Як працюють та скільки заробляють перекладачі в Україні

Справжній ґайд професією від досвідченої перекладачки Наталії Сліпенко: як стати перекладачем і де працювати, які навички та особисті якості для цього потрібні, як виглядають робочі будні та скільки заробляє перекладач.

Про освіту і власний шлях у професію

За основною освітою я викладачка англійської та німецької. Навчалася у Київському національному лінгвістичному університеті на спеціальності «Англійська філологія» і заочно — на журналістиці у Київському міжнародному університеті.  

Як і годиться з освітою філологині, я почала професійний шлях із викладання. Після магістратури викладала в університеті, з третього курсу працювала у мережі шкіл англійської мови, згодом почала нею керувати. У 2017 році, спробувавши свої сили в маркетингу, звільнилася «в нікуди» і почала шукати роботу в громадському секторі. 

Хотілося знайти щось таке, що відповідало б моїм цінностям і не викликало відчуття «Ну нарешті, п’ятниця!». Хотілося мати щасливі понеділки 😉 

Досвід у перекладі на той час я мала, та не надто великий — виконала кілька замовлень для громадського сектору, переклала кілька заходів і документів, але ніколи не уявляла себе перекладачкою. Однак такі вакансії у громадських організаціях були, і я вирішила подаватися також і на них. Так я почала співпрацювати з Transparency International Ukraine і паралельно займалася перекладом на фрилансі.

Лінгвістична освіта, безперечно, допомагає мені у роботі. Вона дає краще розуміння мови та її розвитку, що дуже корисно для перекладача. В мене були прекрасні викладачі-мовники, завдяки яким, зокрема, у мене високий рівень англійської. Водночас я думаю, що якісна освіта саме за спеціальністю «Переклад» була би більш корисною. Без неї довелося самостійно і навмання вивчати на практиці те, що можна дізнатися структуровано від викладачів. 

Втім, я щиро вірю, що формальна вища освіта у сфері перекладу — не вирішальний фактор. Серед найкращих перекладачів, яких я знаю, є як перекладачі, так і філологи, юристи й представники інших спеціальностей.

Про перекладацькі будні

Я займаюся як письмовим перекладом, так і усним — послідовним і синхронним. Це не надто типова ситуація, бо більшість колег обирають один-два типи перекладу, але мені справді подобаються усі. 

Усний переклад

Як усе відбувається: клієнт робить запит, бронює час, в ідеалі — розповідає про захід та надає матеріали для підготовки. На практиці матеріалів часом немає взагалі, тому завдання перекладача — почитати щось на цю тему загалом і знайти переклад потенційно важливої термінології, щоб впоратися з завданням на місці.

При послідовному перекладі я сиджу за столом з учасниками заходу, стою на сцені поруч із доповідачем або ходжу з учасниками зустрічі по заводу чи по лісу (були й такі екстремальні варіанти). Моє завдання — запам’ятати чи занотувати репліку доповідача і відтворити її іншою мовою. За правилами усного перекладу доповідача перебивати не можна, тобто, фактично, це проблема перекладача — запам’ятати все від паузи до паузи, навіть якщо це промова на п’ять хвилин. 

При синхронному перекладі я з колегою (бо синхроністи працюють у парі) сиджу в кабінці та одразу ж перекладаю те, що відбувається (із запізненням максимум на кілька секунд). У мене є гарнітура з мікрофоном, в учасників — навушники, тож за потреби вони можуть слухати переклад через них. Цей вид перекладу вважається найскладнішим через максимальну концентрацію під час роботи (власне, через це синхроністи й працюють у парі).

Ще один вид усного перекладу — нашіптування, або шушотаж. Такий переклад використовують, коли основну мову не розуміють 1-2 людини. Тоді перекладач сидить поруч із ними і нашіптує їм, що відбувається. Це дозволяє не розтягувати захід вдвічі, як це відбувається при послідовному перекладі, і не орендувати техніку для синхрону заради 1-2 людей.

