Щоб в Україні було більше сонця: фахівці галузі відновлюваної енергетики — про свою роботу

Сьогодні в топі найактуальніших для України професій — спеціалісти, здатні забезпечити відновлення та розвиток інфраструктури, зокрема енергетичної. Герої цього матеріалу — молоді люди, для яких важлива не просто робота, а внесок у майбутнє країни. Вони працюють у галузі відновлюваної енергетики та готові розказати про залаштунки своїх професій.

Валентина Калитюк, 21 рік

Інженерка-проєктувальниця сонячних електростанцій

Свого часу я довго думала, яку галузь обрати, зважувала всі за і проти, бо хотіла розвивати те, що буде дійсно актуально для України. Зараз я студентка першого курсу магістратури в КПІ на кафедрі відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Я також працюю фултайм у компанії Atmosfera, що спеціалізується на впровадженні рішень у сфері сонячної енергетики. Компанія зацікавлена в тому, щоб я отримала повну вищу освіту, тому в мене є змога поєднувати все.

Багато людей не розуміють, чим насправді є інженерія. Коли кажеш, що ти інженерка-електрикиня, тебе сприймають буквально як людину, здатну максимум вкрутити лампочку. Однак наша сфера охоплює безліч видів діяльності та не обмежується розв’язанням побутових проблем.

Про сонячну енергетику люди здебільшого мають дуже просте уявлення: сонце посвітило на фотомодуль, і в розетці з’явилась енергія. Тому мені подобається описувати деталі систем та озвучувати нюанси їх роботи. Наприклад, коли згадую, що краща генерація енергії відбувається за нижчих температур, усі дивуються, бо в уяві більшості має бути навпаки.

Дівчина в енергетиці автоматично стикається з нерозумінням суспільства. Для багатьох стать і досі може бути аргументом для вибору спеціаліста з налаштування чи моделювання системи, що не раз траплялося в моїй практиці. Але подібні ситуації не мають зупиняти вас на шляху до мети, адже гідні фахівці завжди матимуть власне коло підтримки.

Найкорисніше, що я здобуваю на роботі, — це досвід моїх колег. Бо інформація з інтернету не завжди збігається з реальністю. Те, що рекомендують на форумах, по вартості здебільшого не буде підходити споживачу, тому треба шукати альтернативи.

Хороший спеціаліст має все побачити на власні очі. Важко проєктувати те, що ти ніколи не монтував і не розумієш навіть, як, наприклад, згинається кабель. У нашої компанії є власна освітня платформа Atmosfera Academy, де навчаються технічні спеціалісти, щоб мати розуміння роботи системи й обладнання. А ще мені подобається, що компанія здатна тебе почути. Не всі звернення та скарги розглядаються миттєво, що цілком логічно, але всі питання завжди вирішуються. 

Якщо не навчатися постійно, за кілька років знання повністю застаріють. Галузь розвивається дуже швидко. Я бачу, як у компанію приходять випускники університетів, стикаються з реальною сонячною енергетикою і дивуються, наскільки технології вирвалися вперед. Підозрюю, що така ситуація в багатьох країнах: неможливо за рік повністю змінити університетську програму.

У контексті війни починаєш додатково оцінювати, наскільки доцільною є твоя робота. Ворог зацікавлений у винищуванні централізованої системи енергозабезпечення, а отже, треба розробляти та впроваджувати рішення, які допоможуть людям бути енергетично незалежними. Я знаю, що ми робимо щось значуще.

Розумію, що по вартості це поки не те, що доступне в кожен дім, але що більше ми будемо зараз розвивати та просувати сонячну енергетику, то популярніші й дешевші ставатимуть сонячні станції в майбутньому.

Що я порадила б собі в перший день роботи? Не зациклюватися на помилках, бо навчання на власному досвіді — це суцільні помилки, і найгірше — коли сама на себе тиснеш. Тому раджу навчитися відпускати невдачі та йти вперед, уникаючи їх повторення. 

Микола Лазорко, 24 роки

Інженер техпідтримки

Ще у школі я натрапив на статтю про відновлювані джерела енергії. Зацікавився концепцією і зрозумів, що це перспективна галузь. Зараз усі здебільшого хочуть працювати з інформаційними технологіями, а я думаю, що й у ВДЕ є великий потенціал. Я навчався в КПІ на відповідній кафедрі. Там багато викладачів, яких можна вважати справжніми менторами. Їм вдається зацікавити в матеріалі, бо вони круто викладають і завжди додають щось своє.

