Альтернатива офісним будням: як працюють крафтярі та де цього навчитись

Дослідження свідчать, що навіть зібраний власноруч стіл з IKEA дарує його власнику більше задоволення, ніж готовий виріб. Якщо ж ми створюємо щось унікальне самотужки, ефект посилюється. Крафтові професії переважно поєднують у собі виробництво та мистецтво і підходять людям, яким важливо бачити видимий результат своєї роботи, а це не завжди вдається у напрямах, які складаються з онлайн-дзвінків, звітів та апдейтів у Trello. Ми розпитали ювеліра, сировара та фітодизайнерку про особливості їхньої роботи, її переваги й недоліки та де навчатися на крафтяра.

Що таке крафт і де можна опанувати таку професію

Офіційного визначення крафтових професій немає, але оскільки слово походить від англійського craft і перекладається як «ремесло», найчастіше передбачається, що крафт — це щось зроблене вручну. Переважно це так, проте зараз це визначення може використовуватись і для тих підприємств, які залучають машинні процеси, однак незмінними характеристиками залишається відсутність масового виробництва, унікальність виробів та певна традиційність і філософія бренду.

Оскільки мало не всі крафтові професії потребують вміння працювати з матеріалами та інструментами, вони є частиною професійно-технічної освіти та переважно мають свій відповідник серед робітничих професій, які зараз реформує МОН. 

Як працюють представники крафтових професій

Ювелір

Про шлях до професії

Мене й моїх братів батьки з дитинства привчали до творчості, тому ми ще змалечку щось виготовляли своїми руками, робили різні сувеніри з дерева, кераміки. Перші прикраси почали робити в старших класах школи — виготовляли їх, зокрема, зі свинцю і відливали у землю, а в одній з перших каблучок я закріпив простий камінь, який знайшов у дворі. 

Уже в університеті почали виготовляти прикраси в середньовічному стилі з міді, бронзи, латуні. Тоді ж батько порадив спробувати срібло як відносно недорогий матеріал. Десь у 2010-2011 роках ми обладнали вдома мінімайстерню, створили групу у соцмережах та почали виготовляти прикраси зі срібла на замовлення.

Згодом було багато різних збігів обставин, але мені прийшло бачення, що треба діяти як бренд, а не просто як ювелірна майстерня. У нас і раніше були спроби створити бренд. Спершу це була «Галерея КочутАРТ», де здебільшого були татові вироби з дерева. Далі ми спробували зробити свою кузню, яка називалась Kochut’s forge. Але саме на ювелірній справі все зійшлося. 

Ми йшли до цього, напевно, ще зі школи. Це було дуже невипадкове рішення без жодної підготовки. Ми не складали бізнес-план, але зробили багато спроб та репетицій, перш ніж усвідомили, що побудова ювелірного бренду — це саме те, що нам треба.

Про навчання на ювеліра

Я, мої батьки й брати маємо інженерну освіту. Це дає базові знання роботи зі складними техніками та інженерне мислення. Ми з братами навчалися в Ужгородському національному університеті на інженерно-технічному факультеті за спеціальністю «Машинобудування». Це дало змогу опанувати технології обробки металів, зокрема хімічну та механічну. Ми адаптували ці знання для виготовлення ювелірних прикрас. 

Це наш шлях, оскільки в Закарпатті немає спеціалізованого напряму професійно-технічної освіти, який би готував ювелірів, на відміну від Львова, Києва, Одеси та інших міст, де є школи, академії, що вчать саме ювелірній справі. Тому, якщо хтось хоче займатись цим професійно, однозначно рекомендую йти вчитись туди, де дають спеціалізовані знання.

Щоб опанувати ювелірне мистецтво, треба бути скрупульозним, терплячим, наполегливим, вміти тримати увагу на дрібних деталях, розуміти базові поняття у геометрії, а ще добре знатись на властивостях металів та інших матеріалів.

На фото: ювелірна майстерня Kochut

Про переваги та недоліки роботи ювеліра

Ми просто робимо те, що нам подобається. Я не бачу особливих недоліків, адже в нас не було конкретного плану та певних очікувань. Крафтове виробництво популярне. Бо коли хочеш щось унікальне, то це точно не про покупку в «Епіцентрі» або на AliExpress. Індивідуальний підхід до клієнта — це те, що не може дати масова продукція.

Сировар

Про шлях до професії

Усе почалося у 2015 році зі спонтанної ідеї батька. Я тоді саме повернувся з моря. Приїжджаю, заходжу — на столі лежить сир, який вперше зробив батько. Це було супер дивно, несподівано і дуже… несмачно. Їсти сир було неможливо, бо він містив дивні спеції. 

Я не дуже цікавився сироварінням, але батько почав цим займатися. Моя робота на той час зводилася більше до фізичної допомоги: поїхати до постачальників молока, щось принести. Спершу це були експерименти, й досить довго ми не мали ніякого успіху — перші два роки наші продукти пробували лише ми та наші друзі.

Згодом я поїхав навчатися за кордон, але за два роки захотів повернутись до України. Відтоді ми разом з братом почали допомагати батьку серйозніше та вчилися варити сир. 

Пізніше у мене з’явилась дружина. Якось її звільнили з американської компанії, і вона не знала, чим займатися далі. Тож я кажу їй: «Давай з нами, будемо разом розвивати сімейний бізнес». І ось останні декілька років ми працюємо в такому складі. 