Письмовий переклад

Для письмового перекладу схема роботи зазвичай така: клієнт робить запит на переклад, я оцінюю обсяг, тематику і дедлайн. Якщо це вписується в мій графік і відповідає моїм навичкам, роз’яснюю вартість, приймаю завдання і починаю роботу. 

Якщо хтось думає, що переклад — це сидіти у файлі і просто переписувати текст іншою мовою, це трохи спрощене уявлення 🙂

По-перше, перекладачі часто працюють зі спеціальним програмним забезпеченням. Що це може бути?

• Перекладацькі програми, так звані «кішки» (CAT tools — computer assisted translation / computer aided translation), які запам’ятовують вже виконаний переклад (наприклад, однакових формулювань чи термінів), щоб не потрібно було двічі робити ту саму роботу.

• Різні інструменти для перевірки орфографії, граматики та стилістики (наприклад, Grammarly або LanguageTool) та додаткові інструменти для роботи з текстом.

• Illustrator чи InDesign, якщо перекладач працює з інфографікою чи іншими схемами. Перекладачі, які займаються створенням субтитрів, теж зазвичай роблять це у спеціальних програмах.

• Ще використовуються програми для підрахунку слів у різних форматах файлів, програми для клієнт-менеджменту, програми для створення баз даних з оригіналу і перекладу тощо. 

Люди, які думають, що перекладачі — гуманітарії, які не уявляють, як працюють технології, дуже помиляються 🙂

По-друге, переклад включає у себе багато роботи зі словниками та іншими джерелами. Це потрібно, щоб знайти якісні відповідники, які не просто матимуть якнайближче значення, а й природно звучатимуть українською та матимуть аналогічне емоційне забарвлення.

Хороший переклад — це не коли читач каже: «Вау, який класний переклад», а коли читач взагалі не думає, що це переклад. 

По-третє, потрібно багато працювати з самим матеріалом. Скажімо, у тексті згадується маловідома грецька персонажка, у якої навіть немає окремої сторінки на Вікіпедії. Щоб правильно перекласти її ім’я, доведеться з’ясувати, в якому міфі вона фігурувала і знайти переклад цього міфу українською. Ще один приклад: на одній презентації ім’я доповідача мало досить нестандартну орфографію, тож не зрозуміло було точно, як його вимовляти. Довелося піти на YouTube, не без труднощів знайти два новинні сюжети з цим доповідачем і перевірити, як вимовляють його ім’я. 

Про найскладніше й найцікавіше у роботі перекладача

У роботі письмового перекладача найскладніше — бути посидючою 🙂 Це професія, яка вимагає від тебе постійно сидіти перед комп’ютером і писати, що дуже погано впливає на спину та очі. Чимало перекладачів, яких я знаю, — в окулярах, і я в принципі готова до того, що рано чи пізно окуляри чекають і на мене.

У роботі усного перекладача найскладніше — досить сильний рівень стресу. У тебе немає словника (або принаймні часу зазирнути у нього) чи інших допоміжних засобів, окрім власного знання мови, а рівень відповідальності при цьому чималий. І коли ти раптом не знаєш якесь слово або пропустила щось зі сказаного спікером — це добрячий викид адреналіну.

Найцікавіше в обох видах перекладу — це, безумовно, можливість постійно дізнаватися щось нове. Тільки перекладач може вчора працювати над книжкою для дівчат-підлітків, сьогодні перекладати про американську політику, завтра розбиратися в тонкощах системи закупівель, а післязавтра перекладати сценарій про найбільш гріховних Пап Римських чи про медичні винаходи часів Першої світової. 

А ще завдяки перекладу знайомишся з неймовірно цікавими людьми. Наприклад, минулого року мені випала честь працювати з конгресвумен Донною Едвардз, яка була першою темношкірою жінкою у Палаті представників США від штату Мериленд. Я також перекладала для учасників революцій у різних країнах, для українських політв’язнів і для колишнього спеціального держпрокурора Перу. Небагато професій дають стільки можливостей спілкування.