Зазвичай кажуть: «Забудьте про все, чого вас навчили в університеті», а в мене було навпаки. На роботі я на власні очі побачив те, що вивчав роками, і в технічному відділі мені знадобилися всі отримані знання.

9 місяців я пропрацював аналітиком в Асоціації сонячної енергетики України. Та з часом зрозумів, що мені більше імпонує технічна, а не аналітична частина професії. Мені дали контакти компанії Atmosfera, і так я сюди й потрапив.

Потрібні навички — розуміння енергетики, електрики, базових компонентів. Тобто та основа, яку нам дали в університеті. Далі вже специфіка, яка опановується в процесі роботи. Наприклад, ознайомлення з різними типами обладнання, з якими працюємо: у всіх база однакова, але є характерні деталі. Це та частина роботи, яку ти постійно вивчаєш. Що краще знаєш обладнання, то кращий ти спеціаліст у своїй сфері.

Моя мотивація — можливість допомогти людям з їхніми проблемами, адже це основне завдання техпідтримки. Та й сама сфера сонячної енергетики — це те, що дає мені натхнення. Дуже мотивує, коли ми запускаємо нову лінійку обладнання, ще невідому на ринку України, і ми фактично перші, хто дослідив це й допоміг інсталяторам розібратися. Ми докладаємо, можливо, невеликі, але помітні зусилля, щоб у будинках було світло.

Подобається, що в цій галузі завжди є куди рухатись. Наприклад, якщо цікавить технічна частина, як мене, можна бути передовим інженером і розбиратися саме в нових лінійках обладнання або переходити на суміжні посади.

Що я порадив би собі в перший день роботи? Не боятися труднощів і докладати більше зусиль як у роботі, так і в саморозвитку, щоб швидше вийти на новий рівень.

Катерина Казимір, 24 роки

Team Lead Prosumer Business

Перша причина, з якої я потрапила в цю галузь, — мільйон класних історій мого дідуся-електрика, що проводив лінії електропередач в українські села. Друга — коли ми з батьками їздили влітку на море, я побачила промислові сонячні електростанції та зрозуміла, що хочу їх робити. Шукала ВНЗ, що спеціалізуються саме на відновлюваній енергетиці та вибрала для себе кафедру ВДЕ у КПІ.

Під час навчання я зрозуміла, що сфера мене драйвить, але технічна сторона — трохи не моє. Тому на магістратурі я вивчала вже управління проєктами. Розглядала для себе продаж чи реалізацію проєктів. Це, мабуть, випадковість, але якось мені подзвонили з компанії Atmosfera й розказали, що шукають інтернів, і так я потрапила на стажування у відділ реалізації проєктів.

Декілька років я допомагала команді реалізовувати проєкти всередині нашої управлінської системи. Потім мені запропонували стати безпосередньо проєктною менеджеркою і керівницею проєктів. Я вела свої проєкти, а згодом стала тимлідом команди, що займається продажем і будівництвом сонячних станцій для бізнесів.

Моє завдання — організувати величезну команду, яка, можливо, не знайома між собою і взагалі живе в різних світах. У моїй команді — один менеджер проєктів, чотири менеджери з продажу, а під час безпосередньо роботи над проєктом додаються ще проєктувальники, логісти, адміністратори проєкту, монтажники, бухгалтери та юристи. І я маю всіх координувати й об’єднувати між собою, щоб досягти спільної мети. Наприклад, зменеджерити проєктантів, які роблять щось теоретично, і монтажну бригаду, яка реалізує те, що накреслено. 

У нас дуже багато дівчат, які працюють саме в технічній сфері. Вони суперкласні, але досі стикаються зі зверхнім ставленням від чоловіків-замовників. Згодом їхня думка змінюється й вони розуміють, що стать взагалі не впливає на те, як ти працюєш. Та все одно таке трапляється.

Мене мотивує ідея, щоб в Україні було більше сонця. Це дуже сучасно та по-європейськи, і мені подобається, що я так чи інакше долучена до цього майбутнього.

