З міліції та спорту — в геймдев: як тренер став розробником ігор

Карантин «подарував» багатьом різкі кар’єрні повороти, і про свої нам розповів Андрій Алєксєєнко, який служив в міліції та викладав дзюдо і самбо, а в 33 роки здійснив давню мрію — почав працювати в індустрії комп’ютерних ігор.

Мій кар’єрний шлях почався з роботи психологом в міліції. Десять років в органах внутрішніх справ, далі робота тренером, але в результаті я став Junior Javascript Dev в студії розробки вебігор. Як так вийшло? Ділюся своєю історією.

Робота в міліції: крах очікувань

Спорт у моєму житті був завжди. Почалося все із занять дзюдо, самбо у 3 класі — надихнули фільми з Жан-Клодом Ван Дамом. Мені подобалися образи його героїв — порядних, чесних, щирих людей, які завжди готові прийти на допомогу. 

Я теж хотів стати таким супергероєм та допомагати людям, тому після школи пішов навчатися до Академії внутрішніх справ на психолога. Після закінчення вишу півтора року працював за спеціальністю у спецпідрозділі міліції, потім стільки ж — старшим інспектором з профпідготовки. 

Але з кожним днем робота в міліції захоплювала мене все менше. Я йшов служити людям, та реальність виявилася більш прагматичною. Спершу я перевівся на посаду викладача зі спеціальної фізпідготовки в Академії внутрішніх справ, а після Революції 2014 року, коли довіра до правоохоронців похитнулася, і зовсім залишив роботу в «органах». 

Проте не можу сказати, що ці роки були витрачені марно — робота в міліції зробила мене стійкішим до різних випробувань та ситуацій, навчила краще розбиратися в людях.

Тренерство: розбіжності у цінностях

Ще навчаючись в Академії, я продовжував займатися спортивною боротьбою. Часом тренер просив мене підмінити його на тренуваннях. Зрозумів, що мені подобається. Тому вирішив, що ще одна освіта не завадить, і після закінчення Академії вступив до Національного університету фізичного виховання і спорту України на спеціальність «Олімпійський та професійний спорт» та здобув кваліфікацію «тренера з  боротьби, викладача фізичного виховання».

Згодом, працюючи в міліції, я паралельно тренував групу дітей, а коли вирішив йти з правоохоронних органів, то отримав оффер від спортивної школи, куди перейшов зі своєю групою й лишився на 4,5 роки. 

Спочатку все було добре, я любив свою роботу, але потім почав помічати, як мої цінності та принципи діяльності школи розходяться. Зокрема, я хотів тренувати дітей передовсім для того, щоб вони були здоровими, гармонійно розвивалися. У керівництва школи був інший погляд. Вони вважали: якщо дитина не виконує нормативи або не показує очікуваний результат на змаганнях, то на неї не варто витрачати час. Такого «неперспективного» учня могли просто відрахувати. Я так і не зміг змиритися з такими принципами й звільнився.

Кар’єрні надії та компроміси

Змінювати діяльність після роботи у спортивній школі не хотів, бо загалом тренувати дітей мені дуже подобалось. Вирішив, що варто спробувати відкрити власний спортивний клуб, й навіть почав шукати приміщення, але тут мене запросили на роботу в новий приватний спортклуб — керівником напряму. Я погодився.

Й ніби все мало бути добре, але заклад відкрився в середині навчального року, коли батьки вже давно записали дітей на різні секції та гуртки. Виникли проблеми із набором груп, це позначилося на доході клубу і моєму. 

Тому я був змушений паралельно працювати в охоронній структурі. Там був ненормований графік роботи, і поєднувати її з тренерством було непросто. А далі розпочався карантин, клуб закрився.

Рішення про перехід у сферу ІТ

Перспектива постійно працювати в охоронній структурі мене не надихала. Та перш ніж все кинути, я хотів визначитися, у якому напрямку рухатися далі. Тоді й згадав про дитячу мрію працювати у компанії, яка займається розробкою ігор — те, що зараз називається геймдевом. Мене завжди цікавило все, що пов’язане з комп’ютерами — ще в школі хотів розібратися, що в них «під капотом», як вони працюють. Любив експерименти з фотошопом, а замість того, що вести паперові конспекти, робив електронні записи. 