Про те, скільки заробляє перекладач

Через свою нестабільність фриланс не приносить однакового доходу щомісяця. Коли в мене мало роботи і / або я займаюся великими проєктами, які розтягуються на кілька місяців, дохід може бути близько 25 000 грн. У дуже активний місяць або після завершення великого проєкту він може сягати і 100 000 грн. За останні 10 місяців 65% доходу мені приносив письмовий переклад, 35% — усний.

Середні цифри по ринку назвати дуже складно, бо в цій галузі дуже багато факторів, що впливають на дохід. Серед них:

• наявність постійних замовників + їхня кількість (якщо більшість доходу приносять 2-3 постійні клієнти, є великий ризик різко цю більшість втратити);
• вид перекладу (письмовий, усний послідовний, усний синхронний);
• спеціалізація (спеціалізований переклад коштує дорожче);
• працездатність (не всі люди можуть видавати якісний результат за один і той самий час);
• мовна пара (на англійську найбільший попит, але й найвища конкуренція і, відповідно, найнижчі тарифи — принаймні з того, що я бачила);
• маркетинг (у сфері послуг доводиться вміти продавати себе та свої знання й навички).

Розцінки на письмовий переклад

На ринку письмових перекладів спектр розцінок просто величезний. І в кожного своя «виделка» тарифів, залежно від спеціалізації перекладу, терміновості виконання, кваліфікації й репутації перекладача або його стосунків із конкретним замовником. 

Особисто мій мінімальний тариф — $10 за сторінку. Хоча я рідко за ним працюю — переважно якщо йдеться про нескладні тексти клієнтів, з якими ми разом вже багато років. Для видавництв у мене інші розцінки. Втім, я не займаюся перекладом книжок як основною діяльністю — поки що переклала півтори книжки винятково з цікавості, тому особисто для мене це, швидше, хобі. 

Хоча художній переклад — один із найскладніших видів роботи, чимало видавництв (хоча й не всі!) пропонують 45-60 грн за сторінку. Середня ставка для художньої прози — 96 грн за сторінку. В середньому сторінку художнього тексту можна перекласти та вичитати за годину, тож йдеться водночас і про оплату за годину робочого часу. Більше про розцінки та організацію роботи книжкових перекладачів можна прочитати в дослідженні ініціативної групи «Перекладачі в дії».

Розцінки за усний переклад

Мінімальна ставка на послідовний переклад в Україні — $20/година, на синхронний — від $100-125 за пів дня. Так, синхроністи (і чимало послідовних перекладачів також) рахують тарифи не погодинно, а за пів дня. Тому що зазвичай у хорошого синхроніста в так званий сезон (приблизно з лютого по травень та з вересня по грудень) замовлень чимало, а погоджуючись працювати годину на певному заході, перекладач втрачає можливість погодитися на інший захід у той самий час. 

В українських перекладацьких колах поширена ідея, що у синхроністів просто-таки надзвичайні прибутки. Це не зовсім справедливо. 

Звісно, якщо порівнювати мінімальну оплату синхроніста у 5000 грн за день зі згаданим вище середнім тарифом на книжковий переклад (750 гривень за день), різниця фантастична. 

Втім, синхронний переклад має свої особливості:

• він викликає сильне когнітивне навантаження і нервове напруження; 
• таким перекладом неможливо займатися щодня, плюс ця робота більш сезонна, ніж письмовий переклад — у січні та влітку попит на неї значно менший;
• синхронний переклад (як і послідовний) включає в себе підготовку, яка може тривати не одну годину, навіть якщо працювати в результаті доведеться одну;
• професійний розвиток для синхроністів також обходиться недешево.

Є в мене й одна дотепна історія на цю тему. На одному досить серйозному заході на важливу тему запрошена зірка, яку я перекладала, трохи (хоча ні — дуже) не в тему почала дякувати своїм стилістам і детально розповідати, як вона переживала, що їй одягнути. Так от організатори пообіцяли заплатити мені подвійний тариф за те, що я переклала це з абсолютно рівним виразом обличчя.

