Аліса у Задзеркаллі, або Що робити, якщо ви потрапили на дивну співбесіду

За 20 років роботи ейчаром кар’єрна консультантка й експертка ринку праці Тетяна Пашкіна провела чимало співбесід, а ось по той бік найму побувала буквально кілька разів. І навіть серед такої малості не обійшлося без незручних ситуацій. У своєму новому матеріалі Тетяна розмірковує про дивні й неприємні для кандидата інтерв’ю та радить, що робити, якщо ви стали героєм одного з них.

Якось я вирішила відгукнутися на вакансію корпоративного автора у Дуже Відому Компанію (ДВК). На той час я провела майже 150 інтерв’ю, а вже статей написала в рази більше, ось і подумала, що цілком можу підійти. І дійсно — після короткого телефонного інтерв’ю мене запросили на очну співбесіду.

Офіс ДВК виявився цікавим і просторим, а щоб я могла надивитись удосталь, мої інтерв’юери запізнилися. Щоправда, потім усе ж вибачилися — мовляв, роботи багато, зустріч за зустріччю… Ну що ж, усі ми живі люди, буває. Далі зустріч проходила в «теплій дружній атмосфері», після обговорення мого резюме та професійного досвіду мені запропонували виконати тестове завдання — написати статтю про ринок праці.

Найцікавіше почалося після — отримати зворотний зв’язок щодо статті виявилося справою нелегкою. Додзвонитися до мого контакту було нереально, на листи вона не відповідала, тільки надіслала коротку смску — мовляв, текст на розгляді, ми з вами зв’яжемось. За кілька тижнів мені прийшов сухий лист із подякою за участь у конкурсі та повідомленням про вибір іншого кандидата. Це було в п’ятницю, а вже в понеділок у черговій розсилці я побачила… ту саму вакансію корпоративного автора від тієї ж ДВК.

Я навіть не стала засмучуватися, що мені не заплатили за тестове завдання — вистачило й злощасного досвіду.

Задзеркалля поганих співбесід

Пізніше я дізналася, що взагалі-то відбулася легким переляком. Відсутність зворотного зв’язку або безкоштовно виконане тестове завдання — це лише верхівка Задзеркалля поганих співбесід, а могло бути набагато гірше.

У різних опитуваннях як фактори, що дискредитують компанію під час відбору, фігурують зарозумілість ейчарів, некоректні запитання про особисте життя кандидатів і не тільки. Я сама колись намагалася втішити кандидатку, яка приїхала до мене з такого інтерв’ю: її буквально трясло після того, як рекрутерка розпитувала її про сім’ю та дітей, яких до 30 років кандидатка так і не завела. А в кінці ще й заявила: «А що ви собі думаєте, годинник цокає!», чим довела кандидатку просто до істерики (питання, певно, було болюче, та й поставлене було, м’яко кажучи, некоректно).

На жаль, за час, що минув від того інтерв’ю, кількість ображених ейчарами кандидатів аж ніяк не зменшилася.

Сьогодні в рамках кар’єрних консультацій я бачу, що й спектр кандидатів, які зіткнулися з некоректною поведінкою наймаючої сторони, досить широкий. Хтось ставиться з гумором або намагається зрозуміти «А чого це мені прилетіло?», як сказав мені один із клієнтів. Найприкріше, що іноді буквально ні з чого.

Якось на конференції я абсолютно випадково стала свідком розмови двох колег. Одна з них скаржилася на несправедливу догану керівниці: «А що я? Промовчала. Добре, що потім була співбесіда. І якомусь бідоласі тупо не пощастило!».

Я тоді задумалась про те, як почуває себе людина, яка прийшла на інтерв’ю та отримала злив чужих емоцій просто так. Мені зустрічалися такі люди — які через роки після подібної співбесіди «з’їдали» себе у спробах знайти неіснуючу правильну відповідь.

