Перевірка на чесність: як і навіщо компанії використовують поліграф (детектор брехні)

Пройти детектор брехні пропонують не лише в кіно чи шоу на СТБ, але й в українських компаніях. Розбираємося, хто та з якою метою найчастіше замовляє таку перевірку, про що питають поліграфологи та наскільки це взагалі законно й науково, а допомагає нам експертка ринку праці Тетяна Пашкіна. 

Що таке поліграф

Поліграф, або ж детектор брехні — це різновид психофізіологічної апаратури, що використовує комплексну багатоканальну комп’ютерну методику реєстрації змін психофізіологічних реакцій людини на певні психологічні стимули. Іншими словами, це апарат, що виявляє зміни у фізіологічному стані людини — частоти й глибини дихання, кров’яного тиску та пульсу, скорочення м’язів і потовиділення — у відповідь на певні запитання. 

Люди, які вірять в ефективність поліграфа, вважають, що брехня викликає певні фізіологічні прояви, наприклад прискорення пульсу чи збільшення потовиділення, які можна зафіксувати й у такий спосіб дізнатися, чи людина щось приховує. 

Це взагалі працює?

Значна частина науковців вважає поліграф псевдонауковим методом, а його результати — неточними. На їхню думку, не існує жодних специфічних фізіологічних реакцій, пов’язаних з брехнею. Апарат не здатен виявити брехню, максимум — показати, чи перебуває людина у стані стресу під час відповіді на запитання, а причин для цього може бути багато, починаючи від самого факту перевірки. Певні ліки, хвороби чи стани людини теж можуть впливати на її реакцію. 

Оскільки поліграф лише реєструє фізіологічні зміни людини, висновки про те, чи бреше опитуваний, робить не сам інструмент, а поліграфолог, який проводить тест. Тому результат багато в чому залежить від його компетентності, вміння ставити коректні запитання та правильно інтерпретувати реакції людини. 

Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці: «Сама я ніколи не проходила поліграф, але чула, що його можна обманути. Навіть існують поради — дієві чи ні, — як це зробити. Тому підозрюю, що через неправильне використання цього інструмента іноді мають місце «криві» управлінські рішення. 

Поліграфолог має бути гарним фахівцем і спочатку провести калібрування, тобто визначити межі хвилювання в нормальному стані. Щоб у процесі перевірки відрізнити, ви хвилюєтеся від дискомфорту самої процедури, від того, що колись ручку в офісі вкрали, чи через щось серйозніше. Але хороший поліграфолог — це дорого».  

Хто замовляє перевірку на поліграфі в Україні

Попри неоднозначність самого методу, поліграф в Україні використовувати не заборонено, на відміну від деяких країн, як-от Австралія, Німеччина, Австрія. На детекторі брехні можуть перевіряти співробітників Міністерства оборони, Генштабу, Національної поліції, а також підозрюваних, стосовно яких порушено кримінальні справи.

Поліграф також є популярним і серед звичайних роботодавців, які хочуть переконатися в чесності кандидата перед працевлаштуванням. Здебільшого їх цікавлять справжні наміри працевлаштування, наявність залежностей, конфліктність чи нечесність, причини звільнень з попередніх місць роботи тощо.

Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці: «Служба безпеки не завжди може дати стовідсотково правдиву інформацію про минуле людини. Наприклад, колись вона щось поцупила, але це не було юридично зафіксовано й людину не притягнули до відповідальності. 

Тому, якщо посада передбачає роботу з матеріальними цінностями, роботодавець може вдатися до перевірки, бо вірить, що поліграф із якісним поліграфологом можуть його убезпечити. Окрім схильності до крадіжок, часто також перевіряють, щоб у співробітника не було залежностей — ігрової, алкогольної, наркотичної, бо такі люди можуть бути небезпечні для компанії».

Здебільшого перевірку на поліграфі проходять кандидати в державні чи фінансові установи на посади, що передбачають високий рівень відповідальності. Хоча буває по-різному.  

Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці: «Серед кандидатів, яких часто перевіряють, — завгоспи, закупівельні менеджери, менеджери з продажу, комерційні директори, касири, бухгалтери. Тобто насамперед ті посади, які стосуються матеріальних цінностей.

Скажімо, менеджер із продажу домовляється з клієнтом і надає йому знижку 50% на гуртову купівлю телефонів. Протягом місяця клієнт повертає ці телефони, а сума знижки ділиться навпіл між менеджером та клієнтом. Ніби ніхто нічого не вкрав, але компанія постраждала, адже, по суті, гуртовий продаж не відбувся, знижка невиправдана. Тут може допомогти поліграф, якщо немає інших доказів — листування тощо. 

