fbpx

Як зрозуміти, чи ви перфекціоніст, і що з цим робити?

Ирина Стрельникова Ср., 14.11.18 Кар'єра

Перфекціонізм заважає людині бути ефективною в роботі і щасливою у житті. Звідки він береться, чим шкідливий і що з ним робити? Відповідаємо на 7 найважливіших питань про перфекціонізм. 

Наша авторка — Ірина Стрельникова, бізнес-коучка ACC ICF, членкиня сертифікаційного комітету Міжнародної Федерації Коучинга в Україні.

Ми часто занадто вимогливі до себе, інших і світу. Ідеал може бути хорошим орієнтиром, але прагнучи його завжди і у всьому, ми отримуємо перманентний стан незадоволеності.


Що таке перфекціонізм


Знайомий вислів: «Немає меж досконалості»? Перфекціонізм — це переконання, що ідеал може і повинен бути досягнутий. Якщо результат роботи неідеальний, то він не має права на існування: потрібно намагатися і вдосконалюватися далі. Намагатися зробити все якнайкраще — це похвально, але зайвий перфекціонізм навпаки, заважає роботі.


Хто такі перфекціоністи


Перфекціністи — люди, які постійно прагнуть ідеалу: у зовнішньому вигляді, облаштуванні побуту, роботі. Бути перфекціоністом — це ставити завищені вимоги до себе і оточуючих людей, вкраё критично оцінювати себе, свою поведінку і результати своєї роботи. Для перфекціоністів існує тільки повний провал або приголомшливий успіх — на проміжні позитивні результати вони не звертають уваги.


У чому причина перфекціонізму?


Коріння перфекціонізму варто шукати у дитинстві. Особливо він характерний для тих, кого часто і багато оцінювали в дитинстві (наприклад, в школі). З того часу дитина ототожнює себе і свою значимість з оцінкою. Він вірить, що гідний любові, тільки якщо досягне найкращого результату.

Але якщо оцінки в школі чи університеті — це зрозумілі і вимірювані параметри (є чіткий причинно-наслідковий зв’язок: потрудився і вивчив — отримав хороший бал), то в реальному житті все інакше. Немає готових систем оцінювання, зате є безліч невідомих. Та й на академічних знаннях далеко не заїдеш. Потрібні практика і досвід, який неможливо отримати без помилок. Але про які помилки може йти мова, якщо перфекціоніст звик цінувати себе за безпомилковість?


Які можуть бути наслідки перфекціонізму?


Найперше і найважливіше — відсутність віри в себе. Ми підсвідомо розуміємо, що ідеал — це те, чого насправді не існує. І це, до речі, класна відмазка — шукати те, чого немає. Дуже романтично, багато страждань і переживань. Але у реальному світі результативність руху цим шляхом прямує до нуля.

Зрештою, ми зависаємо в пастці, яку можна назвати «параліч перфекціоніста». Рухатися вперед неможливо, тому що немає конкретної мети, проте є втома. Зійти з дистанції означає визнати свою помилку. А ми не готові розглянути можливість чогось відмінного від досконалості. Такий ось цікавий баг мислення.


Які побічні ефекти перфекціонізму у роботі?


У будь-якій справі перфекціонізм може вилитися в затягування термінів, саботаж, підвищений рівень стресу, відсутність креативу.

Мислення перфекціоніста керується страхом, а не творчістю.

Наприклад, у роботі керівника перфекціонізм це: «Я краще за всіх знаю, як потрібно зробити» або «Помилка смерті подібна». Звідси:

• недовіра до співробітників;
• гіпервідповідальність і синдром Бога;
• невміння делегувати, перевантаженість;
• заморожування і зведення нанівець потенціалу команди;
• незавершеність завдань;
• завантаженість операційкою замість фокусування на стратегічних цілях;
• мікроменеджмент, катастрофічна нестача часу і інші побічні ефекти.

У моїй практиці керівникам-перфекціоністам потрібно було з нуля створювати для себе поняття «людини неідеальної». І вже з цього, привабливого в своїй недосконалості образу ліпити того, ким вони хотіли б стати.


Як зрозуміти, що ви перфекціоніст?


Найбільш яскраві маркери перфекціонізму наведені в книзі Елізабет Ломбардо «Краще за досконалість». Якщо ви впізнаєте у цьому описі себе, то, швидше за все, ви — перфекціоніст.

