Як «сродна праця» Сковороди стала трендом через 300 років

Ольга Лугинець Пт., 02.12.22 Розвиток

«Робота — це не лише про гроші». До цієї концепції суспільство йшло вже давно. Одним з тих, хто поширював ідею «щасливих понеділків» для українців вдавнину, був Григорій Сковорода. Правда, в його світі це називалося «сродною працею».

На честь 300-річчя філософа, яке відзначаємо 3 грудня 2022 року, HR & карʼєрна консультантка Ольга Лугинець розбирається, що означала «сродна праця» для кожного з поколінь та як зрозуміти, чи ваша робота відповідає такому визначенню.

Ніхто не пожне твердої слави від будь-якого мистецтва, коли працюватиме без насолоди і натхнення.

Григорій Сковорода

Скажу відверто — хочеться почати цю статтю, як шкільний твір: «Григорій Сковорода — найвидатніший філософ України», або «Найвизначніша постать у літературі часів козаків та бароко», але… Але проблема в тім, що за високими фразами часто губиться і знецінюється проста істина: він був крутим.
 


Про що писав Григорій Сковорода 


Він надихав людей шукати себе — і знаходити щастя. Йти за своїм призначенням, а не за грошима й карʼєрою. Працювати в задоволення й розвиватися. Приносити користь іншим. Бути собою і дружити зі сродними людьми. Здається, зараз він був би топовим інфлюенсером.

Та у цій статті я пропоную нам зосередитися власне на «сродній праці». Найбільше про неї він писав у творі «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу» та у збірці «Байки Харківські». Ось, наприклад, деякі з його афоризмів: 

  1. «… Робота наша — це джерело веселощів. А коли кого робота не звеселяє, той не має з нею спорiдненостi, хто не є приятелем й вiрним i нiчого біля неї не любить, той завжди неспокійний i нещасливий. Але нема солодшого, як спільна для нас усiх робота» [байка «Зозуля та Дрізд»].
  2. «Що є болісніше, ніж купатись у багатстві i смертельно мучитись із того, що не маєш спорідненої праці?» [байка «Бджола і Шершень»].
  3. «Досвід — батько мистецтва, знання та звички. Звідси народились усі науки, книги, i вправності. Цей головний i єдиний учитель навчає птаство літати, а рибу — плавати» [байка «Собака та Кобила»].


Що головне в роботі для різних поколінь 


Сучасна молодь цікавиться професійною самореалізацією та шукає роботу до душі. Проте цей інтерес є не в усіх поколінь. На думку Нейла Гофа та Вільяма Штрауса, істориків, що створили найвідомішу «теорію поколінь», соціальний менталітет поступово змінювався що двадцять років — разом з поглядами на карʼєру. 

Ми пройшли великий шлях. Від жертовності мовчазного покоління (люди, що народилися у 1923 – 1942 роках), карʼєризму бумерів (1943 – 1963), прагнення work-life balance у покоління Х (1963 – 1982) і аж до «карʼєри мрії» у міленіалів (1982 – 2000) та зумерів (народжені після 2000 року). Саме на цьому етапі розвитку ми найближчі до «сродної праці» Григорія Сковороди. 

Першими міленіали міцно зацікавилися сферою розвитку талантів. У свої 23-41 рік, це покоління зараз найбільш залучене на ринку праці. Для них престиж і карʼєра вже не є самоціллю, зате важливий сенс та задоволення від роботи. 

Покоління Зет пішло ще далі. Як і Сковорода, його представники невимовно цінують досвід та безперервну освіту: навіть більше за традиційну вищу, яка нині швидко застаріває. Менше звертають увагу на расу, стать, національність тощо… як і пан Григорій із концепцією «нерівної рівності». Для них важливі, але не вирішальні, матеріальна нагорода та комфортні умови праці. Це прагматичні оптимісти, що прагнуть творчо і продуктивно змінювати світ на краще. 


