Як зрозуміти, чи ви перфекціоніст, і що з цим робити?

Перфекціонізм заважає людині бути ефективною в роботі і щасливою у житті. Звідки він береться, чим шкідливий і що з ним робити? Відповідаємо на 9 найважливіших питань про перфекціонізм. 

Наша авторка — Ірина Стрельникова, бізнес-коучка ACC ICF, членкиня сертифікаційного комітету Міжнародної Федерації Коучингу в Україні.

Ми часто занадто вимогливі до себе, інших і світу. Ідеал може бути хорошим орієнтиром, але прагнучи його завжди і у всьому, ми отримуємо перманентний стан незадоволеності.

1. Що таке перфекціонізм?

Знайомий вислів: «Немає меж досконалості»? Перфекціонізм — це переконання, що ідеал може і повинен бути досягнутий. Якщо результат роботи неідеальний, то він не має права на існування: потрібно намагатися і вдосконалюватися далі. Намагатися зробити все якнайкраще — це похвально, але зайвий перфекціонізм навпаки, заважає роботі.

2. Хто такі перфекціоністи?

Перфекціоністи — люди, які постійно прагнуть ідеалу: у зовнішньому вигляді, облаштуванні побуту, роботі. Бути перфекціоністом — це ставити завищені вимоги до себе та інших людей, вкрай критично оцінювати себе, свою поведінку і результати своєї роботи. Для перфекціоністів існує тільки повний провал або приголомшливий успіх — на проміжні позитивні результати вони не звертають уваги.

3. У чому причина перфекціонізму?

Коріння перфекціонізму варто шукати у дитинстві. Особливо він характерний для тих, кого часто і багато оцінювали в дитинстві (наприклад, в школі). З того часу дитина ототожнює себе і свою значущість з оцінкою. Вона вірить, що гідна любові, тільки якщо досягне найкращого результату.

Але якщо оцінки в школі чи університеті — це зрозумілі й вимірювані параметри (є чіткий причинно-наслідковий зв’язок: потрудився і вивчив — отримав хороший бал), то в реальному житті все інакше. Немає готових систем оцінювання, зате є безліч невідомих. Та й на академічних знаннях далеко не заїдеш. Потрібні практика і досвід, який неможливо отримати без помилок. Але про які помилки може йти мова, якщо перфекціоніст звик цінувати себе за безпомилковість?

4. Які можуть бути наслідки перфекціонізму?

Найперше і найважливіше — відсутність віри в себе. Ми підсвідомо розуміємо, що ідеал — це те, чого насправді не існує. І це, до речі, класна відмазка — шукати те, чого немає. Дуже романтично, багато страждань і переживань. Але у реальному світі результативність руху цим шляхом прямує до нуля.

Зрештою, ми зависаємо в пастці, яку можна назвати «параліч перфекціоніста». Рухатися вперед неможливо, тому що немає конкретної мети, проте є втома. Зійти з дистанції означає визнати свою помилку. А ми не готові розглянути можливість чогось відмінного від досконалості. Такий ось цікавий баг мислення.

5. Які побічні ефекти перфекціонізму у роботі?

У будь-якій справі перфекціонізм може вилитися в затягування термінів, саботаж, підвищений рівень стресу, відсутність креативу.

Мислення перфекціоніста керується страхом, а не творчістю.

Наприклад, у роботі керівника перфекціонізм це: «Я краще за всіх знаю, як потрібно зробити» або «Помилка смерті подібна». Звідси:

• недовіра до співробітників;
• гіпервідповідальність і синдром Бога;
• невміння делегувати, перевантаженість;
• заморожування і зведення нанівець потенціалу команди;
• незавершеність завдань;
• завантаженість операційкою замість фокусування на стратегічних цілях;
• мікроменеджмент, катастрофічна нестача часу та інші побічні ефекти.

У моїй практиці керівникам-перфекціоністам потрібно було з нуля створювати для себе поняття «людини неідеальної». І вже з цього привабливого у своїй недосконалості образу ліпити того, ким вони хотіли б стати.

6. Як зрозуміти, що ви перфекціоніст?

Найбільш яскраві маркери перфекціонізму наведені в книзі Елізабет Ломбардо «Краще за досконалість». Якщо ви впізнаєте у цьому описі себе, то, скоріше за все, ви — перфекціоніст.