  1. Ваше кредо: «Ідеально або ніяк».
  2. Ваша впевненість в собі ґрунтується на чужій оцінці.
  3. Ви заздалегідь налаштовані на несприятливий результат будь-якої справи і мучите себе негативними думками.
  4. Вам важко приймати рішення. Ви відтягуєте початок і завершення справ зі страху зробити «неідеально». Вам постійно бракує часу зробити все «як треба».
  5. Ви ставите інтереси інших вище за власні. Ви виснажені через спроби все передбачити і встигнути. Ви забули про свої потреби, про відпочинок. Близько ображаються, що ви не приділяєте їм уваги.
  6. Ви думаєте, що будете щасливі, досягнувши якої-небудь мети, але цього ніколи не відбувається: або результат неідеальний, або ви занадто виснажені, щоб відчути радість.

Ці ознаки тією чи іншою мірою характерні для багатьох людей. Важливо визначити, наскільки сильно вони виражені у вас.


Як перфекціонізм заважає конкретно вам?


Я впевнена, що перфекціоністи багато в чому усвідомлюють наслідки своєї недуги — адже це незабутній досвід 🙂

Основна тема перфекціоніста: «Якщо ти недосконалий, то ти — посередність, нікчемa». Це дуже глибокі емоційні переживання.

Ось вправа, яка допоможе зрозуміти, чим саме вам заважає прагнення до ідеалу.

1. Розділіть аркуш паперу на 3 колонки.

2. У першу колонку випишіть основні сфери свого життя. Наприклад:

• психологічне здоров’я;
• фізичне здоров’я;
• відносини;
• робота;
• фінанси;
• розваги.

3. У другій колонці напишіть, які переваги і недоліки вам дає прагнення до ідеалу в цих сферах.

4. У третій колонці зробіть те саме, але вже з точки зору людини, яка прагне не досконалості, а щасливого життя, в якому менше стресу і більше задоволення.

Порівняйте результати 🙂


Що робити з перфекціонізмом?


Найперше і найголовніше — відокремити людину від її дій. Коли трапляються провали або періоди типу «Весь світ йде на мене війною», перфекціоніст схильний вважати себе невдахою. Він думає про себе не «Я помилився», а «Я — помилка».

Людина, яка вірить в себе і яка помилилася — визнає помилку, проаналізує отриманий досвід, скоректує поведінку і зробить наступну спробу.

Це нормальний цикл навчання. Однак перфекціонізм блокує будь-яке навчання. У підсумку така людина несвідомо транслює всьому світу: «Я — помилка, не підходьте до мене — це заразно!».

Основне завдання — вивести своє мислення зі звичної колії під знаком: «Якщо я помилився, то я лузер» і почати прокладати нові швидкісні траси.

Як це зробити? Простий і практичний спосіб — навчіться ставитися до себе як до друга. Ви ж не сказали б другові, який помилився і потребує вашої підтримки: «Нікчемо, як ти міг так вчинити?» Ні, швидше за все, ви б знайшли спосіб підтримати і надихнути його, ще й відчули б себе при цьому потрібною і значимою людиною.

Подивіться на себе зі сторони, очима найкращого друга. Що б ви собі сказали? Як би підтримали? Якими надихаючими думками про себе поділилися б?


Чому гумор — найкраща зброя проти перфекціонізму?


Гумор і самоіронія — найпотужніші антидоти перфекціонізму. Коли ми жартуємо над собою, ми нібито граємо з ситуацією, дивимося на себе з боку і змінюємо ракурс.

Перфекціоніст завжди дуже серйозний і скутий. Гумор розкріпачує, дозволяє вам стати більш людяним. А іншим людям — побачити у вас таку саму людину, як і вони. З усіма недоліками, нісенітницями і дурницями. Уміння посміятися над собою робить людину більш привабливою.

Як натренувати почуття гумору? Найпростіший спосіб — вправа «окуляри клоуна». Коли ми вдягаємо такі уявні окуляри, ми можемо побачити смішне навітьу найбільш безглуздих і сумних ситуаціях. Як у фільмі «Чорна кішка, білий кіт» Емира Кустуриці. Кожен раз, відчуваючи наближення нападу перфекціонізму, вдягайте «окуляри клоуна», дивіться на себе з боку і відповідайте на запитання: «Що смішного в цій ситуації?»

Читайте також

Как быть счастливым на работе: 4 важных составляющих

Я неидеальный! Что делать с «неврозом успешности» и как научиться признавать свои недостатки?

«Я всьо»: що робити з вигоранням, якщо просто відпочити — недостатньо

Долучайтеся!

Створюємо спільноту фанів Понеділків.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: