Чому сучасні діти — загроза для ринку праці? Колонка Тетяни Пашкіної

На думку HR-експертки й кар’єрної консультантки Тетяни Пашкіної, деякі тренди сучасного ринку праці загрожують йому катаклізмами у віддаленому (і не дуже) майбутньому. Один із них — неготовність більшості дітей стати тими співробітниками, яких хочуть бачити роботодавці.

Люся дуже хотіла вийти заміж за розрахунком, але не змогла. Тому що Люся — гуманітарій. Це жарт, який у сучасних реаліях загрожує перетворитися на банальну констатацію факту.

Сьогодні виші випускають фахівців, які, м’яко кажучи, не дуже потрібні ринку  й тому не можуть конвертувати свої знання в практичні навички й успішну кар’єру.

Не перший рік натовпи абітурієнтів захоплено штурмують університети, аби вступити на спеціальності гуманітарних і кологуманітарних напрямків. Не потрібно бути провидицею, аби передбачити лідерство менеджменту, філології та права в десятці найулюбленіших майбутніми студентами та їхніми батьками факультетів.

І хоча з усіх боків тільки й говорять про те, що юристи — найбільш конкурентна для пошукачів професія, це мало кого зупиняє в боротьбі за жаданий диплом. Як і неготовність роботодавців наймати 22-річних менеджерів на управлінські посади.

Тим часом на ринку ситуація наступна. Найактивнішими роботодавцями (за кількістю вакансій) є компанії сфери:

• торгівлі й продажу (де диплом, за великим рахунком, і не цінується);
• ІТ (де на технарів чекають більше, ніж на гуманітаріїв, хоча на безриб’ї, як то кажуть…);
• виробництва (де за технарями просто плачуть).

У підсумку маємо дефіцит кандидатів із технічними знаннями й навичками. І що ж ми робимо, щоб його подолати?

Роботодавці цей тренд поки ігнорують попри його очевидність. Бідкаються, що бажаних профі на ринку немає, і витрачають гроші на перекваліфікацію кандидатів, більш-менш придатних за софт скілами.

А ось держава намагається регулювати ринок, змінюючи держзамовлення на бюджетні місця у вишах: сьогодні шансів потрапити на бюджет більше на інженерних спеціальностях, ніж на горезвісному праві. Але цього явно недостатньо. Потрібно більше комплексних і дієвих рішень — від уроків захопливої фізики в дитсадках до підвищеної стипендії на відповідних спеціальностях, яку дотують зацікавлені роботодавці.

Бо, будемо відверті, ну скільки дітей сьогодні хочуть вивчати технічні предмети? Як показав цей рік — небагато (понад 30% випускників не набрали мінімальний бал на ЗНО-2021 з математики — прим. ред.). А у тих, хто все ж хотів би, немає особливих умов, радше навпаки. Їм доводиться нудьгувати в класі, вивчаючи програму в уповільненому для них ритмі. Та й не кожен учитель готовий приділяти час талановитим або просто зацікавленим учням. У підсумку ще до інституту багато з них втрачають свій інтерес і навчаються тільки заради диплома.

І якби справа була тільки в цьому!

Хочу поділитися кількома висновками, що їх дійшов мій знайомий учитель, який викладав у 1986-1994 рр., а недавно опинився на заміні в нинішній школі.

Що ж являють собою сучасні діти?

• Дуже швидко втомлюються і втрачають концентрацію.
• З народження засвоюють купу інформації, але вона здебільшого мало пов’язана з повсякденним життям.
• Гнітюче прагматичні й мало чим цікавляться, крім того, що стосується їхнього особистого споживання.
• Читають набагато менше, ніж попередні покоління.
• Мають мізерний багаж знань і при цьому — великі амбіції.
• Взагалі не розуміють, навіщо вчитися добре. Складається враження, що в свідомості багатьох дітей міцно вкорінився стереотип, що в житті все прийде до них та складеться саме собою.

Звісно, висновки однієї людини суб’єктивні. Але дискусія серед знайомих мені педагогів про причини провалу на ЗНО з математики підтверджує ці слова. Вчителі сходяться на тому, що сучасним дітям складно працювати з великими обсягами як літературного, так і умовно технічного (завдання, теореми тощо) тексту: прочитати, зрозуміти, переосмислити та знайти шляхи вирішення.

Гейміфікація та цифрові медіа не рятують, бо наш мозок влаштований так, що друковану інформацію сприймає серйозніше. Це підтверджують дослідження. Наприклад, одне з них показало, що учні та студенти набирають більше балів за тест на розуміння прочитаного, якщо читають у друкованому, а не цифровому форматі. А в Іспанії учні 4-6 класів, які читали тексти, демонстрували краще занурення в матеріал, ніж ті, хто дивився відео. Вчені підозрюють, що відео «читають» більш поверхнево, бо вважають його насамперед розвагою, а не навчанням.

І що ж ми можемо протиставити небажанню дітей читати і вчитися?

• Шикарні підручники? На жаль, підручники мого сина-школяра іноді заплутаніші й нудніші за підручники мого дитинства.
• Поєднання декількох каналів і методів навчання? Теж ні.
• Красиві дитячі книги за доступною ціною? На жаль, сьогодні гарна та якісна дитяча книга — швидше предмет розкоші, ніж інструмент навчання.

Виходить, ми не готові давати дітям корисну й цікаву для них інформацію — ні у форматі читання-навчання, ні просто з допомогою неформального залучення й зацікавлення. 

А наслідки «припливуть» до роботодавців у найближчі 10-20 років.

Школи закінчать прагматичні й неуважні діти, які не вміють наполегливо вчитися, не налаштовані на успіх, не готові на подвиги, що їх зараз демонструють їхні батьки та старші брати-сестри. Можливо, свідомий вік піде комусь на користь. Можливо, хтось знайде своє покликання, і його не доведеться мотивувати і в хвіст і в гриву.

Проте потрібно розуміти: у нас буде не просто менше молоді. У нас буде менше технічно грамотної молоді. Молоді, яка розуміє і любить математику, фізику, хімію, біологію та інші «нудні» науки. Молоді, просто ерудованої у класичному розумінні цього слова. І важливо не просто розуміти, а й бути до цього готовими.

Нассім Талеб ввів поняття «чорний лебідь» — це важкопрогнозовані й рідкісні події, які мають значні наслідки. Те, що відбувається на ринку праці зараз, я б назвала «білим лебедем», оскільки це комплекс цілком прогнозованих подій, які матимуть значні наслідки.

Якщо ігнорувати поточний сценарій і не вкладатися в школу, є ризик, що у молодого покоління просто забракне знань, навичок і цінностей, аби «вписатися» у сучасний світ. І в підсумку роботодавці будуть отримувати не тільки слабких і не готових до навчання співробітників, але і їхніх дітей, упевнених, що успішне навчання — це зайва трата часу. Кому знадобляться такі співробітники — покаже час.

Дуже хотілося б помилитися. Але буду вірна цитаті Бісмарка: «Надійся на краще, готуйся до гіршого». Зрештою це краще, ніж проклята невизначеність, особливо в нашому нестабільному ковідному світі.

Читайте також

Ринок праці 2021: хто буде з роботою і кому піднімуть зарплату

Ким і як ми будемо працювати через 10 років? Прогноз Аліни Баженової

Як гуманітарію знайти роботу в IT? Історія і поради Оксани Куянцевої