В умовах дефіциту кадрів в Україні експерти говорять про категорію працівників, несправедливо відкинутих на маргінес ринку праці. Мова про жінок старшого віку. Їм дуже важко знайти роботу, а вихід на пенсію, як правило, означає бідність та соціальну ізоляцію.
Щоб змінити ситуацію, ентузіасти створюють соціальні підприємства, тобто бізнеси, що вирішують певні суспільні проблеми. Зокрема, працевлаштовують старших жінок. Ми поспілкувалися з трьома такими проєктами та дізналися, як вони виникли, як долучають жінок до роботи та яких результатів досягли. А вас закликаємо підтримати ці проєкти та замовити у цих чудових майстринь їхні прекрасні вироби.
VBRANI
Від затишного подарунка до великого проєкту
VBRANI з’явилися у лютому 2021 року на базі Львівського геріатричного пансіонату. Тоді там працювала ГО «Старість на радість», і одного разу жителька пансіонату зробила волонтерам подарунки — власноруч зв’язані вироби. Так виникла ідея підприємства, яке перетворюватиме хобі старших жінок у роботу, щоб вони займалися улюбленим заняттям та водночас мали додатковий дохід.
Одне з найперших замовлень зробив дитячий садочок зі Львова — для своїх вихованців. Завдяки соцмережам проєкт потроху став впізнаваним, тож почали надходити замовлення. За три роки роботи вдалося виготовити та продати близько 5200 виробів — для 10 корпоративних замовників та сотень прямих покупців.
Потроху розширювався й асортимент, який зараз складається зі шкарпеток, капців, рукавичок, шарфів, пов’язок, шапок, крижм (пелюшки, які використовують для хрещення новонароджених), авосьок і підтарільників.
Основна мета проєкту — підтримка старших жінок
VBRANI вбачають свою місію у підтримці жінок старшого віку, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Всі вони мають особисті цілі, на які бракує грошей, тож творці підприємства прагнуть їм допомогти. Зараз робота організована за фінансовою схемою, у якій 35% вартості кожного виробу отримують майстрині, 50% — витрачають на матеріали, а 15% — на розвиток підприємства.
Також VBRANI підтримують ЗСУ: минулого року спільно з компанією ELEKS вони передали військовим набори, що складалися з теплих шкарпеток та аптечок. Клієнти бізнесу також долучилися: купували шкарпетки, щоб їх передали захисникам.
Не тільки робота, а й соціалізація та дрібка радості
На старті у проєкті працювали п’ять майстринь зі Львова, а тепер це — 60 жінок віком 59–89 років з 11 областей України — Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської, Волинської, Рівненської, Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської. Нових майстринь залучають не тільки через геріатричний пансіонат, а й через локальні спільноти, соціальні мережі, проведення майстер-класів.
Ми хочемо, щоб проєкт не тільки підтримував майстринь фінансово, а й був для них простором для розвитку, спілкування й радості, тому організовуємо різноманітні активності.
Насамперед йдеться про майстер-класи з в’язання, на яких жінки не тільки покращують свої навички, а й соціалізуються. Крім цього, їх залучають до позаробочих активностей. Одним з останніх таких проєктів є 61:16. У його межах організували фотосесію для восьми майстринь — щоб вони мали змогу проявити свою індивідуальність. Жінок нафарбували та зробили їм неймовірні зачіски, а після цього вони посмакували суші — дехто скуштував їх вперше! Допомогли у реалізації проєкту партнери — мережа салонів краси G.Bar Lviv та суші-доставка Sushi Go.
Ніна, майстриня VBRANI, 82 роки:
«Я з Краматорська, проте зараз живу неподалік від Львова. В проєкті я кілька місяців — дізналася про нього завдяки онуці. Вона покликала мене на майстер-клас у шелтері, де волонтерила, і я сходила.
Колись я працювала молодшою медичною сестрою, а тепер вже на пенсії, проте завдяки соціальному підприємству можу займатися тим, що подобається. Рукоділля було в моєму житті й раніше — для душі. Дуже це люблю, тож радію, що можу зараз створювати речі й для інших — в’яжу рукавички та шалики. Попри те, що війна позбавила мене звичного життя, в’язання хоча б трохи відвертає від тяжких думок та повертає внутрішній спокій».
