Заробляти гуляючи. Юлія Бевзенко — про професію гіда

Здавалося б, кому потрібні гіди, коли є Google, Maps.me і тревел-блогери? І які можуть бути мінуси в роботі, що складається з прогулянок і розмов? Розпитали Юлію Бевзенко — менеджерку Києва, екскурсоводку, авторку проєкту «Шукай!» — про особливості своєї професії.

Про першу роботу і початок кар’єри екскурсовода

Моя перша робота в Києві була зовсім не пов’язана з проведенням екскурсій. Я починала з посади дитячого аніматора в боулінг-клубах. Досі пам’ятаю, як новорічну ніч-2007 провела на роликах в образі Пеппі Довгапанчохи і впала на них. Заробила, здається, 700 гривень і дуже з цього раділа.

Потім була адміністраторкою в Comedy Club UA. Щосуботи стояла на вході на вечірки й відзначала у списках, хто з гостей прийшов, а потім допомагала їм знайти свій столик.

Ще була менеджеркою проєктів, фахівчинею з маркетингу та просування. І вже після стала екскурсоводкою.

Може здатися, що це була різка зміна фокусу, але ні. Насправді я довго на це наважувалася. І зважилася, лише коли довірилася своїй внутрішній чесності.

Моя правда полягала в тому, що я не хочу працювати з 12:00 до 21:00 менеджеркою в офісі. Хочу гуляти по Києву, показувати його людям і закохувати в місто.

А ідея стати екскурсоводкою спала мені на думку після подорожі до Ізраїлю у 2011 році. Там я дізналася, що тато моєї подруги зустрічає гостей в аеропорту і по дорозі в готель показує їм Тель-Авів. Загорілася, і мені знадобилося три роки, щоб прийти до реалізації ідеї.

Про портрет сучасного екскурсовода

Сучасний екскурсовод повинен цікаво розповідати цікаві історії. Але це не все.

Сьогодні затребуваний гід — це людина, яка:

• має сайт, який постійно оновлює і покращує;
• регулярно влаштовує собі фотосесії;
• виглядає охайно і стильно;
• знає місто на всі 100% (необов’язково — історію кожного будинку, але обов’язково — про всі об’єкти за маршрутом, хоча б поверхово);
• вміє просто розповідати про складне і підтримувати розмову.

Якщо говорити загалом, то сучасний гід — це людина, з якою приємно проводити час. Він знайде спільну мову і з дітьми, і з дорослими, і з тим, хто в місті вперше, і з тим, хто живе тут 50 років. А основа його успіху, як на мене, — особистий бренд, широке коло знайомств, адекватність і професіоналізм у всьому.

Ще має значення УТП, позиціювання. Клієнту важливо розуміти, що ви можете йому запропонувати як фахівець та чи відповідаєте його очікуванням. Наприклад, я позиціоную себе як менеджерка Києва та сучасний гід, який і на яхті може провести екскурсію, і на електросамокатах. Знаю дівчину, яка позиціонує себе як купчиня дев’ятнадцятого століття. В цьому образі вона й проводить екскурсії — і клієнти кайфують. Тому вивчіть ринок і подумайте, що нового ви можете запропонувати як гід.

Підсумовуючи: класний екскурсовод повинен бути хорошим підприємцем.

На фото: екскурсія на електросамокатах. З архіву Юлії Бевзенко

Скільки заробляють екскурсоводи

Щоб розібратися в питанні заробітків, потрібно розуміти, що на них впливає.

Фактор №1. Тип екскурсій

Екскурсії бувають двох типів — групові та індивідуальні.

Групові екскурсії — це фіксована тривалість туру і фіксована вартість за людину. Гід-початківець може стартувати з будь-якої комфортної для нього суми. У мене у 2014 році це було 60 гривень з людини за чотиригодинний тур.

З недоліків послуги такого формату — вам доведеться працювати, навіть якщо прийде 1 людина з 10, які записалися. А ще не раджу пробувати оплату донатами в форматі «Заплати, скільки можеш». Цей формат я тестувала двічі і зрозуміла, що мені більше до душі фіксована вартість.

В індивідуальних екскурсіях кожен гід працює по-різному — хтось із погодинною оплатою, хтось, як і я, з фіксованою тривалістю прогулянки без можливості продовжити роботу гіда.

Фактор №2. Тип зайнятості

Можна працювати на себе (фрилансити), а можна бути гідом в агентстві.

Різниця очевидна — якщо працювати через агентство, то від повної вартості екскурсії гід отримує десь 50%. Якщо бути фрилансером, всі гроші йдуть екскурсоводу.

Багато екскурсоводів не розуміють, як можна працювати на себе. Не знають, як просувати себе через фейсбук або інстаграм, як залучати клієнтів, як з ними листуватися. Ще гірше йдуть справи з оформленням ФОП, веденням бухобліку та оплатою податків.

Щоб позбутися такого клопоту, вони погоджуються на роботу в агентстві та менший дохід. І просто отримують від тур-менеджера інформацію про дату й місце проведення екскурсії. По суті, фірма бере на себе абсолютно все, за що, як на мене, заслужено отримує 50%.

