Джоб-оффер для мами і тата: як діти допомагають батькам шукати роботу

Якщо раніше батьки часто допомагали дітям влаштуватися на роботу у себе на підприємстві чи у знайомих в конторі, то зараз ситуація змінилася. Тепер дітям доводиться шукати роботу своїм менш обізнаним із сучасними технологіями родичам. Більше про це нам розповіли українці, які займалися працевлаштуванням своїх рідних. А ще поради кандидатам поважного віку в статті дає кар’єрна консультантка.

Ігор, 
допомагав знайти роботу мамі

Моїй мамі, Світлані Ігорівні, — 66, і десь півтора року тому її звільнили — відправили на пенсію. До цього 15 років вона працювала менеджеркою з кадрового адміністрування на українсько-польському підприємстві поблизу Києва. 

Мама була дуже пригнічена таким рішенням керівництва, бо планувала працювати ще кілька років. Вона мала на це сили, бажання, та й роботу виконувала справно, креативно, вчасно. А ще вона переживала, що у її віці нереально знайти хорошу роботу, бо побачивши цифри у паспорті, роботодавець просто не запросить її не співбесіду. І навіть не дивитиметься на навички, знання та професійний досвід.

До речі, я зараз проживаю в іншій країні та маю досвід пошуку роботи за кордоном. Так от — тут суворо заборонено в резюме вказувати такі дані, як вік, стать, національність, релігія, сімейний стан і навіть додавати фото. І якщо така інформація є в резюме, його просто повернуть кандидату, зазначивши, що не можуть розглянути документ через дискримінаційні дані у ньому. 

Після кількамісячної перерви на відпочинок та рефлексію, мама почала пошуки роботи, а я до них активно долучився. 

Найперше ми провели ревізію навичок. Виявили, що мама добре розуміється на офісних програмах типу Microsoft Word, Excel, вміє працювати в спеціальних сервісах для організації кадрового адміністрування.

Потім ми обговорили обов’язки, які вона мала на минулій роботі та які хотіла б виконувати надалі. А далі визначили комфортні для неї умови праці. Так зрозуміли, що тяжка, брудна фізична робота чи така, де є високий рівень ментального навантаження, їй не підходять, а от офісна зайнятість у сфері HR — те, що потрібно. До віддаленої діяльності мама теж ставилася добре, хоча трохи й переживала, чи не бракуватиме їй спілкування.   

Ми вирішили, що будемо використовувати для пошуку роботи ФБ-групи, бо вони дають можливість кращої презентації пошукача, аніж просто резюме на джоб-сайті, і перейшли до підготовки допису. Довго обговорювали основні меседжі, дивилися, що писали інші люди зі схожою ситуацією. Врешті я підготував текст, показав мамі, відредагував, враховуючи її коментарі, а потім опублікував в одній із груп з пошуку роботи. В дописі позначив сторінку мами, аби вона мала змогу відстежувати активність під публікацією. 

Це спрацювало — невдовзі мама отримала два запрошення на співбесіди від реальних роботодавців! На жаль, далі справа не пішла, бо розпочався карантин (це було у лютому 2020-го). А потім так склалися життєві обставини, що мама приїхала до мене в гості на пів року, і ми поставили на паузу активний пошук роботи. Але я вірю, що у неї все вийде і нам вдасться знайти достойне місце роботи, де її будуть цінувати, поважати й не акцентуватимуть на віці.

Любов Борщ, 
допомагала знайти роботу татові

Моєму татові, Валентину Миколайовичу, — 69, і приблизно рік тому його звільнили внаслідок реструктуризації з державного підприємства. Там він пропрацював близько 15 років на керівній посаді — очолював один із підрозділів організації. 

Для тата це стало ударом, бо він дуже енергійна, активна людина, яка любить працювати й не терпить сидіти без діла. Навіть вихідні він зазвичай проводить за справами на дачі, а не лежачи на дивані. 

Тому, довго не чекаючи, він почав шукати роботу в той спосіб, який вважав максимально надійним — переглядав вакансії у газетах. Я вирішила допомогти, бо не могла бачити його пригніченим. Підготувала татове резюме й розмістила на джоб-порталах, а також зробила публікації у тематичних ФБ-групах. Мій тато не користується соцмережами, моїх дописів не бачив, проте подякував за допомогу. 

Як на мене, рекрутери зараз занадто багато значення приділяють віку пошукачів. Складається враження, що роботодавці не зацікавлені у працівниках з великим досвідом роботи (як у мого тата) передпенсійного, пенсійного віку. Й навіть аргументи, що людина готова навчатися нового, опановувати потрібні навички й у цілому багато працювати, не переконують їх розглядати таких кандидатів. 

Я сама займалася пошуком персоналу й помітила, що деякі випускники університетів за рівнем мотивації, енергії та переліком навичок дуже програють людям поважного віку. Як на мене, набагато важливіше мати у команді людину, яка є сильним комунікатором, організатором й тим, хто надихає інших досягати потрібних бізнес-результатів, а не просто молодого спеціаліста, який добре знається на програмах та сервісах.

Тому мені шкода, що на пенсіонерах ставлять хрест й натякають, що їм вже треба відпочивати, а не шукати нову роботу. Тим більше коли вони готові багато працювати й не просять за це захмарної винагороди. 

Зараз тато працює завгоспом у школі. Його резюме роботодавець знайшов на одному з джоб-порталів та запропонував роботу. Звісно, це не зовсім те, чого тато хотів, і це значний крок назад у кар’єрі. Але він розуміє, що краще хоч така зайнятість, аніж сидіння вдома. На цей час він вже змирився з цією думкою і цілком непогано себе почуває на посаді завгоспа. 