Як долучитися до команди проєкту:
Наразі соціальне підприємство не шукає майстринь, проте формує резерв. Щоб долучитися, потрібно заповнити форму.
VERETA
Від проблеми перероблення текстилю до автентичних українських килимків
VERETA поєднує важливі соціальні напрями — розв’язує проблему переробляння текстилю та працевлаштовує жінок із сільської місцевості, зокрема старшого віку. Засновник проєкту Юрій Степанець близько 10 років займався створенням сортувальних станцій, а коли зрозумів, що текстильних залишків в Україні багато і їх практично не переробляють, почав шукати інше рішення.
Він поговорив із майстринями, ті зробили перші вироби, і результати всіх дуже надихнули. Це було взимку 2020 року, а вже у березні проєкт відкрив продаж. Спочатку виготовляли тільки килимки, а потім виникла ідея спробувати щось іще. Так за пів року з’явилися чохли для ноутбуків, а потім — подушки, косметички, сумки та гаманці. Наразі в асортименті близько 10 виробів.
Переконували майстринь, що їхній промисел — важливий
На початках найскладніше було переконати майстринь ткати вироби на продаж. Всі вони — скромні люди, а домоткані килими вже багато років не були популярною частиною інтер’єрів. Тож в майстринь склалося враження, що їхній промисел не надто потрібний.
Наразі до проєкту долучено десять людей: сім майстринь, дві швачки та менеджерка з продажу, яка водночас є фотографкою. Це все жінки різного віку з села Стіна у Томашпільській громаді, що на Вінниччині. Найстаршій працівниці — 64 роки. Майстрині виготовляють як завершені вироби (переважно килими різного розміру), так і заготовини під сумочки, косметички, гаманці, чохли для ноутбуків — з ними далі працюють швачки.
У проєкті розуміють, що ткацтво — це значною мірою творчість, тож не просять майстринь присвячувати роботі повноцінні вісім годин на день, дають простір і свободу. В основному жінки працюють вдома, але за потреби можуть приходити до ткацького центру — наприклад, якщо потрібен станок, якого вони не мають. Оплату вони отримують за виготовлені вироби, без прив’язки до продажу.
Не тільки робота, а й турбота про природу, підтримка дітей та ЗСУ
Поза тим, що соціальне підприємство підтримує жінок роботою, він має не менш важливу місію — турботу про навколишнє середовище. Застосовуючи принцип upcycling (створення корисного продукту з відходів), з матеріалів, які потенційно загрожують навколишньому середовищу, тут виготовляють нові прекрасні речі.
«Наші вироби виготовляються вручну на ткацьких станках з обрізків тканин, які залишаються після розкрою на швейних виробництвах. Тобто це абсолютно нова тканина, яка найімовірніше опинилася б на смітнику, якби ми не дали їй нове життя».
Крім цього, VERETA долучилася до спільної ініціативи авіакомпанії SkyUp, туроператора JoinUP! та фонду Future for Ukraine, щоб допомогти дітям із розладами аутистичного спектра адаптуватись до нових умов життя під час війни. В межах ініціативи переробляють одяг бортпровідниць у чудові екологічні вироби — аксесуари для подорожей та килимки. Зібрані кошти передають на корекційні заняття для дітей, якими опікується LEVCHYK SPECTRUM HUB.
Також VERETA підтримує ЗСУ. На початку повномасштабного вторгнення майстрині плели маскувальні сітки. Торік підприємство збирало кошти на купівлю дронів для 110 бригади, а цього року надсилало військовим продукти — домашню запашну олію і консервацію — та окопні свічки.
Як майстрині вчаться нового та діляться своїми знаннями
«У межах проєкту ми намагаємося навчатися нового та ділитися власним досвідом. Наприклад, ми виїжджали на навчання до Вижниці (Чернівецька область) в коледж прикладного мистецтва, а також на Прикарпаття — до майстринь, які виготовляють ліжники. Крім цього, запрошували майстринь із Поділля — цього разу вже самі ділилися своїми знаннями», — розповідає Юрій. Тож майстрині постійно покращають свої навички, знайомляться з новими людьми та загалом отримують цікавий досвід.