1. Ваше кредо: «Ідеально або ніяк».
2. Ваша впевненість в собі ґрунтується на чужій оцінці.
3. Ви заздалегідь налаштовані на несприятливий результат будь-якої справи й мучите себе негативними думками.
4. Вам важко приймати рішення. Ви відтягуєте початок і завершення справ зі страху зробити «неідеально». Вам постійно бракує часу зробити все «як треба».
5. Ви ставите інтереси інших вище за власні. Ви виснажені через спроби все передбачити та встигнути. Ви забули про свої потреби, про відпочинок. Близько ображаються, що ви не приділяєте їм уваги.
6. Ви думаєте, що будете щасливі, досягнувши якої-небудь мети, але цього ніколи не відбувається: або результат неідеальний, або ви занадто виснажені, щоб відчути радість.

Ці ознаки тією чи іншою мірою характерні для багатьох людей. Важливо визначити, наскільки сильно вони виражені у вас.

7. Як перфекціонізм заважає конкретно вам?

Я впевнена, що перфекціоністи багато в чому усвідомлюють наслідки своєї недуги — адже це незабутній досвід 🙂

Основна тема перфекціоніста: «Якщо ти недосконалий, то ти — посередність, нікчемa». Це дуже глибокі емоційні переживання.

Ось вправа, яка допоможе зрозуміти, чим саме вам заважає прагнення до ідеалу.

1. Розділіть аркуш паперу на три колонки.
2. У першу колонку випишіть основні сфери свого життя. Наприклад:
   • психологічне здоров’я;
   • фізичне здоров’я;
   • відносини;
   • робота;
   • фінанси;
   • розваги.
3. У другій колонці напишіть, які переваги й недоліки вам дає прагнення до ідеалу в цих сферах.
4. У третій колонці зробіть те саме, але вже з точки зору людини, яка прагне не досконалості, а щасливого життя, в якому менше стресу і більше задоволення.

Порівняйте результати 🙂

8. Що робити з перфекціонізмом?

Найперше і найголовніше — відокремити людину від її дій. Коли трапляються провали або періоди типу «Весь світ йде на мене війною», перфекціоніст схильний вважати себе невдахою. Він думає про себе не «Я помилився», а «Я — помилка».

Людина, яка вірить в себе і яка помилилася — визнає помилку, проаналізує отриманий досвід, скоректує поведінку і зробить наступну спробу.

Це нормальний цикл навчання. Однак перфекціонізм блокує будь-яке навчання. У підсумку така людина несвідомо транслює всьому світу: «Я — помилка, не підходьте до мене — це заразно!».

Основне завдання — вивести своє мислення зі звичної колії під знаком: «Якщо я помилився, то я лузер» і почати прокладати нові швидкісні траси.

Як це зробити? Простий і практичний спосіб — навчіться ставитися до себе як до друга. Ви ж не сказали б другові, який помилився і потребує вашої підтримки: «Нікчемо, як ти міг так вчинити?» Ні, швидше за все, ви б знайшли спосіб підтримати і надихнути його, ще й відчули б себе при цьому потрібною і значимою людиною.

Подивіться на себе зі сторони, очима найкращого друга. Що б ви собі сказали? Як би підтримали? Якими надихаючими думками про себе поділилися б?

9. Чому гумор — найкраща зброя проти перфекціонізму?

Гумор і самоіронія — найпотужніші антидоти перфекціонізму. Коли ми жартуємо над собою, ми нібито граємо з ситуацією, дивимося на себе з боку і змінюємо ракурс.

Перфекціоніст завжди дуже серйозний і скутий. Гумор розкріпачує, дозволяє вам стати більш людяним. А іншим людям — побачити у вас таку саму людину, як і вони. З усіма недоліками, нісенітницями і дурницями. Уміння посміятися над собою робить людину більш привабливою.

Як натренувати почуття гумору? Найпростіший спосіб — вправа «окуляри клоуна». Коли ми вдягаємо такі уявні окуляри, ми можемо побачити смішне навіть у найбільш безглуздих і сумних ситуаціях. Як у фільмі «Чорна кішка, білий кіт» Еміра Кустуриці. Кожен раз, відчуваючи наближення нападу перфекціонізму, вдягайте «окуляри клоуна», дивіться на себе з боку і відповідайте на запитання: «Що смішного в цій ситуації?».

Читайте також

Бути звичайним і радіти цьому: як вижити в епоху успішного успіху

«Я всьо»: що робити з вигоранням, якщо просто відпочити — недостатньо

Як знайти себе і робити те, що любиш?