Середньовіччя, бароко, новий час: в якій епосі працює ваша компанія

HR-експертка й кар’єрна консультантка Тетяна Пашкіна запрошує в незвичайну подорож корпоративними культурами компаній. Їхати доведеться на «машині часу», а бонусом небанальної поїздки стане можливість впізнати свою компанію серед історичних епох і приміряти на себе різні типи культур.

На минулій роботі я вела проєкт «Інтерв’ю з роботодавцем», за час якого в мене було приблизно 200 розмов із керівниками, HR-ами і співробітниками різних компаній. Це дало можливість обміркувати й впорядкувати різні види корпоративних культур, в яких я побачила відповідність історичним епохам.

Отже, запрошую вас зайняти місця в машині часу і проїхатися маршрутом від печер прадавніх людей до бірюзових організацій. Цікаво, у якій історичній епосі ви впізнаєте свою компанію?

Первіснообщинний лад

Ні, ви не побачите в таких компаніях жінок у шкурах або мужиків, які розмахують кістками мамонта. Ми говоримо про відносини. Первіснообщинні у плані комунікації та взаємодії. Ось за якими ознаками ви впізнаєте «печерну» компанію:

• опис роботи у форматі «роби це», причому тут і зараз;
• ставлення до підлеглих за принципом «я — начальник, ти — дурень»;
• примітивні підстави, спроби зробити кар’єру через ліжко начальника (будь-якої статі);
• гучні мати як частина виховного процесу;
• звільнення в один день і з «вовчим квитком»;
• «сіра», а іноді й «чорна» зарплата, махінації з виплатами, незрозумілі бонуси й несподівані штрафи;
• дідівщина або бабівщина — залежно від специфіки роботи;
• погрози, а іноді й бійки.

Так, усе це ще трапляється в наших пенатах, хоч і, слава Богу, не надто часто.

Кому підійде: хіба що колекціонерам екстремальних кар’єрних вражень.

Стародавні імперії

Тут можливі різні варіанти. Ви можете потрапити в компанію, яка знаходиться в затяжній кризі, з інтригами й міжусобицями, як Римська імперія в 3 столітті, або напередодні її повного занепаду, як той же Рим у 410 році після завоювання вестготами.

У будь-якому випадку загальною ознакою такої компанії є «світлі спогади» про ті далекі або не дуже часи, коли компанія була лідером ринку, створювала прогресивний продукт, інноваційний проєкт або просто «тримала на собі» всю професійну сферу. Потім усе зійшло нанівець, залишилися тільки артефакти.

Залежно від того, у яку стадію імперії ви потрапите, вам дістанеться або велика напівжива компанія, нездатна керувати всім своїм господарством (наприклад, холдинг, що загарбав задешево купу бізнесів, а тепер їхні проблеми його роздирають). Або «вугілля, що гасне», коли ресурсів рішуче не вистачає, ентузіазм згас, і є тільки групки «мародерів», які живляться залишками колишньої слави.

Відповідно, у вас буде шанс або долучитися до великої історії й отримати дещицю досвіду й колишньої величі, або відчути себе Нероном, який 6 днів спостерігав за пожежею Рима.

Наймоторніші можуть встигнути перехопити клієнтів і організувати свій бізнес-проєкт на тому живому, що ще залишається.

Кому підійде: початківцям, яким потрібно швидко прокачати скіли, навчаючись у кращих, або тим, хто хоче надати ваги своєму резюме рядком про роботу в іменитій компанії.

Велике Середньовіччя

Історики по-різному окреслюють часові рамки цієї епохи, але менше тисячоліття (з 500 до 1500–1800 років) не дає ніхто. Тому, потрапивши в «середньовічну» компанію, ви можете отримати різні враження, залежно від того, у який етап вам довелося «вляпатися».

Найгірше, якщо це так звані Темні століття — коли компанія нічого із себе особливо не представляє, ресурсів практично немає, клієнтів мало, бізнес-процеси (якщо їх можна так назвати) проходять під девізом «розбрід і хитання». Є розрізнені спроби щось налагодити або поліпшити, але, як правило, вони нечисленні й зазнають невдач через брак ресурсів і відсутність підтримки з боку керівництва і співробітників.

Кому підійде: не раджу нікому. Нічого, крім розчарування, а іноді й пошарпаних нервів, тут заробити не вдасться.