Минулого року — за підтримки небайдужих людей — вдалося відкрити центр ткацтва у селі, де працюють майстрині. Кошти на ремонт зібрали через платформу «Велика ідея». Це автентичний місцевий будинок, де є можливість зупинитись на кілька днів та присвятити час ткацтву. В центрі є різні станки, які вдалося придбати завдяки підтримці від ГО «ІСАР Єднання».
Світлана, майстриня VERETA, 56 років:
«У “Вереті” я працюю від її першого дня. Все життя я прожила в селі, переважно поралася по господарству. І завжди хотіла навчитися ткати. Пам’ятаю, як це робила моя бабуся, але вона померла, не передавши мені свої знання. Врешті мені допомогла розібратися одна старша сусідка, а станок я купила в другої. Ткала для себе доріжки, налавники. Чотири роки тому до мене прийшов Юрій і запитав, чи не хотіла б я щось робити з відходів швейних фабрик. Я спершу не погодилася, бо не розуміла, що воно таке і кому буде потрібно. Але врешті ми спробували й працюємо до сьогодні. Від роботи я отримую велике задоволення і, що теж важливо, фінансову підтримку. А ще люди до нас приїжджають, дітки приходять — це нові знайомства».
Галина, майстриня VERETA, 64 роки:
«У “Вереті” я працюю три роки. Роблю в основному килимки та доріжки, хоча у нас є дівчата, які більше займаються косметичками, чохлами для ноутбуків та іншими виробами. Рукоділлям я завжди займалася — вишивала рушники, в’язала. Долучитися мені запропонувала моя подруга Світлана, я вирішила спробувати. Колись ткали наші бабусі й матері, а ми допомагали, як могли, коли були дітьми. Це робота для душі — найкращі ліки проти стресу. З іншими майстринями зустрічаємося, спілкуємося — Юрій нас збирає. Та й добавка до пенсії».
Як долучитися до команди проєкту:
Майстерня ткацтва саме шукає майстринь. Якщо ви хочете долучитися, заповніть форму.
«Моїм.Рідним»
Від бажання підтримати рідних до великої доброї справи
Історія «Моїм.Рідним» почалася з бажання засновниці проєкту Кіри Охріменко підтримати власних бабусь, які вже вийшли на пенсію. Вона хотіла трансформувати їхню любов до рукоділля у добру справу. Своєю чергою бабусі запропонували залучити односелиць, що вміли шити чи в’язати та були у скрутній фінансовій ситуації.
Так під час пандемії з’явилася команда з п’яти жінок, що створюють затишні речі на продаж. За перший рік повномасштабної війни проєкт виріс до 15 майстринь.
Наразі в проєкті залучено 25 майстринь віком від 55 до 76 років. Переважно це жінки із сіл Сумщини, проте є також із Запорізької, Харківської та Київської областей. Крім в’язання вони займаються шиттям, вишивають, створюють свічки, збирають трави та комбінують із них трав’яні збори, які потім продаються у лляних мішечках.
Мета — привернути увагу до географічно ізольованих, але творчих старших жінок
Вийшовши на пенсію, українці переважно опиняються за бортом соціального життя, особливо це стосується мешканців сіл. Тому мета «Моїм.Рідним» — привернути увагу до географічно ізольованих старших жінок, які мають бажання творити й потребують фінансової підтримки. За роботу з майстринями розраховуються одразу, не чекаючи, коли хтось придбає їхні вироби.
Серед інших місій проєкту — вибудовувати зв’язок між поколіннями: нагадати про важливість зателефонувати своїм близьким, з’їздити до них у гості, розпитати про родинну історію. Крім цього, показати, що підтримавши одну категорію населення, ми запускаємо ланцюжок подальшої допомоги. Адже отримавши зарплату, жінки донатять на збори для військових, відчуваючи при цьому таку важливу спроможність долучатися. Вони також запрошують до проєкту інших майстринь, яких надихають власними історіями.