Що я хочу сказати: якщо ви почуваєтеся Алісою, яка з подивом рухається за Білим Кроликом — можливо, так воно і є. Але співбесіда — це дорога двостороння, тому ви завжди можете зупинитися й запитати себе: «А чи хочу я далі йти цим маршрутом?».

Що робити, якщо співбесіда пішла не так

Якщо ви стали жертвою гри в хорошого й поганого поліцейського. Такі ігри, покликані «збити гонор» кандидата або його зарплатні побажання, часто дають протилежний ефект. Спантеличений кандидат мріє тільки про одне — залишити ці незатишні стіни.

Якщо у вас в анамнезі була така ситуація, запитайте себе: чи стосувалася вона особисто вас, чи це був відпрацьований прийом, який вам не пощастило випробувати на собі. Якщо другий варіант — подумайте, які маркери дозволять виявити таку ситуацію на ранніх стадіях наступного разу та як її уникнути. А якщо перший — проаналізуйте, що у вас спровокувало таку поведінку інтерв’юерів.

Рефлексія не в усіх прокачана, тому вашу незалежність можуть сприйняти як задиркуватість, задумливість — як зарозумілість тощо.

А якщо ви потрапили на інтерв’ю, яке перетворилося на божевільне чаювання, розберіться, які емоції це у вас викликає. Якщо вам хочеться швидше знайти вихід — не стримуйте себе. Вибачтесь і прощайтесь. Якщо ж вас це навіть тішить і вселяє певні надії — чому б і ні?

Якщо онлайн-формат не дає однозначно зрозуміти, який із себе потенційний роботодавець. На невеликому й розмитому віконечку в Zoom, Viber або інших месенджерах обличчя майбутнього шефа / колеги здається не таким вже й страшним, а в листуванні всі ввічливі й доброзичливі. Можливо, доти, поки раптовий дедлайн не змиє всю цю вдавану ввічливість.

У таких ситуаціях дуже цікаво спостерігати, як співрозмовники реагують на якісь незаплановані ситуації — від технічних проблем до кота, який не бажає залишати клавіатуру. Їхня природна реакція підкаже вам, якими є їхні звичайні шаблони поведінки в подібних ситуаціях. А вже вам вирішувати — подобаються вони вам чи ні.

Ще один фактор — вже про ваш «город». Іноді вашу природність емоцій цілком обґрунтовано сприймуть як хамство чи грубість, на непунктуальність звернуть увагу, а через неохайність не зроблять пропозицію роботи вашої мрії. Тому, досліджуючи недоліки майбутнього роботодавця, корисно час від часу нагадувати собі біблійну притчу про скалку й колоду.

Якщо все, що відбувається на інтерв’ю, вам категорично не подобається. Ймовірно, таку поведінку або допускають, або тут так заведено. Перший випадок легший: можливо, це дійсно одиничний «заскок», але в його випадковості може ховатися багато подальшого болю — ситуацій, які чимось нагадають цю співбесіду.

Другий випадок — це особлива корпоративна культура. Іноді особлива тільки для вас, тому що вона просто не ваша. Якщо вам у цьому офісі та з цими людьми некомфортно — вирішуйте, чи готові ви це терпіти щодня. Врахуйте: якщо ейчара ви будете бачити все рідше, то менеджер, який вас наймає — ваш майбутній бос і щоденний супутник.

Отже, якщо на інтерв’ю щось іде не так, розвертатися й голосно грюкати дверима, звісно, необов’язково, але й терпляче зносити це теж не варто. Абсолютно нормально стати ініціатором завершення зустрічі, якщо зробити це коректно й обґрунтовано, з почуттям власної гідності й самоповаги. І тоді все буде, як сказала Аліса:

«Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця й вишикується в єдину красиву схему, як мереживо. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, тому що все буде правильно».

Читайте також 

Що це було?! 10 неприємних історій про пошук роботи

Рекрутинг здорової людини: як рекрутерам та кандидатам налагодити стосунки

Як не облажатися з резюме, супровідним листом і співбесідою