В IT після 20 років роботи в McDonald’s: історія Олександра Нікитенка

Олександр Нікитенко 20 років пропрацював у ресторані McDonald’s, але з часом зрозумів, що робота більше не розвиває й не приносить задоволення. Він вирішив перейти в ІТ і сьогодні працює frontend-розробником в компанії CubeX-Ukraine. Олександр, якому зараз 40 років, переконаний: змінити професію можна в будь-якому віці. А його історія, якою він з нами поділився, це тільки доводить. 

За фахом я взагалі… судномеханік 

Я з Одеси, а це морське місто, тому більшість тих, хто мав гарні результати в школі, намагалися вступити на щось, пов’язане з морем. Тож і я після 11 класів пішов навчатися в Одеський національний морський університет за спеціальністю «судномеханік». На той час мені це здавалося гарною ідеєю.

Після другого курсу в нас почалася так звана плавпрактика, під час якої ми працювали на реальних суднах у машинному відділенні. Той досвід допоміг мені усвідомити, що це не моє. Мені не подобалась атмосфера великих і гучних механізмів. Оскільки це була літня практика, то в машинному відділенні температура сягала +50°C, і це теж мені не імпонувало. Але навчання я не кинув і за п’ять з половиною років отримав диплом спеціаліста. 

Тимчасовий підробіток, що затягнувся на 20 років

Ще після першого курсу я влаштувався на літо в McDonald’s. Думав попрацювати, підробити трохи й навіть не планував, що все затягнеться на 20 років. Але тимчасовий підробіток переріс у повноцінну зайнятість. Поєднувати навчання й роботу було важко, але мені вдавалося. Я навчався з 8-ї до 14-ї, а працював з 15-ї до 23-ї. Якщо потрібно було більше часу на навчання, брав вихідний на роботі, бо графік дозволяв визначати їх самому. 

Робота була дуже енергійною та обіцяла кар’єрні перспективи. Я доволі швидко професійно зростав. Моя перша позиція в McDonald’s — член бригади ресторану. Після цього я став інструктором з навчання персоналу, потім — менеджером дільниці, менеджером-стажером, далі — другим, а згодом і першим помічником директора ресторану. На останній посаді я відповідав за операційну роботу ресторану: контролював підбір персоналу, займався організацією навчання, тренінгів з обслуговування обладнання та логістикою. По суті, був другою людиною в ресторані. Вище була лише посада директора, але якраз вона мене й не цікавила, тому що передбачала на порядок менше вільного часу. Навіть у вихідний директора в будь-який момент можуть смикнути по роботі. Мені це не подобалось, бо я ціную свій вільний час. 

На посаді першого помічника я пропрацював понад 12 років. Останні 10 років навіть не розвивався, оскільки на цій позиції ти вже маєш усі необхідні знання, щоб керувати рестораном, і ніяких нових знань не здобуваєш. Директором я бути не хотів, тож просто продовжував працювати, бо мене задовольняв рівень заробітної плати та кількість вільного часу, який я міг приділяти своїй родині та хобі. Але років чотири тому задумався про кар’єрні зміни.

Чому я вирішив перейти в ІТ?

Сфера ІТ завжди приваблювала мене тим, що тут усе залежить тільки від тебе й твого мозку. Твій результат — це на 100% результат твого навчання, набутого досвіду, вміння цей досвід застосовувати тощо. У McDonald’s на позиції першого помічника тебе, на жаль, не завжди оцінюють за результатами роботи. Ще можуть оцінювати, наприклад, як ти спілкуєшся з вищим керівництвом. Я був професійним менеджером, і в жодного директора не було до мене запитань. Але я дуже пряма та чесна людина і завжди кажу правду, якою б неприємною вона не була. Це керівництву не завжди подобалось.   

До того ж ІТ мало добру рекламу з боку моїх друзів і знайомих-айтівців. Я бачив, як вони працюють, скільки часу приділяють роботі, який у них рівень заробітних плат. Усі ці складові мене влаштовували, тому я прийняв рішення навчатися й надалі працювати в ІТ.

Чому вибрав саме frontend-розробку? Спочатку я почитав інформацію в інтернеті та подивився відео на ютубі, але визначальними для мене стали відгуки моїх друзів. Усі вони починали з фронтенду. Аргументували це тим, що фронтенд дозволяє тобі бачити результати своєї роботи. А коли ти бачиш результат — це одразу приносить задоволення. 

У мене не було жодних сумнівів, що я зможу

Після звільнення з McDonald’s я хотів пів року нічого не робити, але мій друг наполіг, щоб я не марнував час і почав навчання. Він же порекомендував мені Mate academy, бо сам пройшов там курси, швидко працевлаштувався та був дуже задоволений. Величезним плюсом стали умови: у Мейті ти платиш за навчання тільки після працевлаштування. Мені здається, це дуже мотивує сам навчальний заклад зробити з тебе якомога більш професійного спеціаліста. 

Якщо не знаходиш роботу — не розраховуєшся з академією. Це справді так, але там роблять усе можливе, щоб ти працевлаштувався. Над цим працює окрема команда, яка максимально допомагає під час цього процесу. Якщо ж під час навчання ти розумієш, що ІТ — це не твоє (ще до працевлаштування), то можеш піти з курсів і нічого платити не потрібно.

