Геть перфекціонізм! Як прагнення до ідеалу заважає вашій роботі та кар’єрі

Перфекціонізм часто видає себе за друга, а не ворога: здавалося б, що поганого в тому, щоб робити все якомога краще? Насправді прагнення до ідеалу може сильно нашкодити вашому професійному розвитку. Як саме та чи можна це виправити, розповідає Аніфє Музафарова, експертка з пошуку роботи в західних країнах, яка й сама свого часу боролася з перфекціонізмом.

Що не так із перфекціонізмом?

Якось я розмовляла зі знайомою, досвідченою маркетологинею, про те, чому вона не прийняла офер із зарплатою, вдвічі більшою за нинішню. Після декількох уточнень ми вийшли на можливу причину відмови — перфекціонізм: вона боялася не впоратись і тому вирішила навіть не пробувати. 

Більшість думає, що перфекціонізм — це круто: його часто називають серед характеристик, якими пишаються. Мало хто визнає, що він не працює і що натомість його варто позбутися до певного мінімуму.

Перфекціонізм підступний, бо, з одного боку, він ніби спонукає до високоякісної роботи та кращих результатів. Але на практиці частіше гальмує та забирає енергію. Отже, шкодить вашій кар’єрі та розвитку. Колись я прочитала в блозі харківського бізнесмена Павла Обода: «Я декілька років шукав правильну та підхожу систему для вивчення англійської, поки не зрозумів, що якби почав вчити хоч якось, то мав би вже результати та рівень». 

Як людина, що допомагає іншим із пошуком роботи, я постійно стикаюся з тим, як перфекціонізм ускладнює цей процес. Робить його більш статичним та реактивним, тоді як краще, навпаки, стратегічно та проактивно позиціювати себе на ринку праці, особливо в часи кризи чи в новому для себе середовищі. 

Якщо ви не впевнені, що вас це стосується, пропоную перевірити себе на тривожні дзвіночки перфекціоніста. 

7 ознак перфекціоніста

1. Надзвичайно високі стандарти: якщо мріяти — то масштабно, без конкретизації та покроковості. 
2. Критичність і вимогливість до своєї роботи: навіть після закінчення проєкту, від якого всі в захваті, ви скажете, що могли б зробити краще.
3. Відкладання всього важливого через страх не відповідати своїм високим стандартам.
4. Страх невдачі, що заважає ризикувати, пробувати щось нове, розвиватися. 
5. Зосередження на деталях, а не на кінцевій меті: ви витрачаєте багато часу та енергії на дрібні деталі, а не на досягнення загального результату.
6. Нездатність делегувати: здається, що ніхто, окрім вас, не зможе виконувати роботу на такому ж високому рівні. 
7. Високий рівень занепокоєння, іноді навіть стресу внаслідок постійного відкладання та тиску дедлайнів.

Чому перфекціонізму варто позбутися?

Якщо ви перфекціоніст, але все одно вважаєте, що це не трагедія, ось три причини які, можливо, змінять вашу думку.

Перфекціонізм веде до прокрастинації 

Коли встановлюєш для себе надзвичайно високі стандарти, можна довго почуватися просто причавленим до землі від усвідомлення масштабу та комплексності цілі. Звісно, це підвищує ймовірність відкласти початок роботи, що може призвести до порушення дедлайнів, змістити інші задачі, вплинути на вашу професійну репутацію та сколихнути вашу самооцінку.

Перфекціонізм сприяє вигоранню

Люди, що прагнуть доводити до ідеалу кожне завдання незалежно від його важливості, часто забувають про кінцеву мету своєї роботи, а також нехтують турботою про себе. Тож одного дня вони можуть не знайти сил і бажання, щоб піднятися з ліжка. 

Перфекціонізм заважає зростанню

Якщо ви хочете робити все ідеально, то, ймовірно, не дуже охоче беретеся за нові виклики чи пробуєте щось нове через страх невдачі. Це марнує ваш час, бо замість того, щоб розвивати нові навички та виводити свою кар’єру на наступний рівень, ви обдумуєте негативні наслідки потенційної невдачі.

Як боротися з внутрішнім перфекціоністом?

На початку своєї кар’єри я теж стикнулася з перфекціонізмом, для мене він був частково вираженням нелюбові та неприйняття себе. Коли я його позбулася (майже), то стала більш продуктивною та гнучкою. Зараз у мене є впевненість у своїх зусиллях та позитив як паливо для дій. 

Коли мені кажуть, що перфекціонізм не дає розслаблятися і це добре, я відповідаю: «А як же час?». Час, який ми марнуємо на думки про те, що все ще попереду, що є час на розгойдування, що варто почекати більш вдалої можливості. Але чи так це насправді? На щастя чи на жаль, стратегія «Я просто почекаю» у наш час не працює. Хто чекає — той не отримує бажаного.

Тож поділюся практичною частиною боротьби з перфекціонізмом, яку я самостійно розробила і яка дуже швидко поставила мене на ноги. 

