Оверкваліфайд: чому профі не беруть на роботу. Колонка Тетяни Пашкіної

Чим більше досвіду за плечима, тим ви затребуваніші? На жаль, не завжди так. Якщо ви стали експертом у своїй ніші, на вас може звалитися «прокляття професіоналізму» — діагноз «оверкваліфайд». Що це таке і що з цим робити, розмірковує кар’єрна консультантка й експертка ринку праці Тетяна Пашкіна.

Чому роботодавці бояться брати на роботу профі

Так, я й сама отримувала відмови від роботодавців у стилі «Ви занадто круті для нас». Іноді в такій відмові, як у хорошій каві, й гіркота приємна. Але якщо розбиратися детально, виникає багато питань.

Наприклад, якщо відмова прийшла після перегляду резюме, то з якого дива роботодавець вирішив, що я занадто гарна або занадто дорого буду коштувати для нього (особливо якщо в резюме не вказана бажана зарплата)? Ми ще не встигли роззнайомитися як слід, а він уже склав собі мій портрет (який, до речі, не завжди відповідає дійсності).

Ось як описує три найпоширеніші причини, через які відмовляють профі, одна моя колега, кар’єрна консультантка.

«Чим небезпечно для компанії брати на роботу людину overqualified?
Ось як мінімум кілька варіантів відповідей:

• такий високий рівень оплати праці не передбачений бюджетом;
• HR переживає, що працівник не відчуватиме розвитку, йому стане нудно і він швидко піде;
• новий співробітник не зможе знайти спільну мову з керівництвом і колегами».

Виходить, що у HR-ів визнання кожної людини унікальною дивним чином співіснує з її шаблонізацією грубими мазками. І кандидат-профі в очах рекрутера виглядає якоюсь «річчю в собі», людиною, орієнтованою тільки на особисте зростання й нездатною знайти спільну мову з колегами та керівництвом. Яка, до того ж, дуже дорого себе оцінює. Мені складно уявити, як така однобока особистість змогла стати експертом.

Мені більше подобається трактування відомого психотерапевта Андрія Курпатова, який вважає, що експерт — це не просто «начитана» людина, яка має великий пул теоретичних знань у певній галузі. Це фахівець із багаторічним досвідом, занурений у свою професійну сферу, який напрацював експертизу не тільки шляхом отримання знань, а й завдяки обміну досвідом з іншими профі.

Тому я не дуже вірю в те, що зарозумілий одинак, який мріє тільки про гроші й зростання, зміг би довгі роки виконувати роль експерта.

Особистість експерта, хай вибачають колеги, видається мені більш багатогранною. А якщо бути ще точнішою, експертами можуть бути абсолютно різні психотипи, які підігнати під вищеописаний шаблон іноді буває складно.

Доля зводила мене з неамбіційними фахівцями, для яких найбільшою радістю було розбиратися в нових тонкощах своєї справи, не вимагаючи за це грошей і нагород. Я спілкувалася з людьми, які були суперпрофі, але більше орієнтувалися на процес та його якість, аніж на постійне досягання й гонитву за посадами. І так, я вважаю їх експертами у своїй справі, тому що орієнтуюся на ту якість послуг або знань, які від них отримала.

У чому переваги експертів для роботодавця

1. Вони навіть відмовляти вміють з користю

Багато роботодавців шукають фахівців з «очима, що палають». Для них така «пожежна» метафора означає запал співробітника, його готовність працювати на результат або його якість. При цьому наявність досвіду роботи на аналогічній посаді всіляко вітається. Але, як виявляється на практиці, тільки в певних межах. Тобто досвід у три-п’ять років наче ок, а понад 10 або 15 — вже ні. Тому що «оверкваліфайд» і «занадто гарна для тебе».

Звичайно, така думка має право на життя, але, як на мене, доречна лише після того, як сторони познайомилися і все одне про одного зрозуміли. Але, повторюся, найчастіше відмова приходить на етапі резюме. Це дуже нагадує ситуацію, коли молодий чоловік боїться заговорити з красивою дівчиною через страх отримати відмову — а раптом вона скаже: «Та хто ти такий, ти мені нецікавий».

Хоча здебільшого ввічливість і пунктуальність у експертів «входять у комплект». І навіть якщо ваша пропозиція видасться їм кумедною або безглуздою, вони не тільки зможуть ввічливо відмовити, а й, можливо, порадять кращого кандидата.

У мене був такий досвід. Якось я запропонувала смішну (як зрозуміла вже потім) посаду одному гуру. Той уважно мене вислухав, поставив кілька запитань і, подякувавши за пропозицію, сказав, що вона йому не дуже цікава. І відразу ж порадив людину, яка, можливо, погодиться її розглянути. Я залишила свої координати, ні на що особливо не сподіваючись. Але через кілька днів мені подзвонила людина і в якості паролю назвала прізвище нашого спільного знайомого. І так, це виявився потрібний мені фахівець. Якби не втручання експерта, за своїм кандидатом я б ще довго бігала «зі свічкою в руках».