Зараз через війну ми активно співпрацюємо з різними фондами, які опікуються енергонезалежністю невеликих громад, шкіл, лікарень. За підтримки Фонду Східна Європа наша команда реалізувала проєкт із монтажу гібридних сонячних електростанцій на будівлях 22 ЦНАПів, включно з шелтером для ВПО з Луганської області. Дуже класно, коли тобі телефонують і дякують, що нарешті буде світло. Ти відчуваєш цю щиру радість і розумієш, що не дарма працювала. Ти розумієш, що приносиш цінність людям своєю роботою.

Що я порадила б собі в перший день роботи? Не боятися змінювати проєкти та сфери, а також сміливо йти за власним покликом і пробувати нове. Що я, власне, зараз і роблю.

Андрій Канарик, 24 роки

Інженер техпідтримки

У мене був вибір: йти шляхом родичів і працювати з теплоенергетикою або пробувати щось нове. Батько підказав, що є чудове місце — КПІ з цікавою кафедрою. Під час навчання в мене була можливість попрацювати з тепловими насосами, я брав участь у запуску станції, і саме практична частина здалася мені найбільш захопливою.

Зараз я працюю на лінії технічної підтримки, маю бажання розвиватися й досягти чогось більшого. Мені цікаво працювати з налаштуваннями, проблематикою обладнання, запускати його. Зазвичай я спочатку працюю за стандартним протоколом (це звичайні питання, якими я оперую), далі вже заглиблююсь у проблему й отримую ширший доступ до обладнання. Відчуваю, що роблю корисну справу, коли отримую зворотний зв’язок від людей, яким допомагаю.

Що я порадив би собі в перший день роботи? Вчитися приймати власні рішення, брати на себе відповідальність і не боятися цього.

Інна Нечай, 23 роки

Молодша категорійна менеджерка

Коли я обирала ВНЗ, багато людей йшли на готельно-ресторанну справу. Мені хотілося теж, але тато запропонував піти на інженера-електрика. Батьки залучили професійного консультанта, який пропонував варіанти з цікавих для мене професій. Мене дуже зацікавила відновлювана енергетика: менше викидів у навколишнє середовище, збереження довкілля. 

Коли я згодом шукала роботу в галузі, то дізналася, що в компанії Atmosfera стажуються мої друзі-одногрупники, і пройшла співбесіду. Спочатку я працювала куратором в Atmosfera Academy та частково — на лінії технічної підтримки: консультувала людей у телефонному режимі. Це особливо важко на початку, коли нічого не знаєш, а відповідати треба одразу. Якось у мене був смішний випадок: клієнт попросив підібрати кількість обладнання. Я попросила його зачекати, вимкнула звук і пішла по допомогу до колеги. Поговорила й забула, що людина досі на лінії. Попила води, повернулася за стіл, а колега каже: «Не можу зрозуміти, звідки цей шум». Виявляється, людина весь цей час терпляче чекала. Але нічого не сказала.

Ми даємо людям можливість забезпечити собі світло в наш непростий час. Я допомагаю виводити певний продукт: його завозять і я надаю щодо нього всю необхідну інформацію та готую інструкції. Робота передбачає і комерційну, і частково технічну частину, адже, щоб я могла розповідати щось про продукт, мені треба його розуміти.

На моїй посаді важливо вміти працювати з документацією. Є інструкції, які нам надають виробники, — тоді відбувається їх переклад і, можливо, часткова адаптація. Є інструкції, які робляться з нуля, — здебільшого для роботи з платформами, на яких можна стежити за роботою обладнання, наприклад знайти якийсь параметр. Відповідно до найчастіших запитів я можу поцікавитися у виробника або сама знайти цей параметр, і тоді створити інструкцію, як туди дійти, що натискати тощо.

Моя мотивація — зацікавленість у тому, з чим працюєш. Ти весь час дізнаєшся щось нове. І коли бачиш, як ставлять станції і вони працюють, розумієш, що надала вдосталь інформації для легкого встановлення. Тобто що більше роботи я зробила, то менше її залишилось для технічного відділу та інсталяторів, бо їм не треба зайвий раз кудись звертатися. 

Що я порадила б собі в перший день роботи? Не боятись. Очі бояться, а руки роблять.

Читайте також

Від радіації до хижих звірів: чим займаються українські науковиці

Як під час навчання у виші закласти основу успішної кар’єри

Чи потрібен студентам профіль у LinkedIn?