Інна Тарпан,
допомагає мамі шукати учнів

Моїй мамі, Тетяні Миколаївні, — 61. Вона все життя працювала вчителькою в загальноосвітній школі, а з часом почала додатково надавати приватні уроки з різних дисциплін учням молодших класів та дошкільнятам. Декілька років тому вона пішла на пенсію, але репетиторську діяльність не припинила, і зараз я іноді допомагаю їй з організацією процесів та пошуком нових учнів. 

До пандемії мама проводила уроки в офлайн-форматі, але на карантині вона вирішила перекваліфікувалася на онлайн-вчительку. У той момент мені дуже хотілося її підтримати, знайти нових учнів, бо для цього у неї були всі ресурси: час, бажання, професіоналізм, вміння знайти індивідуальний підхід до учнів. 

Трохи досліджень й аналізу ринку, і ми знайшли перспективну нішу — онлайн-уроки для дітей експатів, які живуть за кордоном. Ідея з’явилася не просто так — я сама живу в Лондоні й помітила, що дітям українських мігрантів дуже потрібна мовна підтримка. 

Я підготувала допис, погодила з мамою, і розмістила у себе на фейсбук-сторінці. Загалом за рік таких публікацій було лише дві, бо репетиторство — це пролонгований продукт, яким зазвичай користуються кілька місяців, якщо вчитель справді класний. Та й добре працювало сарафанне радіо — задоволені клієнти постійно рекомендують маму своїм друзям.

Зараз проблем з клієнтами у мами немає, а тому моя роль полягає у розв’язанні технічних питань (наприклад, нещодавно я допомагала їй обрати ноутбук для роботи). Або я приходжу до неї з ідеями щодо технічних ноу-хау чи можливих перспектив розвитку. 

Як бути, якщо у зрілому віці хочеться далі професійно розвиватись?

Ким працювати на пенсії

Існує стереотип, що пенсіонери можуть працювати тільки прибиральницями й сторожами. Насправді це не так. Ба більше — навіть у цих роботах я не бачу нічого поганого: знайти хорошу прибиральницю, яка якісно виконуватиме свою роботу, не буде грубіянити клієнтам, або відповідального сторожа, консьєржа — це велика цінність у наш час. 

Але є й інші варіанти. Так, пенсіонери та люди передпенсійного віку часто затребувані як няні, компаньйони для своїх ровесників, кухарі, касири, працівники торгових залів, адміністратори, оператори кол-центрів, бухгалтери. 

Загалом рекомендую розглядати цей період життя як можливість спробувати те, що ви давно відкладали, не дозволяли собі чи не брали до уваги як можливість професійного розвитку, бо були інші цілі, потреби. 

Аби обрати вектор діяльності, можна виконати таку вправу: в одному стовпчику вкажіть все, що вмієте робити (стосується всіх сфер вашого життя), а в іншому — те, чим вам подобається займатися (теж стосується всіх сфер вашого життя). А після візьміть окремий аркуш і випишіть усі можливі взаємозв’язки. Наприклад: «вмію добре писати тексти — мені подобається писати на таку-то тему — можу стати копірайтером». 

Можливо, ви давно мріяли спробувати себе в ролі викладача в коледжі чи технікумі? А, може, добре володієте іноземними мовами й були б не проти зайнятися перекладацькою чи репетиторською діяльністю? Або займаєтеся йогою і могли б проводити заняття, мотивуючи до руху і своїх ровесників, і молодь. 

Виписуйте усе, а тільки тоді раціонально аналізуйте. Таким чином у вас вийде кілька варіацій, які цілком можуть стати основою для вибору роботи. 

Які навички варто підтягнути

Зараз серед роботодавців найбільш затребувані такі soft skills (гнучкі навички): вміння постійно вчитися, гнучкість, емоційний і соціальний інтелекти, креативність, навички комунікації, вміння працювати з інформацією, тайм-менеджмент, стресостійкість, вміння домовлятися, лідерські навички.

Також роботодавці часто звертаються увагу на цифрові навички: вміння користуватися різними онлайн-сервісами, месенджерами, соціальними мережами, платформами для онлайн-зустрічей тощо. І це те, в чому кандидати поважного віку поступаються молоді. Тому ці навички важливо підтягнути.

Водночас у вікових кандидатів є якості, яких часто не вистачає молодим спеціалістам: професійний і життєвий досвід, мудрість, уміння розбиратися в людях, тримати удар, посидючість, терпіння. На них варто зробити акцент у вашому резюме.

Де шукати роботу

Коли визначитеся з кількома кар’єрними напрямами та сформуєте свій портрет як кандидата, рекомендую створити профілі у фейсбуці та лінкедині (якщо їх ще немає). Як мінімум, це покаже, що цифрові навички у вас вже розвинені. 

Далі переходьте до різних каналів пошуку роботи, серед яких популярними є: 

1. Знайомі, друзі, колишні колеги. 
2. Сайти компаній, де б ви хотіли працювати.
3. Тематичні групи, канали та чати у фейсбук, телеграм як-от «Лучшая работа для лучших людей 2.0». 
4. Профільні групи, де можна поспілкуватися з колегами, знайти корисну професійну інформацію, запропонувати свої послуги.
5. LinkedIn. Тут головне оформити сторінку, а після відправляти запити на додавання у коло контактів рекрутерам і HR-менеджерам. Можна писати їм після цього і цікавитися, чи є відкриті вакансії. 
6. Джоб-сайти, як-от Happy Monday.
7. Фриланс-біржі, як-от Freelancehunt, Freelance.ua.

Читайте також

Чому вас не беруть на роботу у 20, 30 та 40 років і що з цим робити

Навіщо ми взяли у SEO-відділ співробітника за 60 і як це змінило компанію. Досвід Boosta

Від ноунейма до топового експерта: як і навіщо будувати особистий бренд