Ціни в Україні на екскурсію в групі стартують від 150 грн за 1 людину, індивідуальні тури — від 1000 грн за 2-5 осіб. У Європі за 1 людину в групі гід отримує 20 євро, за індивідуальну екскурсію — 150 євро. Скільки турів в місяць буде у гіда, залежить тільки він його затребуваності як професіонала. 

Фактор №3. Сезонність

Так, у гідів вона є. У когось це березень-жовтень, в інших — листопад-лютий.

Що робити в міжсезоння? Якщо екскурсовод не особливо активний, то в міжсезоння він просто відпочиває і набирається сил. Якщо активний, то він придумує собі різні додаткові проєкти: від створення туристичних піших маршрутів до проведення лекцій.

З власного досвіду скажу, що доппроєкти обов’язково потрібно планувати й не закидати, щоб на випадок всесвітньої пандемії ви не залишилися ні з чим.

Наприклад, ще на початку карантину, коли у мене скасувалися всі замовлення, я запустила платні дитячі онлайн-екскурсії, щоб допомогти батькам виділити на себе 45 хвилин ввечері. Ще закінчила і запустила онлайн-курс для 44 екскурсоводів з усього світу. Цей курс на квітень-травень я запланувала за пів року до пандемії. Тобто це не карантинний продукт, але він теж добре підтримав моє фінансове становище.

А після закінчення жорсткого карантину я почала проводити екскурсії на електросамокатах, а також ми з хлопцем запустили прогулянки по Дніпру на нашій власній яхті «Джуді» (любимо її та наші прогулянки на ній неймовірно!).

Загалом, без діла не сиділа і крутила педалі, як могла.

На фото: прогулянки Дніпром на яхті «Джуді». Із архіву Юлії Бевзенко

Як стати екскурсоводом

Я навчалася за спеціальністю «Сценарист-драматург» у Національній академії керівних кадрів культури та мистецтв. До академії я 10 років грала в дитячому музичному театрі «Сонячний промінчик», тому сцена і виступи у мене в крові. Весь цей досвід дуже допоміг у становленні як екскурсовода.

Ідеальна вища освіта для гіда сьогодні — це хороша історична база того міста, яке він буде показувати. Також йому дуже допоможуть навички комунікації з клієнтами до, під час і після екскурсії та хороша база по просуванню себе.

Вважаю, що двох повних років, щоб опанувати професію гіда, буде досить. У Великобританії на гідів саме стільки й вчать.

А далі — щоденне читання нових і нових книг, поїздки в інші країни, відвідування лекцій, майстер-класів, будь-яких екскурсій, щоб бути в потоці інформації та коригувати свою роботу.

Також рекомендую:

1. Курс «Буду гідом!» від Каті Кантовської — гіда по Лісабону.
2. «Майстерня Цікавого Києва» від агенції «Цікавий Київ».
3. Мій онлайн-курс «Сила рекомендації». Проводжу його 1-2 рази на рік для гідів з усього світу. Наступний набір стартує в листопаді 2020 року.

На фото: моменти екскурсій. З архіву Юлії Бевзенко

Як можна почати кар’єру екскурсовода

Я знаю кілька типових сценаріїв.

1. Просто так вийшло. Це про людей, які в професії роками. Просто тому, що в якийсь момент так склалися обставини.
2. Переїзд у нову країну. Часто в такій ситуації хлопець працює в IT (і саме це слугує мотивацією до релокейту), а дівчина шукає себе. У процесі починає проводити екскурсії. Паралельно може розповідати про це на сторінці в інстаграм.
3. Небажання після декрету повертатися на стару роботу. Особливо це стосується офісних співробітниць. Їм впадає в око оголошення про старт набору на курс гідів, вони йдуть вчитися і стають екскурсоводами.
4. Хобі, поєднання приємного з корисним, яке перетворюється на додаткове джерело доходу. Так буває, коли людина має основну роботу, а екскурсії використовує як хобі. Далі вирішує свою любов до міста монетизувати, сприймає це як додаткову зайнятість. Часто такі екскурсоводи працюють тільки з іноземцями кілька разів на тиждень.
5. Пошук можливостей для розвитку та додаткового заробітку. Часто зустрічається серед музейних співробітників.
6. Бажання спробувати щось нове. Це про тих, хто стежить в інстаграмі за знайомим екскурсоводом і думає: «Ух ти! Ось це робота. Гуляєш, а тобі ще й гроші платять». У підсумку інтерес перемагає, і людина наважується спробувати себе в ролі гіда.

А взагалі, гідом може стати абсолютно будь-яка людина. Знаю це, бо відвідую дві-три екскурсії практично в кожному місті, де буваю, і спілкувалася з величезною кількістю екскурсоводів.

Для цієї професії необов’язково бути екстравертом. Можна бути скромним, але проводити захопливі екскурсії.