1. Визнайте, що проблема існує. Значна частина успіху в пропрацюванні слабких сторін починається з зізнання самому собі, що проблема дійсно існує. Усі інші кроки не матимуть сенсу, поки ви не визнаєте, що перфекціонізм дійсно заважає вам жити. 

2. Знайдіть час на рефлексію. Вміння подивитися на себе зі сторони й проаналізувати свою поведінку ще нікому не заважало. Це може бути, наприклад, ведення щоденника. Так, це не якась примусова штука зі школи, а практика, яку сьогодні використовує багато успішних людей, як-от Шерил Сендберґ, Рей Даліо тощо, які ведуть щоденники та часто наголошують на важливості рефлексії.

Особисто я не можу без цього жити. Інструмент написання текстів для мене — справжні ліки. Особливо після того, як я прочитала книжку «Шлях художника» Джулії Кемерон, яку всім дуже рекомендую. Але письмо — це лише один із форматів рефлексії, для вас це може бути щось інше, але обов’язково те, що потребує внутрішнього діалогу та погляду вглиб себе. 

3. Порахуйте вартість перфекціонізму. У всього своя ціна, і у перфекціонізму вона занадто висока. Згадайте останній проєкт чи пропозицію роботи, від якої ви відмовилися через страх невдачі, та порахуйте, скільки грошей ви могли б заробити та витратити на те, що любите. А є ще ж і нематеріальна сторона питання: можливо, з цього досвіду ви могли б отримати нові знання, навички, впевненість у собі, що з часом призвело б до ще більшого заробітку. Ми шкодуємо дарма витрачених грошей на невдалу кофтинку, а от вартість змарнованих можливостей не рахує майже ніхто. Хоча це витрати, яких дійсно шкода.

4. Знайдіть приклади для натхнення. Наприклад, зайдіть у LinkedIn і за фільтром досвіду чи диплому знайдіть декілька цікавих для вас профілів. Подивиться, що ці спеціалісти роблять, щоб розвиватися, які курси проходять, що дивляться, про що дискутують. Коли ви побачите, як інші люди змінюються, як вони приймають рішення щодо своєї кар’єри, це дасть вам натхнення й бажання діяти. Для мене це працює безвідмовно.

А від того, що демотивує, навпаки, відпишіться. Це стосується всіх, хто справляє на вас враження втілення ідеальності та радше дратує ніж надихає. Я так і зробила, і в підсумку проводжу в інстаграмі менш ніж 30 хвилин на день, лише щоб зробити сторіз та почитати новини зі світу праці. 

5. Почніть робити кожне своє досягнення публічним. Наприклад, робіть пост у соцмережах з описом усього, що вам вдалося: від публікації статті до гарного відгуку від клієнта. Диджиталізуйте все в онлайн-щоденник успіху, видимий для всіх. Як бонус — це стане вашою найкращою професійною візитівкою та основою вашого персонального бренду. 

6. Закохайтеся в себе. Роздивіться в собі те неповторне, що здатне змінити світ на краще, та будьте від цього в захваті. Бо в кожного своя місія, і ніхто не може виконати її за вас. Ця ексклюзивність, ця неповторність вражає, захоплює та дійсно закохує. А коли любиш себе, то все менше хочеться марнувати свій час на ідеальність, яка нікому не потрібна. Якось я прочитала таку фразу: «Те, як ти любиш себе, показує іншим, як любити тебе». 

7. Складіть конкретний план на завтра, тиждень та місяць. Ми часто недооцінюємо найпростіші речі через їхню доступність. Але часто саме вони —  найдієвіші. В погоні за масштабним ідеалом перфекціоністи іноді забувають про конкретність кожного дня з його маленькими кроками. Планування необхідне, щоб уникнути прокрастинації. Мені це дає потужний ресурс — сісти за свій гарний планер і прописати плани та цілі. Взагалі посидіти й пописати для мене — найкращий вид розвантаження. Потім можна літати та пурхати. 

8. Заручіться підтримкою. Нехай у вас буде хтось, хто зможе підхопити під руки. За потреби небайдужа людина може поділитися з вами своєю енергією, а в моменти сумнівів і невпевненості — підказати та підбадьорити, і це працює. 

9. Обов’язково піклуйтеся про себе. Від легкої руханки до маски для обличчя. 

10. Святкуйте навіть найменші перемоги. Те, на чому ми фокусуємося, формує наше сприйняття себе та навколишнього середовища. Негатив ми помічаємо автоматично, а от щоб побачити хороше, потрібно докласти зусиль. Але помічати позитив — це інвестиція у нашу впевненість і спокій. 

Для тих, хто й досі на боці перфекціонізму, хочу зазначити, що він ще ні разу не потрапив у перелік найпотрібніших навичок майбутнього. І не є вимогою на жодну роботу. То що можна взагалі казати про його доцільність? Краще зробити помилку та виправити її, ніж так і не спробувати.

Читайте також

Як зрозуміти, чи ви перфекціоніст, і що з цим робити?

Бути звичайним і радіти цьому: як вижити в епоху успішного успіху

Про шкоду і користь прокрастинації та як з нею домовитися