Принципи сродності праці 


То як зрозуміти, що робота, якою ви займаєтеся, є вашою «сродною працею», відповідає вашій природі та наявним soft skills? Спостерігати за своїми думками, емоціями та почуттям. Фіксувати їх, щоби надалі проаналізувати. А за критеріями звернімося до експерта — власне Григорія Сковороди: 

  1. Не можна визначити, чи ваша це справа, не спробувавши нею зайнятися. «Практика без природженостi бездільна, а природженість утверджується працелюбністю. Яка користь знати, як робиться діло, коли ти сам його не зробиш? Взнати не важко, важче зробити».
  2. Не лише результати, а й робоча рутина викликає у вас інтерес та приносить насолоду. У байці «Бджола і Шершень» філософ згадує кота, що «веселіший» якраз тоді, коли «всю нiч бродить або сидить бiля нiрки, хоча, зловивши мишу, й не їсть її».
  3. Робота дається відносно легко: ви працюєте з азартом, а не страхом і напругою. «…сказав древній Епiкур таке: «Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке — непотрібним».
  4. Ваша праця приносить людям користь. «Як не ображати [знайомих], коли вона [людина, що працює] суспільству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов’язки? Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з’явиться працелюбність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи?».
  5. Ви маєте мир і спокій у душі та відчуваєте, що саме там, де повинні бути. «З різними природними нахилами і життєвий шлях різний. Одначе всім їм один кінець — чесність, мир і любов». 

Зрештою, якщо людина довгий час працює не за сродною працею, її чекатиме вигорання. Ось як описує такого нещасливця Григорій Сковорода: «Сумує і непокоїться, мов бджола, замкнена в світлиці, коли сонячний світлий промінь, який пронизує вікна, кличе її на медоносні луки. […] Тоді людина усім невдоволена, гидує і становищем своїм, і місцем прожиття. […] Те для неї приємне, що неможливе; бажане те — що проминуло, і завидне — що віддалене. Там лише добро, де її нема і коли її нема». 

Будь ласка, не слід нехтувати подібними симптомами. Особливо зараз, коли наша психіка є більш вразливою через переживання, пов’язані з війною. Якщо ми відчуваємо щось наближене до стану, описаного Сковородою, потрібно спробувати самодопомогу або звернутися до кваліфікованих державних/приватних фахівців.

Що таке професійне вигорання та як його попередити 👉

Читати

 
«Сродна праця» і війна 


Коли я починала писати цю статтю, в мені вирувало питання: чи доречно взагалі думати про сродну працю, коли у країні війна? Коли роботу і так непросто знайти, навіть ту, що не дуже подобається? Та я вважаю, що це завжди на часі. 

Чому? Бо учні попри війну ходять в школу. Навчаються, розвивають свої здібності і згодом мають обрати професію, яка допоможе їм розкрити власний потенціал, а не лише заробляти на життя. Дорослі працюють, щоб жити самим і за можливості донатити на ЗСУ… і при цьому не вигоріти до/після перемоги. А багато людей, яким довелося покинути свої домівки, зараз постали перед вибором: що робити далі? 

Я погоджуюся зі словами вчительки з Луцька, яка в вже в березні відновила уроки для дітей: «Я зрозуміла — щоб вижити, бути в ресурсі і допомагати іншим, потрібно працювати саме там, де твоє покликання, де ти можеш себе проявити і бути найкориснішою». 

Тож не варто забувати про сродну працю. Якщо є внутрішній чи інший ресурс, сродній праці можна приділяти час у вигляді хобі чи волонтерства. А щодо роботи… Можливо, не відразу вдасться знайти ту, яка відповідає нашій природності, але є сенс пробувати знову і знову. Воно того вартує. Адже кожен з нас заслуговує на щасливі понеділки.

Хочете знайти сродну працю?

Шукайте свою серед сотень вакансій на нашому сайті та надсилайте резюме 👉

Вакансії

Читайте також

Про пошук роботи, кар’єру і не тільки: 30 порад від експертів Happy Monday

Я пережила екзистенційну кризу та знайшла себе одразу у двох професіях

Знайти себе, допомагаючи іншим: як волонтерство переросло в роботу

Підписуйтеся на щасливі понеділки!

Раз на тиждень по понеділках ми будемо ділитися найкрутішими вакансіями та історіями про кар’єру.


Більше
Відгук

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: