пізніше) або насварити журналіста за погано підібраного експерта (хоча напередодні сама його затвердила). Усі діалоги у нас відбувалися в робочому груповому чаті, тому сприймалися не так болісно, ​​як особисте спілкування. Та й згодом усі до цього настільки звикли, що перестали сприймати серйозно».

Історія №4

Але не тільки в медіа керівники підвищують голос та лаються на підлеглих. Навіть у сучасних компаніях, де багато говорять про корпоративну культуру та цінності, все одно присутній так званий «людський» фактор. А це означає, що керівники — перш за все люди, які не завжди володіють своїми емоціями або ж у принципі вважають, що жорсткий стиль управління стимулює підлеглих до більшої ефективності.

Ось як описує одну ситуацію на роботі наша читачка, яка працює у відомій будівельній компанії: «Так сталося, що коли я влаштувалася економістом у цю компанію три роки тому, на мене “повісили” об’єкт, за який ніхто не хотів братися. Бо в нього була складна історія, багато партнерів, і якісь загальноприйняті схеми в цьому випадку не працювали. Тому інколи траплялися накладки, на які я ніяк не могла вплинути.

Розуміння ситуації не завадило нашому фіндиректору в один з моментів такої накладки викликати мене до себе в кабінет і протягом півгодини обзивати дурепою, кричати: “Що ти собі дозволяєш?” і “Хто ти взагалі така?”. Якщо чесно, я думала, що після цієї розмови мене звільнять. Але ні. Начальник викричався — та й по всьому. Я ж декілька днів не могла прийти до тями, не спала ночами й плакала, бо це були несправедливі звинувачення і дуже погані слова, яких я не заслуговувала». 

Що скаже експертка?

Поки  власники бізнесів, керівники, HR та самі працівники переймаються питаннями віддаленої роботи, технологій, діджиталізації робочих процесів та інших викликів, які ставить перед нами найближче майбутнє, в деяких компаніях залишаються невирішеними питання булінгу та культури спілкування. 

Що об’єднує історії, якими поділилися читачки Happy Monday? Насамперед — людський фактор. А з ним буває найважче. Поведінку не запрограмуєш, і після одного зауваження культура грубого зворотного зв’язку не зміниться. Однак, і з цим можна спробувати щось зробити.

Якщо хамство — основа культури в компанії, ймовірно, власник чи керівники й самі сповідують такі «цінності» і вважають подібну поведінку нормою. Через це підвищення голосу, вживання нецензурної лексики стають звичною буденністю.

Якщо ви HR-спеціаліст, це — ваше поле діяльності, хоч і непросте. Втім, ви можете показати членам команди, що може бути інакше. Що зворотний зв’язок може мотивувати, а не пригнічувати. Що ввічливе ставлення та здорова атмосфера краще впливають на продуктивність команди, ніж погрози, образи та інтриги. Запропонуйте зміни: обговоріть з усіма правила поведінки, які всіх влаштують, запропонуйте кодекс спілкування, організуйте день ввічливості чи змагання на найкращий фідбек. Процес — не швидкий, але зміни можливі, особливо якщо заручитися підтримкою когось із керівництва.   

Якщо ви співробітник такої компанії, змінити щось на глобальному рівні навряд чи зможете. Але якщо ви хочете й далі тут працювати, вам стануть у пригоді поради для протистояння окремим тиранічним особам, які я дам нижче.  

Якщо хамство — культура спілкування вашого безпосереднього керівника чи колеги, причин такої поведінки може бути безліч і вплинути на них ви, швидше за все, не зможете (та це й не ваша задача, ви ж не психолог). Сподіватися, що таку людину звільнять, я би не радила. Адже знаю випадки, коли токсичних працівників тримають у компанії, тому що вони показують хороші результати в роботі.

Добра новина в тому, що за умови деяких змін у вашій поведінці та ставленні, агресор може припинити свої нападки. Тож давайте вчитися реагувати правильно.

Не сприймайте на власний рахунок

Не сприймайте хамство чи різкий тон як щось особисте. Звісно, може бути й таке, що босу чи колезі не подобаєтеся саме ви. Втім, не раджу одразу робити такі висновки і копирсатися в собі. Проаналізуйте, чи тільки з вами поводяться неадекватно, чи від такої поведінки страждають ще й інші? Швидше за все, це стиль спілкування з усіма, який людина навряд чи змінить — хіба якщо, наприклад, працівник старший за віком чи посадою зробить їй зауваження і відверто поговорить. Тому змінювати щось, аби ситуація покращилась, доведеться в собі.