До проходження базового курсу в Mate academy я не написав жодного рядка коду в житті. Попри це я не мав сумнівів, що зможу легко перелаштуватись на нову для мене професію. Можливо, це результат тривалої роботи на керівній посаді, де мені доводилося швидко пристосовуватись до нових умов, процедур і стандартів. Я гнучка людина, тож не відчував жодного страху перед змінами. До того ж мене дуже підтримувала дружина, за що я їй надзвичайно вдячний. Вона, до речі, теж понад 20 років працює в McDonald’s, але на іншій посаді, яка їй дуже подобається. Вона бачила, що я вже не отримую задоволення від роботи, тож була рада моєму бажанню спробувати щось нове. 

Що довше тривало навчання, то складнішими ставали завдання. Бувало, я трохи не встигав за темпом. Не тому, що мало приділяв уваги, а тому, що в мене такий склад розуму, що знання мають влягтись. Але з часом я втягнувся. Не було такого, що я цілодобово сидів і не міг щось вирішити. Якщо натрапляв на якийсь блок, то звертався до ментора чи когось із групи.

У Мейті мені дуже класно дали відчути й усвідомити, що десять рядків коду дозволять отримати будь-яку інформацію, якщо знаєш, як її застосувати. Я зрозумів, що відбувається, коли працюю як користувач комп’ютера, і це насправді не так складно, як може здаватися на перший погляд. 

У пошуках роботи я розіслав понад 500 резюме

Пошук роботи припав саме на той час, коли з вакансіями на ринку праці було негусто. У рамках кар’єрної підтримки в Mate academy в кожного є власний кабінет, куди підтягуються вакансії. Щодня я відправляв 20-30 відгуків, дивився вакансії на інших сайтах, писав рекрутерам на LinkedIn. Було багато відмов: їх аргументували тим, що в мене немає комерційного досвіду, а недосвідчені джуни компаніям зараз не потрібні. Але я не опустив через це руки. 

Пошук роботи зайняв приблизно 2 місяці, за цей час я відправив більш ніж 500 резюме. Першою реальною пропозицією було працювати з WordPress. Але я порадився з друзями-айтівцями й вирішив відмовитися. WordPress — це фактично технологія, замкнена сама на собі, а тому не дозволяє розвиватись. З нею можна попрацювати, отримати гроші, але це механічна робота, яка не дозволяє тобі вивчати нові технології. 

Було ще декілька технічних співбесід. В одній компанії мені відмовили після першої співбесіди, усе одно запросили прийти на інтерв’ю з СЕО, а потім знову відмовили. Але зрештою після технічної співбесіди зі ще однією компанією я отримав оффер. З жовтня 2022 року мене взяли на оплачуваний випробний термін у CubeX-Ukraine. У грудні я успішно його пройшов і тепер працюю frontend-розробником.

Головне — не боятися навчатися нового

Адаптація дуже залежить від місця роботи. Якби моя компанія була продуктова, я міг би звертатися з питаннями до колег, які працюють з тим самим продуктом. Але я працюю в аутсорс-компанії, а тут усе інакше. Наприклад, за свій перший проєкт відповідав тільки я, тож коли виникали якісь питання, рішення шукав теж сам. Це було доволі стресово й складно, бо для виконання роботи довелося вивчати новий фреймворк Next.js, з яким я раніше не працював. Але в мене була класна база, тож я розумів, що саме шукати в Google: почитав документацію, подивився пару відео — і справа пішла. Я бачив результат своєї роботи й це дуже надихало мене працювати далі та довести проєкт до кінця. Я закінчив його вчасно, і в замовника не було нарікань. Такі моменти допомагають тобі швидше розвиватись як спеціалісту та вивчати нові технології.

З адаптацією до нового колективу проблем не було. Єдине — зараз я працюю онлайн, а це сильно відрізняється від моєї колишньої роботи, де постійно було живе спілкування. Взагалі не скажу, що мені багато чого стало в пригоді з попереднього досвіду. Там я працював з людьми, а люди часто непостійні. Програмування ж прекрасне тим, що тут усе зрозуміле й передбачуване. Можливо, допомогли навички планування часу, постановки цілей і завдань. Але загалом обслуговування й ІТ — це дуже різні сфери. Там ти працюєш з людьми, а тут — з кодом. 

Тим, хто хоче перейти в ІТ, але боїться, що вже пізно, я сказав би наступне. Коду багато, але на якомусь рівні він увесь однаковий. Так, є різні мови програмування, різні патерни, але в їх основі лежить звичайна логіка. Тому якщо в людини є задатки логічного мислення, то в програмуванні для неї не буде нічого складного. 

А ще я б порадив не боятися навчатися нового. У будь-якому віці можна спокійно змінити рід діяльності, головне — не боятися пробувати, що б вам там не казали. 

Читайте інші історії світчерів

«Я змінив 4 сфери, а в 45 років знайшов себе в ІТ». Історія Макса Нікіфорова

Щоб перейти в IT, необов’язково починати з нуля: історія Ольги Шалолашвілі

Від сомельє до фронтенд-розробниці: як я круто змінила професію