Та щоб стати розробником ігор, спочатку потрібно було визначитися з мовою програмування. Порадившись зі знайомими програмістами, обрав JavaScript. Ця мова вважається однією з найпростіших — те, що треба для старту та розуміння, подобається мені взагалі програмувати чи ні. 

Спроба №1. Курси 

Я знайшов якісь курси з JavaScript, де за пів року обіцяли зробити з мене впевненого ІТ-джуніора. Заплатив 10 тисяч гривень за навчання. Але замість поступового опанування нової для себе справи, в мене виникало все більше запитань, а відповіді на них я не отримував. 

Якось запитав у викладача про різницю одинарних і подвійних лапок при написанні коду на JavaScript. Мені відповіли: «Як хочеш, так і пиши». 

Це зараз я вже знаю усі особливості синтаксису Javascript, але тоді мені дуже не вистачало уваги ментора, який би міг відповісти на банальні, проте важливі, запитання. 

Спроба №2. Самостійне навчання 

Щоб не витрачати даремно час, я спробував навчитися азів самостійно. Але самоосвіта має свої мінуси. Не вистачає практичних завдань і є велика спокуса заглибитись в теми, які на початковому етапі достатньо знати поверхнево. Через таке розфокусування можна витратити багато дорогоцінного часу. 

Також JavaScript — це мова, яку неможливо повністю вивчити за рік чи два. Вона постійно розвивається, а для конкретних проєктів використовують лише частину можливостей. І мені було складно самому виокремити саме ті частини мови програмування, які потрібні junior-спеціалісту.

Спроба №3. Навчання в Mate academy 

Через декілька місяців я натрапив в інтернеті на статтю про Mate academy. Мене зацікавив формат навчання, який пропонували ці курси програмування. Вони спочатку вчать студента безкоштовно, допомагають знайти роботу, а лише потім беруть відсоток від зарплати як оплату за навчання (17% від усіх зарплат протягом двох років роботи в IT). 

Вирішив дати шанс цим курсам. Одразу сподобалося, що брали не всіх підряд, а лише після вступного іспиту. Щоб абітурієнти могли підготуватися до нього, роздавали безкоштовно навчальні матеріали. 

Навчання тривало чотири місяці в онлайн-форматі. Але займало повний робочий день, з дев’ятої до шостої, а іноді й більше.

Пошук роботи та доленосне тестове 

Вже на третьому місяці ми всім потоком почали шукати роботу, паралельно працюючи над темами, що залишилися. В Mate academy нам допомогли скласти резюме та супровідний лист, також на заняттях ми тренувалися робити тестові завдання. 

Я відправляв резюме на позиції Frontend- та JavaScript-разробників, робив тестові. Одне із них, від компанії зі сфери розробки ігор, стало, можна сказати, доленосним. Потрібно було розробити рекламний банер із прихованими собачками, яких користувач мав знайти. Виконуючи це завдання, я за три дні вивчив нову технологію й остаточно визначився з тими, які мені цікаві — фреймворк Phaser3 і бібліотека Pixi.JS. 

Загалом я надіслав понад 80 резюме. Найчастіше мені відмовляли через брак досвіду, а інколи відмовляв я, бо в компанії використовували Javascript-технології, які були мені не цікаві. Та три місяці тому я таки знайшов хорошу роботу й став Junior Javascript Dev у незалежній студії розробки вебігор з Естонії EJaw. 

Мені дуже подобається працювати тут: я бачу своє зростання і результат, але бачу також, скільки всього ще можу вивчити. 

З труднощів можу відзначити те, що завдань багато, і у кожного є дедлайн. Іноді хочеться зануритися в нові технології, розібратися детально в них, але доводиться швидко виконувати завдання і переходити до наступного. З іншого боку, така динаміка не дає занудьгувати на роботі.

Я не планую більше змінювати професію. Хочу укріпити свої знання та навички, а далі розширювати коло технологій, якими володію.

Шукаємо неймовірні кар’єрні історії! 

Нас цікавлять ваші професійні повороти, незвичайні випадки й унікальний кар‘єрний досвід. Усе, що навчатиме та надихатиме інших. Якщо бажаєте поділитися — заповніть, будь ласка, коротку форму за посиланням.

Читайте інші історії світчерів

Сповідь світчерки, або Як освоїти 5 спеціальностей до 33 років

Хірург і трохи веброзробник: як лікар почав фрилансити на карантині

Як журналістка, жонглер та аналітикиня змінили професію й перейшли в ІТ