Не піддавайтеся маніпуляціям

Люди, які полюбляють агресувати на інших, зазвичай добре зчитують чужі слабкі місця і розуміють, на кого можна «натиснути» та як саме. Наприклад, ваш керівник розуміє, наскільки для вас важлива ця робота і що ви боїтеся її втратити. Тому щиро вірить у те, що ви терпітимете його поведінку до останнього. На жаль, у більшості випадків ми самі підкріплюємо дії маніпуляторів мовчанням і навіть виправданням їхньої поведінки. Тому дуже раджу почитати про маніпуляторів (наприклад, книгу Еверетта Шострома «Людина-маніпулятор»), навчитися не піддаватися їм та не показувати свій страх і слабкість. 

Підвищуйте самооцінку

Головна небезпека спілкування з негативно налаштованими людьми — заниження власної самооцінки та зневіра в собі як професіоналі. Вам намагатимуться довести, що ви нічого не варті і ще маєте подякувати, що вас досі тримають в цій компанії. Пам’ятайте: поки ви самі знаєте, заради чого тут працюєте (досвід, гроші тощо), ніхто не зможе переконати вас в іншому.

Структуруйте грубий фідбек

Люди, схильні до грубощів чи хамства, люблять критикувати, бо саме так можуть відірватися на повну. При цьому аналіз вашої роботи автоматично може перейти на аналіз вашої особистості і навіть приватного життя. Якщо так сталося, важливо одразу нагадати про повагу до себе, певну субординацію і вимагати конкретизувати, що саме ви зробили не так: «Давайте обговорювати мою роботу, а не мене», «Буду вдячна, якщо ви не вживатимете таких слів стосовно мене», «Ваш детальний зворотний зв’язок допоможе мені зробити свою роботу краще» тощо — це основні меседжі, які ви можете доносити в процесі такого спілкування. Здебільшого подібні конкретні питання змушують людину структурувати свій потік зворотного зв’язку. 

Тримайте дистанцію, будуйте особисті межі та не дозволяйте їх переходити — лише ви можете просигналізувати, що з вами таким тоном чи в такій формі розмовляти не варто.

Уникайте комплексу новачка

Якщо вам намагаються нав’язати комплекс новачка, постійно нагадуючи про ваші помилки навіть річної давності, є ризик повірити в це й дійсно почати частіше помилятися. У такому випадку, знову ж таки, структуруйте людину: «Це було вже рік тому, я зробила висновки. Давайте поговоримо про те, що не так зараз», «Не помиляється той, хто нічого не робить» тощо.

Не намагайтеся сподобатися

Не потрібно ходити за своїм керівником чи колегою, мов тінь, і намагатися догодити, аби налагодити стосунки. Він або вона можуть, навпаки, сприйняти це як визнання їхньої зверхності та вашу залежність від цих стосунків. Це може лише посилити їхній тиск на вас і дати привід для маніпуляцій.

Будьте ініціативними

Навіть якщо ваші ідеї та думки не хочуть чути, я раджу все одно їх висловлювати. В компанії мають знайтися люди, які поділяють вашу думку. Головне — не втрачати ініціативність, інакше потім вас звинуватять  в її відсутності. Старшим колегам намагайтеся «продати» свою ідею, аргументуючи, що ви цінуєте їхній досвід і хотіли б у них повчитися, але водночас синергія та обмін знаннями можуть бути корисними для всіх членів команди.

Перемикайте увагу

Якщо керівник зривається на вас щоразу, як у нього поганий настрій, спробуйте переключити його увагу на задачі, які він же вам і дав. Скажіть прямо, що ви поспішаєте виконати його завдання, бо розумієте, як це важливо для нього та компанії загалом. Знаю випадки, коли це допомагало й людині не було що сказати у відповідь, адже інтереси компанії дійсно були вищі за все.

Не поспішайте з висновками…

Якщо на вас вперше накричав бос чи колега, не поспішайте вішати ярлики. Запитайте в колег — можливо, у людини щось сталося. Якщо так — проявіть мудрість і терпіння замість вступати в конфлікт. Якщо ж така поведінка повторюється, то нагадайте: «Я поважаю вас як професіонала та людину і буду вдячна за таке ж ставлення до мене».

…Але й не мовчіть, якщо проблема системна

Якщо неповажне ставлення до вас стає систематичним, ще й проявляється за зачиненими дверима, раджу не мовчати про це. Відкривайте двері, змушуйте людину сказати вам назагал усе, що каже наодинці. У плани людини, яка не звикла грубіянити при всіх, це точно не входить. Якщо у вас адекватний керівник чи ейчар, який можуть вплинути на ситуацію, не варто забувати й про його допомогу. 

Таких порад може бути дуже багато, бо кожна ситуація — індивідуальна. Головне — пам’ятати, що жодна робота не вартує ваших нервів та здоров’я. Якщо не можете змінити ситуацію, змініть своє ставлення до неї. Якщо не влаштовують правила гри, створюйте свої. Або грайте в іншу гру. Вибір тільки за вами.

Читайте також

Як жінкам реагувати на непрофесійну поведінку під час співбесіди

Як прокачати навичку позитивного мислення і що це дасть

Хочете стати більш стійким до стресових ситуацій? Розвивайте резілієнс!