Про навчання на сировара

Ми, мабуть, не дуже показовий приклад, бо все наше навчання будувалося на помилках. Я не думаю, що це найкращий шлях, адже у багатьох технікумах та університетах готують технологів харчової промисловості, є окремі курси з сироваріння. Більшість із них дуже круті, тож якщо є можливість там навчатися, то це хороший старт. 

Річ у тім, що інформації багато, вона не для всіх зрозуміла, особливо, якщо ви ніколи не стикалися з хімією. Це дуже важлива частина роботи сировара. Потрібно розуміти, що таке молоко з хімічного погляду, які процеси в ньому відбуваються, які процеси запускають закваски та ферменти, який вплив має температура. Ба більше, у кожного сиру — своя технологія виробництва. Наприклад, голландці більшість сирів покривали воском або латексом через велику вологість клімату. Зараз це більше данина традиції.

Про переваги та недоліки роботи сировара

Тут є свої фізичні й моральні труднощі. Треба розуміти, що сироваріння — це кропіткий, тривалий і медитативний процес. Це не заняття на годину. Залежно від типу сиру, потрібно доглядати за ним ще зо три місяці, рік або навіть кілька років. До того ж сир може зіпсуватись у процесі дозрівання. Ви чекали рік, розрізали, а він не такий на смак. Тому це справа, для якої треба дуже багато терпіння — без нього не варто й починати.

Але водночас це й перевага, адже сироваріння — цікавий процес, і якщо він вам до душі, то обов’язково приноситиме радість. Це ремесло, в якому завжди є можливість росту, завжди можна спробувати щось нове, адже кількість сирів просто неймовірна. Можна опановувати нові технології, робити свіжі або більш витримані продукти. Ну і зрештою, коли постійно куштуєш крафтовий сир, то звикаєш і розумієш, що він дуже відрізняється від індустріального продукту. Звісно, і серед промислових є багато дуже непоганих сирів, просто крафт — це дещо інше. 

Фітодизайнерка

Про роботу фітодизайнера

Ми займаємось усім, що стосується рослин та догляду за ними. Тобто, підбираємо рослини під умови вашого простору, консультуємо щодо їх догляду, займаємось перетримкою, коли у людей переїзд чи відпустка. Також готуємо спеціальні ґрунтові суміші, лікуємо рослини. Це популярна послуга для офісів чи ресторанів, де багато зелені, але люди не знають, як за нею доглянути. І, звісно, продаємо вирощені квіти. 

Про шлях до професії

Я починала у 2018 році. У мене було таке світовідчуття, ніби я — краплина в морі, причетна до якоїсь великої цілі, й маю діяти локально, а мислити глобально.

Спершу думала, що почну допомагати бабусям, які продають рослинки: буду викуповувати, садити в красиві горщики, які декоруватиму, та поширюватиму на продаж. Ми починали з партнеркою, створили сторінку в Instagram, але запит виявився більшим, ніж ми могли задовольнити. 

Два роки досліджували потребу і були натхненні ідеєю urban jungle, яка пропагує  озеленення міських бетонних джунглів. Тобто, попри те, що ти живеш у місті в багатоповерхівці, ти можеш оточити себе красивими рослинками й жити краще. Рослини оживлюють все довкола і налаштовують на позитив. Тому ми створили власний подібний простір. Нам важливо, щоб клієнт отримав здорову рослину, яка буде його тішити.

У нашому просторі ми говоримо, що не продаємо рослини — ми підбираємо людям зеленого друга.

Про навчання та освіту на фітодизайнера

Ми були самоуками, дуже багато навчались через інтернет, шукали літературу. Я хотіла піти на спеціалізовані курси, але школа припинила свою діяльність. Процес навчання насправді триває й досі. Потрібно знати все про кожну рослину, з якою маєш справу: до якого сімейства вона відноситься, якого ґрунту потребує, як росте, квітне тощо. 

Переважно до нас на роботу приходять люди без відповідного досвіду, і їм потрібен час, аби навчитись. В Україні загалом досить мало літератури на цю тему, але ми всі у спільноті фітодизайнерів ділимося знаннями. (Навчатись за напрямом фітодизайну можна у профтехнічних закладах за спеціальністю «Дизайнер-флорист». — Ред.)

Про переваги та недоліки роботи фітодизайнера

Коли я починала, то думала, що буду працювати з квіточками, пересаджувати, легенько поливати, доглядати та стрибати, як феєчка, біля них. Але ні — доводиться ще й носити 80-літрові мішки з ґрунтом, і це жесть.

Це фізично важка робота: постійне прибирання, замішування ґрунтів тощо. А оскільки я керівник, то займаюсь не зовсім тим, чим хотіла — веду бізнес, менеджмент, бухгалтерію. До того ж я сильно ризикую фінансово. У мене така абсолютно американська історія. Ми починали з подругою фактично з нуля: вона вклала свої 200 доларів, за місяць ми цю суму відбили, і так пішло-поїхало. Два роки я працювала без зарплатні, вкладаючи весь прибуток у розвиток. 

Я виграла грант на розвиток бізнесу від єРобота, і під час співбесіди мене запитали, як я відкрила другу локацію у Львові, не маючи вкладених коштів. А я просто порахувала, що маю кошти на оренду та вивіску, та й спробувала. Якби я порахувала, скільки мені грошей потрібно, щоб запустити цей простір на 100%, то я б точно цього не зробила. Але кліщів боятися — в ліс не ходити.

Читайте також

Професія в об’єктиві: чим займається фотограф та як ним стати

Професії, що зникають: годинникар, наглядач маяка та шахтар

Села, трактори, колгоспи: 5 міфів про роботу в агросекторі