Про те, як стати перекладачем і що для цього потрібно 

Є два основні шляхи потрапити у професію: 

• отримати відповідну освіту, шукати роботу за спеціальністю і вже по ходу з’ясовувати, в якому напрямі цікаво працювати та на чому спеціалізуватися;
• отримати освіту за напрямом, на якому ви плануєте спеціалізуватися, а далі додатково вчитися перекладу на курсах (наприклад, при різних бюро перекладів).

Які навички потрібні, щоб стати перекладачем:

• високий рівень володіння іноземною та рідною мовами;
• знання про культуру в широкому сенсі слова; 
• дослідницькі навички та вміння працювати зі словниками; 
• навички організації роботи і тайм-менеджменту;
• вміння писати, адже письмовий переклад — це, по суті, створення нового тексту на основі оригіналу;
• вміння концентруватися (особливо для усного перекладу); 
• навички публічного мовлення (для усного перекладу);
• розвинена короткострокова пам’ять у поєднанні зі вмінням робити нотатки (для усного перекладу);
• ймовірнісне прогнозування (специфічна навичка для синхронного перекладу, коли перекладач за початком фрази і контекстом приблизно здогадується, яким буде її закінчення, і будує речення у перекладі відповідним чином).

Також потрібні й певні особистісні якості:

• витривалість: для термінових завдань у письмовому перекладі та довгих робочих днів в усному;
• надійність: переклад зазвичай є частиною більшого процесу, від якого залежать інші процеси;
• здатність адаптуватися: вміння в потрібний момент мобілізувати свої ресурси та впоратися з викликом;
• командний дух: у письмовому перекладі — для співпраці з редактором, в усному — для співпраці або з доповідачами, або з цілою перекладацькою командою;
• неупередженість: перекладачам дуже важливо вміти передавати іншою мовою ту емоцію, яка була висловлена в оригіналі, а не свою власну;
• допитливість: якщо людині не цікаво вивчати різні теми, навряд чи їй сподобається їх перекладати;
• почуття гумору: не лише для спілкування з клієнтами, як це буває у всіх фрилансерів, а й щоб створити приємну атмосферу в команді під час усного перекладу.

Якщо ви плануєте стати перекладачем і розвиватися в професії, головна порада в мене така: підпишіться у соцмережах на перекладачів. Я з жодних вебінарів та курсів не дізнавалася стільки корисного, скільки з досвіду колег. Ось деякі особисті сторінки й корисні ресурси (список не є вичерпним):

• Ukrainian Translation Industry Conference (UTIC) — щорічна подія для професійного розвитку перекладачів. .
• American Translators Association. 
• Institute of Translation and Interpreting. 
• Just Translate It — сайт перекладачки Олесі Зайцевої.
• Word4power — телеграм-канал синхроністки Анни Іванченко.
• Ефективний перекладач — телеграм-канал письмової перекладачки Ірини Храмченко.
• Happy Interpreter — телеграм-канал синхроніста Дмитра Кушніра
• Андрій Бєсєдін — особиста сторінка у фейсбуці перекладача-синхроніста.
• Ірина Лебедєва – особиста сторінка у фейсбуці фахівчині з технічного письмового перекладу.
• Вікторія Мороз — блог перекладачки-синхроністки.
• Підготовка перекладачів — спільнота у фейсбуці.
• Літня школа перекладу — школа для студентів, однак є відкриті вебінари для всіх.
• Наталія Сліпенко — моя сторінка у LinkedIn.

Про те, де шукати роботу та як розвиватися у професії

Де працюють перекладачі

У перекладачів зазвичай є дві можливості: працювати на фрилансі та / або працювати у штаті. 

У штаті можна працювати, наприклад, у бюро перекладу або в компанії, де необхідність у перекладі виникає регулярно і в достатніх обсягах, щоб мати штатного перекладача. Як на мене, це прекрасна стартова можливість.