Якщо ж компанія належить до періоду власне Середньовіччя, на вас чекає більш насичене подіями офісне життя. Постійні інтриги, війни за завоювання суміжних сегментів ринку та інші активності додадуть і досвіду, і навичок.

Добре, якщо зусилля компанії спрямовані на відвоювання клієнтів у конкурентів, захоплення нових регіональних ринків, цінові війни. Тоді разом з усіма ви зможете боротися за ідею й непоганий заробіток. 

У таких командах люблять елементи корпоративної геральдики й практикують активну ненависть до конкурентів — дружити проти когось завжди ефективніше.

Але якщо компанія починає використовувати свою енергію на конкуренцію всередині себе — тут і починається м’ясорубка. Середньовічні інтриги значно складніші за «первісні» — це вже не прямолінійні підстави, це витончені маніпуляції, булінг і мобінг, приховування інформації, отруйні плітки, шантаж і підкуп. Формуються клани й анклави, які не мають нічого спільного зі штатним розкладом і спрямовують свою енергію не на розвиток компанії, а на досягнення особистих цілей.

Кому підійде: у першому випадку зможете непогано прокачати скіли. З другої халепи теж можна вибратися з позитивним багажем знань і досвіду, але закінченим циніком.

Найсвітліший етап Середньовіччя і, відповідно, варіант корпоративної культури компанії — це Відродження. Це варіант, коли компанія «з досвідом» змогла пережити внутрішню кризу, переглянути деякі важливі підходи до бізнесу й починає період активного розвитку з новими можливостями. Поки що це якісь феодальні інновації, трошки наївні й не спрямовані на кардинальні зміни, хоча до винаходів і удосконалень тут ставляться позитивно.

У такій компанії є можливість узяти участь у нових проєктах, спробувати впровадити нові ідеї, познайомитися з новими людьми й підходами. У період Відродження компанії активно ростуть і приймають до своїх лав тих, кому цікаво: «А в що може переродитися цей динозавр»?

Іноді це дає змогу компанії перейти на наступний виток розвитку і в «нову еру». Іноді все закінчується просто осучасненням деяких базових підходів і стабільною роботою на новому рівні, а іноді — просто «пшиком», коли нові проєкти, як лебідь рак і щука, розтягнули всі ресурси компанії, не давши бажаного ефекту.

Кому підійде: якщо в роботі цінуєте новий досвід і культуру, що надихає, — така компанія для вас.

Суперечливе бароко

Сам термін «бароко» багатозначний і суперечливий. У середині XVI століття це слово в розмовній італійській мові було синонімом усього грубого, фальшивого, незграбного. У французьких словниках воно з’являється з 1718 року і трактується як лайливе. Однак у французьких ювелірів дієслово baroquer означає «пом’якшувати контур, робити форму м’якою, мальовничою».

Я буду застосовувати цей термін до компаній, які намагалися нормалізувати справи прописуванням бізнес-процесів та іншою формалізацією корпоративної культури. Термін «бароко» здається мені доречним тому, що в деяких компаніях формалізація діяльності виявилася фальшивою й незграбною, а іншим вдалося перетворити її на «кульмінаційну точку, розквіт цивілізації», як пишуть про бароко історики.

У будь-якому випадку, коли ви потрапляєте в компанію епохи бароко, вам доведеться відкинути природність і поривчастість. Непередбачуваність — найгірше зло у такій компанії. Усе описано, запротокольовано й зафіксовано. 

З одного боку, будь-яка зміна приймається тільки після її аналізу і виключає несподіванки. З іншого боку, у нашому VUCA-світі це означає постійно читати «вчорашні новини». З тією кількістю змін, які щодня звалюються на наші голови, підготуватися до всього й заздалегідь описати в інструкціях і бізнес-процесах практично нереально. А оскільки для імпровізації немає місця, можлива втрата ефективності та інтересу до роботи.

Ніби їдеш у поїзді метро: розклад відомий, за вікнами — стіни тунелю. Усе передбачувано й нудно.

Кому підійде: якщо ви не з тих, хто досягає цілей, а надаєте перевагу процесу й цінуєте в роботі стабільність — це ваша ідеальна компанія.