Психологічна підтримка для майстринь та стажування для сільської молоді
Від початку Кіра мріяла запустити проєкт із психологічної підтримки для майстринь, але це вдалося зробити тільки на четвертому році існування проєкту. До жінок приїздить психологиня із Запоріжжя та проводить зустрічі — вони мають змогу проаналізувати власний психоемоційний стан, зануритися в арт- та тілесну терапію, дізнатися про практики самопідтримки та просто поділитися наболілим у дружньому колі.
Крім цього, «Моїм.Рідним» працюють із сільською молоддю — започаткували програму стажувань за кількома напрямами, зокрема з ілюстрації та копірайтингу. «Я мешкала в селі до 17 років, потім переїхала до Києва, тож з власного досвіду знаю про контраст можливостей для молоді залежно від місця проживання. Ми прагнемо допомогти молодим людям з сільської місцевості та з віддалених містечок зростати, хочемо прищепити їм культуру благодійності, волонтерства і саморозвитку. Нещодавно ми ініціювали невеличкий ребрендинг, і в межах стажування нові листівки для нас підготували підлітки. Для них це був перший схожий на професійний досвід», — розповідає Кіра.
Інші місії соціального підприємства
У вартість кожного виробу закладена сума, яку спрямовують на допомогу жителькам сіл — розчищають сніг у дворах бабусь, косять траву, закуповують льодоходи та тепле взуття, передплачують газети, організовують зустрічі для самотніх жінок, щоб вони могли поспілкуватися. Також у проєкті турбуються про розвиток медіа- та цифрової грамотності, критичного мислення та протистояння дезінформації серед сільського старшого населення.
Не лишилися «Моїм.Рідним» й осторонь допомоги ЗСУ. Зокрема, ініціювали виготовлення окопних свічок, збір тактичних аптечок, пошиття маскувальних жилетів і прапорів. Крім цього, майстрині шиють для військових шапки з флісу та в’яжуть балаклави. У 2022–2023 роках вдалося виготовити та передати на потреби армії близько 1000 виробів. «Платформа соціальних змін» допомогла із закупівлею флісу, «Нова пошта» — із логістикою, а на платформі «Велика ідея» залучили доброчинців.
Валентина, майстриня «Моїм.Рідним», 65 років:
«Я — пенсіонерка. В проєкт два роки тому мене запросила подруга Надія Миколаївна. Я все життя займалася рукоділлям — в’язала спицями та гачком, вишивала картини. Дуже це люблю, тому з радістю відгукнулася. Тим паче за працею менше думаєш про жахливі новини.
У моїй родині зараз нелегкі часи: вже 10 місяців ми шукаємо мого брата, котрий зник безвісти, захищаючи країну від ворога. Кожен день я намагаюся своїм невеличким внеском допомогти нашим воїнам, щоб тепло рідних домівок дійшло до них в окопи. Загалом участь у проєкті змусила переосмислити чимало речей, а спілкування з іншими жінками додає сил у важкий час».
Як долучитися до команди проєкту:
Щоб стати волонтером «Моїм.Рідним», заповніть форму.
Ми захоплюємося тим, як старші люди живуть в Європі: вони за бажання продовжують працювати, подорожують та релаксують в кафе з вином чи кавою. Наші ж пенсіонери мріють бути хоча б корисними та мати можливість заробити дещицю до пенсії на свої потреби. Підтримуйте соціальні бізнеси, купуйте вироби, створені людьми старшого віку. І світ стане трохи кращим!
Читайте також
Чому вас не беруть на роботу у 20, 30 та 40 років і що з цим робити
Навіщо ми взяли у SEO-відділ співробітника за 60 і як це змінило компанію. Досвід Boosta
Як зберігати професійне довголіття? Розповідає фахівець із 50-річним досвідом в ІТ
Шукаєте роботу?
У нас багато вакансій для фахівців різних професій 👉
Вакансії
Дякуємо!
Тепер редактори знають.