Фрилансери ж мають можливість працювати з клієнтами напряму та / або працювати з бюро перекладу. У випадку прямої співпраці додається робота з просування себе, налагодження зв’язків, пошуку нових клієнтів, але тоді й тарифи зазвичай вищі. Співпраця з бюро перекладів дає можливість менше уваги приділяти пошуку клієнтів, зате й тарифи нижчі.

Час від часу я бачу на ринку вакансії «секретаря-перекладача», «перекладача-асистента» тощо. Тобто компанія шукає людину для виконання адміністративної роботи і додатково перекладу, причому часто і письмового, і усного. Мені завжди дуже прикро бачити такі пропозиції, оскільки вони зводять переклад до якоїсь додаткової робочої функції і цим, як на мене, знецінюють кваліфікацію перекладачів. 

Як виділитись серед інших фахівців

Попит на ринку є однозначно, але й пропозиції на ринку чимало. Тому для перекладачів важливо:

• працювати над своєю репутацією;
• займатися нетворкінгом;
• (найважливіше!) знайти свою спеціалізацію.

Спеціалізація, як випливає з назви, — це вид роботи й тематика, над якою перекладач працює найбільше. Наприклад, мої спеціалізації — права людини, зокрема права жінок і права ЛГБТ+, антикорупційна діяльність, законодавство, політика та демократія.

Є колеги, які займаються маркетинговими текстами, які потрібно не стільки перекладати, скільки переписувати, щоб вони мали той самий ефект на аудиторію. Є колеги, які локалізують комп’ютерні ігри. Є колеги, які займаються винятково художньою літературою. Є колеги, які спеціалізуються на суто технічних текстах, щось про електротехніку чи машинобудування.

Коли перекладач на чомусь спеціалізується, попит завжди буде, бо замовники продовжать звертатися та радити його іншим. Якщо спеціалізація відсутня (що дуже природно, наприклад, на початку кар’єри), шукати клієнтів буде важко, бо складно аргументувати, чим ви кращі за іншого потенційного виконавця.

Загалом у перекладі, як і в будь-якій сфері послуг, найкраще працюють рекомендації.

Які є можливості для розвитку

Окрім перекладу, перекладачі також можуть займатися редагуванням, коректурою, субтитруванням, озвучуванням, написанням текстів тощо. Чимало знають ще одну іноземну мову окрім основної робочої, тож у рамках професійного розвитку можна підвищувати рівень своєї другої чи третьої мови, щоб працювати з нею також. Ще один варіант — здобуття нових спеціалізацій, тобто видів тем, з якими працює перекладач. Також є перекладачі, які відкривають власні бюро перекладу чи займаються іншим видом посередницької діяльності — наприклад, організовують переклад для заходів «під ключ».

У перекладі професійне зростання переважно горизонтальне, тобто пов’язане зі здобуттям нових навичок та розширенням спектру послуг. 

Особисто я вважаю розвиток невід’ємною частиною професії. На початку кожного місяця я прописую собі план професійного розвитку: регулярно переглядаю вебінари, читаю статті, які пишуть колеги, проходжу курси. У 2018 році завершила курс «Послідовний переклад», у 2019 — «Синхронний переклад», обидва офлайн. 

Зараз беру участь у тренувальному клубі для синхроністів, вчуся писати тексти, які продають, на курсі від Дениса Каплунова, у планах також курси з локалізації, маркетингу та юриспруденції. Освоюю нові технології. Сподіваюся у жовтні пройти навчальний модуль від класика синхронного перекладу Андрія Фалалєєва. До кінця року маю намір вступити в одну з міжнародних перекладацьких асоціацій. 

У майбутньому бачу розширення своєї невеличкої команди. Зараз працюю з двома перекладачками, а також маю поруч надійне плече двох редакторок та дизайнерки, тому думаю, попереду у нас багато цікавих проєктів.

Читайте також

Як написати і видати власну книгу? Поради редакторки Богдани Романцової

Чим заробляє на життя літературний критик і яким він має бути?

3 історії людей, які вирішили стати письменниками і їм вдалося