Новий час

Попри прогресивну ніби-то назву часового періоду, менше за все це стосується людей у компанії. 

Таку компанію можна впізнати за статтями на корпоративному сайті або сторінках у соцмережах. Після їх прочитання складається стійке відчуття, що бізнес розвивається сам собою. Кури самі несуть яйця, магазини самі продають товар, хліб печеться сам собою, а труби самі виплавляються й доставляються клієнтам. Людей у цьому бізнесі немає. Як значущих одиниць. Це просто елементи технології, що дозволяють бізнесу оптимізувати свою діяльність. Такий собі людський ресурс, нарівні з іншими. 

Тому під час кризи верстати відключають, машини ставлять у гараж, а людей звільняють. Ймовірно, шкодуючи, що їх не можна, як прилади, вимкнути й покласти десь на складі.

У такій компанії є можливість попрацювати на сучасному обладнанні, вони досить системно навчають (але виключно тому, що потрібно знати для правильної експлуатації обладнання). До персоналу підхід теж технологічний — метрики на кшталт KPI та OKR точно покажуть, що, коли та в якій кількості (варіант — як) від вас буде потрібно.

Кому підійде: якщо робота для вас «нічого особистого, просто бізнес» і ви хочете лише продати свій робочий час — така компанія для вас. Але якщо ви хочете відчувати себе людиною, а не бджолою у вулику — треба шукати іншого роботодавця.

Новітній час

Якщо ви читали Фредеріка Лалу «Відкриваючи організації майбутнього», то ви зрозумієте, що я маю на увазі. Попри «футуристичну» назву книги, мова йде про компанії, які вже багато років працюють у незвичайному для багатьох форматі самоорганізованих команд.

Це компанії, у яких немає жорсткої й багатоступеневої ієрархії, фіксованого розподілу обов’язків та інших звичних атрибутів корпоративної культури. Як пише Лалу: «Коли люди займаються осмисленою справою, коли в них є право приймати рішення й ресурси для втілення ідей, їм не потрібні ні запальні промови, ні начальник, щоби їх мотивувати».

Такий підхід допомагає зробити роботу барвистим, гостинним, затишним і незвичайним місцем. Але вимагає довірливого ставлення з боку керівництва і скасування великої кількості формальностей.

Кому підійде: працювати в такій компанії — щастя для тих, хто ініціативний, гнучкий і не боїться брати на себе відповідальність. Такі співробітники погано почувають себе в «кайданах» посадових інструкцій або процедур. Вони не хочуть чекати, коли їм скажуть, що робити. Якщо ви такий фахівець — вам варто пошукати компанію, яку Лалу називає Бірюзовою організацією. Таких компаній небагато на будь-якому ринку. Частіше можна зустріти «бірюзовий підрозділ» у стінах компанії, але й це добре.

Післямова

Отже, нашу подорож на машині часу корпоративними культурами завершено. Повторюся — немає поганих або хороших культур. Є ті, які вам підходять, і ті, у яких ви відчуваєте себе зайвим і непотрібним. Тому важливо усвідомлювати, що саме вас приваблює в роботі, і за цими маркерами судити про те, чи підходять вам ті чи інші варіанти.

Неусвідомленість і пошук навмання призводять іноді до синдрому «дружини алкоголіка» — не встигнувши «зализати рани» від одного невдалого працевлаштування, ми з легкістю вплутуємося в наступне.

Щоб трохи згладити ефект, скажу: компаній, де у всіх підрозділах панує єдина корпоративна культура, я бачила небагато. Складно підтримувати однакову атмосферу серед працівників-шахтарів і юристів із керівної компанії холдингу. Тому важливо розуміти тонкощі культури саме вашого підрозділу.

А для цього потрібно пам’ятати, що співбесіда — це не односторонній «допит», а обопільна розмова. І від її ефективності залежить і ваш термін роботи в компанії, і її продуктивність. Так що не нехтуйте можливістю ставити питання, продумані й заготовлені заздалегідь. І буде вам щастя й робота мрії. У тій «історичній епосі», яка вам до душі.

Читайте також

7 причин, які заважають вам знайти роботу

Оверкваліфайд: чому профі не беруть на роботу. Колонка Тетяни Пашкіної

Про внутрішній сервіс: як зрозуміти, що компанія не цінує своїх співробітників?