Але треба зрозуміти, що це не стільки про компанію, скільки про її корпоративну культуру. Наприклад, на ринку України купа банків, але половина з них не використовує поліграф при працевлаштуванні». 

Ще одна причина тестів на поліграфі — перевірити своїх співробітників у разі виникнення позаштатної ситуації: розкрадання чи псування майна, фінансових махінацій, корупційних схем, розголошення комерційної таємниці тощо.

Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці: «Часом поліграфологів запрошують, коли виникають сумніви в чесності працівників і треба підтвердити чи спростувати підозри: наприклад, коли все вказує на людину, а доказів немає. 

На одній із моїх робіт якось вкрали проєктор. Камери стояли лише на вході та на виході. Коробка була невелика, її легко можна було винести. Керівництво вирішило, що у випадковому порядку 10 із 30 людей мають пройти поліграф, щоб як мінімум зрозуміти, чи хтось щось чув і бачив. Зрештою винуватця не знайшли. Але атмосфера в компанії була напруженою, бо не зрозуміло, чи є крадій серед тих 20 людей, кого не перевірили, чи ця людина обійшла поліграф, чи ще багато інших варіантів». 

Як проходить перевірка на поліграфі

Зазвичай перевірку проводить не сама компанія, а організація, що надає такі послуги. Перед тестуванням поліграфолог роз’яснює людині, як буде проходити процедура, окреслює можливі питання, уточнює, що вони мають на увазі тощо.

Далі закріплюють датчики, що вимірюють зміну фізіологічного стану людини, та починають тестування. Для калібрування можуть ставити запитання, на які треба відповідати очевидною правдою чи неправдою, або нейтральні запитання, що не мають стосунку до роботи. Завдання поліграфолога на цьому етапі — зрозуміти реакції людини, щоб надалі не переплутати хвилювання від самої процедури з хвилюванням через обман.

Безпосередньо ж перевірка може охоплювати запитання про наявність у людини різних залежностей, розповсюдження конфіденційної інформації, підробку документів, крадіжки чи конфлікти на робочому місці, мотивацію для працевлаштування. Водночас поліграфолог не має права ставити запитання про політичні погляди, особисте життя, релігійні вірування тощо. 

Перевірка на поліграфі відбувається лише за добровільною згодою: людина має підписати документ, який засвідчує, що вона не проти пройти детектор брехні. Втім, чи не означає відмова від поліграфа, що людина щось приховує?

Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці: «Як на мене, це про суб’єктивне сприйняття. Це така ж причина відмови, як, скажімо, “далеко їхати до вас в офіс”. Тобто відмова брати участь у перевірці не означає, що кандидат у чомусь винний, він просто може не хотіти створювати собі зайвий клопіт. Це як відмовитися робити тестове, бо десь вас візьмуть і без нього. Але коли ви пройшли 33 етапи, спершу на все погодилися, а в самому кінці відмовляєтеся від поліграфа, це, якщо чесно, має такий собі вигляд». 

Що думають кандидати про детектор брехні

На форумі DOU є ціле обговорення використання поліграфа на співбесідах (обережно: російська мова в коментарях), з якого зрозуміло, що більшості така перевірка не до вподоби.  

Тетяна Пашкіна, експертка ринку праці: «Є люди, яким усе одно. Їм потрібна робота, немає чого приховувати, і якщо поліграф — це етап на шляху отримання цієї роботи, то чому б і ні. Якщо ж це відбувається не профілактично, а коли щось сталося, то люди можуть ображатися чи звільнятися, навіть якщо вони ні в чому не винні. Бо здається, що тебе невиправдано звинувачують, тому хочеться махнути на все рукою та піти. 

У підсумку думаю, що для оптимізації безпеки такий інструмент часом має сенс, але за умови якісного апарата, досвідченого поліграфолога та правильного підходу. Також це обґрунтовано, якщо поліграф вбудований в систему безпеки компанії, як цеглина в стіну: це потрібно проговорювати з людьми, пояснювати, навіщо така процедура потрібна. Усі процеси мають бути налагоджені, бо якщо це буде хаотично, то може не приносити користі. Треба враховувати стани людей, щоб не завдати їм такими методами емоційної шкоди».

Читайте також

Що таке стрес-інтерв’ю і як його пройти?

7 запитань про пошук роботи, які ви завжди хотіли поставити рекрутеру

Аліса у Задзеркаллі, або Що робити, якщо ви потрапили на дивну співбесіду