Але якщо говорити про те, які якості потрібно мати, щоб стати затребуваним гідом в наш час, я б сказала:

• любити спілкуватися;
• бути допитливим і проактивним;
• вміти добре пояснювати, розповідати;
• знати англійську (особливо розмовну) на рівні вище середнього;
• вміти працювати з дітьми.

Про труднощі та плюси професії

Я працюю гідом шість років, і труднощі не закінчилися досі 🙂 Але я живу за принципом: чим складніше завдання, тим цікавіше його вирішувати. І все ж хочу виділити два головні виклики, з якими стикаються майже всі гіди.

Виклик #1. Стати затребуваним фахівцем

На початку кар’єри я, як і решта, постала перед завданням: як зробити так, щоб саме у мене замовляли екскурсії. 

Найкращим рішенням у моєму випадку було завести й розвивати свої блоги в соцмережах (фейсбуці та інстаграмі). Там я організовувала різні активності, щоб на мене підписувалися люди, записували мій номер на випадок, якщо їм знадобиться екскурсія, або ж відразу замовляли послугу.

Наприклад, я провела челендж «100 музеїв за 30 днів», під час якого відвідала всі київські музеї; безкоштовно відправляла людям листівки з видами Києва; постійно публікувала адреси нових місць, що відкрилися в столиці. Блог ріс, кількість замовлень теж, особистий бренд просувався — завдання успішно виконувалося. І у нього немає дедлайну, тому я продовжую розвивати свій бренд і спектр послуг.

Виклик #2. Вийти на хороший заробіток

Звичайно, гідний заробіток — поняття суб’єктивне. Для когось 20 000 гривень — це гідно, для когось 200 000 замало. Але на той, який влаштовував мене, я вийшла практично відразу. Чому? Тому що рівень очікувань від професії був дуже низьким.

Мені хотілося, щоб вистачало на базові потреби — їжу та оренду квартири, а далі як вийде. До цього я заробляла 4500 грн (2009–2010 роки), 5000 грн (2010–2012), 6000 грн (2013 рік) на місяць. Коли провела екскурсію для групи й заробила 700 гривень за пару годин, зрозуміла, що щаслива. І що зможу заробити і на оренду квартири, і на їжу, і на все інше.

До речі, важливий нюанс — я відразу починала з фрилансу. Могла піти працювати в агентство, але бажання довести всім, що стану самостійною одиницею, гідом, до якого всі захочуть потрапити, перемогло.

Що мені допомогло і допомагає з подоланням труднощів? Я починала тоді, коли жоден екскурсовод України не вів свій блог у фейсбуці, а про інстаграм взагалі ще не чули. Була першою у багатьох речах: у своєму підході, в способах просування, у форматі проведення екскурсій. Це спрацювало на мою користь, адже люди люблять і запам’ятовують новаторів.

Усі мої результати — це не ривок, а монотонні щоденні дії. Багато різної діяльності, багато проб і помилок.

Мої сьогоднішні труднощі

Але, як я і говорила, труднощі не закінчуються 🙂 І ось деякі з тих, з якими я стикаюся досі:

• працювати з людьми, які прийшли за подарунковим сертифікатом, бо зазвичай екскурсія їм триста років не потрібна;
• працювати з людьми, які намагаються вести екскурсію замість мене, перебивають, невдало жартують, ставлять у незручне становище, позіхають, їдять шаурму, голосно відповідають на телефонні дзвінки.
• працювати та бути в гарному настрої, якщо посварився з близькими, болить живіт або натерла сильні мозолі.

Але мій принцип — надавати послугу якісно незалежно від поведінки клієнта. Підлаштовуватися, шукати підхід, але зробити так, щоб усі були задоволені.

За що я люблю професію гіда

Але в моїй роботі, все ж, більше плюсів, ніж мінусів. Ось кілька речей, за які я обожнюю свою професію і планую залишитися в ній ще мінімум на 5 років:

1. Знайомства з людьми. Цікавими, яскравими, незвичайними, надихаючими.
2. Емоції й захват клієнтів. Моя улюблена реакція: «Вааау! Я цього не знав, хоча все життя ходжу цією вулицею».
3. Можливість постійно вивчати улюблене місто, гуляти ним. Завжди знаєш, куди піти, де відпочити, де попрацювати.
4. Саморозвиток. Екскурсовод — така професія, що тут постійно знаходяться приводи копати вглиб. Вивчати не тільки історію міста, а й комунікації, маркетинг, мови. Ніколи деградувати.

Скільки б не було онлайн-екскурсій, аудіотурів і безкоштовних путівників, людям завжди буде потрібен хороший провідник містом і країною, в яких вони опинилися вперше. Людям потрібен і буде потрібний живий діалог. Тому головна порада для гідів — адаптуватися і постійно розвиватися.

Читайте також

Кухар повинен бути пристрасним! Інтерв’ю з Євгеном Клопотенко

Як це — працювати на круїзному лайнері? Досвід барстюартки Princess Cruises

«Актор — частина мови дієслово». Актриса Катерина Молчанова — про свою професію