2. Вони володіють «магією досвіду»

Разом із досвідом приходять особливі навички, які викликають щире захоплення у непосвячених. Так ми дивуємося, як продавець на око зважує продукт з точністю до грама, перукар робить колористику «на кінчиках пальців», а автомеханік за звуком роботи двигуна визначає, що саме йому потрібно ремонтувати найближчим часом.

Ні, звичайно, за потреби будуть і апаратна діагностика, і ваги не завадять. Але точність виконання, певна витонченість або лаконічна простота — без зайвих рухів досягати потрібного результату — ось один із «побічних ефектів» експертизи.

Одночасно це і прокляття профі — легкість виконання іноді знецінює працю.

Думаю, багато хто з нас, надивившись на жонглерів і те, як легко вони жонглюють, наприклад, кульками, самі намагалися повторити трюк — і далеко не всім і не з першого разу це вдавалося. Але якщо заручитися підтримкою та порадами жонглера-профі, справа піде набагато швидше.

І ось ця можливість долучитися до нюансів майстерності, не витрачати на їх напрацювання всередині компанії багато часу і сил, можливість «демонструвати клас» для фахівців-початківців може бути величезним бенефітом для роботодавця.

3. З експертами амбіції й можливості роботодавця будуть більшими

У ряді ІТ-компаній, з якими мені доводилося спілкуватися, розповідали про те, що їхні команди складаються з експертів — фахівців рівня синіор або професіоналів у вузьких сегментах, які спільно працюють на проєктах. Це називали великою перевагою, адже професіоналізм команд дозволяв бізнесу вирішувати зовсім інше коло завдань.

На користь експертів говорить і дослідження WEF «Future of Jobs 2020». У ньому головною з причин, що заважають компаніям впроваджувати нові технології, називають дефіцит кваліфікацій на місцевому ринку праці. При цьому виключення експертів з пулу потрібних кандидатів, як на мене, є одним зі способів посилити цей дефіцит, чи не так?

Як завжди, у цієї переваги є і зворотний бік. Прихід у компанію співробітника-експерта може оголити ті проблеми в організації, які не всі роботодавці та команди будуть готові прийняти.

Так, одна моя знайома працювала у великій системній компанії кадровиком і знала свою справу навіть не на «5», а на «6». Але ось вона потрапляє в іншу компанію, де кадрове діловодство ведеться абияк людьми без відповідного досвіду й освіти.

Спершу моя знайома намагалася допомогти: вибудовувала процеси, підтягувала все на належний рівень. Поки не зрозуміла, що нові колеги їй підсовують найважчі питання, самі не бажаючи вчитися. Їм було цікавіше подивитися, як вона «впаде лицем у багнюку». «Поки ти там вчилася, ми тут гарували. Якщо не подобається наша робота, можеш пошукати іншу!» — так в запалі сказала їй одна із колег. На жаль, «старожили» так і не змогли зрозуміти, що їхня недбала робота прирікає компанію на штрафи. Але вже без моєї знайомої.

4. Експерт може запустити проєкт

Я часто спостерігаю, як по пів року висять вакансії, на які, за моєю інформацією, подавалися «не останні» люди. Чому на їхні заявки не звернули увагу, я можу тільки здогадуватися. Можливо, причиною «прольоту» експерта повз вакансію був горезвісний «оверкваліфайд», або керівництво гальмувало кандидатуру через страх, що підсидить, або — що профі побачить істинну недосконалість справ у компанії.

Хоча я вважаю, що нічого не заважало роботодавцю тимчасово залучити експерта з обопільної згоди для запуску проєкта, щоб потім з чистою совістю наймати менш кваліфікованих фахівців для підтримки й розвитку процесу.

До речі, про спроби «збити ціну». Таке теж трапляється з експертами. Один мій знайомий подавався на вакансію директора з виробництва. Досвід у нього був великий, і запит щодо зарплати — відповідний. І він розповів, як в одній з компаній пройшов досить дивне інтерв’ю з агресивним, як він висловився, менеджером з персоналу. І тільки потім від знайомого, який працював в тій же компанії, дізнався, що це їхня улюблена практика «пресування по зарплаті». Багато кандидатів губляться і погоджуються на невигідні фінансові умови.

Проте, знаю чимало випадків, коли експерти, яких взяли на роботу, не просто приживалися в компанії, але й окупали своє перебування в ній багато разів. Як мінімум — професіоналізмом і швидшим та якіснішим виконанням обов’язків. Також знанням ринку і можливістю рекомендувати когось для поповнення команди. І, нарешті, це плюс для репутації роботодавця — якщо вже такий дока обрав цю компанію, отже, можна взяти з нього приклад.

А які ще плюси ви знаєте? Пишіть у коментарях під цим матеріалом.

Читайте також

Що це було?! 10 неприємних історій про пошук роботи

Як жінкам реагувати на непрофесійну поведінку під час співбесіди

Голгофа, твітер і лего: 7 типів вакансій та хто на них відгукується